Ухвала суду № 22313739, 02.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10986/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Лоджик Україна»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва за участю Прокуратури Голосіївського району м. Києва про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Лоджик Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15 березня 2011 року № 000332320, № 0000322320.

Окружний адміністративний суд м. Києва своєю постановою від 11.11.2011 року позовні вимоги задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

В суді першої інстанції було встановлено, що TOB «Глобал Лоджик Україна»(ідентифікаційний код 34423473) зареєстровано Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією 05.07.2006 року. Основними видами діяльності є, зокрема, розроблення стандартного програмного забезпечення, консультування з питань інформатизації, інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі направлень від 29.11.2010 року № 2089/23-20, від 20.12.2010 року № 2261/23-20 та від 02.02.2011 року № 213/23-20 згідно з п. 77.1 ст. 77, абз. 2 п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану - графіку проведення документальних планових виїзних перевірок субєктів господарювання, у період з 29.11.2010 року по 12.01.2011 року та з 02.02.2011 року по 22.02.2011 року проведено документальну планову виїзну перевірку TOB «Глобал Лоджик Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки відповідачем було встановлено порушення TOB «Глобал Лоджик Україна», зокрема, вимог п. 3.1 ст. 3, п.п. «д» п. 6.5 ст. 6, пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 128 002 573 грн.; п.5.1, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції, чинній на І момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 202 547 грн.

На підставі Акту перевірки від 01.03.2011 року № 121/1-23-20-34423473 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесені податкові повідомлення - рішення: від 15 березня 2011 року № 000332320 з податку на додану вартість із зазначенням суми грошового зобовязання: за основним платежем - 128 002 573 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32 000 643 грн.; від 15 березня 2011 року № 0000322320 з податку на прибуток приватних підприємств із зазначенням суми грошового зобовязання: за основним платежем - 202 547 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 50 637 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивачем були надіслані до Державної податкової адміністрації у м. Києві первинна скарга № 2868 від 21.03.2011 року та до Державної податкової адміністрації України вторинна скарга № 3206 від 19.05.2011 року. Рішеннями субєктів владних повноважень, скарги були залишені без задоволення, а податкові повідомлення рішення без змін.

Судом першої інстанції було встановлено, що у період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року TOB «Глобал Лоджик Україна»здійснювало надання послуг у сфері консультування з питань інформатизації відповідно до контракту № 55-45/2007 від 31.08.2007 року, укладеного з компанією «Бонус Технолоджі, Інк.» (США); контракту № 20080204 від 04.02.2008 року, (укладеного з компанією Software, ГГС» (США); контракту № 20080110 від 01.10.2008 року, укладеного з компанією Ltd» (Ізраїль), контракту № 56-45/2007 від 01.07.2007 року, укладеного з Компанією «Глобал Лоджик, Інк.» (США).

Судом першої інстанції було спростовано твердження відповідача про те, що послуги, які позивач надав за контрактами, носять загальний характер, не ідентифіковані відносно практичного застосування, не дають можливості визначити, які саме послуги надавались, відсутність таких послуг у переліку підпункту «д»пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), а тому визначення місця поставки таких послуг здійснюється за загальними правилами і як наслідок позивачем занижено податкові зобовязання на суму 128 000 577 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що послуги у сфері консультування з питань інформатизації позивач здійснював частково власними силами та із залученням субєктів підприємницької діяльності. Надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи договорами про надання послуг, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг).

В матеріалах справи є лист Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 25.08.2011 року № 21-10/3850 станом на 15 серпня 2011 року інформація про представництва іноземних компаній з назвами «Бонус Технолоджі, Інк.» (TECHNOLOGY, INC.»), Software, LLC», «Глобал Лоджик Ізраїль LTD», «Глобал Лоджик, Інк.»INC.») в ЄДРПОУ не значиться.

Послуги у сфері консультування з питань інформатизації, що надавались позивачем нерезидентам полягали, зокрема, в аналізі потреб замовника, визначенні необхідної функціональності програмного забезпечення, обробці даних замовників за допомогою обчислювальних засобів, шляхом тестування і виявлення недоліків у програмному забезпеченні з відображенням результатів у спеціалізованих інформаційних системах замовника, наданні порад щодо усунення виявлених недоліків та шляхів вдосконалення програмного забезпечення. Послуги нерезидентам надавались через мережу Інтернет із використанням компютерних систем.

Підрядники позивача передавали результати своєї роботи замовникам з використанням мережі Інтернет, як засобу доступу до компютерних систем, що знаходяться на серверах замовників за межами території України, та здійснювали модифікацію певних масивів даних, параметрів роботи систем на стороні замовника, безпосередньо у програмному забезпеченні замовника, у режимі реального часу за рахунок систем електронного доступу. Для роботи з іноземними компаніями, позивач залучав підрядників - інженерів з компютерних систем та інженерів-програмістів, з якими позивач укладав договори. Компанії «Бонус Технолоджі, Інк.», Software, LLC», «Глобаллоджик Ізраїль Ltd», «Глобал Лоджик, Інк.»забезпечували підрядникам позивача доступ до віддалених компютерних серверів та програмного забезпечення кінцевих споживачів консультаційних послуг. Підрядники позивача в режимі реального часу тестували та аналізували програмне забезпечення, зокрема, з використанням мережі Інтернет на віддалених компютерних серверах кінцевих споживачів послуг.

Послуги із надання доступу до мережі Інтернет, протягом періоду з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року, позивачу надавали: закрите акціонерне товариство «ДАТАГРУП»згідно Договорів № Х2/Т-276 від 01.02.2008 року та № ІНК.2508/2007 від 02.08.2007 року; товариство з обмеженою відповідальністю «СТМ Нетворкс», згідно Договору про надання послуг № 4-0408 від 01.04.2008 року, Договору на абонентське обслуговування № 5-0408 від 01.04.2008 року; товариство з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет»згідно Договору про надання телекомунікаційних послуг № ВК-914-03/09 від 20.03.2009 року.

TOB «Глобал Лоджик Україна»приймало та оплачувало послуги, надані його підрядниками, про що сторони підписували відповідні акти приймання наданих послуг.

Згідно з абзацом 4 підпункту «д»пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), місцем поставки послуг вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України, надають послуги з надання послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

В матеріалах справи є відповіді позивача на письмові запити ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 2690 від 08.02.2011 року, № 2725 від 16.02.2011 року, № 2727 від 17.02.2011 року, в яких зазначається, що послуги, що надавались TOB «Глобал Лоджик Україна»нерезидентам, полягають у здійсненні консультаційної діяльності у сфері інформатизації.

Твердження відповідача, що до перевірки позивачем не надано первинних документів, відповідно до яких здійснювалось приймання-передача компютерних програм та програмного забезпечення, є безпідставним, оскільки позивач, відповідно до Контрактів не отримував компютерні програми та програмне забезпечення. Доступ позивача до таких програм здійснювався через мережу Інтернет. Згідно з Контрактами, позивач не ввозив в Україну компютерні програми або програмне забезпечення, що підтверджується Технічними завданнями до Контрактів. В п. 4.1 Технічних завдань до Контрактів зазначено, що програмне забезпечення позивачу не надавалось.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що при наданні послуг у сфері консультування з питань інформатизації покупцям -нерезидентам, TOB «Глобал Лоджик Україна»правомірно не оподатковувало зазначені послуги податком на додану вартість з урахуванням вимог п. 6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»з відображенням в рядку 9.1 «Декларації з податку на додану вартість»(обсяг поставки послуг за межами митної території України або послуг, місце поставки яких визначено відповідно до п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»за межами митної території України).

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем був задекларований податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 5 022 975 грн. за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року. Також, перевіркою повноти визначення податкового кредиту TOB «Глобал Лоджик Україна»за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року, встановлено його завищення за серпень 2009 року на суму 1 996 грн. та зафіксовано порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

03.08.2009 року TOB «Глобал Лоджик Україна»товариство з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп» уклали Договір б/н підряду на будівельно-оздоблювальні роботи. На виконання умов зазначеного Договору товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»виписано податкові накладні № 6149 від 07.08.2009 року на загальну суму 49 280, 00 грн. (у тому числі ПДВ 8 213,33 грн.) та № 6150 від 07.08.2009 року на загальну суму 257 516, 00 грн. (у тому числі ПДВ 42 919,32 грн.).

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці) передбачено порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці) право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість», зобовязані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У звязку з вищевикладеним, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачу видані належно оформлені податкові накладні TOB «С.Дж.Р.Груп». На момент виникнення правовідносин між позивачем та TOB «С.Дж.Р.Груп», TOB «С.Дж.Р.Груп»знаходилось в Єдиному державному реєстрі та було зареєстровано платником ПДВ. З урахуванням досліджених господарських операцій, факт здійснення яких відповідачем не спростовано. Позивачем податковий кредит сформовано з урахуванням положень Закону України «Про податок на додану вартість».

За наведених обставин вбачається, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих TOB «С.Дж.Р.Груп»податкових накладних, є правомірною підставою формування податкового кредиту.

Посилання відповідача на відсутність обовязкових реквізитів на первинних документах, вірно не було взято судом першої інстанції до уваги з огляду на те, що в матеріалах справи наявні належним чином завірені копії податкових накладних № 6149 та № 6150 від 07.08.2009 року, видаткової накладної № 6149 від 07.08.2009 року, підписані директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_2, скріплені печаткою товариства та є такими, що відповідають вимогам законодавства.

ТОВ «С.Дж.Р.Груп»проведено ремонтно-будівельні роботи, що підтверджується Актом здачі-прийняття виконаних робіт згідно Договору б/н підряду на будівельно оздоблювальні роботи від 03.08.2009 року. Зазначені обставини свідчать про те, що волевиявлення позивача та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на укладення договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а договір спрямований на реальне настання передбачених ним наслідків.

Колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги твердження відповідача, про те, що оскільки Договір б/н підряду на будівельно-оздоблювальні роботи від 03.08.2009 року, укладений між позивачем та TOB «С.Дж.Р.Груп»є нікчемним, тому перевіркою не могли бути прийняті до уваги податкові накладні, виписані від імені вищевказаного підприємства і, як наслідок, суми податку на додану вартість, які TOB «Глобал Лоджик Україна»сплатило у звязку з виконанням TOB «С.Дж.Р.Груп»ремонтно-будівельних робіт у сумі 1 996 грн., не підлягають включенню до складу податкового кредиту, оскільки вони не підтверджені податковими накладними.

Здійснення господарської діяльності ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обовязок субєкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Єдині відомості, що є обовязковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, наявність свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ на час здійснення господарських операцій.

ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на час здійснення господарських операцій із позивачем був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ (ідентифікаційний код 34981754). В матеріалах справи є свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 158662, Довідкою АА № 188317 з ЄДРПОУ, свідоцтво № 100039671 про реєстрацію платника податку на додану вартість. ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було належним чином уповноважене на виконання ремонтно-будівельних робіт, оскільки мало чинну ліцензію на здійснення будівельної діяльності серії АВ № 316541 від 04.06.2007 року, видану Міністерством регіонального розвитку та будівництва України.

Також, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що старшим слідчим управління податкової міліції ДПА України 27.09.2010 року порушено кримінальну справу № 69-107, відносно ОСОБА_2 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України. Колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги цей факт, оскільки позивач не може нести відповідальність за негативні наслідки господарської діяльності контрагента, за умови, що операції із ним виконані та підтверджені належним чином.

Висновок відповідача, що внесок іноземної інвестиції до статутного фонду TOB «Глобал Лоджик Україна»не підтверджено первинними документами, а відтак позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на загальну суму 159 618,00 грн., у тому числі: за III квартали 2009 року - 159 618,00 грн.; за 2009 рік - 159 618,00 грн. судом першої інстанції вірно не взято до уваги, оскільки відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову І звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Протокол № 4 Загальних зборів Учасників TOB «Глобал Лоджик Україна»(Рішення Учасника) від 07.07.2009 року, Акт прийому-передачі за Протоколом № 4 Загальних зборів Учасників TOB «Глобал Лоджик Україна»(Рішення Учасника від 07.07.2009 року) від 08.07.2009 року відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про правомірність включення позивачем до валових витрат малоцінних необоротних матеріальних активів на загальну суму 159 618,00 грн.

Також перевіркою встановлено, що за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року TOB «Глобал Лоджик Україна»задекларовано амортизаційні відрахування в сумі 17 069 990 грн.

Позивач відніс суму 255 663 грн. на збільшення вартості основних фондів 1 групи з нормою амортизації 2 %.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва дійшла висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини TOB «Глобал Лоджик Україна»та TOB «С.Дж.Р.Груп»носять характер недійсного правочину, оскільки даний правочин не відповідає обовязковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, а тому позивачем в порушення п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР завищено суму амортизаційних відрахувань в загальній сумі 19 868 грн., в тому числі за IV кв. 2009 року -5 113 грн., за І кв. 2010 року - 5 011 грн., за II кв. 2010 року - 4 910 грн.; за III кв. 2010 року - 4 813 грн.

Такий висновок відповідача спростовується тим, що волевиявлення позивача та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на укладення договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а договір був спрямований на реальне настання передбачених ним наслідків.

Відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), амортизації підлягають, зокрема, витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Також, перевіркою було встановлено, що внесене до статутного фонду TOB «ГлобалЛоджик Україна»майно (іноземна інвестиція) компанією «Бонус Технолоджі Інк.»в порушення п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем було віднесено до 2 та 4 групи основних фондів та в перевіряємому періоді нараховувалась амортизація з відображенням в деклараціях з прибутку підприємств на суму 630 696 грн., в тому числі по кварталам: IV кв. 2009 року - 193 006 грн., за І кв. 2010 року - 167 157 грн., за II кв. 2010 року - 144 876 грн.; за III кв. 2010 року - 125 657 грн. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що таки доводи відповідача спростовуються наступним.

Згідно з п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і від 28.12.1994 року № 334/94-ВР № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення і спірних правовідносин), у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у звязку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей п.8.4 ст.8 цього Закону до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та [ нематеріальних активів до складу статутного капіталу такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Таким чином, TOB «Глобал Лоджик Україна» мало право збільшити вартість основних фондів у звязку із надходженням інвестиції від учасника позивача - компанії «Бонус Технолоджі Інк.».

Згідно з п.1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Отже, здійснивши внесок до статутного капіталу TOB «Глобал Лоджик Україна», компанія «Бонус Технолоджі Інк.»придбала корпоративні права та продала основні фонди, а TOB «Глобал Лоджик Україна»- продало корпоративні права і придбало основні фонди. Відтак, витрати, яких зазнав позивач у звязку з включенням інвестиції до основних фондів, визначаються вартістю корпоративних прав, які отримує інвестор.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про правомірність збільшення TOB «Глобал Лоджик Україна»балансової вартості 2 і 4 групи основних фондів на загальну суму 11493 517 грн. відповідно до п.п. 8.4.1 та п.п. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.п. 8.6.1 п.8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал), зокрема, група 2-10 відсотків; група 4-15 відсотків.

Таким чином позивачем правомірно із дотриманням п.п. 8.6.1 п.8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» нараховано амортизацію основних фондів 2 і 4 групи загальною вартістю 1 493 517 грн. за ставками відповідно 10 % та 15 %.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що TOB «Глобал Лоджик Україна»із дотриманням положень законодавства, збільшило балансову вартість основних фондів та правомірно нараховувало протягом періоду з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року на основні фонди амортизаційні відрахування.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.І. Маслій

В.В. Файдюк

Повний текст ухвали виготовлений 05.03.2012 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І. Файдюк В.В.