Ухвала суду № 22324955, 01.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2012 р.Справа № 2а-12230/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

представник позивача: Константинов Д.С.

представник відповідача: Скриннік І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2011р. по справі№2а-12230/11/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анцитрус"

про нарахування та сплату податкових зобовязань у результаті застосування звичайних цін,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова звернулась до суду з вимогами про прийняття рішення про нарахування та сплату податкових зобов'язань товариству з обмеженою відповідальністю "Анцитрус" з податку на прибуток у розмірі 172717,5грн. та з податку на додану вартість у розмірі 138333,75грн. у результаті застосування звичайних цін.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального права та неповне з"ясування обставин спору, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову суду та прийняти нову про задоволення позову.

Відповідач заперечує проти вимог та доводів поданої апеляційної скарги, стверджуючи про законність та обґрунтованість прийнятого судового рішення. Просить залишити без задоволення подану апеляційну скаргу, а прийняте судове рішення без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування прийнятого судового рішення, зважаючи на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що за наслідками проведеної Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова планової виїзної перевірки ТОВ "Анцитрус" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010 року було складено акт перевірки від 08.02.2011 року №282/23/32565005.

У висновках акту перевірки стверджувалось про порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, 7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України "Про оподаткування податку підприємств" встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 138334грн., п.п.3.1.1 п.3.1 ст.З, п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 110667грн. Такі висновки грунтуються на встановлених податковою інспекцією обставинах господарських відносин позивача з його контрагентом - ФОП ОСОБА_3 (яка не є платником податку на прибуток), як пов'язаних осіб по операціям з реалізації борошна, пшениці, жита за цінами, які нижчі звичайних.

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова затверджені проекти рішень про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін:

- №0000332302 від 16.03.2011 року про визначення податкового зобов'язання з ПДВ із застосуванням звичайних цін на загальну суму 138333,75грн, в тому числі: за основним платежем 110667грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 27666,75грн.;

- №0000322302 від 16.03.2011 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток із застосуванням звичайних цін на загальну суму 172717,5грн., в тому числі: за основним платежем 138334грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 34383,5грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що проекти рішень про визначення податкових зобов'язань застосуванням звичайних цін №0000332302 від 16.03.2011 року та №0000322302 від 16.03.2011 року щодо збільшення сум грошового зобов'язання за платежами податок на додану вартість і податок на прибуток підприємств, визначених в результаті застосування звичайних цін прийняті відповідачем необґрунтовано.

Колегія судців погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на вимоги діючого податкового законодавства та фактичні обставини справи.

На час спірних правовідносин питання застосування звичайних цін було врегульовано нормами Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість". Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", дохід, отриманий иком податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Відповідно п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Приписами п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачалося визначення бази оподаткування операції з поставки товарів (послуг), виходячи з їх договірної (контрактної") вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

За правилом п.1.18 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь- якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст.1 цього ж Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії"), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації"); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до приписів п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Позивач стверджує про пов'язаність відповідача з контрагентом та реалізацію товарів за цінами нижчими ніж звичайна ціна, як підстави застосування звичайних цін.

Разом з тим, в акті перевірки податковим органом не викладено аналіз укладених на момент придбання позивачем товарів договорів з ідентичними товарами у співставних умовах. Висновки перевірки базувалися виключно на інформації щодо господарських операцій самого відповідача та без врахування співставності умов таких господарських операцій та ідентичності самих товарів (зокрема, сортів борошна, пшениці, жита, обсягів постачання, умов договорів). Позивачем не надано розрахунок податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, здійснений за звичайними цінами.

Ствердження податкового органу про те, що реалізація товару здійснювалася відповідачем контрагенту за 0% націнкою спростовуються наявними у матеріалах доказами, в тому числі змістом самого акту перевірки, щодо націнок на товар у розмірі 5,5%, 2,7%, 0,6%, 0,5%, 0,3% (а.с. 32-33). Доказів щодо невідповідності здійснених відповідачем господарських операцій ділової мети та відсутності економічного ефекту від їх завершення позивачем теж не надано.

Крім того, в ході судового розгляду було достовірно з"ясовано, що ФОП ОСОБА_3, в розумінні Закону України "Про оподаткування податку підприємств", не є пов'язаною особою з відповідачем. Зазначені обставини підтвердив представник податкового органу в ході розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про безпідставність доводів позивач щодо наявності підстав для визначення відповідачу податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у результаті застосування звичайних цін відповідно до проектів рішень №0000332302 від 16.03.2011 року, №0000322302 від 16.03.2011 року. Відповідно вимоги апеляційної скарги про скасування судового рішення та прийняття нового про нарахування та сплату податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 172717,5грі та з податку на додану вартість у розмірі 138333,75грн. товариством з обмеженої відповідальністю "Анцитрус" у результаті застосування Державною податкової інспекцією у Московському районі м. Харкова звичайних цін не підлягають задоволенню, адже доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2011р. по справі№2а-12230/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяГуцал М.І.

Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 06.03.2012 р.