Постанова № 22325188, 28.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 р. Справа № 2а-16498/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засіданняДерев'янко А.О.

Представник відповідача - Хоменко Є.О.

Представник відповідача - Ситнік О.О.

Представник позивача - Попова Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного Науково-виробничого підприємства "Обєднання Комунар" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2011р. по справі№2а-16498/10/2070

за позовом Державного Науково-виробничого підприємства "Обєднання Комунар"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

23 грудня 2010р. Державне науково-виробниче підприємство "Об'єднання Комунар" (надалі-позивач), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові(надалі-відповідач), в якому після, уточнення позовних вимог, просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000280841/0 від 13.09.2010 року, №0000280841/1 від 14.10.2010 року, №0000280841/2 від 23.12.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1013301,00 грн. та визначення штрафних санкцій у розмірі 405320,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2011р. в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2011р. скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: судом не враховані приписи Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 4.3. Наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», судом не повно зясовані обставини в справі, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги та письмові заперечення на неї, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України, справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.08.2010 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Харкові проведена невиїзна документальна перевірка ДПВП "Об'єднання Комунар" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по правовим відносинам з ТОВ "Біотопресурси" та ТОВ "Альфа Експерт" по податковим деклараціям з ПДВ за квітень, травень, червень 2010 року, про що складено акт перевірки № 3216/41-018/14308730.

За результатами перевірки з боку позивача встановлені порушення:

- ч.ч.1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 ЦК України, ст.207 ГК України, у звязку з чим правочини вчинені з контрагентами позивача визнано недійсними;

- пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми податкового кредиту за квітень 2010 року на 821763,51 грн., за травень 2010 року на 406337,0 грн., за червень 2010року на 146932,69 грн., за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів;

- пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено відємне значення з податку на додану вартість за вартість за квітень 2010 року на 821763,51 грн., за травень 2010 року на 406337,00 грн., за червень на 146932,69 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року у сумі 1013301,00 грн. та завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 361733,0 грн.

На підставі акту перевірки № 3216/41-018/14308730 від 30.08.2010р., відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000280841/0 від 13.09.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1013301,00 грн. та встановлено штрафні санкції у розмірі 405320,00 грн.

Позивачем зазначене податкове повідомлення рішення оскаржене в адміністративному порядку, однак в задоволенні скарг позивача було відмовлено, сума податкового зобов'язання не змінилася, а СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Харкові з метою доведення нового граничного строку погашення цього податкового зобов'язання складено податкові повідомлення - рішення №0000280841/1 від 14.10.2010 року та №0000280841/2 від 23.12.2010 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (діяв на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом першої інстанції встановлено та не спростовується сторонами по справі, що у позивача були в наявності податкові накладні, на підставі яких був сформований податковий кредит за період, що перевірявся, що підтверджується матеріалами справи.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, в числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткованих операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, право на податковий кредит виникає за умови наявності належним чином оформленої податкової накладної, сплати ПДВ в ціні товару (послуг) та придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган ставить під сумнів реальність господарських операцій позивача з названими контрагентами, у звязку з відсутністю документів, що підтверджують можливість виконання таких операцій контрагентами позивача, та відсутність в матеріалах справи доказів щодо понесених витрат по зберіганню товару контрагентів позивача, що не підтверджує фактичне перебування товару у власності постачальників: ТОВ "Біотопресурси" та ТОВ "Альфа Експерт", а отже і можливість його поставки позивачу.

Колегія суддів не погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки № 3216/41-018/14308730 від 30.08.2010р., підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та, як наслідок, зменшення суми бюджетного відшкодування за квітень-червень 2010 року є твердження відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ "Біотопресурси" та ТОВ "Альфа Експерт", оскільки останні не подали за перевіряємий період податкові декларації з ПДВ, крім того, ТОВ "Біотопресурси" не має необхідних умов для ведення господарської діяльності, а контрагент ТОВ "Альфа Експерт" ТОВ «Кит Авто», який був постачальником продукції, відсутній за юридичною адресою (том1 а.с. 33-36)

Судом встановлено, що між ДПВП "Об'єднання Комунар" та ТОВ "Біотопресурси" укладено договори №2-08 від 12.02.2008р. та № 6 від 12.04.2010р., відповідно до яких ТОВ "Біотопресурси" зобовязується поставити та передати у власність, а позивач прийняти та оплатити комплектуючі вироби та матеріали в асортименті та кількості відповідно до Специфікацій, які є невід`ємною частиною Договору. (том1 а. с. 84-90, 141-143).

Крім того, між ДПВП "Об'єднання Комунар" та ТОВ " Альфа Експерт " укладено договір №3/2412-2009 від 24.12.2009р., відповідно до якого ТОВ " Альфа Експерт " зобовязується поставити та передати у власність, а позивач прийняти та оплатити обладнання, комплектуючі вироби та матеріали відповідно до Специфікацій (том1 а. с. 187-190).

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано відповідні первинні документи: податкові накладні, прибуткові ордери про прийняття матеріальних цінностей, накладні, платіжні доручення, рахунки та інші документи, які знаходяться в матеріалах справи.

Вищевказані первинні документи повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Матеріальні цінності, поставлені ТОВ "Біотопресурси" та ТОВ "Альфа Експерт", були отримані, належним чином оприбутковані позивачем та використані останнім у своїй господарській діяльності, про що свідчать надані до матеріалів справи копії карточок складського обліку матеріалів, лімітно-заборних карток, сертифікату якості та витягів з Журналів ВТК, що знаходяться в матеріалах справи.

За таких обставин, твердження відповідача про відсутність у господарських операцій між ДПВП "Об'єднання Комунар", ТОВ "Біотопресурси" та ТОВ "Альфа Експерт" реального характеру, є хибним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Слід відмітити, що як позивач ДПВП "Об'єднання Комунар", так і його контрагенти - ТОВ "Біотопресурси" та ТОВ " Альфа Експерт " мають статус платника ПДВ, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями відповідних свідоцтв (том 1 а.с. 20 66, 154). Таким чином, контрагенти позивача є платниками податку на додану вартість та, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, мають право на нарахування цього податку та складання податкових накладних.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за квітень-червень 2010 року, містять усі обов`язкові реквізити, передбачені вимогами підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ": порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

ТОВ "Біотопресурси" прозвітувало з податку на додану вартість за квітень-червень 2010 р. до Ленінської МДПІ м.Луганська та задекларувало податкових зобов'язань на суму 760126,12 грн., копії зазначених декларацій та розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів з відбитками вхідного штампу вказаного податкового органу знаходяться в матеріалах справи.

Та обставина, що станом на час проведення перевірки відповідачем податкові декларації ТОВ "Біотопресурси" мали статус «звіт визнано недійсним», не спростовує факту декларування останнім податкових зобов`язань за результатами відносин з позивачем та не впливає на реальність господарських операцій за участю ДПВП "Об'єднання Комунар" та не може бути підставою для зменшення позивачеві бюджетного відшкодування за квітень-червень 2010 року.

Виходячи зі змісту пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" регламентовано, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою у випадках передбачених цим Законом. Обєктом оподаткування є, зокрема, операції платників податків з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України. Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Суми податків сплачені і (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачену на виконання договорів з ТОВ "Біотопресурси" та ТОВ " Альфа Експерт ".

Щодо твердження відповідача з посиланням на пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" про необхідність зменшення коригування позивачем суми бюджетного відшкодування у зв`язку з висновком про нікчемність угод між ДПВП "Об'єднання Комунар" , ТОВ "Біотопресурси" та ТОВ "Альфа Експерт", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як випливає зі змісту акту перевірки від 30.08.2010р., висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ "Біотопресурси" та ТОВ " Альфа Експерт", в силу приписів ст.ст.203, 215, 228 ЦК України, було зроблено виходячи з того, що у ТОВ "Біотопресурси" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, транспортні засоби, а виробником продукції, яку постачало позивачу ТОВ "Альфа Експерт" є ТОВ «Кит-Авто», яке відповідно до перевірки податковими органами не знаходиться за юридичною адресою (том 1 а.с. 24-25, 35-36).

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Харкові помилковим, безпідставним та таким, що не може бути покладений в основу твердження про завищення позивачем суми заявленого бюджетного відшкодування, з огляду на таке.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Слід зазначити, що відповідач, висловлюючи твердження про те, що договори укладені позивачем з ТОВ "Біотопресурси " та ТОВ " Альфа Експерт " не спрямовані на реальне настання правових наслідків, посилається на неподання останніми податкової звітності та відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

Проте, колегія суддів констатує, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 Господарського кодексу України.

Отже, вищенаведені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків на момент виникнення спірних правовідносин була встановлена Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181 від 21.12.2000 р., та у відповідних випадках Кримінальним кодексом України.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.

Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що висновок про нікчемність угод, укладених ТОВ "Біотопресурси" зроблений СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Харкові без урахування того факту, що останнім подавалась податкова звітність з податку на додану вартість, зміст якої, зокрема, в частині податкових зобов`язань за результатами відносин з позивачем, відповідає змісту податкової звітності з ПДВ ДПВП "Об'єднання Комунар".

Оскільки, всі твердження відповідача про відсутність реальних господарських стосунків в спірних правовідносинах між ДПВП "Об'єднання Комунар" та ТОВ "Біотопресурси" не підтверджені жодними доказами, що містять предмет доказування та беручи до уваги декларування ТОВ "Біотопресурси" податкових зобов'язань по взаємовідносинам з позивачем за спірний період, колегія суддів вважає договори між вказаними контрагентами такими, що не можуть бути визнані нікчемними.

Доводи про незнаходження ТОВ “Кит-Авто” за юридичною адресою не можуть бути взяті до уваги в якості належного обґрунтування відповідачем твердження про нікчемність угод між позивачем та вказаним його контрагентом, оскільки діючим законодавством не встановлено вимог щодо обов`язкового розміщення виробничих ресурсів за юридичною адресою підприємства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що висновки суду першої інстанції є недоведеними та не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне вказати на ту обставину, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Харкові висновок про нікчемність угод, укладених ДПВП "Об'єднання Комунар" з ТОВ "Біотопресурси" та ТОВ "Альфа Експерт" , зроблено не на підставі перевірки, а лише, як зазначено у акті перевірки № 3216/41-018/14308730 від 30.08.2010р., за результатами аналізу матеріалів податкової звітності за квітень-червень 2010р., додатку 5 до доданих декларацій, відповіді позивача № 477/017 від 02.07.2010р. та відповідей ДПІ на запити щодо контрагентів, тобто, за відсутності належних та допустимих доказів.

При цьому відповідач не був позбавлений права провести позапланову виїзну перевірку ДПВП "Об'єднання Комунар" на предмет фактичного виконання правочинів з ТОВ "Біотопресурси" та ТОВ " Альфа Експерт " та відповідності таких правочинів вимогам ЦК України, однак таким правом, яке на час виникнення спірних правовідносин було прямо передбачено пп.7.7.5 п.7.7 ст7 Закону України "Про податок на додану вартість", не скористався.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки від 30.08.2010р. зроблено висновок про необхідність коригування податкового кредиту у зв`язку з нікчемністю угод між позивачем та його контрагентами, без належного обґрунтування та посилання на дані відповідної перевірки, без вказівки на те, які саме норми законодавства та якими саме діями позивача порушено.

Такі дії податкового органу суперечать вимогам п.2.3.2 Наказу ДПА України від 10.08.2005 р. № 327 “Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якого за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України “Про оприбуткування прибутку підприємств”, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 року по справі№2а-16498/10/2070 прийнята з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню, з прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного Науково-виробничого підприємства "Обєднання Комунар" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2011р. по справі №2а-16498/10/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Державного Науково-виробничого підприємства "Обєднання Комунар" задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000280841/0 від 13.09.2010 року, №0000280841/1 від 14.10.2010 року, №0000280841/2 від 23.12.2010 року Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Калиновський В.А.

Судді(підпис)

(підпис)Бенедик А.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст постанови виготовлений 05.03.2012 р.