Постанова № 22325100, 13.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 р. Справа № 2а-1870/5709/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

представник позивача: Закусило О.М.

представник позивача: Клещенко О.М.

представник позивача: Примак Н.В.

представник відповідача: Дужак Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.11.2011р. по справі№2а-1870/5709/11

за позовом Державного підприємства "Роменське лісове господарство"

до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Роменське лісове господарство" звернулось до суду з вимогами про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Роменської міжрайонної державної податкової інспекції від 08.02.2011 року №0000032301/0 на суму 38588,09 грн. та №0000042301/0 на суму 336189,10 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Стверджує про недійсність правочинів, укладених позивачем з ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6 та ТОВ «Сольєрі». Просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Позивач заперечує проти вимог та доводів поданої апеляційної скарги, наполягаючи на законності та обґрунтованості прийнятого судового рішення. Просить залишити без задоволення подану апеляційну скаргу, а постанову суду без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, дійшла до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування прийнятого судового рішення, зважаючи на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що за наслідками проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2010 року та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2010 року був складений акт №67/23/00992958 від 26.01.2011 року.

На підставі висновків акту перевірки Роменською МДПІ 08.02.2011 року прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0000032301/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 38587,09 грн., з яких: 30870,47 грн. - за основним платежем, 7717,62 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000042301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 336189,10 грн., з яких: 268951,28 грн. - за основним платежем, 67237,82 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на відображення в податковому обліку господарських операцій з ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 , ПП ОСОБА_7 по заготівлі лісопродукції через неможливість останніми особисто виконати такий обсяг робіт та через відсутність у них технічного персоналу, транспортних засобів, складських приміщень, виробничих активів є не обгрунтованими. Також, за висновками суду взаємовідносини позивача з ТОВ «Сольєрі» мали реальний характер.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав та належних доказів для задоволення заявлених позовних вимог, з огляду на вимоги діючого законодавства на час спірних правовідносин та фактичні обставини справи.

Підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, пп. 5.1 п. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " та п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", які виразились на думку податкового органу у укладанні недійсних правочинів позивачем з ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6 та ТОВ «Сольєрі».

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на час спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, які складаються у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, окрім іншого, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, обов'язковою умовою правомірності формування платником податку податкового кредиту та валових витрат є фактична наявність у товару (робіт, послуг), як предмету реально здійснених господарських операцій. Відсутність факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Щодо відображення в податковому обліку позивача господарських операцій з ТОВ «Сольєрі».

Реальність їх здійснення підтверджується наданими позивачем копіями: договору купівлі-продажу нафтопродуктів №11 від 19.03.2010 року; випискою із особового банківського рахунку про здіснені розрахунки за поставлений товар безготівковим шляхом, видаткових накладних №С-00000099 від 01.07.2010 року та №С-00000120 від 27.07.2010 року, податкових накладних №3 від 01.07.2010 року, №24 від 27.07.2010 року та №1 від 17.08.2010 року, договору найму автотранспортного засобу №2 від 19.03.2010 року, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передавання, листа ТОВ «Сольєрі» від 04.01.2011 року.

Оскільки на час здійснення господарських операцій ТОВ «Сольєрі» був зареєстрований платником податку на додану вартість, а виписані ним податкові накладні за формою та змістом відповідали вимогам діючого податкового законодавства, ДП "Роменське лісове господарство" мало право віднести суми сплаченого податку на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ «Сольєрі» до податкового кредиту за липень 2010 року в сумі 19629,51 грн. та за серпень 2010 року в сумі 6058,75 грн.

Щодо господарських операцій з ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 , ПП ОСОБА_7 по заготівлі лісопродукції.

В якості підтвердження фактичного здійснення господарських операцій по заготівлі лісопродукції ДП "Роменське лісове господарство" надало договори підряду на виконання лісозаготівельних робіт, акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні, наряди-акти на виконання робіт, щоденники приймання робіт, документи про оплату наданих послуг, дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, докази оприбуткування отриманої лісопродукції та її використання у власній господарській діяльності, розрахунки отримання економічного ефекту за результатами здійснення таких операцій.

В свою чергу податковий орган, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 71 КАС України, не навів належних та достатніх доказів того, що контрагенти позивача не могли особисто виконати такий обсяг робіт через відсутність у них технічного персоналу, транспортних засобів, складських приміщень, виробничих активів.

Такі ствердження податкового органу є необґрунтованими, з огляду на можливе виконання ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_7 своїх договірних зобов'язань по заготівлі лісопродукції за допомогою найманих працівників, залучення інших юридичних осіб чи фізичних осіб-підприємців.

Крім того, можливість реального здійснення господарських операцій зазначеними контрагентами позивача вже була предметом судового розгляду, за наслідками якого прийняті судові рішення, що набрали законної сили. Так, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.09.2010 року по справі №2-а-5031/10/1870, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 року, та постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 року по справі № 1870/325/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 року, були встановлені обставини реальності здійснення аналогічних господарських операцій з лісозаготівлі ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_7 по Глухівському та Лебединському лісовим господарствам.

Таким чином, наявні в матеріалах справи належним чином складені первинні документи бухгалтерського обліку дають підстави для висновку про правомірність формування позивачем за відображеними у його податковому обліку господарських операцій з заготівлі лісопродукції з ФОП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7 та ПП ОСОБА_5 податкового кредиту та валових витрат. Відповідно є обгрунтованими висновки суду про скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 08.02.2011 року №0000032301/0 на суму 38588,09 грн. та №0000042301/0 на суму 336189,10 грн.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, які є індивідуальними актами. Адже, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Зважаючи на відсутність правових підстав для визнання оскаржених повідомлень-рішень податкового органу нечинними, постанова суду першої інстанції в цій частині позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні таких позовних вимог.

В іншій частині постанова суду першої інстанції зміні чи скасуванні не підлягає, оскільки обставини справи щодо решти позовних вимог встановлені вірно та правильно застосовані норми матеріального і процесуального права при вирішенні адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.11.2011р. по справі№2а-1870/5709/11 скасувати в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Роменської міжрайонної державної податкової інспекції від 08.02.2011 року №0000032301/0 на суму 38588,09 грн. та №0000042301/0 на суму 336189,10 грн.

Прийняти в цій частині позову нову постанову.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Роменське лісове господарство" про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Роменської міжрайонної державної податкової інспекції від 08.02.2011 року №0000032301/0 на суму 38588,09 грн. та №0000042301/0 на суму 336189,10 грн.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року по справі № 2а-1870/5709/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяГуцал М.І.

Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В. Повний текст постанови виготовлений 19.03.2012 р.