Ухвала суду № 22309811, 01.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/6207/11 Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко В.І.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Смілянської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Магнезол»до Смілянської обєднаної державної податкової інспекції, третя особа Смілянська автомобільна школа товариства сприяння обороні України про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Смілянська обєднана державна податкова інспекція (далі відповідач, апелянт) подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За результатами проведеної Смілянською обєднаною державною податковою інспекцією документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, складено акт перевірки № 81/23/35163239 від 26 січня 2011 року. В даному акті встановлено, що частково діяльність позивача не була спрямована на реальне настання правових наслідків за укладеними угодами, а була направлена на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом, який не виконував своїх податкових зобовязань та на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам.

В акті апелянт робить висновки про нікчемність окремих правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, а також порушення ним підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 107 230 грн., в тому числі за четвертий квартал 2007 року на суму 1 351 грн., за другий квартал 2008 року 1 800 грн., за третій квартал 2008 року 1 223 грн., за перший квартал 2009 року 1 301 грн., за другий квартал 2009 року 1 058 грн., за третій квартал 2009 року 982 грн., за перший квартал 2010 року 82 728 грн., за другий квартал 2010 року 16 787 грн. та завищення всього в сумі 11 296 грн., в тому числі за четвертий квартал 2008 року 878 грн., за четвертий квартал 2009 року 1 784 грн. та за третій квартал 2010 року 8 634 грн.

Порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 80 742 грн., в тому числі за лютий 2010 року на суму 47 640 грн., за березень 2010 року на суму 17 643 грн., за квітень 2010 року на суму 15 459 грн.

На підставі акту № 81/23/35163239 від 26 січня 2011 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000082301/0 та № 0000072301/0 від 09 лютого 2011 року.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

В силу положень підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Між ТОВ «Магнезол»та Смілянською автомобільною школою товариства сприяння обороні України укладено договори оренди майна від 01.08.2007 року, від 14.07.2008 року, від 05.01.2009 року та від 05.01.2009 року.

Посилання відповідача на нікчемність цих договорів оренди у звязку з відсутністю їх нотаріального посвідчення, спростовується положеннями самих договорів, згідно яких строк дії кожного з них становить 1 рік з наступною пролонгацією на той самий строк, тобто загалом строк дії кожного договору становить 2 роки, що не суперечить статтям 793, 794 Цивільного кодексу України, на які посилається відповідач в своєму акті перевірки як на підставу зменшення валових витрат позивачу.

Підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачають обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна повинна зберігатись протягом строку, передбаченого законодавством для зобовязань із сплати податків.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону 168/97ВР визначено, що датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону 168/97ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону 168/97ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну, то він відповідно до зазначених законодавчих норм має право на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

Колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Східна-Вугільна-Компанія-2009»надало позивачеві податкові накладні від 02.02.2010 року № 330001, від 03.02.2010 року № 340001, від 11.03.2010 року № 700005, від 02.04.2010 року № 92007 у звязку із здійсненням господарських операцій купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 484 453 грн., в тому числі ПДВ 80 742 грн. згідно договору купівлі-продажу від 01.02.2010 року. В свою чергу позивач правомірно відніс суму в розмірі 403 711 грн. до складу валових витрат, та включив суми податку на додану вартість, зазначені у цих податкових накладних, до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду, оскільки здійснив оплату паливно-мастильних матеріалів належним чином.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Смілянської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М. Літвіна Н. М. Повний текст виготовлено: 06.03.2012 року.