Ухвала суду № 22336798, 14.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2012 р. м. КиївК-15148/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Сесемко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2008 року

у справі № 32/58-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат»

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроформат»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва (далі відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000442309/0 від 18 травня 2006 року, № 0000442309/1 від 26 липня 2006 року, № 0000802309/0 від 26 липня 2006 року, № 0000432309/3 від 22 грудня 2006 року, № 0000442309/3 від 22 грудня 2006 року, № 0000802309/3 від 22 грудня 2006 року (в редакції заяви про зміну позовних вимог від 21 березня 2007 року).

Постановою Господарського суду міста Києва від 14 травня 2007 року в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2008 року постанову Господарського суду міста Києва від 14 травня 2007 року скасовано. Позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000442309/0 від 18 травня 2006 року, № 0000442309/1 від 26 липня 2006 року, № 0000802309/0 від 26 липня 2006 року, № 0000432309/3 від 22 грудня 2006 року, № 0000442309/3 від 22 грудня 2006 року, № 0000802309/3 від 22 грудня 2006 року.

В касаційній скарзі ДПІ у Соломянському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2008 року та залишити в силі постанову Господарського суду міста Києва від 14 травня 2007 року.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

На підставі постанови слідчого в особливо важких справах Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції Попова А.О від 25 серпня 2005 року про призначення документальної перевірки в ході розслідування кримінальної справи № 49-1504 та наказу начальника ДПІ у Соломянському районі м. Києва № 823-П від 23 листопада 2005 року та згідно правлень № 199 від 23 листопада 2005 року та № 2028 від 29 листопада 2005 року, співробітниками ДПІ у Соломянському районі м. Києва була проведена позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Євроформат»за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 2658-1727/23-0911/32372841 від 06 травня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у заниженні у 3 кварталі 2004 року валового доходу на суму 26000,00 грн., що призвело до заниження підприємством податку на прибуток у відповідному періоді на 6500,00 грн.; порушення вимог підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у завищенні суми амортизаційних відрахувань за 1 квартал 2005 року на 25400,00 грн. та за 1 півріччя 2005 року на 14000,00 грн., що призвело до заниження підприємством податку на прибуток у відповідних періодах на 6400,00 грн. та 3500,00 грн. відповідно; порушення вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у включенні до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі накладних, які складені з порушенням вимог чинного законодавства, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість в наступних податкових періодах: в листопаді 2004 року на 282,80 грн., в грудні 2004 року на 174,07 грн., в січні 2005 року на суму 83,17 грн., в лютому 2005 року на 1480,93 грн., в червні 2005 року на 160,61 грн.

На підставі вказаного акта перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження, ДПІ у Соломянському районі м. Києва прийняла податкові повідомлення рішення № 0000442309/0 від 18 травня 2006 року, № 0000442309/1 від 26 липня 2006 року та № 0000442309/3 від 22 грудня 2006 року, якими згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Євроформат»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 3272,37 грн., у тому числі: 2181,58 грн. за основним платежем, 1090,79 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що: розбіжність між доходом від продажу товарів (робіт, послуг) в 3 кварталі 2004 року (рядок 01.1 декларації з податку на прибуток) та загальним обсягом продажу за липень вересень 2004 року (рядок 5 колонки А декларації з податку на додану вартість); згідно даних декларацій з податку на прибуток амортизаційні відрахування ТОВ «Євроформат»склали: за 1 квартал 2005 року 36300,00 грн. (за даними перевірки 10900,00 грн.), за 1 півріччя 2005 року 36300,00 грн. (за даними перевірки 22300,00 грн.); податкові накладні, перелік яких вказано на 16 аркуші акту перевірки, складені з порушенням приписів підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акта перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження, ДПІ у Соломянському районі м. Києва прийняла податкові повідомлення рішення № 0000432309/1 від 26 липня 2006 року та № 0000432309/3 від 22 грудня 2006 року, якими згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Євроформат» суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 13150,00 грн., у тому числі: 6700,00 грн. за основним платежем, 6450,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Соломянському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення рішення № 0000802309/0 від 26 липня 2006 року, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Євроформат»суму податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток у розмірі 6200,00 грн., яке було скасоване рішенням ДПА України від 08 грудня 2006 року № 13853/6/25-0115 «Про результати розгляду скарги»в частині донарахованого податку на прибуток у розмірі 2900,00 грн. у звязку з арифметичною помилкою, з огляду на що ДПІ у Соломянському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення рішення № 0000802309/3 від 22 грудня 2006 року, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Євроформат»суму податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток у розмірі 3300,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, вказані у акті перевірки, є доведеними, у звязку з чим визначення позивачу податковим органом податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість є правомірним.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом при проведенні перевірки ТОВ «Євроформат»було порушено приписи статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду.

Однак погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За приписами підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з абзацом 1 пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Як встановлено судом першої інстанції, наявність розбіжностей між даними декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток щодо доходу підприємства за вказані податкові періоди позивачем не спростована.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань встановлений пунктом 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Порядок та формули за якими розраховується балансова вартість основних фондів В розрізі окремої групи на початок розрахункового кварталу наведені у підпункті 8.3.2 пункту 8.3 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено судом першої інстанції, наявність розбіжностей щодо сум амортизаційних відрахувань позивачем не заперечувалася, тоді як в обґрунтування позовних вимог ТОВ «Євроформат»посилалося на те, що ним було самостійно виправлено виявлені помилки, що призвели до зазначених завищень сум амортизаційних відрахувань, шляхом подачі 23 листопада 2005 року до податкового органу уточнюючих розрахунків.

Відповідно до пункту 17.2 статті17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Як вбачається з акту перевірки та підтверджується книгою обліку перевірок ТОВ «Євроформат», позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Євроформат»за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2005 року була розпочата 23 листопада 2005 року.

Враховуючи те, що подані підприємством уточнюючі розрахунки податкових зобовязань за 1 квартал 2005 року та 1 півріччя 2005 року були подані після початку проведення перевірки, підстави для звільнення позивача від відповідальності за допущені помилки у вигляді заниження податкового зобовязання минулих податкових періодів відсутні.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про правомірність визначених позивачу податкових зобовязань за платежем: податок на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно абзацу 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені цим підпунктом.

За приписами абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, за якими неможливо встановити постачальника (його місцезнаходження, податковий номер), або ж дійти беззаперечного висновку щодо обсягу поставки, у звязку з чим визначення позивачу податковим органом суми податкового зобовязання з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями є правомірним.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з підстав порушення податковим органом приписів статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»з урахуванням того, що позапланова перевірка була здійснена на підставі постанови слідчого в особливо важких справах Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції Попова А.О від 25 серпня 2005 року про призначення документальної перевірки, а також зважаючи на те, що позивач допустив посадових осіб органу державної податкової служби до проведення позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2008 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Господарського суду міста Києва від 14 травня 2007 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2008 року скасувати, а постанову Господарського суду міста Києва від 14 травня 2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна