Ухвала суду № 22327367, 21.03.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5219/11

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.

при секретарі: Швандер В.О.

за участю представників сторін:

позивача: Скржешевського М.С., Тишківського С.Л.

відповідача: Лучковського П.В.

відповідача: Тушевської Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Поділля" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ "Поділля" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Вінниці, ГУ ДКСУ у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості. Позовні вимоги мотивовано тим, що ДПІ в м. Вінниці було проведено позапланову виїзну перевірку заявленого підприємством до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.06.2010 року по 30.11.2010 року. За наслідком перевірки ДПІ у м. Вінниці складено Акт перевірки № 435/23/05502396 від 09 лютого 2011 року. Актом №435 від 09.02.2011 р. податковим органом встановлено завищення до відшкодування ЗАТ «Поділля» сум ПДВ на 58 124 грн. За наслідками Акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000562310 від 18 лютого 2011 року, яким зменшено акціонерному товариству «Поділля» заявлені ним суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього на 58 124 грн.

ДПІ у м. Вінниці було також проведено документальну позапланову виїзну перевірку заявленого ЗАТ «Поділля» до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року. За результатами перевірки ДПІ у м. Вінниці складено Акт перевірки № 1774/2330/05502396 від 27 квітня 2011 року. За наслідками Акту перевірки № 1774 від 27.04.11 року ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002112330 від 05 травня 2011 року, яким зменшено акціонерному товариству «Поділля» заявлені ним суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього на 46165 грн.

ДПІ у м. Вінниці було проведено документальну позапланову виїзну перевірку заявленого ЗАТ «Поділля» до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період за березень 2011 року. За результатами перевірки ДПІ у м. Вінниці складено Акт перевірки № 2409/2330/05502396 від 03 червня 2011 року. У висновку Акту № 2409 від 03.06.11 року ДПІ у м. Вінниці стверджує про завищення ЗАТ «Поділля» суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року - на суму 19 783 грн. За наслідками Акту перевірки № 2409 від 03.06.11 року ДПІ у м. Вінниці прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002452330 від 20 червня 2011 року, яким зменшено акціонерному товариству «Поділля» заявлені ним суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року на 19 783 грн.

Вважаючи рішення податкового органу неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх, а також стягнути на користь ПАТ "Поділля" суму бюджетного відшкодування.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.01.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ДПІ у м. Вінниці подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.01.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні апеляційним судом в порядку ст. 55 КАС України було замінено первісного відповідача - ДПІ у м.Вінниці на належного відповідача - правонаступника Вінницьку ОДПІ.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.01.2012 року скасувати, а у задоволенні позову - відмовити, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача - ГУ ДКСУ у Вінницькій області - в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги за обставин, викладених у ній, просила рішення суду першої інстанції скасувати, а у задоволенні позову - відмовити.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали у повному обсязі, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ в м. Вінниці було проведено позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.06.2010 року по 30.11.2010 року. За наслідком перевірки ДПІ у м. Вінниці складено Акт перевірки № 435/23/05502396 від 09 лютого 2011 року (т.1 а.с.19-50). Актом №435 від 09.02.2011 р. податковим органом встановлено завищення до відшкодування ЗАТ «Поділля»сум ПДВ на 58 124 грн. За наслідками Акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000562310 від 18 лютого 2011 року (т.1 а.с.211), яким зменшено акціонерному товариству «Поділля» заявлені ним суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього на 58 124 грн.

ДПІ у м. Вінниці було також проведено документальну позапланову виїзну перевірку заявленого ЗАТ «Поділля» до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року. За результатами перевірки ДПІ у м. Вінниці складено Акт перевірки № 1774/2330/05502396 від 27 квітня 2011 року (т.1 а.с.115-137). За наслідками Акту перевірки № 1774 від 27.04.11 року ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002112330 від 05 травня 2011 року (т.1 а.с.212), яким зменшено акціонерному товариству «Поділля» заявлені ним суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього на 46165 грн.

З 23 травня по 03 червня 2011 року ДПІ у м. Вінниці було проведено документальну позапланову виїзну перевірку заявленого ЗАТ «Поділля» до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період за березень 2011 року. За результатами перевірки ДПІ у м. Вінниці складено Акт перевірки № 2409/2330/05502396 від 03 червня 2011 року (т.1 а.с.89-103). У висновку Акту № 2409 від 03.06.11 року ДПІ у м. Вінниці стверджує про завищення ЗАТ «Поділля» суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року - на суму 19 783 грн. За наслідками Акту перевірки № 2409 від 03.06.11 року ДПІ у м. Вінниці прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002452330 від 20 червня 2011 року (т.1 а.с.213), яким зменшено акціонерному товариству «Поділля» заявлені ним суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року на 19 783 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, податкові повідомлення-рішення №0000562310 від 18 лютого 2011 року, №0002112330 від 05 травня 2011 року, №0002452330 від 20 червня 2011 року були залишені без змін, а скарги ЗАТ «Поділля» - без задоволення.

У актах перевірок викладені аналогічні порушення податкового законодавства платником, а саме: ДПІ у м. Вінниці не приймаються включені ЗАТ «Поділля» суми податкового кредиту з ПДВ з операцій з придбання природного газу в TOB «Газторг Україна», TOB «Трейд Орг», в зв'язку з тим, що дані контрагенти не включили в деклараціях до податкових зобов'язань суми ПДВ з операцій поставки газу (в т.ч. і в адресу ЗАТ «Поділля»). Причина невключення контрагентами сум ПДВ до податкових зобов'язань - не прийняття податковою інспекцією за місцем податкової реєстрації контрагентів їх податкової звітності.

В Акті перевірки № 435 від 09.02.11 року, ДПІ у м. Вінниці зазначено, що згідно даних системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, встановлено, що постачальник TOB «Газторг Україна» не включив до складу податкових зобов'язань в деклараціях з ПДВ за період з 01.06.2010 року по 30.11.2010 року суми обсягів поставки в адресу ЗАТ «Поділля» по наведеним податковим накладним та суму ПДВ по даних поставках. З огляду на дану обставину ДПІ у м. Вінниці робить висновок, дані операції з поставки TOB «Газторг Україна» природного газу в адресу ЗАТ «Поділля» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків (ст. 203 ЦК України), а тому є такими, що порушують публічний порядок (ст.228 ЦК України).

Відповідно до пп. пп.7.2.4 п. 7.2 ЗУ «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

TOB «Газторг Україна» на момент поставки газу та складання податкових накладних був зареєстрованим платником ПДВ, надав позивачеві копію свідоцтва № 100254687 про реєстрацію TOB «Газторг Україна» платником ПДВ. TOB «Газторг Україна» має Ліцензію AB № 472067 від 26.11.2009 року НКРЕ України на постачання природного газу за нерегульованим тарифом. Строк дії ліцензії: з 19.11.2009 року по 18.11.2014 року.

Поставка природного газу TOB «Газторг Україна» в адресу ЗАТ «Поділля» відбувалась на підставі Договору №12/09-08/3 від 08 грудня 2009 року, за розділом 2 якого TOB «Газторг Україна» - постачальник передає споживачеві (ЗАТ «Поділля») природний газ. Відповідно до п.3.1 Договору Постачальник передає Споживачу газ на комерційних вузлах газу. На виконання Договору №12/09-08/3 від 08 грудня 2009 року укладено Договір № 1 від 08 грудня 2009 року, за яким TOB «Газторг Україна» - виконавець надає замовнику (ЗАТ «Поділля») супутні послуги по забезпеченню постачання природного газу. Відповідно до досліджених під час перевірки актів прийому-передачі, газ було фактично поставлено.

Поставка природного газу від TOB «Трейд-Орг» в адресу ЗАТ «Поділля» відбувалась на підставі Договору №157/24-12/10 від 27 грудня 2010 року, за розділом 2 якого TOB «Трейд Орг» - постачальник, передає споживачеві (ЗАТ «Поділля») природний газ. Відповідно до п.3.1 Договору Постачальник передає Споживачу газ на комерційних вузлах газу. Судом встановлено, що відповідно актів прийому-передачі, також досліджених під час перевірки, газ було фактично поставлено. Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 16 грудня 2010 року N 1870, видано ліцензію TOB «Трейд-Орг» на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом на території України строком дії п'ять років.

TOB «Трейд-Орг» на момент поставок був зареєстрованим платником ПДВ, є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на постачання природного газу, відтак має всі передбачені законодавством технологічні можливості для здійснення цієї діяльності.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що згідно п. п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На підставі системного аналізу зазначених законодавчих норм колегія суддів вважає, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. У разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, і вони у повній мірі узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України (постанови суду від 29 жовтня 2010 року у справі №1112/11/13-10, від 11 грудня 2007 року у справі №21-1376/06).

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 даного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до пп. 14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Аналогічні пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» положення податкового законодавства щодо механізму розрахунку права на бюджетне відшкодування містяться в статті 200 Податкового кодексу України, які застосовуються до правовідносин 2011 року. Так, відповідно до п. 200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.3 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Як вбачається із матеріалів справи, право на бюджетне відшкодування заявлених сум ПДВ виникло у підприємства в результаті: 1) виникнення в ЗАТ «Поділля» права на податковий кредит на підставі пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в зв'язку з придбанням на митній території України, природного газу в TOB «Газторг Україна» та TOB «Трейд Орг», які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% в попередніх звітних періодах; наявності від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом в попередніх періодах, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду відповідно до положень абз.3 пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону; наявності від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом в звітному періоді, в якому заявляється відповідна сума до бюджетного відшкодування, де відшкодуванню підлягає така його частина, яка дорівнює сумі податку, фактично (надмірно) сплаченій позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам на підставі вказаних вище податкових накладних та банківських документів (платіжних дорученнях).

Від'ємне значення обґрунтовується характером діяльності ПАТ «Поділля» як підприємства, що здійснює зовнішньоекономічні операції по переробці давальницької сировини, в яких сировина замовника є основним матеріалом та її вартість становить не менше як 20 відсотків загальної вартості готової продукції, при цьому обов'язковим є попереднє здійснення поставки „Виконавцю" давальницької сировини, відповідно-повернення виготовленої з неї готової продукції замовнику - нерезиденту, як то передбачено абз.7 ст.1 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах».

В зв'язку з чим при здійсненні податкового обліку діяльності із вказаних вище операцій у правовідносинах оподаткування податком на додану вартість ЗАТ «Поділля» застосовувало положення абз. 2 підпункту 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно якого за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Разом з тим, відповідач - Вінницька ОДПІ як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 березня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Совгира Д. І.