Ухвала суду № 22331468, 15.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" березня 2012 р. м. КиївК-29740/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2009

у справі№ 2а-9178/08

за позовом Приватного фірми „Віка”

доДержавної податкової інспекції у Червонозаводському районі

м. Харкові

провизнання нечинними податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма „Віка” звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкові про визнати нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000262320/0 від 26.05.2008, № 0000272320/0 від 26.05.2008, № 0000262320/1 від 13.06.2008, № 0000272320/1 від 13.06.2008, № 0000262320/2 від 05.09.2008, № 0000272320/2 від 05.09.2008.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2009 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не зявились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного й іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.12.2007 та складено акт № 1980/232/24666882 від 14.05.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000262320/0 від 26.05.2008, №0000272320/0 від 26.05.2008, якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 503379 грн. та визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 402946, 50 грн.

В порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення рішення залишені без змін.

Перевіркою встановлено порушення п. 5.1, ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, пп. 7.4.1, 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в частині безпідставного віднесення позивачем витрат по транспортних послугах до складу валових витрат у звязку з тим, що здійснювались збиткові операції, а тому витрати по цих операціях не можна віднести до господарської діяльності позивача.

Також, судами встановлено, що позивач здійснював надання транспортних послуг, послуг схову, здавання в оренду орендованого нерухомого майна, а також торгівлю продуктами харчування.

Крім того, згідно довідки № 1124 від 08.02.2008 Головного управління статистики у Харківській області та акту перевірки № 1980/232/24666882 від 14.05.2008 Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, одними із основних видів діяльності позивача є оптова торгівля, надання транспортних послуг, автомобільне та складське господарство й інші види комерційної діяльності.

Транспортні засоби використовувались підприємством не тільки для надання транспортних послуг, але й для забезпечення загальногосподарських потреб (перевезення видаткових матеріалів, шин, запасних частин та ін.).

Витрати понесені позивачем не тільки у звязку з наданням транспортних послуг третім особам, але й з експлуатацією транспортних засобів при здійсненні загальної господарчої діяльності позивача.

Позивачем в підтвердження здійснених витрат, надано первинні документи й податкові накладні за період що перевірявся.

Від здійснення господарської діяльності, позивач регулярно одержував доходи.

Отримані доходи декларувало у деклараціях з податку на прибуток, які підтверджують, що підприємство регулярно нараховувало й сплачувало цей податок.

Відповідно до пп. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у даному Законі, не дозволяється.

Позивач у межах своєї господарської діяльності, з метою одержання доходів, здійснював різні види комерційної діяльності, які потребують, в свою чергу, витрат з експлуатації транспортних засобів в тому числі і для своєї діяльності.

Витрати віднесені позивачем до складу валових витрат підприємства, оскільки підтверджені первинними бухгалтерськими документами і до переліку витрат, які не повязані з веденням господарської діяльності, не входять.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що включення позивачем до валових витрат по транспортним послугам, по яких не було отримано прибутку, є необґрунтованим та неправомірним, господарські операції по яких є збитки не можна виключати окремо від всієї господарської діяльності позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2009 у справі № 2а-9178/08 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2009 у справі № 2а-9178/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіО.І. Степашко

Т.М. Шипуліна Суддя М.О. Федоров