Ухвала суду № 22324957, 22.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/5145/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у м. Полтава на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2011р. по справі№2а-1670/5145/11

за позовом ТОВ "Укрлитпром"

до ДПІ у м. Полтава

про визнання протиправними та скасування податковог повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011року адміністративний позов ТОВ "Укрлитпром" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтавівід 07.06.2011 №00001002305. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Укрлитпром" витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

ДПІ у м. Полтаві, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2011р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

ТОВ "Укрлитпром" заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду обґрунтованою, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в справі доказами та просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2011 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві, суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України , отже висновки про завищення позивачем сум податкового кредиту по ПДВ за грудень 2010р. , січень та лютий 2011 року необґрунтовані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями ДПІ у м. Полтаві в період з 28.04.2011 по 23.05.2011 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Укрлитпром" з питань достовірності декларування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.12.2010р. по 28.02.2011р. , за результатами якої складено акт від 23.05.2011р. №4326/23-2/24826615.

Перевіркою встановлені порушення позивачем ст.ст. частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг в грудні 2010 року та січні-лютому 2011 року та їх подальшою реалізацією покупцям та порушення позивачем статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 626 945,80 грн., в тому числі: за грудень 2010 року на 252 185,52 грн., за січень 2011 року на 168 429,52 грн. та за лютий 2011 року на 206 330,76 грн.

На підставі висновків акту перевірки керівником ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення №00001002305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 689994,18 грн., в тому числі 626945,80 грн. - за основним платежем та 63048,38 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Підставою для завищення податкового кредиту з ПДВ слугувало те, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості придбаних товарів від продавців ТОВ "Аксіома" та ТОВ "НПП Брат", в яких відсутні основні засоби (складські приміщення, автотранспорт, обладнання, власні або орендовані земельні ділянки, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, немає найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, а також які використовують у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними "податковими ямами" та не виконують податкових зобов'язань перед бюджетом, ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що контрагенти, яким перераховані суми податку на додану вартість, повинні були сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України, проте його не було сплачено, що свідчить про порушення податкового законодавства та безпідставність включення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту від контрагентів ТОВ "Аксіома" та ТОВ "НПП Брат".

На момент формування позивачем податкового кредиту в грудні 2010 року діяли норми Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР (далі Закон № 168/97 ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Формування податкового кредиту позивача у січні та у лютому 2011 року регулюються нормами Податкового кодексу України.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, обєкт оподаткування, дату виникнення податкових зобовязань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобовязання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок відємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -“віднімання”, і в силу дії обєктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий період підприємство позивача здійснювало господарські операції з ТОВ "Аксіома" та ТОВ "НПП Брат" , які є постачальниками.

З матеріалів справи вбачається , що 01.12.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ "Аксіома" (постачальник) укладено договір поставки №9, згідно якого постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти і оплатити алюміній АК5М2, АК12М2, АК12ПЧ в найменуванні, номенклатурі, кількості та по цінам, визначеним на момент відвантаження продукції, і вказаними в додатках до даного договору, які являються його невідємною частиною.

На виконання вказаного договору в період з грудня 2010 року по лютий 2011 року позивачем придбано у ТОВ "Аксіома" 133 тн алюмінію, в тому числі: в грудні 2010 року 69,233 тн на суму 1 513 104,10 грн. (з яких ПДВ складає 252182,52 грн.), в січні 2011 року 46,189 тн на суму 1 010 577,12 грн. (з яких ПДВ складає 168429,52 грн.) та в лютому 2011 року 17,510 тн на суму 382 601,28 грн. (з яких ПДВ складає 63766,88 грн.).

Також, 01.02.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ "НПП Брат" (постачальник) укладено договір поставки №11, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити алюміній АК5М2, АК12М2, АК12ПЧ в найменуванні, номенклатурі, кількості та по цінам, визначеним на момент відвантаження продукції, і вказаними в додатках до даного договору, які являються його невідємною частиною.

На виконання вказаного договору в лютому 2011 року позивачем у ТОВ "НПП Брат" придбано 36,028 тн алюмінію на загальну суму 855 269,32 грн. (в тому числі ПДВ 142 544,88 грн.).

В підтвердження виконання вказаних договорів надано первинні документи бухгалтерського обліку, а саме видаткові накладні, рахунки-фактур, податкові накладні.

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні, виписані вказаними контрагентами для документального оформлення виконання умов договорів з придбання алюмінію, відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та постачальника, одиниці виміру товару, кількість проданого товарів, ціну продажу.

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, копії яких наявні у матеріалах справи.

Тобто , з наведеного вбачається , що всі господарські операції позивача з ТОВ "Аксіома" та ТОВ "НПП Брат" проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання активів та розрахунки з постачальниками таких послуг, таким чином податковий кредит правомірно відображено в податкових деклараціях з ПДВ.

Оплата придбаного алюмінію здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Аксіома" та ТОВ "НПП Брат", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

З матеріалів справи вбачається, що придбаний позивачем алюміній поставлявся автотранспортом постачальника по заявці покупця згідно пункту 3.1 договору поставки №9 від 01.12.2010 та пункту 3.1 договору поставки №11 від 01.02.2011.

На підтвердження реальності транспортування продукції позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних, а також копію тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб марки ТАТА, модель фургон-с, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким транспортувалася придбана продукція.

Стосовно транспортування товару, придбаного у ТОВ "Аксіома", позивачем запзначено, що у зв'язку із несправністю транспортного засобу постачальника, 02.12.2010, 03.12.2010 та 18.01.2011 придбана позивачем продукція перевозилася автомобілем ТОВ "Укрлитпром", а саме, автомобілем ГАЗ 331043-318, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2

Вказане підтверджується товарно-транспортними накладними від 02.12.2010, 03.12.2010, 18.01.2011, наказом про прийом на роботу водія ОСОБА_2 №3-к від 04.01.2005, наказом про звільнення з роботи даного водія №15-к від 04.02.2011, посвідченням водія ОСОБА_2, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, актом введення автомобіля в експлуатацію, ліцензією та ліцензійною карткою, наказами про відрядження №41 від 01.12.2010, №42 від 02.12.2010, №17.01.2011, копії яких наявні в матеріалах справи.

Посилання на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних (не заповнення всіх граф розділу "відомості про вантаж"), як на обставину, що ставить під сумнів реальність транспортування товару, судом відхиляються з огляду на те, що згідно чинного законодавства товарно-транспортна накладна не являється документом суворої звітності.

Товарно-транспортні накладні, згідно яких відбувалось транспортування алюмінію, містять відомості про назву, одиницю виміру, ціну та суму придбаного товару, що дає підстави ідентифікувати товар, який перевозився, а вказані доводи (неналежне оформлення товарно-транспортних накладних) не були відображені в акті перевірки та не слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

З витягів з журналів реєстрації видачі довіреностей судом встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженою особою ТОВ "Укрлитпром" ОСОБА_3 на підставі довіреностей №343 від 01.12.2010, №7 від 01.01.2011, №27 від 01.02.2011 (від ТОВ "Аксіома") та №4/02 від 03.02.2011 (від ТОВ "НПП Брат"), підписи якої маються також у видаткових накладних. Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копії даних довіреностей, які були надані на запит ТОВ "Укрлитпром" листом ТОВ "Аксіома" вих №34 від 29.08.2011.

Придбаний у контрагентів алюміній зберігався на території ливарної дільниці, розташованої за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 155.

Факт наявності в користуванні позивача вказаної ливарної дільниці підтверджується договорами суборенди ливарної дільниці №3/12 від 04.03.2010 (строк дії вказаного договору до 04.03.2011) та №8/12 від 04.03.2011 (строк дії вказаного договору до 04.03.2012).

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучені журнали-ордери і відомості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за грудень 2010 року, січень-лютий 2011 року, оборотно-сальдові відомості по рахунку 201 "Місця зберігання; ТМЦ; Партії", оборотні відомості по складу за вказані періоди, а також витяги з головних книг за ті ж періоди, які підтверджують надходження та проведення по складу придбаного позивачем алюмінію.

Основним видом діяльності ТОВ "Укрлитпром" за КВЕД є виробництво продукції з кольорових сплавів технічного призначення, а саме, виробництво деталей із алюмінієвих сплавів, шляхом лиття під тиском та очищення від облою. Тобто алюмінієві сплави є основною сировиною, яка використовується для виробництва продукції на підприємстві (деталі до електродвигунів, генераторів, трансформаторів, насосів, корморізок та інше).

З матеріалів справи вбачається , що для забезпечення виробничої діяльності ТОВ "Укрлитпром" має орендовані виробничі приміщення. Даний факт підтверджується вказаними вище договорами суборенди ливарної дільниці №3/12 від 04.03.2010 та №8/12 від 04.03.2011, відповідними актами приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до яких ВАТ "Електромотор" (орендар) передає, а ТОВ "Укрлитпром" (суборендар) бере у тимчасове володіння сукупність наступних виробничих приміщень: а) частина ливарної дільниці головного виробничого корпусу ВАТ "Електромотор"; б) частина обрубувальної дільниці головного виробничого корпусу ВАТ "Електромотор"; в) частина побутових приміщень головного виробничого корпусу ВАТ "Електромотор", згідно переліку, який додається (Додаток №1 до Даного Договору). Майно, що суборендується знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 155 і займає загальну площу 1000 м2.

Крім того, позивач має в своєму користуванні необхідні обладнання та оснастку, які знаходяться на території ВАТ "Електромотор" та використовуються з метою виготовлення деталей для вказаного підприємства, що підтверджується договорами оренди обладнання №14/12 від 16.12.2009, №24/12 від 30.12.2010, актами приймання-передачі обладнання до вказаних договорів, які укладені позивачем з ВАТ "Електромотор".

В матеріалах справи наявні належним чином завірені копії актів списання, які підтверджують факт списання позивачем алюмінієвих сплавів, які були використані для виготовлення продукції.

Як вбачається з матеріалів справи основним покупцем виробленої позивачем продукції - деталей із алюмінієвих сплавів являється ВАТ "Електромотор". Відповідно продукція, яка була вироблена з придбаного позивачем у ТОВ "Аксіома" та ТОВ "НПП Брат" алюмінію, реалізована ВАТ "Електромотор", що підтверджується договорами постачання товару, виписаними ТОВ "Укрлитпром" податковими та видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як встановлено із пояснень представника позивача, товарно-транспортні накладні на підтвердження транспортування реалізованої позивачем продукції з алюмінієвих сплавів не оформлялися у звязку з тим, що передача продукції відбувалася в межах території одного заводу, оскільки ТОВ "Укрлитпром" (суборендар) орендує у ВАТ "Електромотор" (орендаря) виробничі приміщення заводу, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 155, де і знаходиться сам покупець (ВАТ "Електромотор").

За реалізовану продукцію ВАТ "Електромотор" перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Стосовно посилання податкового органу на факт визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію контрагентів позивача - ТОВ "Аксіома" та ТОВ "НПП Брат" на момент здійснення господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

ТОВ "Аксіома" та ТОВ "НПП Брат" на момент здійснення господарських операцій зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладений між позивачем та ТОВ «ПБК «Вертикаль» правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та ТОВ "Аксіома" та ТОВ "НПП Брат" не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами , що суми сплаченого податку з придбання товару позивачем підтверджено податковою накладною, а тому підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) штрафні санкції у розмірах, визначених цією статтею, накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

У звязку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту , застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом №168/97-ВР, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень ч. 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг в грудні 2010 року та січні-лютому 2011 року та їх подальшою реалізацією покупцям та порушення позивачем статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Висновки податківців, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтавівід 07.06.2011 №00001002305 правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 КАСУкраїни, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Полтава залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2011р. по справі№2а-1670/5145/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Подобайло З.Г.

Судді(підпис)

(підпис)Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.