Ухвала суду № 22334547, 20.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2012 р. м. КиївК-16028/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівМаринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.

при секретарі судових засідань: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Бізнес Електронікс" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 року по справі № 2а-2959/08 за позовом Приватного підприємства "Бізнес Електронікс" до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року Приватне підприємство "Бізнес Електронікс" звернулось до суду з позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №00022132340/0 2868/2301/34126479/23512 від 03.10.2008 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.12.2008 року адміністративний позов задоволено та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 року скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.12.2008 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів безпідставності заявлених вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідачем було здійснено виїзну позапланову перевірку діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, за результатами якої встановлено, що останнім в порушення п.4.1, п.4.3 ст.4 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР) завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 696 490,00 грн. За наслідками перевірки податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу бюджетного відшкодування на суму завищення.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало те, що протягом перевіряємого періоду позивач здійснював діяльність з імпорту товарів на митну територію України, які в подальшому реалізовувались на внутрішньому ринку. При ввезенні товарів позивач належним чином сплатив до бюджету суми ПДВ, що були визначені відповідно до ч.3 ст.4 Закону № 168/97-ВР з митної вартості імпортованих товарів, що підтверджується відповідними ВМД. Порушення податкового законодавства, на думку податкового органу, полягали в тому, що договірна (контрактна) вартість товару на території України була нижча за звичайну ціну (митну вартість).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд, з посиланням на вимоги п. 4.3. ст. 4 Закону № 168/97-ВР, дійшов висновку про те, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, договірна (контрактна) вартість товарів, що є базою оподаткування, не може бути меншою митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації, а відтак, податкове повідомлення-рішення є законним.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.20.1 п. 1.20 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 334/94-ВР) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пункт 1.20.8 вказаного Закону обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п. 1.20.2 Закону № 334/94-ВР, в межах якого податковий орган зобовязаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Судом першої інстанції встановлено, що при визначенні рівня звичайних цін на продукцію, що реалізовувалась, податковий орган діяв не у межах наведеної норми законодавства, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Отже, позиція податкового органу не ґрунтується на приписах чинного законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

За таких обставин місцевий адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Бізнес Електронікс" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 року скасувати та залишити в силі постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року по справі № 2а-2959/08.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписМаринчак Н.Є.

підписПилипчук Н.Г. Ухвала складена у повному обсязі 21.03.2012 року