Ухвала суду № 22334573, 20.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2012 р. м. КиївК-12681/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівМаринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Жизнь" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2010 року по справі № 2а-36143/09/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Жизнь" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Жизнь" звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.02.2009 року № 0000081820/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 249717,24 грн., у т.ч. за основним платежем 166478,16 грн. та штрафні санкції 83239,08 грн. та від 12.02.2009 року № 0000071820/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток у сумі 312146,22 грн., у т.ч. за основним платежем 208097,48 грн. та штрафні санкції 104048,74 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2009 року позов задоволено та визнано недійсними спірні податкові повідомлення-рішення з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2010 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2009 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів безпідставності заявлених вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2010 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.02.2009 року № 0000081820/0 по податку на додану вартість на загальну суму 249717,24 грн. та від 12.02.2009 року № 0000071820/0 по податку на прибуток на загальну суму 312146,22 грн. були прийняті за висновками акту документальної невиїзної перевірки №485\182\33413642 від 06.02.2009 року, проведеної на підставі відомостей, викладених у листі ДПА у Харківській області від 31.10.2008 року № 15939/7/23-412, яким остання повідомила про те, що за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ "ПБК "Вертикаль" за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року (акт перевірки від 08.10.2008 року № 4729/23/32948799), всі угоди та дані декларацій підприємств-контрагентів, визнаються нікчемними.

При цьому встановлено, що ТОВ "Фірма Жизнь" мало господарські взаємовідносини з ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль" згідно договорів: від 04.01.2006 р., додаткової угоди від 01.07.2007 р. між ТОВ "Фірма Жизнь та ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль" на виконання вантажно-розвантажувальних робіт, робіт по укладці на піддони, також, на пакетування будівельних матеріалів, у т.ч. цегли; від 02.07.2007 р. між ТОВ "Фірма Жизнь" та ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль" на доручення по виконанню транспортно-експедиційних робіт по перевезенню будівельних матеріалів по території м. Харкова та України.

ТОВ "ПБК "Вертикаль" надало послуги на виконання вантажно-розвантажувальних робіт, укладки пакетування будівельних матеріалів та транспортно-експедиційні послуги, про що було виписано (оформлено) накладні (акти здачі-прийому робіт, тощо) та податкові накладні.

Крім того, ТОВ "Фірма Жизнь" листом від 29.01.2009 р. № 2 надало пояснення про те, що отримані послуги від ТОВ "ПБК Вертикаль" оприбутковані та включені до валових витрат і відображені в деклараціях по прибутку підприємств та по податку на додану вартість.

За висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ "Фірма Жизнь" п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 334/94-ВР), а саме: перевіркою встановлено відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 вказаного Закону. Дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період визнано недійсними. В ході перевірки встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про те, що усі спірні витрати, здійснені позивачем за період, що перевірявся, підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі, а тому суд вважає, що такі витрати позивач мав право включити до складу валових витрат. Видаткові та прибуткові накладні, акти виконаних робіт, на підставі яких позивач відображав у складі валових витрат витрати з перевезення вантажу автомобільним транспортом повністю відповідають вимогам, які передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування суми по податку на прибуток у вищезазначеному розмірі за перевіряємий період. Щодо висновків відповідача про порушення Товариством п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), суд зазначив, що в акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що товариству було відомо про порушення ТОВ "ПБК Вертикаль" вимог податкового законодавства. На думку суду першої інстанції будь-які умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину відсутні. За таких обставин та з урахуванням вимог статті 204 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції не погодився з висновками відповідача відносно нікчемності укладеного спірного правочину.

У той же час, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд погодився з висновками податкового органу щодо відсутності об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону № 334/94-ВР та з тим, що дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період не є дійсними; оскільки відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, достатньої кількості технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а відтак, на думку апеляційного суду, відсутня фінансово-господарська діяльність. У свою чергу, угоди, укладені та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду ТОВ "ПБК "Вертикаль" з постачальниками товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому вони є нікчемними.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як зазначено у частині першій статті 220 того самого Кодексу, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі. Отже, вимоги цієї норми включають у себе й обовязок касаційного суду перевіряти повноту встановлення фактичних обставин. (практика Верховного Суду України, згідно постанови від 20 травня 2008 року)

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обовязок вживати передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобовязує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Враховуючи специфіку спірних правовідносин, у справі підлягає встановленню, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання податкової вигоди.

Так, в процесі розгляду даної справи судами не було досліджено первинні документи, що підтверджують зв'язок придбання відповідних товарів, робіт (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому судами не надано оцінки доводам позивача, що він, як замовник послуг, не зобовязаний при укладанні угоди встановлювати достатність персоналу виконавця послуг для надання відповідних послуг, які він замовляє. Також можливе використання контрагентом залучення виконавців за цивільно-правовими угодами, або іншими методами, що не заборонені законом. Крім того, невідповідність штату контрагента позивача характеру наданих послуг, з урахуванням того, що матеріали були оброблені та відвантажені покупцям, може свідчити про можливі порушення контрагентом порядку оформлення трудових, або інших цивільно-правових відносин з безпосередніми виконавцями робіт.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Жизнь" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2010 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2009 року по справі №2а-36143/09/2070 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.

Судді (підпис)Маринчак Н.Є.

(підпис)Пилипчук Н.Г. Ухвала складена у повному обсязі 21.03.2012р.