Ухвала суду № 22313204, 06.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10476/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Грибан І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.2011 року у справі за позовом приватного підприємства «Музичні технології»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004272302 від 01.07.2011 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість.

За результатами перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва був складений акт № 1476/23-02/31408887 від 21.06.2011 р. в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Дніпро-Бріг», код ЄДРПОУ 36574373 за період з 01.08.2010 р. по 31.08.2010 р.

В зазначеному акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог до пп. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 11824,00 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2010 року 11824,00 грн.

01 липня 2011 року за наслідками встановлених в ході перевірки порушень, відповідачем було виписано податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 11824,00 грн. за основним платежем та 2956,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В апеляційній скарзі відповідач в обґрунтування своїх вимог та на спростування доводів позивача про незаконність податкового повідомлення-рішення посилається на те, що у контрагента позивача ТОВ «Дніпро-Бріг»відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) та відсутність підприємства за юридичною та фактичною адресами.

Також апелянт вказує на те, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 5005/5039/2011 від 28.04.2011 р. ТОВ «Дніпро-Бріг»було визнано банкрутом та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 5005/5039/2011 від 23.06.2011 р. затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора.

Колегія суддів не може погодитись з висновком відповідача про законність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

У відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість»та до п.6.2 наказу ДПА України від 30.05.1997 року №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Відповідно до пп.7.2.3 та пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пункт 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій: а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності, оскільки згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом вчинення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Таким чином, підприємство вважається створеним, тобто набуває господарської правосуб'єктності з моменту його державної реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (ч. 1 ст. 18 Закону).

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатись на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 2 ст. 18 Закону).

Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстр платників податку веде центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Дніпро-Бріг», останнє не було визнано банкрутом, знаходилось в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на момент укладення договору, установчі документи ТОВ «Дніпро-Бріг»були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість. Крім того, не було порушено кримінальної справи, не було вироку суду щодо посадових осіб ТОВ «Дніпро-Бріг».

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М. Грибан І.О.