Ухвала суду № 22324557, 14.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/6161/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2011р. по справі№2а-1670/6161/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лтд"

до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лтд", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача про 14.02.2011 року № 000008251, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 105436,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що за умовами зовнішньоекономічного контракту, з метою використання в господарській діяльності, позивачем на митну територію України було ввезене обладнання. При митному оформленні ввезення, грошовими коштами сплачений податок на додану вартість з митної вартості обладнання і суми сплаченого податку на додану вартість віднесені позивачем до складу податкового кредиту підприємства у відповідності до вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". За наведеного, позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2011 року № 0000082351/0 таким, що винесено Лохвицькою МДПІ в порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач, заперечував проти позову, посилаючись на те, що ТОВ "Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лтд" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені при ввезенні на митну територію України обладнання за договорами оренди, так як оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що не передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна на праві власності. Відповідно вважає податкове повідомлення-рішення Лохвицької МДПІ правомірним, винесеним у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лтд" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.7, 9, 86, 159 КАС України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лтд" зареєстроване 08 лютого 2008 року Лохвицькою районною державною адміністрацією, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 09 лютого 2008 року за №10, станом на 31 січня 2011 року перебувало на обліку в Лохвицькій міжрайонній державній податковій інспекції. Товариство є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 14 лютого 2008 року № 100098624, виданого Лохвицькою МДПІ.

В період з 17 грудня 2010 року по 24 січня 2011 року, на підставі направлень від 17 грудня 2010 року № 370 та від 11 січня 2011 року № 8 виданих Лохвицькою МДПІ, Божко Валентиною Миколаївною - головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб Лохвицької МДПІ, інспектором податкової служби І рангу була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лтд" (код ЄДРПОУ 35665790) з питань достовірності визначення від'ємного значення податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2010 року.

За результатами даної перевірки Лохвицькою МДПІ складений акт від 31 січня 2011 року № 21/23/35665790, відповідачем зроблений висновок про порушення ТОВ "Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лтд", вимог: підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 105 436,00 грн., у тому числі за жовтень 2010 року у сумі 105 436,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акта Лохицькою МДПІ було винесене податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2011 року № 0000082351, яким зменшено розмір від'ємного значення суми з податку на додану вартість у розмірі 105436,00 грн.

Рішенням ДПА України від 04 липня 2011 року скаргу позивача на спірне податкове повідомлення-рішення залишено без задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем були виконані всі вимоги, що висунуті законодавством для включення сум податку на додану вартість, сплачених при ввезенні обладнання на митну територію України, до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між позивачем і Компанією "Кетч Фішінг Сервісіз" (підрядник) укладено угоду № UA/CON/LL/804 від 26 травня 2010 року. Згідно умов угоди, підрядник надає обладнання та послуги експертів для виконання ловильних робіт на свердловинах 106 та 103 Мехедівській. Детальний опис об'єму робіт міститься в Додатку А до цієї угоди. Список необхідного обладнання, що має бути імпортовано на тимчасовій основі в Україну для виконання робіт, відображено в додатку В до цієї угоди.

Відповідно до додатку А до вказаної угоди, підрядник проведе спеціалізовані ловильні роботи з використання установки для капремонту або бурової установки, яка постачається Компанією.

10 серпня 2010 року та 30 вересня 2010 року ТОВ "Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лтд" та Компанією "Кетч Фішінг Сервісіз" підписано поправки до угоди № UA/CON/LL/804 згідно яких збільшено максимальну вартість, збільшено кількість свердловин на яких мають бути проведені ловильні роботи та додаток В доповнено обладнанням, яке вказано у додатку В-1.

На виконання умов зазначеної угоди та для виконання вказаних у ній робіт, згідно вантажної митної декларації від 06 жовтня 2010 року № 806000012/2010/341717 позивачем тимчасово ввезено на митну територію України устаткування та були сплачені на митниці відповідні суми податку на додану вартість у розмірі 105436,00 грн., які були позивачем віднесені до податкового кредиту у звітному місяці розмитнення, тобто у жовтні 2010 року.

Вищезазначене обладнання та устаткування було придбано позивачем в оренду для виконання ловильних робіт на свердловинах 106 та 103 Мехедівського та 61 Свиридівського родовищ позивача, тобто у своїй господарській діяльності, що не заперечувалося сторонами в ході судового розгляду справи.

В акті перевірки Лохвицькою МДПІ зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника в рядку 18.2 Декларації в сумі 798 343,00 грн. на підставі: контрактів, договорів, реєстрів отриманих податкових накладних, митних декларацій, податкових накладних, касових книг, платіжних доручень, журналів-ордерів і відомостей з первинними бухгалтерськими документами, головних книг, встановлено завищення задекларованого показника на суму 105 436,00 грн. в рядку 12.4 колонки А та Б декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року.

Відповідач вказує, що позивачем порушено вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідач посилається на визначення поняття оренди, що надане Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", так оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно зі статтею 8 Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою)" (підпункту 1.18.1 пункту 1.18 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"). Зокрема, на відміну від оперативного лізингу, за договором фінансового лізингу (оренди) орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність (підпункт 1.18.2 пункту 1.18 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Як свідчать матеріали справи, в жовтні 2010 року позивачем було отримано в оренду та ввезено на митну територію України обладнання для виконання ловильних робіт нерезидентом.

Відповідач стверджує, що оскільки ввезене обладнання не є придбаним, а лише отриманим в оренду (в тому числі і при імпорті, так як в даному випадку ставиться вимога ввезення товарів на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території), а у випадку розмитнення обладнання, ввезеного для нерезидентів з метою виконання ними робіт, відсутній факт придбання та використання зазначеного майна товариством у власній господарській діяльності, у зв'язку із чим позивач не мав права відносити суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не погодився з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 188 Митного кодексу України, імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України.

З метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюються операції з ввезення на митну територію України: об'єкта лізингу (крім повернення об'єкта оперативного лізингу, раніше наданого (вивезеного) лізингодавцем чи іншою особою за його дорученням з території України у митному режимі тимчасового вивезення (ввезення) для вільного обігу згідно з положеннями глави 34 Митного кодексу України); об'єкта майнової застави на користь заставодержателя (іншої особи за його дорученням); майна, переданого у схов (відповідальне зберігання) або в користування чи розпорядження; товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України для їх подальшого вільного обігу на території України (крім поставки на територію іншого магазину безмитної торгівлі, митного складу та спеціальної митної зони (тільки для спеціальних митних зон, які відповідно до закону мають тотожні умови оподаткування цим податком); продуктів переробки (готової продукції) з-під митного режиму переробки на митній території України згідно з положеннями глави 38 Митного кодексу України; продуктів переробки (готової продукції) з-під митного режиму переробки за межами митної території України згідно з положеннями глави 39 Митного кодексу України (крім транспортних засобів, які відправлялися під митним режимом переробки за межі митного кордону України з метою їх ремонту та повертаються на митну територію України для їх подальшого вільного обігу); товарів (супутніх послуг) за будь-якими іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (супутні послуги) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язано з поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів; в інших випадках, визначених цим Законом.

З системного аналізу зазначених положень Закону, колегія суддів вбачає, що з метою оподаткування до імпорту також прирівнюється ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди ) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Відповідно до положень підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

У разі імпорту товарів на митну територію України, згідно до положень підпункту 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Судом встановлено, що позивачем під час здійснення імпорту обладнання за зовнішньоекономічним договором була надана митна декларація, відповідно до вимог митного законодавства.

Податок на додану вартість позивачем під час ввезення обладнання на митну територію України був сплачений грошовими коштами шляхом перерахування з розрахункових рахунків ТОВ "Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лімітед", що підтверджується копією платіжного доручення, наявною в матеріалах справи.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надано копію вантажної митної декларації, яка підтверджує нарахування та сплату позивачем податку на додану вартість. Факт дійсної сплати сум податку на додану вартість до державного бюджету не заперечувався Лохвицькою МДПІ ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду справи.

З матеріалів справи також вбачається, що обладнання за зовнішньоекономічним договором ввезене позивачем для виконання ловильних робіт на свердловинах Мехедівсько-Голотовщинському та Свиридівському родовищах в Полтавській області.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що ввезене на тимчасовій основі майно використовувалося позивачем в господарській діяльності і для здійснення з його допомогою оподатковуваних операцій ловильних робіт на свердловинах.

З наведеного вбачається, що позивачем були виконані всі вимоги, що висунуті законодавством для включення сум податку на додану вартість, сплачених при ввезенні обладнання на митну територію України, до складу податкового кредиту.

Листом від 19 лютого 2010 року № 1661/6/25-0515 Державна податкова адміністрація України зазначила про правомірність віднесення до складу податкового кредиту суб'єктами господарської діяльності резидентами, сум податку на додану вартість, сплачених під час митного оформлення імпорту майна, що тимчасово ввозиться на митну територію України, при підтвердженні фактичної сплати сум податку на додану вартість з митої вартості ввезеного майна за вантажними митними деклараціями.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лімітед".

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, згідно частини 2 статті 11 Кодексу, правомірно вийшов за межі позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення та визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції від 14 лютого 2011 року № 0000082351, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лтд" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 105 436,00 грн.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 року по справі№2а-1670/6161/11 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2011р. по справі№2а-1670/6161/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Калиновський В.А.

Судді(підпис)

(підпис)Бенедик А.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.