Ухвала суду № 22331507, 15.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" березня 2012 р. м. КиївК-23173/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Степашка О.Е.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 15.04.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009

у справі № 13/164А

за позовом Дочірнього підприємства „Аптечний склад „Біосат” Приватного

підприємства „Біосат”

до Державного податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львові

про скасування податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірне підприємство „Аптечний склад „Біосат” Приватного підприємства „Біосат” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львові про скасування податкових повідомлень рішень №0003052300/0/20355 від 03.09.2007, №0003052300/1/27748 від 27.11.2007.

Постановою господарського суду Львівської області від 15.04.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова №0003052300/0/20355 від 03.09.2007, №0003052300/1/27748 від 27.11.2007.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009 постанову господарського суду Львівської області від 15.04.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 по 31.03.2007 та складено акт № 1518/197/23-1/32181517 від 17.08.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення № 0003052300/0/20355 від 03.09.2007, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 46751 грн.

В порядку адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003052300/1/27748 від 27.11.2007, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 46751 грн.

Перевіркою встановлено порушення Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, незаконно віднесено до складу валових витрат коштів сплачених за отримані інформаційно - консультаційні послуги, оскільки понесені витрати не підтверджені належними первинними документами.

Витрати позивача понесені на придбання інформаційно - консультаційних послуг наданих СПД ФО ОСОБА_3, СПД ФО ОСОБА_4, СПД ФО ОСОБА_5, СПД ФО ОСОБА_6, СПД ФО ОСОБА_7, СПД ФО ОСОБА_8, СПД ФО ОСОБА_9 підтверджені належними первинними документами, зокрема укладеними договорами та актами виконаних робіт. Предметом господарської діяльності Дочірнього підприємства „Аптечний склад „Біосат” Приватного підприємства „Біосат” є гуртова та роздрібна торгівля фармацевтичними товарами, медичними препаратами, медикаментами, лікарськими засобами та лікарським обладнанням. Отримані позивачем консультаційні послуги по вивченню попиту на лікарські засоби, вироби медичного призначення, послуги по переоформленні ліцензії на оптову торгівлю лікарськими засобами, вивчення ринку збуту лікарських засобів та препаратів медичного призначення, мають безпосереднє відношення до господарської діяльності позивача у справі Дочірнього підприємства „Аптечний склад „Біосат” Приватного підприємства „Біосат”. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач мав право на віднесення до валових витрат на придбання зазначених послуг та до податкового кредиту сум ПДВ по операціях з їх придбання, оскільки придбання послуг підтверджується актами виконаних робіт, що відповідають вимогам, встановленим для первинних документів ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Ці докази суд оцінив як належні докази, що підтверджують факт господарських операцій з поставки послуг.

Умовою достовірності доказів щодо придбання послуг у сфері управлінського консультування, вартість яких врахована позивачем в податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльність позивача є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу, результату цих послуг. Натомість акти приймання-передачі, надані позивачем для підтвердження правомірності включення до валових витрат вартості цих послуг, мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, містять формулювання, що повторюються з акту в акт.

Відповідно до положень пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до валових витрат витрати, які не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення яких вимагається правилами податкового і бухгалтерського обліку.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи позовні вимоги по-суті, не зясували зміст актів приймання-передачі робіт з надання послуг та при відсутності інших доказів, зокрема платіжних документів, не досліджено та не надано оцінку платіжним документам, які б підтверджували сплату вартості послуг та використання їх результатів.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 15.04.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009 слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляції інстанції скасувати, а справу № 13/164А направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова задовольнити.

Постанову господарського суду Львівської області від 15.04.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009 у справі № 13/164А скасувати.

Справу № 13/164А направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіО.І. Степашко

Т.М. Шипуліна