Постанова № 22310517, 29.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"29" березня 2012 р. Справа № 5008/1012/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Дерепи В.І.

суддівБондар С.В. (доповідач), Грека Б.М.

розглянувши матеріали

касаційної скарги

за участю представників : Комунального автотранспортного підприємства №072801 Ужгородської міської ради від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

на рішенняГосподарського суду Закарпатської області від 15.09.2011 року

та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 14.11.2011 року

у справі№5008/1012/2011

за позовомКомунального автотранспортного підприємства №072801 Ужгородської міської ради

доКомунального підприємства "Шляхово –експлуатаційне підприємство Ужгородської міської ради"

простягнення заборгованості в сумі 58 733,52 грн. ВСТАНОВИВ:

Комунальне автотранспортне підприємство №072801 Ужгородської міської ради (далі позивач) звернулось до Комунального підприємства "Шляхово –експлуатаційне підприємство Ужгородської міської ради" (далі відповідач) з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 58 733, 52 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2011 року в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що умови договору щодо оплати наданих послуг у самостійно визначеному відповідачем розмірі ним виконані, що підтверджено також і поданими позивачем доказами. Акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ –0000139 не прийнятий судом до уваги, оскільки відповідачем він не підписаний. Передбачений Правилами експлуатації полігонів побутових відходів (далі Правила) щодо поставлення на дорожніх листах відповідача відміток про кількість ввезених (прийнятих) ТПВ, до уваги судом не взяти, оскільки укладеним між сторонами договором такий порядок не передбачений, а правила набули чинності після підписання сторонами договору. В зв’язку з чим і не прийнято до уваги посилання відповідача на п.2.2 Правил.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати прийняті судові рішення, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач мотивує свою касаційну скаргу тим, що при прийнятті оскаржуваних рішень судом були порушені норми матеріального та процесуального права та дана невірна оцінка матеріалам, які знаходяться у справі.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

23.12.2010 року між сторонами у справі укладено договір № 96/10 (далі Договір) предметом якого є прийняття твердих відходів на сміттєзвалище.

Згідно умов Договору відповідач здійснює вивезення твердих побутових відходів (далі ТПВ) власним автотранспортом на сміттєзвалище. Позивач забезпечує прийняття ТПВ на території сіммєзвалища розташованого на території сільської Ради с. Барвінок (п.1.1,1.2 Договору).

Вартість прийняття одного куб.метра ТПВ на сміттєзвалище складає 7,32 грн., відповідач самостійно визначає необхідну до сплати суму, виходячи з обсягу, що буде вивозитись, періодичності вивезення та встановленого тарифу. Відповідач зобов’язаний оплатити вартість послуг позивача за фактичний об’єм ТПВ, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача або безпосередньо в касу підприємства (п.п. 2.1-2.3 Договору).

Позивач зобов’язаний контролювати відповідність сплаченої відповідачем суми та фактично вивезеного обсягу ТПВ на звалище.

Аналіз умов Договору свідчить про те, що відповідач повинен сплатити позивачу за фактично надані послуги, з урахуванням встановленого тарифу та обсягу фактично прийнятих ТПВ.

Відповідно до позовних вимог оспорюваний період наданих послуг –березень 2011 року.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень судами не враховано ту обставину, що хоча Договір укладений 23.12.2010 року, взаємовідносини сторін регулюються, окрім Договору - Правилами, які набули чинності з 04.01.2011 року.

Пунктом 2.2 Правил передбачено, що на кожному полігоні побутових відходів має бути контрольно –пропускний пункт і повинні бути встановлені автомобільні ваги для обліку кількості усіх видів відходів, що надходять на полігон побутових відходів.

До матеріалів справи (а.с. 53) залучено зведену таблицю вивезення сміття на сміттєзвалище. Згідно до таблиці відповідачем завезено 22 338 куб.метрів ТПВ. Як вбачається з таблиці обсяг ТПВ визначений шляхом перевірки на автомобільних вагах. Зазначену таблицю надано позивачем, але її не підписано хоча суд повинен був з’ясувати, яким шляхом проводилась перевірка обсягу фактично наданих послуг позивачем.

При розгляді даної справи судами не перевірено фактичний обсяг наданих послуг.

В матеріалах справи міститься копія витягу з книги обліку (а.с. 35- 49) за березень 2011 року з відмітками щодо автотранспорту, який завозив на полігон ТПВ.

Зазначеному документу не дана оцінка та не перевірені дані, які містяться на шляхових листах автомобілів відповідача, якими ввозилась ТПВ на сміттєзвалище.

Відмовляючи в позові суд виходив з даних, які надані відповідачем, але не перевірив їх.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що постановлені у справі судові рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа направленню на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.

При новому розгляді справи суду необхідно перевірити обсяг фактично наданих послуг позивачем відповідачу, та у разі необхідності застосувати Правила експлуатації полігонів побутових відходів щодо взаємовідносин сторін у справі.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Задовольнити касаційну скаргу Комунального автотранспортного підприємства №072801 Ужгородської міської ради.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2011 року у справі № 5008/1012/2011 скасувати.

3. Справу № 5008/1012/2011 направити до Господарського суду Закарпатської області для розгляду по суті, в іншому складі суддів

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

                                                                                                    Б.М.Грек