Ухвала суду № 22333993, 15.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" березня 2012 р. м. КиївК/9991/28377/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівФедорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретаріШкляр А.В.

за участю представника відповідачаШаповала В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011

у справі № 2-а-13369/09/0470

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Хімтек»

доВерхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімтек»(далі по тексту позивач, ТОВ «Хімтек») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням уточнень, до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі по тексту відповідач 1, Верхньодніпровська ОДПІ Дніпропетровської області), Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області (далі по тексту відповідач 1, ДПА у Дніпропетровській області) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень: від 25.06.2009 №0002602300/0, від 27.07.2009 №0002602300/1, від 06.10.2009 №0002602300/2; визнання нечинними рішень від 27.07.2009 №12356/10/23-007, від 02.10.2009 №26355/10/25-008 про результати розгляду первинної та вторинної скарги позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2010 закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання нечинними рішень від 27.07.2009 №12356/10/23-007, від 02.10.2009 №26355/10/25-008 про результати розгляду первинної та вторинної скарги позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2010 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2010 і прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

В касаційних скаргах відповідачі просять скасувати рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 1 була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2009, за наслідками якої складено акт перевірки від 11.06.2009 № 206/230-30096907.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 697229, грн. за серпень 2008 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2009 № 0002602300/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1045948 грн., із яких основний платіж - 697299,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 348649,00 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржене в адміністративному порядку, в результаті розгляду скарги відповідачем 1 були прийнятті податкові повідомлення-рішення від 27.07.2009 №0002602300/1, від 06.10.2009 № 0002602300/2 про донарахування позивачу податку на додану вартість в загальному розмірі 1045948 грн., із них основний платіж - 697299,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -348649,00 грн.

На думку відповідача 1, порушення позивача полягає в тому, що ТОВ «ХІМТЕК»не включив до податкових зобов'язань по податку на додану вартість суму податку на додану вартість від операції по передачі частини майна в межах реорганізації підприємства, що спричинило заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2008 року в розмірі 697299,0 грн.

Як зазначено в акті перевірки, підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, на виконання рішення зборів учасників ТОВ «ХІМТЕК»(протоколи від 16.04.2008 № 54, від 23.04.2008 № 55) на ТОВ «ХІМТЕК»проведено реорганізацію (наказ ТОВ «ХІМТЕК»від 31.07.2008 № 54) шляхом виділу зі складу ТОВ «ХІМТЕК»двох нових суб'єктів господарювання - ТОВ «ХІМТЕК-Пласт»і ТОВ «ХІМТЕК-Дніпро».

Судами зазначено, що станом на 01.08.2008 складений розподільчий баланс між ТОВ «ХІМТЕК», ТОВ «ХІМТЕК-Пласт»та ТОВ «ХІМТЕК-Дніпро», затверджений учасниками товариства. Відповідно до ТОВ «ХІМТЕК-Пласт»передаються основні засоби у сумі 2066037,0 грн., виробничі запаси - у сумі 1092979,0 грн., готова продукція у сумі 300442,0 грн. та товари у сумі 24123,0 грн., до ТОВ «ХІМТЕК-Дніпро»передаються виробничі запаси у сумі 50317,0 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову та підтримуючи висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 4 ст. 59 Господарського кодексу України у разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

До операції з виділу, яким є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох нових юридичних осіб, застосовуються за аналогією положення частин першої, другої та четвертої ст.105 Цивільного кодексу України та положення статей 106 і 107 цього Кодексу, з урахуванням яких повинен складатися розподільчий баланс, а також обов'язково мають бути вирішені питання про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, з якої здійснюється виділення нової юридичної особи, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами (стаття 109 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», на який посилається суд першої інстанції, не є об'єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

Під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства, що продає такі активи, за умови набуття підприємством - покупцем прав і обов'язків (правонаступництва) підприємства, що продає такі активи.

Оскільки операції з виділу частини майна не є обєктом оподаткування на підставі пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач-1 зазначає, що юридична особа, яка виділяє частину майна, повинна нарахувати податкові зобовязання з податку на додану вартість відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього ж Закону.

Відповідно до останнього абзацу пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 наведеного Закону у разі якщо товари (послуги), при придбанні яких було сформовано податковий кредит, у подальшому починають використовуватись в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Проте, з таким висновком суд апеляційної інстанції не погодився і скасовуючи рішення суду першої інстанції виходив з наступного, з чим погодився суд касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 109 Цивільного кодексу України правовою суттю реорганізації юридичної особи шляхом виділу є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб, тобто перерозподіл активів та зобовязань, в результаті чого створюється нова юридична особа.

Реорганізація може здійснюватися за рішенням учасників юридичної особи, на підставі якого складається розподільчий баланс, в якому відображається частина активів та обовязків, які передаються виділеній юридичній особі.

При цьому названа та інші норми законодавства, що регулюють правовідносини реорганізації юридичної особи, зокрема, ст.ст.105-107 Цивільного кодексу України, ст. 59 Господарського кодексу України не передбачають передачі активів та зобовязань юридичної особи на компенсаційній основі.

Судом вірно зазначено, що ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»містить виключний перелік об'єктів оподаткування та операції, що не є об'єктом оподаткування.

Отже, операція з передачі частини майна, прав та обовязків під час реорганізації юридичної особи шляхом виділу не відповідає жодним умовам, визначеним в ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зокрема, в даному випадку здійснюється не відчуження товарів, майна з передачею права власності на це майно, а відбувається саме перехід частини майна, прав та обовязків в їх комплексі до нового субєкта господарювання, у звязку з чим операції по виділу не є поставкою в розумінні п. 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість»для цілей оподаткування або умовним продажем згідно пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, внаслідок чого такий виділ не призводить до податкових наслідків по цьому податку, до збільшення чи зменшення податкових зобовязань та податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки при реорганізації підприємства шляхом виділу з нього іншого підприємства здійснюється перехід частини майна разом з правами та обовязками щодо цього майна до складу іншого підприємства, як факт продажу так і факт компенсації відсутні, висновок відповідача 1 про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість є помилковим, таким, що ґрунтується лише на трактуванні приписів Закону України «Про податок на додану вартість», який не містить певного порядку оподаткування при реорганізації підприємства, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо посилання позивача на порушення порядку проведення перевірки відповідачем 1, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що порушення податковим органом під час проведення перевірки вимог чинного податкового законодавства носять формальний характер і не можуть бути підставою для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином зясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.О. Федоров (підпис)Т.М. Шипуліна

З оригіналом згідно

Помічник судді О.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко