Ухвала суду № 22322837, 29.02.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2012 р. Справа № 2-а-3601/09/1470

Категорія:8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравець О.О.

судді Золотнікова О.С.

судді Осіпова Ю.В.

за участю секретаря Соколової М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, за участю прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

23 липня 2009 року позивач ДП «Миколаївський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»звернулось до суду першої інстанції з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві та після уточнення позовних вимог просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 грудня 2008 року № 00007937/0 в частині донарахування ПДВ у розмірі 128081 грн., та застосування штрафних ( фінансових) санкцій у розмірі 64040 грн., та витребувати у відповідача акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва № 49 від 12 жовтня 2006 року про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Акант ЛТД» та інші матеріали облікової справи ТОВ «Акант ЛТД».

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року в адміністративний позов був задоволений частково: визнано протиправним та скасоване рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 25 грудня 2008 року № 00007937/0 в частині донарахування ПДВ у розмірі 119567 гривень та штрафних санкцій на суму 59783,5 гривень за фактом віднесення до складу податкового кредиту сплачених коштів отриманих з державного бюджету трансферів, у задоволені решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою Дочірнє підприємство «Миколаївський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»та Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві надали апеляційні скарги. Дочірнє підприємство «Миколаївський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» з урахуванням доповнень до апеляційної скарги вважють вказану постанову прийнятою з порушенням норм

Головуючий І інстанції суддя Біоносенко В.В. Справа №2а-3601/09/1470

Доповідач суддя Кравець О.О. Категорія № 8.2.1

матеріального права, просить в частині відмови в позові про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 грудня 2008 року № 00007937/0 в частині донарахування ПДВ у розмірі 8514 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4257 грн. за отриманий товар від ТОВ «Акант ЛТД»її скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року, та прийняття нової постанови якою в задоволенні позовних вимог видмовити.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств будівництва та транспорту управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери діяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Миколаєві, інспектором податкової служби ІІ рангу - ОСОБА_5, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств будівництва та транспорту управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери діяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Миколаєві, інспектором податкової служби І рангу - ОСОБА_6 , головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств будівництва та транспорту управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери діяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Миколаєві, інспектором податкової служби ОСОБА_7, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств будівництва та транспорту управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери діяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Миколаєві, інспектором податкової служби ОСОБА_8 на підставі направлень від 29.10.2008 року № 375/37 та від 25.11.2008 року № 425/37 було проведено документальну виїзну перевірку підприємства ДП «Миколаївський облавтодор»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року ,валютного та іншого законодавства за цей період.

Згідно зі складеним Актом перевірки від 16.12.08 р. за №1200/37/31159920 встановлено :

- порушення п. 4.1 ст. 4. пп.5.3.2 п.5.3. п. 5.9 ст. 5. п.п. 7.8.3 п. 7.8 ст. 7, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334 94-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 57852 грн., у тому числі за 2007 рік - 3797 грн. за 1 півріччя 2008 року - 54055 грн.;

- порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3. п.п. 7.3.1 п.7.3. п.п.7.4.1. п.п.7.4.5 п.7.4. п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7. п.9.8 «б»ст.9 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168 97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 672 037 грн.. у тому числі:

за січень 2007 року у сумі 119 567 грн.; за квітень 2007 року у сумі 8 514 грн.; за серпень 2007 року у сумі 3 883 грн.; за листопад 2007 року у сумі 160 грн.: за січень 2008 року у сумі 539 913 грн.; - порушення п.33 ст.9 Закону України від 06.01.00 №1775-111 «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та ч. 4 ст.9 Закону України від 05.04.01 №2344-III «Про автомобільний транспорт».

Було встановлено ,що відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»протягом 2005-2006 р.р. отримував капітальні трансферти на розвиток мережі утримання автомобільних доріг загального користування.

За отримані бюджетні кошти позивач закуповував основні засоби та реконструював виробничу базу

В січні 2007 року позивач на підставі податкових накладних №36 від 01.12.05, №37 від 01.12.05, №80 від 08.12.05, №78 від 06.12.05, №78 від 07.12.05 включив до складу податкового кредиту 119567 гривень, сплачених за придбання основних засобів за рахунок капітальних трансфертів .

Відповідно до пп.7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів.

Апеляційний суд погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, що законодавством прямої заборони щодо включення суми сплачених за придбання основних засобів за рахунок капітальних трансфертів не встановлено.

Окрім цього, Державна податкова адміністрація України неодноразово надавала податкові роз'яснення, що суперечать один одному.

Так, листом від 16.05.06 №5493/6/16-1515-26 ДПА України роз'яснило, що суми сплачені при придбанні основних засобів за рахунок капітальних трансфертів, підприємство має право включати до податкового кредиту .

Листом від 27.01.07 №1453/7/16-1517 ДПА України роз'яснило, що ці суми не можуть бути включені до податкового кредиту .

Листом від 29.05.09 №11275/7/16-1517 ДПА України знов роз'яснило, що ці суми підприємство має право включати до податкового кредиту, а попередній лист було відкликано.

При цьому законодавство за цей час не змінювалося, а лише неоднозначне трактувалося як платниками податків так і податківцями.

Відповідно до п.4.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі, коли норма закону припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до п.п. д) п.4.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення було змінено або скасовано.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Апеляційний суд погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, та вважає, що трактувати пп.7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»необхідно на користь платника податків, а притягати до відповідальності неможливо у зв'язку з тим, що він діяв відповідно до податкових роз'яснень.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що у квітні 2007 року позивач на виконання договору з ТОВ «Акант ЛТД»сплатив 51081,36 гривень, у тому числі 8513,56 гривень ПДВ за постачання бітумної емульсії.

На підставі податкових накладних №72, від 20.04.07, №75 від 21.04.07, №79 від 23.04.07, №81 від 24.04.07, позивач включив суму 8513,56 гривень до податкового кредиту за квітень 2007 року.

Разом з тим, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Акант ЛТД»було анульоване ще 12.10.06 Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Таким чином, документи ТОВ «Акант ЛТД»№72 від 20.04.07, №75 від 21.04.07, №79 від 23.04.07, №81 від 24.04.07, на підставі яких позивач сформував податковий кредит на суму 8513,56 гривень в квітні 2007 року, не можуть вважатися податковими накладними, оскільки вони виписані неповноважною на це особою.

Відповідно до п.п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з приданням товарів, не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.9.3 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.25.2, п.35 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, яке затверджено наказом ДПА України №79 від 01.03.00, відомості про зареєстрованих платників податку на додану вартість, анульованих свідоцтв платника ПДВ оприлюднюються шляхом внесення до Реєстру платників податків, розташованого для вільного доступу на офіційному сайті ДПА України .

Інформація про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Акант ЛТД»на офіційному сайті ДПА України розміщена до 12.11.2006 року, про що ,на момент вчинення правочину, повинен був бути обізнаним позивач .

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , що податковий орган довів у передбачений законодавством спосіб до відома всіх платників податків інформацію про анулювання свідоцтва платника ПДВ, а помилки в акті перевірки щодо визначення назви цього підприємства (ПТФ «Акант ЛТД») є не суттєвими та не впливають на правомірність прийнятого податковим органом рішення, оскільки мова йде про одне й те саме підприємство та що необхідно відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Виходячи з цього, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2009 року .

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, або з дня складення ухвали в повному обсязі. Головуючий суддя пис/

Судді: