Постанова № 22309473, 29.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/4050/11 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"29" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Федорової Г.Г., Парінова А.Б.

при секретарі Рогальовій О.В.

за участю представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача Дмитренко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 року у справі за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_5 до Виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення та зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення відповідача про застосування фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообовязкове державне пенсійне страхування та зобовязання відповідача прийняти до зарахування витрат позивача, повязаних з нарахуванням та виплатою працівнику допомоги по вагітності та пологах.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 року відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити повністю.

В судове засідання зявилися представники позивача, які апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду зявився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Черкаської міської ради 02.06.2008 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та є застрахованою особою в органах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

30.03.2011 р. виконавчою дирекцією Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведена позапланова перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 щодо правомірності нарахування допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та відшкодування витрат на виплату допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_7

За наслідками перевірки виконавчою дирекцією Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності був складений акт № 183 від 30.03.2010 р., яким витрати в сумі 7316 грн. 82 коп. не прийняті до зарахування, та винесене рішення № 376 від 05.04.2011 р. про зобов'язання позивача зарахувати до бюджету Фонду 3658 грн. штрафу за порушення порядку витрачання коштів Фонду та 7316 грн. 82 коп. не прийнятих до зарахування витрат.

Так, відповідач стверджує, що трудовий договір № 23001002849 від 01.08.2010 року, укладений між ФОП ОСОБА_5 та громадянкою ОСОБА_7, не відповідає ст. 21 КЗпП України та Наказу МПСП України № 260 від 08.06.2001 року, оскільки в зазначеному договорі не вказано посаду, на яку приймається працівник, докладні характеристики займаної посади та вимоги до рівня виконання роботи.

З таким висновком колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 23001002849 від 01.08.2010 року містить додаток, в якому детально зазначено, на яку саме посаду приймається працівник ОСОБА_7, викладені докладні характеристики займаної посади та вимоги до рівня виконання роботи на даній посаді.

При цьому як сам Договір № 23001002849 від 01.08.2010 року, так і додаток до нього зареєстровані в порядку, встановленому та затвердженому Наказом МПСП України № 260 від 08.06.2001 року: трудовому договору присвоєно номер, за яким він зареєстрований у книзі, і проставлено дату його реєстрації; підпис відповідальної особи центру зайнятості скріплено печаткою центру зайнятості.

Згідно з п. 13 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого Наказом МПСП України № 260 від 08.06.2001 року, на який посилається у своїх доводах відповідач, у разі коли документи, що подаються для реєстрації трудового договору, не відповідають встановленим вимогам, центр зайнятості повертає їх без вчинення будь-яких дій із зазначенням причини.

Таким чином в разі невідповідності зазначеного вище Договору та додатку до нього нормам і вимогам чинного законодавства України, відповідальна особа центру зайнятості зобов'язана була повернути їх позивачу без реєстрації. Однак Договір та додаток до нього були зареєстровані Черкаським міським центром зайнятості, а отже Договір № 23001002849 від 01.08.2010 року та додаток до нього відповідають нормам і вимогам КЗпП України, Наказу МПСП України № 260 від 08.06.2001 року.

Також, відповідач зазначає, що в порушення ст. 30 Закону України «Про оплату праці»позивач не забезпечив достовірного обліку роботи, виконуваної працівником ОСОБА_7, а також не надав перевіряючому документів, які підтверджують факт виконання своїх посадових обов'язків ОСОБА_7

Дане твердження не відповідає дійсності, оскільки доказами присутності ОСОБА_7 на робочому місці є: табель виходу на роботу, розрахунково-платіжна відомість, які містяться в матеріалах справи. Крім того, дані відомості занесено до книги обліку доходів та витрат.

Щодо твердження відповідача про невідповідність посадової інструкції адміністратора фітнес-салону ст. 21 КЗпП України, то це твердження колегія суддів оцінює критично, оскільки з матеріалів справи вбачається, що інструкція містить чітке встановлені завдання і обов'язки адміністратора фітнес-салону, які встановлені згідно з вимогами Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом МПСП України № 336 від 29.12.2004 року.

Що ж стосується твердження відповідача про те, що позивач не визначив посадовий оклад саме за виконання обов'язків ОСОБА_7 за посадою адміністратора, то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заробітну плату було встановлено ОСОБА_7 у повній відповідності до трудового договору, укладеного з нею, а також штатного розпису згідно з вимогами Кодексу законів про працю України та ЗУ «Про оплату праці».

Зокрема, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оплату праці», суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

При цьому, при укладанні трудового договору позивач довів до відома працівника умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством, що підтверджується підписом ОСОБА_7 на укладеному трудовому договорі; при кожній виплаті заробітної плати позивач повідомляв ОСОБА_7 про загальну суму заробітної плати, розміри і підстави відрахувань із заробітної плати, суму заробітної плати, що належить до виплати, що підтверджується підписами ОСОБА_7 на платіжних відомостях № д-00000001 за серпень 2010 року та № д-00000002 за вересень 2010 року.

Щодо твердження відповідача про те, що покладені на ОСОБА_7 обов'язки не можуть бути підставою для збільшення посадового окладу, то колегія суддів зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що заробітна плата ОСОБА_7 не завищена, оскільки визначена укладеним з нею трудовим договором та штатним розписом відповідно до норм і вимог КЗпП України та ЗУ «Про оплату праці»; фактична виплата заробітної плати працівнику ОСОБА_7 у відповідності до табелів робочого часу, які підтверджують повноту виконання нею своїх посадових обов'язків, підтверджується розрахунково-платіжними та платіжними відомостями за серпень-вересень 2010 року, а також податковими розрахунками форми 1-ДФ за III квартал 2010 року.

Також, як вбачається з листа Головного управління статистики у Черкаській області № Д-90/17-20 від 29.07.2011 року щомісячна номінальна заробітна плата штатного працівника по виду економічної діяльності «Діяльність у сфері культури та спорту; відпочинку та розваг»у м. Черкаси та Черкаської області становить: у вересні 2010 року 1864 грн., у вересня 2010 року 1931 грн., що також вказує на те, що заробітна плата ОСОБА_7 не завищена.

Крім того, з усіх сплачених сум заробітної плати позивачем вчасно було нараховано, утримано та сплачено всі податки і збори до бюджетів та фондів, зокрема і до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до заяви ОСОБА_7 від 01.10.2010 р. та Наказу № 2-К їй надано відпустку у звязку з вагітністю та пологами.

Згідно видаткового ордеру № 1 від 11.01.2011 р. ОСОБА_7 виплачена допомога по вагітності та пологах в сумі 7436,07 грн., яка була скоригована позивачем в сторону зменшення уточнюючим розрахунком листка працездатності серія АБР № 869044.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»від 18.01.2001 р. №2240-ІІІ загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 5 цього Закону визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється, зокрема, за принципами обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору контракту, та відповідальності роботодавців і Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Відповідно до статті 22 Закону платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є страхувальники та застраховані особи, зокрема і фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю.

Відповідно до статті 23 Закону страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Стаття 30 Закону передбачає, що страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»суми коштів це акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг за цим законом.

Ч. 1 ст. 9 та п. 2) ч. 1 ст. 13 зазначеного Закону передбачає, що акумуляція страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг провадить Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а оперативне розпорядження страховими коштами Фонду в межах затвердженого бюджету Фонду здійснює виконавча дирекція Фонду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснює виконавчим дірекціями відділення Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Для отримання фінансування страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний розрахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України, а кошти Фонду, що надходить на зазначений рахунок, обліковуються на окремий субрахунок.

При цьому страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок у відповідному органу Державного казначейства України, можуть бути використані страховиком включно на надання забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Таким чином, положення ст. 30 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»щодо відшкодування неправомірно витрачених страхових коштів поширюються на ті випадки, коли страхувальник отримав від Фонду страхові кошти, однак після їх отримання в подальшому порушив порядок використання цих отриманих страхових коштів.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для відшкодування позивачем Фонду збитків відсутні, збитків Фонду спричинено не було, а на виплату допомоги ОСОБА_7 використані власні кошти позивача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню.

Керуючись ст. ст. 197, 199, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 року у справі за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_5 до Виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення та зобовязання вчинити дії задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 року скасувати та постановити нову, якою позов фізичної особи підприємця ОСОБА_5 до Виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення та зобовязання вчинити дії задовольнити.

Зобовязати виконавчу дирекцію Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийняти до зарахування витрати фізичної особи підприємця ОСОБА_5, понесені нею для виплати допомоги по вагітності та пологах у розмірі 7316,82 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Федорова Г. Г.