Постанова № 22324629, 28.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 р. Справа № 2а-10095/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

представник позивача: Храновський А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2011р. по справі№2а-10095/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт-Енерго"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова третя особа Товартиство з обмеженою відмовідальністю "Сайкон - Сервіс"

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки товариства, за результатами якої було складено акт № 438/15-409/25461742 від 15.04.2011 року та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000141540/0 від 29.04.2011 року. В обґрунтування заявлених вимог стверджував про дійсність господарських операцій з ТОВ "Сайкон-Сервіс".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2011 року позов задоволено частково:

- скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000141540/0 від 29.04.2011 року, прийняте відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт-Енерго";

- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про наявність зафіксованих порушень вимог Закону України "Про податок на додану вартість", за що позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання. Стверджує про безтоварність здійснених позивачем господарських операцій з третьою особою Просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі заявлених вимог.

Позивач заперечує проти вимог та доводів поданої апеляційної скарги, стверджуючи про правомірність формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Сайкон-Сервіс". Просить залишити без задоволення подану апеляційну скаргу, а прийняту постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для скасування судового рішення, зважаючи на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "Контракт-Енерго" з питань достовірності відображення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за серпень, вересень 2010 року, за результатами якої було складено акт № 438/15-409/25461742 від 15.04.2011 року.

У висновках акту перевірки стверджувалось про порушення вимог пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого безпідставно віднесено до суми податкового кредиту 284188,71 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000141540/0 від 29.04.2011 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 355235,89 грн.: основний платіж 284188,71 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 71047,18 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, не діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на вимоги діючого податкового законодавства та фактичні обставини справи.

На час дії спірних правовідносин правила формування податкового кредиту за податком на додану вартість були визначені вимогами Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Суд першої інстанції приймав рішення з огляду на наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару (який був зареєстрований платником податку на додану вартість) податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ.

На думку колегії суддів докази, на які послався суд в ухваленому ним рішенні, є обовязковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту, з огляду на ствердження податкового органу про безтоварність та фіктивність операцій з ТОВ "Сайкон-Сервіс".

У разі підтвердження доводів про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було би безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Сайкон-Сервіс" позивач надав договір купівлі-продажу № 108-34/10 від 01.08.2010 року, податкову накладну від 15.08.2010 року, видаткову накладну від 15.08.2010 року, простий вексель серії АА 1881362 від 30.09.2010 року, акт передачі векселю від 31.09.2010 року. В ході судового розгляду на вимогу суду апеляційної інстанції про підтвердження фактичного здійснення господарської операції саме з ТОВ "Сайкон-Сервіс" щодо транспортування, приймання та збереження товару, позивачем було надано штатний розклад станом на 01.10.2010 року, договір суборенди нежитлового приміщення, акт приймання-передачі (без дати), картки рахунків 631 та 361.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи містять лише загальну інформацію про можливість здійснення господарських операцій, тому є недостатніми для підтвердження реальності переходу товарів від ТОВ "Сайкон-Сервіс" до позивача.

При цьому слід відмітити, що за умовами п. 2.1 договору поставки № 108-34/10 від 01.08.2010 року ТОВ "Сайкон-Сервіс" зобов"язувався здійснити поставку продукції за заявкою позивача на умовах СРТ м. Харків. Постачання товару відбувалося 15.08.2010 року за податковою та видатковою накладними на загальну суму 1705132,26 грн. Кількість та об"єм такого товару зумовлював необхідність залучення відповідних транспортних засобів для їх транспортування з м. Києва до м. Харкова.

Позивач стверджував про транспортування товару силами та коштами ТОВ "Сайкон-Сервіс", проте належних та допустимих доказів таких обставин не надав, зокрема щодо товарно-транспортних накладних, подорожніх листів вантажного автомобіля, тощо.

Згідно з п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованого Мінюстом України від 20 лютого 1998 року за № 128/2568 з наступними змінами та доповненнями (подалі Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В даному разі відсутність товарно-транспортних накладних, подорожніх листів вантажного автомобіля (які складаються згідно з пунктом 1.3 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 07.08.1996 № 228/253, для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту), у сукупності з фактом відсутності у постачальника власних транспортних засобів, необхідних трудових ресурсів, а також за відсутності інших первинних документів, які б достовірно засвідчили дійсний обсяг, зміст наданих послуг з перевезення (зокрема, транспорт, яким перевозився вантаж, докази виконання вантажно-розвантажувальних робіт тощо) виключає можливість встановлення факту реального здійснення господарської операції.

Позивач в якості підтвердження наявних у нього умов зберігання отриманого товару надав договір суборенди частини (22 кв.м.) нежитлового приміщення та акт приймання-передачі (без дати) такого приміщення до свого користування. Разом з тим, на вимогу суду апеляційної інстанції щодо підтвердження фактичного розташування такої частини нежитлового приміщення (як основна істотна умова угоди) позивач належних доказів не надав.

В якості доказів реальності виконання господарських операцій з ТОВ "Сайкон-Сервіс" позивач зазначає факт проведення розрахунків за допомогою простого векселю серії АА 1881362 від 30.09.2010 року, надавши акт передачі векселю від 31.09.2010 року. Проте, календарний місяць вересень містить лише 30 днів, а не 31, як зазначено у акті передачі векселю. При цьому звертає на себе увагу те, що товар поставлявся 15.08.2010 року без оплати на досить значну суму коштів.

Посилання позивача на факт подальшої реалізації товару, що за найменуванням та кількістю відповідає придбаному товару у ТОВ "Сайкон-Сервіс", не є належним підтвердженням правомірності формування ним спірних сум податкового кредиту. Адже, спірним питанням у справі є не фактична наявність такого товару та його подальша реалізація, а походження такого товару саме від ТОВ "Сайкон-Сервіс", за податковою накладною якого було сформовано позивачем податковий кредит. У разі придбання товару у іншої особи, яка не була платником податку на додану вартість, формування позивачем податкового кредиту було б неможливим.

Посилання суду на те, що позивач виконав усі передбачені законом умови формування податкового кредиту і має всі документальні підтвердження його розміру, не може бути взяте до уваги у вирішуваному спорі, оскільки колегія суддів вважає фіктивним (лише про людське око) укладений договір постачання з ТОВ "Сайкон-Сервіс" та виписані на його підставі документи бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, в ході судового розгляду найшли своє підтвердження доводи ДПІ про безтоварність операцій, тому визначення позивачем за такими операціями податкового кредиту є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку, позивача у справі, податкової накладної, яка за формою відповідає вимогам чинного законодавства.

Зважаючи на вищевикладені порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість доводів та вимог апеляційної скарги, що зумовлює скасування постанови суду та прийняття нової про відмову в задоволенні позову у повному обсязі заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2011р. по справі№2а-10095/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт-Енерго" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, третя особа ТОВ "Сайкон-Сервіс", про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяГуцал М.І.

Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В. Повний текст постанови виготовлений 05.03.2012 р.