Постанова № 22325104, 27.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2012 р. Справа № 2а-3010/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р. по справі№2а-3010/11/2070

за позовом ТОВ "Мекап"

до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «МЕКАП», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду, з адміністративним позовом до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача № 0001432330/0 від 11.10.2010р. та № 0001432330/1 від 15.12.2010р. в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток - за основним платежем 61491,20 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 30745,60 грн.; № 0001442330/0 від 11.10.2010р. та № 0001442330/1 від 15.12.2010р. в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість - за основним платежем 116 000,64 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 58000,32 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року адміністративний позов ТОВ «МЕКАП» відмовлено.

ТОВ «МЕКАП», не погоджуючись з вказаною постановою суду, подала апеляційну скаргу , вважає, що постанова прийнята із недоведеністю обставин, які мають значення для справи та суд вважає встановленими, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р., прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі

ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит. Позивачем не надано до перевірки копії будь-яких документів, підтверджуючих транспортування товару від ПП «Юве трейд», не доведено реальності господарських операцій, за якими був сформований податковий кредит з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся податковим органом, відповідно право на податковий кредит у такого платника не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається , що в період з 31.08.2010 р. по 27.09.2010 р. фахівцями податкового органу проведена планова виїзна перевірка ТОВ «МЕКАП» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р., валютного законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої складено акт перевірки № 2452/23-30/25468299 від 30.09.2010 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 72001,23 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року - в сумі 72001,23грн.; зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009р. всього у сумі 375003,2 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 132602 грн., у тому числі за листопад 2009 року - на 73083грн., за грудень 2009 р. у сумі 1918грн., за квітень 2010 року - на 41000 грн., за травень 2010 - на 16601 грн. Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу з 01.04.2009 по 30.06.2010р. встановлено його заниження всього у сумі 83005,0 грн., в тому числі за 2 квартал 2010 року - у сумі 83005,0 грн.

На підставі висновків акту керівником ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 11.10.2010р. № 0001432330/0 про визначення суми податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток - за основним платежем 72001,00 грн. та за штрафними санкціями - 14400,20 грн., всього 86 401,20 грн.;

- від 11.10.2010р. № 0001442330/0 про визначення суми податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість - за основним платежем 132 602,00 грн. та за штрафними санкціями - 66301,00 грн., всього 198 903,00 грн..

Вказані податкові повідомлення рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку, за наслідком розгляду скарг податкові повідомлення рішення залишені без змін, скарги позивача - без задоволення та направлено на адресу позивача податкові повідомлення рішення від 15.12.2010 р. за № 0001432330/1, № 0001442330/1.

Підставою для зазначеного висновку податкового органу слугувало те, що контрагент позивача ПП «ЮВЕ ТРЕЙД» за наявними даними не включило складу податкового зобов'язання з ПДВ суми ПДВ за виданими позивачу податковими накладними на відвантажену сталь: у листопаді 2009 р. сума невключеного ПДВ до складу податкового зобов'язання склала 75000,20 грн.; у квітні 2010 р. сума невключеного ПДВ до складу податкового зобов'язання склала 41000,00 грн., не збільшило у відповідних періодах валові доходи на суму відвантажених товарів на адресу позивача у сумі 580003,20 грн., ПДВ - 116 000,64 грн., тобто згідно задекларованих даних не підтвердило продаж сталі, оприбуткованої позивачем у 4 кварталі 2009 року та 2 кварталі 2010 р., отже на думку перевіряючих, фактично правочин не був спрямований на настання правових наслідків, що суперечить положенням ст. 202 Цивільного кодексу України , укладений між позивачем і ПП «ЮВЕ ТРЕЙД» правочин з відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України , ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат.

Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, оренди приміщення, заробітної плати, амортизації, комісії банку законодавцем не встановлено.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи наведені норми , законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відсутність однієї із зазначених умов ( пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Законом України “Про податок на додану вартість”.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР (далі Закон № 168/97 ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті передбачено, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону № 168/97 ВР визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини з ПП «ЮВЕ ТРЕЙД».

27.11.2009 р. укладено між ТОВ «МЕКАП» та ПП «ЮВЕ ТРЕЙД» договір поставки № 707 , згідно умов якого позивач отримав, а ПП «ЮВЕ ТРЕЙД» поставив сталь товщиною 0,95 мм на суму 375003,20 грн., ПДВ - 20% - 75000,64 грн., всього з ПДВ - 450003, 84 грн.

На виконання зазначеного договору виписана податкова накладна № 707 від 27.11.2009 р., накладною № 707 від 27. 11.2009 р., товарно-транспортна накладна № 707 від 27.11.2009 р.

01.04.2010 р. укладено між ТОВ "МЕКАП" та ПП «ЮВЕ ТРЕЙД» договір № 712 , згідно умов якого позивач отримав, а ПП «ЮВЕ ТРЕЙД» поставив сталь товщиною 0,9 мм на суму 205 000,00 грн, ПДВ - 20 % - 41000,0 грн., всього з ПДВ - 246 000,00 грн.

На виконання зазначеного договору виписана податкова накладна № 1059 від 21.04.2010 р., накладна № 1059 від 21.04.2010 р., товарно-транспортна накладна № 1059 від 21.04.2010 р.

В підтвердження реальності виконання зазначених господарських операцій до матеріалів справи також надано договори про надання послуг з перевезення вантажу, укладені позивачем із фізичними особами - підприємцями: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4; акти здавання-приймання робіт з перевезення вантажу, укладені з ФО-П ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4; ліцензії на ім'я ФО-П ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на надання послуг з перевезення вантажу; свідоцтва про державну реєстрацію ФО-П ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4; видаткові касові ордери від 29.11.2009 р. про оплату позивачем транспортних послуг, наданих ФО-П ОСОБА_2 та ФО-П ОСОБА_3 та платіжні доручення № 1808 від 15.09.2010 р. щодо оплати наданих ФО-П ОСОБА_4 транспортних послуг за 2009-2010 р.р.; накази про прийняття на роботу та звільнення з підприємства позивача водія ОСОБА_5, який здійснював перевезення товару від ПП «Юве Трейд» в межах трудових обов'язків; свідоцтва про державну реєстрацію на ім'я ТОВ «Мекап» автомобілю Рено д.н. НОМЕР_1, причепу НОМЕР_2; платіжне дорученя від 09.04.2010 р. про сплату ОСОБА_5 заробітної плати на картку; подорожні листи № 000170 та № 000176 від. 21.04.2010 р., виписані на ім'я ОСОБА_5; зворотно-сальдові відомостями обліку руху отриманого від ПП «Юве Трейд» товару на ТОВ «Мекап».

Але , у зв'язку з невідповідністю товару вимогам позивача товар було повернуто ПП «ЮВЕ ТРЕЙД», про що свідчать: акт невідповідності продукції від 29.11.2009 р. та від 25.04.2010 р., лист № 153-т від 21.07.2010 р., накладні на повернення товару № 0006 від 05.08.2010 р., № 0006/1 від 06.08.2010 р., № 0008 від 13.08.2010 р. № 0008/1 від 16.08.2010 р., № 0008/2 від 17.08.2010 р.; товарно-транспортні накладні № 326 від 05.08.2010 р., № 327 від 06.08.2010 р., № 318 від 13.08.2010 р., № 319 від 16.08.2010 р., № 320 від 17.08.2010 р.

Висновок суду першої інстанції щодо ненадання позивачем до перевірки копій будь-яких документів, підтверджуючих транспортування товару від ПП «Юве Трейд», спростовується додатком 2 до Акту перевірки від 30.09.2010 р. з якого вбачається, що при перевірці правомірності як формування валових витрат, так і податкового кредиту з ПДВ у перевіряємому періоді, відповідачем були використані договори, контракти, обігово - сальдові відомості, первинні документи аналітичного обліку, банківські документи з додатками, декларації та звіти, реєстри обліку придбання товарів (робіт, послуг), податкові накладні, інші документи, змістом самого акту перевірки від 30.09.2010 р., з якого вбачається, що відповідач обмежився лише безпідставним висновком про те, що доставка товару мала здійснюватися транспортом постачальника, а наявним у позивача доказам перевезення товару за свій рахунок та своїми силами, а також із залученням третіх осіб, не приділив будь-якої уваги.

Тобто , з наведеного вбачається ,що всі господарські операції позивача та вказаного контрагенту проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання товару (продукції, послуг) та розрахунки з постачальником таких товарів (продукції, послуг), таким чином позивачем правомірно віднесено до валових витрат вартість придбаної продукції (послуг) у контрагента, як такі, що безпосередньо повязані з власною господарською діяльність позивача , підтверджені належним чином оформленими первинними документами та сформовано податковий кредит по операціям з наведеним контрагентом.

Крім того , з матеріалів справи вбачається , що отриману від ПП «ЮВЕ ТРЕЙД» сталь позивач використовує для виготовлення власної продукції : елемент жорсткості, на підтвердження чого перевіряючим були надані відповідні первинні бухгалтерські документи: витратні карти, акти списання матеріалу, накладні на відвантаження готової продукції.

Також , підставою для висновків відповідача про вчинення позивачем порушення вимог Закону України “Про податок на додану вартість” та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є висновок відповідача щодо ознак нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «МЕКАП» та ПП «ЮВЕ ТРЕЙД», як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між ТОВ «МЕКАП» та ПП «ЮВЕ ТРЕЙД» не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами , що суми сплаченого податку з придбання товару позивачем підтверджено податковими накладними, а тому підлягає віднесенню до валових витрат та включенню до складу податкового кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Висновки податківців, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0001432330/0 від 11.10.2010р. та № 0001432330/1 від 15.12.2010р. в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток - за основним платежем 61491,20 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 30745,60 грн.; № 0001442330/0 від 11.10.2010р. та № 0001442330/1 від 15.12.2010р. в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість - за основним платежем 116 000,64 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 58000,32 грн. правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Вищевказане не було враховано судом першої інстанції , що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, тому відповідно п.4 ст. 202 КАС України постанова суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198,202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВ «МЕКАП» задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «МЕКАП» задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0001432330/0 від 11.10.2010р. та № 0001432330/1 від 15.12.2010р. в частині визначення суми податкового зобов"язання з податку на прибуток - за основним платежем 61491,20 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 30745,60 грн.; № 0001442330/0 від 11.10.2010р. та № 0001442330/1 від 15.12.2010р. в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість - за основним платежем 116 000,64 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 58000,32 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Подобайло З.Г.

Судді(підпис)

(підпис)Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений 05.03.2012 р.