Ухвала суду № 22324559, 14.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 р.Справа № 2а-1870/2523/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

Представник позивача - ОСОБА_1

Представник відповідача - Сумцов А.С.Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.08.2011р. по справі№2а-1870/2523/11

за позовом Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб"

до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області

про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Дочірнє підприємство "Завод обважнених бурильних та ведучих труб", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 18 квітня 2011 року № 0000932306/0/30866, № 0000922306/0/30858; стягнути з Державного бюджету України на користь ДП “Завод ОБ та ВТ” суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1663111, 93 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що Державною податковою інспекцією в м. Суми 13.04.2011 була проведена невиїзна документальна перевірка ДП “ОБ та ВТ” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за: травень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоди за квітень 2010 року; червень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоди за травень 2010 року; листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоди за жовтень 2010 року, за наслідками якої складено акт на підставі якого були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000932306/0/30866, яким Державна податкова інспекція в м. Суми зменшила розмір відємного значення суми податку на додану вартість на суму 2422438,00 грн., у тому числі за квітень 2010 року на 657379,00 грн., травень 2010 року 507138,00 грн., жовтень 2010 року 498595,00 грн. та за грудень 2010 року 759 326,00 грн.; № 0000922306/0/30858, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1663111,93 грн., у тому числі за травень 2010 року на 657378,59 грн., червень 2010 року 507138,18 грн. та за листопад 2010 року 498595,16 грн.

Позивач вказував, що у встановлені законодавством строки подано до ДПІ в м. Суми податкові декларації з податку на додану вартість за травень, червень та листопад 2010 року, а також розрахунки сум бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за вказаний період, натомість в порушення вимог Закону України “Про податок на додану вартість” податковим органом після закінчення граничних строків для перевірки заявлених сум відшкодування не направлено відповідному органу державного казначейства висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування. Суми бюджетного відшкодування за травень, червень та листопад 2010 року зменшено відповідачем внаслідок зменшення ним відємного значення, відповідно, за квітень, травень, жовтень 2010 року. Щодо зменшення Державною податковою інспекцією в м. Суми ДП “Завод ОБ та ВТ” суми відємного значення, то позивач зазначив, що в підтвердження факту поставки товару, у відповідності з вимогами п.п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” було надано податкові накладні. Також, фактичне отримання продукції підтверджується наявністю приймальноздавальних актів, які складаються в момент зважування брухту при прийманні його підприємством. Отже, з огляду на зазначене, позивачем виконано всі умови, передбачені чинним законодавством України для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Державна податкова інспекція в місті Суми, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовувала тим, що 13.04.2011 була проведена невиїзна документальна перевірка ДП “ОБ та ВТ” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за: травень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоди за квітень 2010 року; червень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоди за травень 2010 року; листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоди за жовтень 2010 року, за допомогою системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. В ході перевірки виявлено, що позивачем не було надано документальне підтвердження правомірності формування податкового кредиту по господарських операціях з окремими контрагентами. Тому позивачу було зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість на суму 2422 438,00 грн., у тому числі за квітень 2010 року на 657 379,00 грн., травень 2010 року 507138,00 грн., жовтень 2010 року 498595,00 грн. та за грудень 2010 року 759 326,00 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1663 111,93 грн.

Другий відповідач, ГУДКУ у Сумській області, зазначив, що він, як орган державної влади, не наділений повноваженнями щодо контролю за нарахуванням та сплатою податку на додану вартість платниками даного податку та не порушив жодного нормативно-правового акта з питань відшкодування податку на додану вартість, тим самим не вчиняв незаконних дій по відношенню до позивача.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 року адміністративний позов Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем, ДПІ в м. Суми, подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: ст.ст. 70, 76, 79, 86 КАС України, Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, Державної податкової інспекції в місті Суми, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Другий відповідач, ГУДКУ у Сумській області, в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності представника другого відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” подав декларації за травень, червень та листопад 2010 року до ДПІ в м. Суми з податку на додану вартість із заявами про бюджетне відшкодування ПДВ (т.1 а.с. 186-189, 194-199, 208-215).

З метою встановлення достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень - листопад 2010 року Державною податковою інспекцією в м. Суми була проведена невиїзна перевірка ДП “Завод ОБ та БТ” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за: травень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоди за квітень 2010 року; червень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоди за травень 2010 року; листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоди за жовтень 2010 року. Про зазначене свідчить акт від 13.04.2011 № 2501/23-620/30991664 (т. 1 а.с. 18-31). В ході перевірки встановлено завищення відємного значення різниці поточного звітного періоду яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду податкової декларації по ПДВ за квітень 2010 року на суму 657 379,00 грн., за травень 2010 року на суму 507 138,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 498595,16 грн. та за грудень 2010 року на суму 759326,00 грн. Також, в даному акті перевірки було встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у сумі 1663 111,93 грн., у тому числі за травень 2010 року на 657 378,59 грн., червень 2010 року 507 138,18 грн. та за листопад 2010 року 498 595,16 грн.

На підставі зазначеного вище акту перевірки ДПІ в м. Суми податковим повідомленням-рішенням від 18 квітня 2011 року № 0000932306/0/30866 (т. 1 а.с. 16) позивачу було зменшено суму відємного значення з податку на додану вартість на суму 2422 438,00 грн., у тому числі за квітень 2010 року на 657 379,00 грн., травень 2010 року 507138,00 грн., жовтень 2010 року 498595,00 грн. та за грудень 2010 року 759 326,00 грн.

Також, податковим повідомленням-рішенням від 18 квітня 2011 року № 0000922306/0/30858 (т. 1 а.с. 17) позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1663 111,93 грн., у тому числі за травень 2010 року на 657 378,59 грн., червень 2010 року 507 138,18 грн. та за листопад 2010 року 498 595,16 грн.

Як зазначає в своєму запереченні та підтримує ДПІ в м. Суми, вказані вище суми не відшкодовані позивачу в травні 2010 року внаслідок зменшення ним відємного значення по фінансово-господарських взаємовідносинах в квітні 2010 року з наступними контрагентами:

- ТОВ «Селена-Н» на суму ПДВ 452446,9 грн. ТОВ «Селена-Н» є посередником, постачальником товару є ТОВ «ТД Селена» на суму ПДВ 913419,61 грн. Державна реєстрація ТОВ «ТД» Селена» припинена в результаті ліквідації за рішенням власника, підприємство знято з обліку з 15.08.2008. Враховуючи викладене, договори поставки металобрухту, укладені між контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків і мають ознаки нікчемності.

- TOB “Альфа-Метал Компані” за брухт металевий сума ПДВ 204931,69 грн., яке за юридичною адресою відсутнє та фактичне місцезнаходження не встановлено.

Щодо зменшення відповідачем, ДПІ в м. Суми, суми відємного значення за травень 2010 року та бюджетного відшкодування за червень 2010 року:

- “Альфа-Метал Компані” за брухт металевий сума ПДВ 138618,18 грн., яке за юридичною адресою відсутнє та фактичне місцезнаходження не встановлено.

- ТОВ «СОТ Плюс» реалізувало позивачу феромарганець та феррохром, сума ПДВ 368520,0 грн. Одним з постачальників є ТОВ “Вестасервіс”. Однак, зазначеному підприємству присвоєно 16 стан припинено (ліквідовано, закрито).

Щодо зменшення відповідачем, ДПІ в м. Суми, суми відємного значення за жовтень 2010 року та бюджетного відшкодування за листопад 2010 року:

- «Альфа-Метал Компані»за брухт металевий сума ПДВ 231699,71 грн., яке за юридичною адресою відсутнє та фактичне місцезнаходження не встановлено.

- «Метал-Віві»за брухт сума ПДВ 266895,45 грн., яке відсутнє за місцезнаходженням.

Як вбачається з пояснень відповідача, ДПІ в м. Суми, відсутність підприємства за місцезнаходженням позбавляє органи державної податкової служби можливості отримати документи бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких сформовано бюджетне відшкодування, а саме копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних та акти виконаних робіт (надання послуг), які підтверджують надання послуг чи виконання робіт, завірені копії первинних документів, що підтверджують факт оплати товару, дослідити облік операцій з поставки та придбання товарів, що фактично унеможливлює визначення правомірності податкових зобовязань ПДВ, а тим самим визначення відємного значення ПДВ. Факт відсутності підприємства за місцезнаходженням унеможливлює перевірку даних податкових декларацій на відповідність документам бухгалтерського та податкового обліку, а відповідно органи державної податкової служби не мають можливість підтвердити бюджетне відшкодування.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи відємне значення за грудень 2010 року зменшено позивачу відповідачем на 759326 грн. суму ПДВ по господарських операціях між позивачем та наступними субєктами господарювання:

- ТОВ “СОТ Плюс” реалізувало позивачу феромарганець та ферохром. Сума ПДВ 671300 грн. За результатами співставлення даних податкової звітності за листопад 2010 року встановлено, що основним постачальником є ТОВ “Векстасервіс”. Однак, зазначене підприємство ліквідовано в результаті банкрутства.

- ТОВ «Метал-Прогрес». Сума ПДВ 88026,12 грн. За результатами співставлення даних податкової звітності встановлено, що ТОВ «Метал-Прогрес»за виконані роботи по перевезенню металобрухту відобразило фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Кубей». Так, податковим органом встановлено, що дане підприємство було перевізником придбаного металобрухту. Станом на 28.11.2010 зазначене підприємство за своїм місцезнаходженням фактично не знаходиться.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач виконав всі вимоги Закону щодо документального оформлення податкового обліку та в підтвердження правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ під час перевірок надав всі передбачені діючим законодавством Україні документи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів не погоджується з висновками ДПІ в м. Суми, що договори поставки, укладені між контрагентами мають ознаки нікчемності з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські операції між позивачем та зазначеними вище підприємствами підтверджується укладеними між ними угодами (т. 1 а.с. 44-46, 63-64, 85-86, 101-102, 114-115). Поставка товарноматеріальних цінностей та отримання послуг за вказаними угодами підтверджується накладними (т. 1 а.с. 50-55, 75-77, 90-94, 104-108, 116, 123-124, 134-139,143-149) та товарно транспортними накладними (т. 1 а.с. 95-96, 117-118, 150-153). Оплата за поставлений товар здійснювалась в безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 61-62, 83-84, 99-100, 112-113, 128-129, 141-142, 162-165).

В підтвердження факту поставки товару, надання послуг, у відповідності з вимогами пп.7.2.1, 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підприємствами контрагентами позивача було надано податкові накладні (т.1 а.с. 47-49, 71-74, 87-89, 109-111, 120-122, 130-133, 154-157).

Відповідно до п. 1.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту Закон України „Про ПДВ”), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. А за змістом п. 1.8 вказаного Закону, бюджетне відшкодування це сума податку, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Так, п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість", містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування” та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 7 вказаного Законну передбачає підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З матеріалів справи, а саме з актів перевірки, вбачається, що позивач виконав вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосередніх постачальників, які, в свою чергу, виконали вимоги п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" - видали покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податного кредиту.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що сама по собі несплата податку контрагентами продавця (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, податковий орган не довів суду навіть факту несплати податку на додану вартість контрагентами в ланцюгу постачання, а лише посилається на неможливість здійснити відповідні перевірки. Також, податковий орган не надав суду доказів і того що вказані операції по придбанню ТМЦ та послуг мали фіктивний чи безтоварний характер.

Відповідно до п.п. ”а” п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", умовою бюджетного відшкодування є сплата продавцем ПДВ в ціні товарів (послуг) продавцю, а не сплата продавцем або контрагентами продавця податку до бюджету.

Також, відповідач не заперечує, що позивачем повністю сплачено ПДВ в ціні товарів продавцю.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 вищезазначеного Закону, не дозволяється включати до складу податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Отже, колегія суддів зазначає, що позивач сформувавподатковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцем. Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції проте, що позивач виконав всі вимоги Закону щодо документального оформлення податкового обліку та в підтвердження правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ під час перевірок надав всі передбачені діючим законодавством Україні документи.

Таким чином колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення є необгрунтованими, а тому позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 року по справі№2а-1870/2523/11 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.08.2011р. по справі№2а-1870/2523/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Калиновський В.А.

Судді(підпис)

(підпис)Бенедик А.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 20.02.2012 р.