Ухвала суду № 22334294, 15.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" березня 2012 р. м. КиївК-15160/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівФедорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Джанкойської обєднаної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2008

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009

у справі №2-29/17702-2007А

за позовомПриватного багатопрофільного малого підприємства «ДЮН»

доДжанкойської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне багатопрофільне мале підприємство «ДЮН»(далі по тексту позивач, ПБМП «ДЮН») звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Джанкойської обєднаної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі по тексту відповідач, Джанкойська ОДПІ в АРК) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 26.12.2006 №0005191530/0/2243/15-2, №0005191530/0/2244/15-2.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2008, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання сплати податку на додану вартість за період з 26.08.2005 по 26.06.2006, за результатами якої складено акт перевірки від 19.12.2006 №2141/15-2/20723781.

Як зазначено в акті, у ході перевірки використовувалась інформація автоматизованих систем АРМ «Облік платників податків», АІС «Облік податків і платежів (Розрахунок штрафних санкцій)».

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 5.3.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме несвоєчасна сплата податкового зобов`язання податку на додану вартість за період з 26.08.2005 по 26.06.2006.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.12.2006: №0005191530/0/2243/15-2, яким за затримку на певну кількість календарних днів граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 18482,31 грн.; №0005191530/0/2244/15-2, яким за затримку на певну кількість календарних днів граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 85,28 грн.

При аналізі змісту акта перевірки від 19.12.2006 №2141/15-2/20723781, наданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за 2005, 2006 роки, платіжних доручень за 2005, 2006 роки про сплату позивачем податку на додану вартість вбачається наявність різниці між інформацією, яка містіться в первинних документах позивача, з інформацією, яка є в картці особового рахунку позивача, в частини фактичних дат та розмірів сум сплачених позивачем узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а також задекларованих сум податку на додану вартість.

Таким чином, відповідачем за даними облікової картки здійснений перерозподіл сум податку на додану вартість, що самостійно сплачені позивачем за платіжними дорученнями без врахування «Призначення платежу».

Позивачем зазначено, що відповідач у погашення податкового зобов`язання за травень 2001 року не зарахував сплачені платіжним дорученням від 18.06.2001 №2 грошові кошти в розмірі 26870,00 грн. з тих підстав, що дана сума не поступила до державного бюджету, хоча була сплачена позивачем через банк та кошти зняти банком з розрахункового рахунку позивача. У зв`язку з цим у позивача виник податковий борг, який залишався в податковому обліку непогашеним.

Судами встановлено, що постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.04.2007 у справі №2-24/4142-2007А, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2007, дії Джанкойської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим в частині зарахування платежів Приватного багатопрофільного малого підприємства «ДЮН»за поточними податковими зобов`язаннями у рахунок «первинного податкового боргу»були визнані неправомірними; Джанкойську об`єднану державну податкову інспекцію в Автономній Республіці Крим зобов`язано внести зміни у картку особового рахунку Приватного багатопрофільного малого підприємства «ДЮН»по податку на додану вартість в сумі 26870,00 грн. Приймаючи таке рішення, судові інстанції виходили з того, що суб`єкти підприємницької діяльності, які у встановлені законодавством України строки подали в банк платіжні документи для своєчасного й повного внесення податку не повинні відповідати за несвоєчасне перерахування таких платежів у бюджет.

В своїх твердженнях відповідач посилається на те, що на момент застосування до позивача спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 26.12.2006 штрафних санкцій він не міг знати про необґрунтованість такого нарахування, так як постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-24/4142-2007А було прийнято лише 24.04.2007.

Таке твердження відповідача судами вірно не прийнято до уваги, оскільки перерозподіл сум податку на додану вартість, що самостійно сплачені позивачем за платіжними дорученнями без врахування визначеного позивачем призначення платежу проводився податковим органом з причини наявності податкового боргу у позивача. Доказів здійснення відповідачем самостійних заходів з погашення податкового боргу платника податків, зокрема звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом, судам не надано.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податків. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань платника податків, згідно з підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визнаються будь-які власні кошти та інші активи. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (частина третя статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (частина п`ята статті 50 Бюджетного кодексу України).

Отже, на підставі наведеного можна зробити висновок, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування сум податку на додану вартість його обов`язок щодо сплати податку в цих сумах припиняється.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується його дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», або іншими законами з питань оподаткування.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період, тому позов підлягає задоволенню.

Крім того, слід звернути увагу, що вимога про визнання нечинним може стосуватись лише нормативно-правового акта. Щодо акта індивідуальної дії правильними вимогами мають бути: визнання його протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), які є одним і тим же способом захисту порушеного права згідно ст. ст. 105, 162 КАС України, сформульованим у різних словесних формах. Однак, неврахування цього судами не вплинуло на правильне вирішення в даній справі спору по суті.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Джанкойської обєднаної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.О. Федоров (підпис)Т.М. Шипуліна

З оригіналом згідно

Помічник судді О.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко