Ухвала суду № 22309763, 23.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1738/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіГанечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі: Коток К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2011 року у справі за позовом Приватного підприємства "ДК-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПП "ДК-Сервіс" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000122306/0 від 13.01.2011 та № 0000112306/0 від 13.01.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2011 року позовні вимоги ПП "ДК-Сервіс" задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва№ 0000122306/0 від 13.01.2011 та № 0000112306/0 від 13.01.2011.

Не погоджуючись з зазначеним рішення суду, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта в судове засідання не зявився, належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, про причини неявки не повідомив, тому його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Представник ПП "ДК-Сервіс" в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.12.2010 ДПІ у Голосіївському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ПП "ДК-Сервіс" з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток в частині нарахування валових витрат та податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.09.2007 по 30.09.2010 по взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

У ході перевірки встановлено порушення вимог абзацу 3 підпункту 5.3.9 підпункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 138862,00 грн., а також підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 111089,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з наступного.

Згідно документів наданих для проведення перевірки встановлено, що між Приватним підприємством "ДК-Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»було укладено договір купівлі - продажу № 01-2609 від 26.09.2008, предметом якого є здійснення передачі товару в асортименті, кількості та по цінах вказаних в рахунках - фактурах, які є основою для розрахунків. Відповідно до умов договору найменування, ціна та кількість товару оговорюється сторонами при здійсненні окремого усного замовлення покупця, а оплата товару здійснюється покупцем за вказаною в рахунку - фактурі ціною, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

На виконання договору № 01-2609 від 26.09.2008 були виписані видаткові накладні на загальну суму 666 536,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 111 089,35 грн., що містяться у матеріалах справи.

Взаєморозрахунки за зазначеним договором були здійснені у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками на загальну суму 666 536,00 грн., що містяться у матеріалах справи.

Зазначений договір, видаткові накладні та відповідні податкові накладні від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було підписано, як директором, громадянином ОСОБА_2., який під час допиту, у рамках розслідування кримінальної справи порушеної постановою старшого слідчого в ОВС Слідчого управлення податкової міліції ДПА України Пасюкова В.В. від 27.09.2010, показав, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп», документи щодо фінансово - господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб. Підприємство він погодився зареєструвати на своє імя на пропозицію ОСОБА_4 (невстановленої слідством особи) за грошову винагороду.

Крім того було встановлено, що відповідно до бази даних АІС "ОР" ТОВ «С.Дж.Р.Груп»має стан - 10 "запит на встановлення місцезнаходження" та в результаті проведених заходів було встановлено, що за вказаною адресою ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не знаходиться, про що свідчить акт перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності від 04.10.2010 складений старшим о/у з ОВС першого відділу управління "Центр" управління (служби) спеціальних розслідувань ГУПМ ДПА України лейтенантом міліції Петровим І.М. та відповідно до бази облікових даних ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не звітує, останній звіт за перше півріччя 2008 року з податку на прибуток підприємств ( з нульовими показниками). Також, згідно акту № 823/23-10/34981754 від 14.10.2010 Державної податкової Крім того було встановлено, що відповідно до бази даних АІС "ОР" ТОВ «С.Дж.Р.Груп»має стан - 10 "запит на встановлення місцезнаходження" та в результаті проведених заходів було встановлено, що за вказаною адресою ТОВ «С.Дж.Р.Груп» не знаходиться, про що свідчить акт перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності від 04.10.2010 складений старшим о/у з ОВС першого відділу управління "Центр" управління (служби) спеціальних розслідувань ГУПМ ДПА України лейтенантом міліції Петровим І.М., а відповідно до бази облікових даних ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не звітує, останній звіт був поданий з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2008 року (з нульовими показниками). Також, згідно акту № 823/23-10/34981754 від 14.10.2010 Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, в ході аналізу податкової звітності ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було встановлено відсутність будь - якої інформації про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства, відсутність трудових ресурсів.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 1095/1-23-60-34423316 від 30.12.2010.

13.01.2011 на підставі акту перевірки № 1095/1-23-60-34423316 від 30.12.2010 ДПІ у Голосіївському районі міста Києва винесено податкові повідомлення - рішення, якими ПП "ДК-Сервіс" збільшено суму податкових зобов'язань № 0000122306/0 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 138 861,25 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 111 089,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 27 772,25 грн. та № 0000112306/0 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 173 588,50 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 138 862,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 34 715,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ПП "ДК-Сервіс" мало право на декларування валових витрат та право на податковий кредит по операціях з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за вказаним договором.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України існує презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Фіктивний правочин - вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином відноситься до оспорюваних правочинів. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

27.04.2011 старшим слідчим з ОВС СУ ПМ ДПА України капітаном податкової міліції Горбатюк О.В. за результатами розгляду кримінальної справи № 69-107 винесено постанову про закриття за відсутністю складу злочину кримінальної справи, порушеної відносно ОСОБА_2. та невстановлених осіб, за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «СДж.Р.Груп»за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Відповідно до зазначеної постанови, в ході проведення слідства по кримінальній справі № 69-107 було встановлено, що ОСОБА_7 дійсно є засновником та директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та здійснював фінансово - господарську діяльність від його імені.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про недоведеність обставини укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, і, як наслідок, про недоведеність нікчемності правочинів, укладених між ПП «ДК-Сервіс»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

З аналізу пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 та підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вбачається, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) та датою збільшення валових витрат є дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг) або дата оприбуткування платником податку товарів, та такі витрати не підлягають включення до складу валових витрат у випадку не підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу зазначених норм права випливає те, що платник податку на додану вартість не може включати до складу податкового кредиту та несе відповідальність за включення до нього суми податку не підтвердженої податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), та тільки відсутність зазначених документів позбавляє платника податку на додану вартість права на включення до складу податкового кредиту суми сплаченої постачальникам товару в ціні придбання.

У період, який перевірявся податковим органом, ПП «ДК-Сервіс»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»були зареєстровані платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів чи послуг.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», а саме, було укладено договір купівлі - продажу товарів № 01-2609 від 26.09.2008.

Факт виконання зазначеного договору та подальше використання позивачем отриманого товару у фінансово - господарських відносинах з іншими контрагентами, підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками - фактурами, видатковими накладними, звітами про дебет та кредит операцій по рахунку, актами звірки взаєморозрахунків та податковими накладними.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що податкові накладні виписані ТОВ «С.Дж.Р.Груп»складені з порушенням вимог чинного законодавства, а реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за договором купівля - продажу № 01-2609 від 26.09.2008 в ході судового розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, то суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що у ПП «ДК-Сервіс»було право на декларування валових витрат та на податковий кредит по операціях з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за вказаним договором.

Тому висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а постанова суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не довів під час судового розгляду справи правомірність дій відповідача.

Відповідно до ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю. Хрімлі О.Г.