Ухвала суду № 22327539, 21.03.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5652/11

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "Будмаш" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ПрАТ «Вінницький завод «Будмаш» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 грудня 2011 року №0002622310, №0002632310, №0000421722, №5052340. Позовні вимоги мотивовано тим, що в період з 30.10.2011 року по 18.11.2011 р. посадовими особами ДПІ у м. Вінниці, проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Вінницький завод «Будмаш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року. Результати перевірки оформлені актом від 25.11.2011 року №4601/23/01267863 та довідками до акту перевірки. За висновками акту перевірки 9 грудня 2011 року ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0002622310 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 180384 грн., форми «П» №0002632310 про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 235999 грн., форми «Р» №0000421722 про збільшення суми грошового зобовязання з податку з доходу найманих працівників в сумі 61949 грн. та форми «Р»№5052340 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування в сумі 7354 грн. Вважаючи висновки податкового органу необгрунтованими, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.02.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.02.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

У звязку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ВАТ «Вінницький завод «Будмаш» зареєстроване виконавчим комітетом Замостянської районної ради народних депутатів м. Вінниці як юридична особа 11 травня 1994 року. 19.10.2010 р. замінено найменування на Приватне акціонерне товариство «Вінницький завод "Будмаш", зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради 27.10.2010 року (а.с. 15).

В період з 30.10.2011 року по 18.11.2011 р. посадовими особами ДПІ у м. Вінниці, проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «Вінницький завод «Будмаш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року, за результатами якої було складено акт від 25.11.2011 року №4601/23/01267863 та довідки до акту перевірки (а. с.10-37).

Відповідно до висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення: п.3.1 ст.3, пп..4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.9 ст.5, п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.11.2 ст.11, п.5.2.5 п.5.2 ст.5, ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 150180 грн., а також завищення відємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток в сумі 2171937 грн.; пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" (із змінами та доповненнями), пі 19.2 ст.119, ПІ27.1 ст.127 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-V1; ст. 267 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ.

За висновками акту перевірки 09.12.2011 року ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0002622310 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 180384 грн., форми «П» №0002632310 про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 235999 грн., форми «Р» №0000421722 про збільшення суми грошового зобовязання з податку з доходу найманих працівників в сумі 61949 грн. та форми «Р»№5052340 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування в сумі 7354 грн. (а.с.7-8).

Судом першої інстанції також було встановлено, що вже після винесення оскаржуваних рішень, листом від 19.12.2011р. № 75767/10/23 державною податковою інспекцією у м. Вінниці, у звязку з виявленням описок при складанні акту перевірки, пункти 3.1.4 та 4 даного акту викладено у новій редакції та зазначено, що попередню редакцію пунктів 3.1.4 та 4 слід вважати відкликаною. При цьому, виправлення описок у акті перевірки не вплинуло на розмір донарахованих податків та штрафних санкцій.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги до акту перевірки регламентовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984 та зареєстровано в МЮУ 25.08.2055 р. №925/11205 (Порядок №984). Відносини щодо оподаткування прибутку підприємств до набрання чинності Податковим кодексом України врегульовано Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334. Відповідно до ст. 3 даного Закону, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

В акті перевірки (стор. 18, а.с. 23) зазначено, що у звязку із смертю контрагента підприємства СПД ОСОБА_2, підприємству необхідно було відкоригувати валові витрати на суму 416 325 грн., попередньо віднесену підприємством до валових доходів як безнадійну заборгованість. Відповідно до п. 5.21. ст. 5 Закону №334, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат не тільки сплачених, але й нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

В свою чергу, за змістом пункту 5.9 статті 5 Закону №334, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, серед яких і товар на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Як встановлено судом першої інстанції, товар товариству поставлено СПД ОСОБА_2 на оплатних умовах, відтак, даний товар є таким, що враховується при веденні обліку балансової вартості запасів. За приписами наведеної норми, у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Як вбачається з положень Закону №334, відображення будь-яких показників в податковому обліку здійснюється субєктом господарювання із врахування всіх господарських операцій, що відбулись у такому періоді, серед яких, у випадку ПАТ «Вінницький завод «Будмаш»угода із СПД ОСОБА_2 Правомірність віднесення підприємством оприбуткованих товарів до складу валових витрат у 2008 році, податковим органом не оспорюється та підтверджується висновками попереднього акту перевірки. Таким чином, за підприємством залишився чистий борг перед контрагентом, який в подальшому віднесено до валового доходу і оподатковано.

Підприємством до складу валового доходу як безнадійну заборгованість віднесено прострочену заборгованість перед померлою особою в той час, як за положеннями пункту 1.25 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійна заборгованість це, серед іншого, прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі. Таким чином, віднесена до валового доходу сума заборгованості товариства перед СПД ОСОБА_2 не підпадає під наведене у п. 1.25 поняття безнадійної заборгованості.

Судом першої інстанції також було досліджено, що в акті перевірки встановлено завищення валових витрат на суму 399858 грн. які не повязані з веденням господарської діяльності, тобто немає доказу наявності витрат в перевіряємому періоді, доцільність їх здійснення та які не підтверджені даними бухгалтерського обліку підприємства за перевіряємий період, а також витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких перевірених правилами ведення податкового обліку.

У відповідях на заперечення підприємства на даний акт перевірки, відповідачем зазначено, що на завищення витрат на суму 399858 грн. мали вплив результати попередньої документальної перевірки підприємства проведеної за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 року (акт від 14.12.2009 року №303/23/01267863) та винесене за результатами даної перевірки податкове повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток, у звязку з чим немає підстав для віднесення витрат за даний період у період з 01.07.2009 по 31.03.2010 року, при чому жодного посилання на акт попередньо проведеної перевірки акт від 25.11.2011 року №4601/23/01267863 не містить. Однак, відсутність таких підтверджуючих документів в судовому засіданні не доведено. При цьому, суду першої інстанції також не було надано доказів витребування відповідної документації в ході проведення перевірки, а також невиконання відповідної вимоги перевіряючих. За вказаних обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків податкового органу в цій частині.

Оцінюючи правомірність застосування до підприємства штрафних санкцій за порушення платником податків правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати до бюджету в сумі 61949 грн. суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу. Перевіркою повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб податковим органом було встановлено порушення п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, а саме подання до ДПІ у м. Вінниці не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів (форми № 1ДФ), сплачених на користь приватних підприємців, яким ВАТ «Вінницький завод «Будмаш» перерахував кошти за надані ним послуги, виконані роботи, тощо, а також подав з недостовірними відомостями декларацію форм №1ДФ про суми перерахованого податку до бюджету.

Як вбачається із акту перевірки, підприємство, оплативши послуги підприємцям, повинно було зазначити їх в своїй звітності (№1ДФ, яка відповідно до наказу №451 від 29.09.2003 р. і наказу №1020 від 24.12.2010 р., взагалі не передбачає зазначення там підприємців-контрагентів платника податку, як їх податкового агенту), та сплатити податок з отриманого ними доходу. Форма №1ДФ складається стосовно працівників платника податку.

Зокрема, у формі зазначаються такі показники як: «працювало у штаті», «працювало за цивільно-правовими договорами»/«працювало за сумісництвом», «дата прийняття на роботу» та «дата звільнення з роботи». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що державною податковою службою ототожнено договірні відносини із фізичними особами підприємцями та відносини за цивільно-правовими договорами, внаслідок чого порушено п. 177.8 ст. 177 ПКУ.

Наведеною нормою визначено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Окрім того, в акті перевірки взагалі не наведено конкретних фактів із зазначенням дати виплати та суми оподаткованого доходу фізичним особам без сплати відповідного податку до бюджету в той час, як лише констатовано факт неперерахування податку, не зазначено з якого конкретно доходу не сплачено даний податок, стосовно яких осіб та з яких сум по кожній особі, що є порушенням вищезгаданого Порядку №984.

В цілому колегія суддів апеляційного суду погоджується, що відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Совгира Д. І.