Ухвала суду № 22327350, 22.03.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/3352/11

Головуючий у 1-й інстанції: Ковтюк В.О.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Александровій К.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Спецгідроенергомонтаж" до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дністер-Спецгідроенергомонтаж» в листопаді 2011 року звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сокирянської обєднаної державної податкової інспекції про часткове скасування податкового повідомлення-рішення №0002261500 від 16.11.11р. про застосування штрафних санкцій на суму 49641,53 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Сокирянської обєднаної державної податкової інспекції №0002261500 від 16.11.2011р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 49641грн. 53 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Спецгідроенергомонтаж» судові витрати в сумі 29 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати, незаконну, на його думку, постанову суду та постановити нову про відмову в задоволенні позову. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необєктивність судового рішення, що є безумовними підставами для його скасування. Зокрема, позивачем до органу державної податкової служби подавались податкові декларації по податку на додану вартість, а тому зазначена в них сума податкових зобов'язань, у відповідності до ст. 203 Податкового кодексу України, мала бути сплачена позивачем протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України. Натомість вказані податкові зобов'язання були сплачені з порушенням вищевказаних строків, наслідком чого стало застосування до позивача штрафних санкцій. При цьому, відповідач вважає безпідставними висновки суду І інстанції щодо можливості застосування до спірних правовідносин п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та визначення штрафних санкцій в розмірі 1 грн.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги як безпідставної. Також позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що штрафні санкції були застосовані за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, а тому розмір штрафних санкцій має визначатись з урахуванням п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідних положень" Податкового кодексу України. Натомість відповідачем застосовано розмір штрафних санкцій відповідно до положень ст. 126 Податкового кодексу України та нараховано за прострочення сплати податкового зобов'язання більш як за 30 днів штрафні санкції в розмірі 20%. Враховуючи викладене, позивач просить залишити без змін постанову суду І інстанції.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надавши клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника відповідача у відрядженні. Про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлено завчасно і належним чином.

Враховуючи те, що явка відповідача не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою, а неявка, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду справи, суд апеляційної інстанції ухвалив здійснювати розгляд за відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом І інстанції, що підтверджується матеріалами справи, обставини спору полягають у наступному.

28.10.2011 року відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових зобовязань до бюджету. За результатами перевірки складено акт №471/15/31015986, відповідно до якого позивачем порушені терміни сплати самостійно визначеного грошового зобовязання з податку на додану вартість протягом строків визначених п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України за червень-листопад 2010року, податкове повідомлення-рішення 2010 року та за січень, березень-липень 2011 року, чим порушено вимоги пп.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.00р. та п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України (а.с.6-9).

08.11.2011 року позивачем було направлено на адресу відповідача заперечення до акту перевірки (а.с.10-11). За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, відповідач листом № 11907/10/15-015 від 16.11.2011 року, відмовив в їх задоволенні.

На підставі акту перевірки, 16.11.2011 року Сокирянською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002261500, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 143082,91 грн. (а.с.14).

Задовольняючи позов, суд І інстанції дійшов висновку, що відповідач при нарахуванні штрафних санкцій по деклараціях від 20.02.11р. №900582956, від 20.04.11р. №9002360261, від 20.05.11р. №9003667017, від 20.07.11р. №9005044083 повинен був застосувати вимоги пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України, так як порушення допущені позивачем у період з 1 січня по 30 червня 2011 року, а отже штрафні санкції повинні складати не більше 1 гривні за кожне порушення.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими висновками суду І інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно п.16.1.4 ст.16 Податкового кодексу України, обов'язком платника податків є сплата податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачає, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вірно встановлено судом І інстанції, що не заперечується сторонами позивач несвоєчасно сплатив самостійно визначене ним грошове зобов'язання у поданих податкових деклараціях від 20.02.11р. №900582956, від 20.04.11р. №9002360261, від 20.05.11р. №9003667017, від 20.07.11р. №9005044083. Відповідно до вимог ст. 126 Податкового кодексу України, зазначене порушення є підставою для визначення платнику податків штрафних санкцій.

Разом з тим, відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Враховуючи те, що порушення норм податкового законодавства позивачем допущено в період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, розмір штрафних санкцій за порушення строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податкових деклараціях від 20.02.2011 року №900582956, від 20.04.2011 року №9002360261, від 20.05.2011 року №9003667017 належить визначати з урахуванням п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України. Враховуючи викладене, належний до сплати розмір штрафних санкцій за вказані порушення має становити не більше 1 гривні за кожне порушення.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду І інстанції що за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання по податковій декларації від 20.07.11р. №9005044083 штрафна санкція становить 1 грн. Так, зазначена податкова декларація подана позивачем 20.07.2011 року, а узгоджену в ній суму грошових зобов'язань позивачем сплачено 21.09.-22.09.2011 року.

Як видно з наведеного, порушення терміну сплати зазначених грошових зобов'язань сталось вже після 30.06.2011 року, а тому п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, до вказаних правовідносин застосуванню не підлягає.

При цьому, штрафні санкції по даному порушенню відповідачем правомірно визначено із застосуванням ст. 126 Податкового кодексу України.

Водночас, з урахуванням встановлених у справі обставин, констатуючи помилкове визначення відповідачем розміру штрафних санкцій, без урахуванням вимог п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України по порушеннях допущених позивачем в період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, суд не може визнати протиправним оскаржуване рішення податкового органу в якійсь сумі. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого субєкта владних повноважень.

З підстав вищенаведеного, з урахуванням ч. 2 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова суду І інстанції законна і обґрунтована та не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 27 березня 2012 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.