Ухвала суду № 22334032, 15.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" березня 2012 р. м. КиївК/9991/214/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівФедорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретаріШкляр А.В.

за участю представників сторін:

позивачаКороль В.Л., Бабій М.В.

відповідачаІвченко Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Черкаське хімволокно»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010

у справі № 2а-4114/10/2370

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Черкаське хімволокно»

доДержавної податкової інспекції у м. Черкаси

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Черкаське хімволокно»(далі по тексту позивач, ВАТ «Черкаське хімволокно») звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси (далі по тексту відповідач, ДПІ у м. Черкаси) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2010 №000262301/0.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 і прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ВАТ «Черкаське хімволокно»просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.09.2010, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами правових відносин з ЗАТ «Нива», ВАТ «Луганськмлин», ТОВ «Реал», ПП «ВКФ «Адепт НЮ»за період з 01.03.2010 по 30.04.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 26.07.2010 № 1668/23-2/00204033.

В акті перевірки зазначено позивачем порушення пп. 7.4.5. п. 7.4, пп. 7.2.3 п. 7.2, по 7.3.1 п. 7.3 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість в розмірі 4276302 грн. , в тому числі за березень 2010 року у сумі 1518521 грн. та за квітень 2010 року у сумі 2757781 грн. В подальшому, внаслідок декларування контрагентами позивача сум податкового зобовязання, податкове зобовязання позивача було зменшено до 4087855 грн., з них 2909089 грн. - основного платежу, 1178766 грн. штрафні санкції.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2010 № 0002622301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 4087855 грн., з них 2909089 грн. - основний платіж та 1178766 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного, з чим помилково не погодився суд апеляційної інстанції.

За змістом п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Невиконання контрагентом свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Судом першої інстанції встановлено, що сам позивач так і його контрагенти є платниками ПДВ та перебувають на обліку в податкових органах. Позивач, придбавши у контрагентів товарно-матеріальні цінності та сплативши в безготівковому порядку їх вартість, на підставі отриманих оригіналів податкових накладних, які складені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відніс до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів зазначені в них суми ПДВ з дотриманням приписів ст. 7 цього Закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо умов виникнення у позивача права на податковий кредит. Названий Закон не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Висновок суду ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, яка полягає у тому, що несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що нараховані позивачу податкові зобовязання з податку на додану вартість є необґрунтовані, оскільки такий висновок податкового органу зроблений виключно на його припущеннях, податківцями фактично не досліджувалися господарські операції між позивачем та його контрагентами, за наслідками яких видавалися податкові накладні, тому немає підстав вважати, що ВАТ «Черкаське хімволокно»діяло незаконно формуючи свою податкову звітність та податкові зобовязання.

Виходячи з викладеного, постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 та залишення в силі постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 07.09.2010.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Черкаське хімволокно»задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 скасувати та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.09.2010.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.О. Федоров (підпис)Т.М. Шипуліна З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова