Постанова № 22308750, 30.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2012 року справа №2а/0570/18576/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Компанієць І,Д., суддів Шальєвої В.А., Бишова М.В.,

секретар судового засідання Костроміна Г.С.,

за участю представника позивача Оджиковського В.О.,

представників відповідачів Лисенкова Д.М., Нікуліної О.М., Мисліка О.В., Прусенко В.В., Чернишової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку, Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року по справі №2а/0570/18576/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку, Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та відміну податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» звернулось до суду з цим позовом, в обґрунтування якого зазначив, що висновки акту перевірки від 27.09.2011р. №632/15/16-23/3-31279540, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими, винесені без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року позов ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку: №0000871312/39827/10/15-16-23/3 від 13.10.2011р., згідно якого визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 31624,98 грн., у тому числі за основним платежем 25299,98 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6325,00 грн.; №0000881312/39834/10/15-16-23/3 від 13.10.2011р., згідно якого визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 727541,25 грн., у тому числі за основним платежем 582033,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 145508,25 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ №0000501742 від 10.10.2011р., згідно якого визначено податкове зобовязання з податку на доходи найманих працівників у загальному розмірі 991058,18 грн., у тому числі за основним платежем 792916,71 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 198141,47 грн.

Відповідачі, не погодившись з судовим рішенням, подали апеляційні скарги, в яких просять рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

СДПІ зазначає, що суд першої інстанції не врахував положення п.п.5.5.2 п.5.5. ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного відповідно до п.4.3. цього закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно ст.ст.8,9 закону. Тому, позивач в 2010 році відніс до складу валових витрат суму витрат, що перевищує встановлений ліміт про процентам, нарахованим по договорам позики, укладеним з засновником товариства-позивача, доля у статутному фонді складає 99,9998%. В порушення приписів пп.5.3.3. п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач до складу валових витрат відніс суму ПДВ при придбанні легкових автомобілів. В порушення п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач до складу валових витрат відніс суму витрат, яка не підтверджена первинними документами, а саме на послуги транспортування підприємством ТОВ «Кнауф Маркетинг Баупродукти». В порушення п.4.9. ст.4 ЗУ «Про податок на додану вартість» товариство провело списання основних фондів, по яким податок на додану вартість не нараховано.

Артемівська ОДПІ Донецької області Державної податкової служби в апеляційній скарзі зазначила, що у позивача не було підстав для звільнення від оподаткування доходу, виплаченого громадянам від операцій з земельними ділянками. Внаслідок неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходу громадянам за продані земельні ділянки у загальній сумі 15840000,00 грн. позивачем було занижено податок з доходів фізичних осіб у 2010 році на суму 792000,00 грн. Також зауважила, що позивачем оскаржувалося податкове повідомлення-рішення №000001742 від 10.10.2011 року повністю, але обгрунтовувалося тільки непогодженням в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб та відповідної штрафної санкції. Однак зазначеним повідомленням-рішенням також було встановлено інші порушення з боку позивача вимог ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», обставини за якими судом першої інстанції взагалі не досліджувалися та обґрунтування за цими обставинами позивачем не надавалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Артемівської ОДПІ підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» зареєстровано виконавчим комітетом Артемівської міської ради Донецької області юридичною особою (ідентифікаційний код 31279540, місцезнаходження: 84546, Донецька область, м.Соледар, вул.Володарського,1).

СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 27.09.2011р. №632/15/16-23/3-31279540.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлені порушення, а саме:

пп.5.3.3 та пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого:

позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 582033,00 грн., в тому числі: за півріччя 2010р. на суму 16293,00 грн., за 9 місяців 2010 року на суму 599175,00 грн., за 2010р. на суму 582033,00 грн.;

занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 25299,98 грн., в тому числі: за січень 2010р. у сумі 11049,56 грн., за лютий 2010р. у сумі 5003,13 грн., за червень 2010р. у сумі 3000,54 грн., за липень 2010р. у сумі 823,73 грн., за жовтень 2010р. у сумі 785,89 грн., за листопад 2010р. у сумі 1229,28 грн., за грудень 2010р. у сумі 2282,23грн.; не сплачено податок з доходів фізичних осіб у сумі 792000,00 грн.;

завищено валові витрати за 2010 рік у сумі 364447,00 грн.

На підставі акту перевірки від 27.09.2011р. №632/15/16-23/3-31279540 СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку винесені спірні податкові повідомлення-рішення, а саме:

податкове повідомлення-рішення від 13.10.2011р. №0000871312/39827/10/15-16-23/3, згідно якого визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 31624,98 грн., у тому числі за основним платежем 25299,98 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6325,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 13.10.2011р. №0000881312/39834/10/15-16-23/3, згідно якого визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 727541,25 грн., у тому числі за основним платежем 582033,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 145508,25 грн.

На підставі акту перевірки від 27.09.2011р. №632/15/16-23/3-31279540 за порушення пп.11.2.2 та 11.2.3 п.11.2 ст.11, п.7.2 ст.7, пп.8.1.1 та пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 та п.19.2а ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме неперахування податку з доходів фізичних осіб за продаж земельних ділянок, Артемівською ОДПІ винесене спірне податкове-повідомлення рішення №0000501742 від 10.10.2011р., згідно якого визначено податкове зобовязання з податку на доходи найманих працівників у загальному розмірі 991058,18 грн., у тому числі за основним платежем 792916,71 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 198141,47 грн.

Стосовно порушення п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» в 2010 році проведено списання основних фондів на суму 83243,57 грн., податок на додану вартість по списаним основним фондам не нараховано.

Згідно з п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у звязку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Як вбачається з матеріалів справи списання основних засобів підтверджується актами за типовою формою №ОЗ-3, яка затверджена наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995р. №352, відповідно до яких інвентаризаційною комісією підприємства зафіксовано здійснення ліквідації основних засобів з підстав неможливості їх використовувати у майбутньому за первісним призначенням.

На підставі викладеного висновки акту перевірки від 27.09.2011р. №632/15/16-23/3-31279540 про порушення позивачем п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не є обґрунтованими.

Стосовно порушення позивачем пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо віднесення до складу валових витрат суми податку на додану вартість при придбанні легкових автомобілів у загальному розмірі 82771,67 грн.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до накладної від 17.06.10 №ПН-КІ0004011 у підприємства «АІС Донецьк-преміум» придбано автомобіль АУДІ А6 на загальну суму 391020,00 грн., з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 65170,00 грн. Вказана сума податку на додану вартість позивачем віднесена до складу валових витрат за півріччя 2010 року.

Відповідно до накладної від 07.12.2010р. №ПН-КІ0004011 у ТОВ «АІС Автодом Донецьк» придбано автомобіль УАЗ 39095 на загальну суму 105610,00 грн., з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 17601,67 грн. Вказана сума податку на додану вартість позивачем віднесена до складу валових витрат за півріччя 2010 року.

На підставі пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Підпунктом 5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не включається до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

З вищевикладених приписів свідчить, що на підставі пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля, повинна бути віднесена до складу валових витрат. Проте цього не можна робити на підставі пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Тобто ЗУ «Про податок на додану вартість» та ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» припускають неоднозначне, множинне трактування порядку формування валових витрат при здійсненні господарських операцій з придбання легкового автомобіля та можливості віднесення сплачених сум податку на додану вартість по цих операціях до валових витрат, тобто виникає конфлікт інтересів.

Відповідно до пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 ЗУ «Про порядок погашенняя зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно відніс до валових витрат суму податку на додану вартість при придбанні легкових автомобілів у загальному розмірі 82771,67 грн.

Стосовно порушення, що в 2010 році позивачем до складу валових витрат віднесено суму витрат, які не підтверджено первинними документами в розмірі 364447,24 грн., а саме на послуги транспортування підприємством Дочірне підприємство «Кнауф Маркетинг Баупродукти».

Наданими позивачем документами, а саме договором комісії №15-05/09 від 15.05.2009р., товаро-транспортними накладними, актами виконаних робіт, - підтверджено факт надання послуг позивачу та вартість послуг транспортування.

Тобто у позивача наявні всі необхідні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з транспортування.

Пунктом 85.6 ст.85 Податкового кодексу України визначено, що в разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач СДПІ по роботі з ВПП в м. Донецьку не надав належних доказів в підтвердження факту відмови позивача від надання первинних документів.

Стосовно порушень позивачем до норм пп.5.5.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме віднесення в 2010 році до складу валових витрат 83304032,15 грн., тоді як ліміт відповідно до зазначеної норми становить 81423120,70 грн. (364447,24+1/2(962212757,00-364447,24-(710188489,00-83304032,15)-72846506,00), віднесення за 9 місяців 2010 року до складу валових витрат 65175629,55 грн., тоді як ліміт становив 62864098,00 грн. (210477,58 +1/2(737570269,00-210477,58-(531634319,00-65175629,55)-132985300,00), в наслідок чого завищено розмір валових витрат на 1880911,46 грн.

«Кнауф Інтернаціональ ГмбХ» є засновником ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» з часткою, що перевищує 50 відсотків статутного капіталу.

В 2010 році позивач, на виконання умов договорів позики з нерезидентом «Кнауф Інтернаціональ ГмбХ», нарахував такому нерезиденту суми процентів за відповідними борговими зобовязаннями. Суми вказаних процентів нарахованих на користь «Кнауф Інтернаціональ ГмбХ» позивач включав до складу валових витрат.

Так за 9 місяців 2010 року позивачем включено до складу валових витрат суму відсотків в розмірі 65175629,55 грн., а за 2010 рік - включено до складу валових витрат суму в розмірі 83304032,15 грн.

Відповідно до пп.5.5.2 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для платника податку, 50 та більше відсотків статутного капіталу (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобовязаннями на користь таких нерезидентів та повязаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

На підставі пп.5.5.4 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для цілей підпункту 5.5.2 оподатковуваний прибуток без врахування процентів визначається як скоригований валовий доход звітного періоду без урахування доходу звітного періоду, отриманого у вигляді процентів, зменшений на суму валових витрат звітного періоду, за винятком валових витрат звітного періоду, повязаних із виплатою процентів.

Тобто для розрахунку оподаткованого прибутку за пп.5.5.2 п.5.5 ст.5 зазначеного закону визначено порядок, відповідно до якого суму оподаткованого прибутку потрібно розраховувати шляхом віднімання від скоригованого валового доходу (без урахування доходу звітного періоду, отриманого у вигляді процентів) суми валових витрат (за вийнятком валових витрат звітного періоду, повязаних із виплатою процентів).

Проте, СДПІ по роботі з ВПП в м. Донецьку при розрахунку встановленого ліміту використовував норми п.3.1 ст.3 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість розрахунку встановленого ліміту зі зменшенням суми скоригованого валового доходу звітного періоду також і на суму амортизаційних відрахувань, оскільки для розрахунку оподаткованого прибутку за пп.5.5.2 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» використовується спеціальна норма - пп.5.5.4 п.5.5 ст.5 Закону, а сума амортизаційних відрахувань має вплив на розрахунок прибутку за загальним правилом.

Зазначене також вбачається з Декларації з податку на прибуток підприємства: в рядку 04 декларації зазначаються валові витрати, що складаються з вичерпного переліку витрат, які можна до них віднести. Амортизаційні відрахування зазначені рядком 07 Декларації, який не має відношення до складових валових витрат.

Тобто позивач мав право включати до валових витрат за 9 місяців 2010 року суму відсотків в розмірі 65175629,55 грн. (при ліміті в 135661028,56 грн.), а за 2010 рік в розмірі 83304032,15 грн. (при ліміті в 167846373,69 грн.).

На підставі викладеного суд першої інстанції зробив правильний висновок про протиправні дії відповідача щодо зменьшення суми оподаткованого прибутку на певну додаткову суму, зменьшення розміру встановленого ліміту для включення процентів до складу валових витрат, як наслідок, протиправність донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток.

Щодо порушень товариством пп.11.2.2 та пп.11.2.3, п.11.2 ст.11, п.7.2 ст.7, пп.8.1.1 та пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 та п.19.2а ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» - неперахування податку з доходів фізичних осіб за продаж земельних ділянок.

В 2010 році ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» здійснило купівлю земельних ділянок у 33-х громадян, по 2,0 га у кожного. Відчужені земельні ділянки отримані громадянами у власність безоплатно, згідно з нормами ст.121 Земельного Кодексу України, у розмірі по 2,0 га, в межах території Бахмутської сільської ради для ведення особистого селянського господарства.

Артемівська ОДПІ вважала, що земля, як нерухомість є самостійним обєктом оподаткування яка при відчуженні, згідно з п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» підлягає оподаткуванню за ставкою 5%.

П.п. 4.3.18 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.

Відповідно до пп.11.1.1 п.11.1 ст.11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі обєкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), не оподатковується, якщо загальна площа такого житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку не перевищує 100 квадратних метрів.

З матеріалів справи вбачається, що Артемівська ОДПІ нарахувала позивачу основну суму податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в звязку з тим, що в 2010р. позивач не сплатив суму податку з доходів фізичних осіб, які були виплачені фізичним особам за договорами купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Також на вказані землі поширюється дія мораторію на продаж земельних ділянок.

На підставі пп.«б» п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Необхідною умовою застосування мораторію є продаж земельних ділянок особами, які попередньо були власниками земельних часток (паїв), що згодом виділялись в натурі. При цьому, виділення в натурі земельних ділянок власника земельних часток (паїв) є не єдиним способом набуття права власності фізичними особами на земельні ділянки для ведення особистого господарського господарства.

Фізична особа може набути право власності на земельні ділянки не лише шляхом виділення в натурі часток (паїв), а й шляхом безпосередньої передачі таким фізичним особам у власність земельних ділянок для ведення особистого сільского господарства. Таким способом були отримані земельні ділянки у власність фізичними особами контрагентами позивача.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

В той же час, земельна частка (пай) не містить данних про конкретні межі та розташування частини земної поверхні.

Вказані в акті перевірки земельні ділянки фізичним особам передавались у власність з наданням відповідних актів на право власності на земельні ділянки, без попереднього надання права земельного паю та наступного його виділення в натурі.

Тобто набуття права власності на земельні ділянки, які придбав позивач, не підпадає під дію мораторію на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, що безоплатно отримані фізичними особами земельні ділянки завідомо були призначені для продажу, а не для ведення особистого селянського господарства (тобто у земель відсутнє «сільськогосподарське призначення»), оскільки громадяни отримали державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства 12.02.2010р., а вже 15.02.2010р. здійснили продаж земельних ділянок ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас».

Відповідно до ч.1 ст.19 Земельного кодексу України Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення та інші.

Відповідно до ч.1 ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Частина 3 ст.20 Земельного кодексу України зазначає, що зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з договорів купівлі-продажу земельних ділянок, Державних актів на право власності на земельні ділянки позивач придбав землі сільськогосподарського призначення, тобто цільове призначення вказаних земель не було змінено.

На підставі викладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач Артемівська ОДПІ неправомірно донарахувала податок з доходів фізичних осіб у розмірі 792000,00 грн., застосувала штрафні (фінансові) санкції у розмірі 198000 грн.

Проте, суд першої інстанції допустився порушення норм матеріального права, неповно з»ясувавши обставини справи з огляду на наступне.

Позивачем податкове повідомлення-рішегня Артемівської ОДПІ №0000501742 від 10.10.2011 року оскаржувалося повністю. Однак, ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» в позові обґрунтовувало неправомірність зазначеного повідомлення-рішення тільки в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб та відповідної штрафної санкції (за операцією з купівлі земельних ділянок у фізичних осіб)

Проте, як вбачається з акту перевірки, крім зазначеного порушення, також встановлено порушення з боку позивача податкового законодавства, а саме: в 4-х випадках за 4-ма особовими рахунками підприємством (податковим агентом) до складу загального місячного оподаткованого доходу працівників (платників податків) не включена сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти в рахунок компенсації вартості підготовки та перепідготовки платників податку найманих осіб на загальну суму 2437,39 грн, які протягом 2010-2011 років звільнилися з підприємства. Внаслідок цього порушення позивач занизив податок з доходів фізичних осіб на суму 365,61 грн.

Крім цього, в 10-ти випадках по 1-му особовому рахунку підприємством (податковим агентом) працівнику підприємства компенсовано вартість алкогольних напоїв, яка не була включена до загального місячного оподаткованого доходу, згідно авансових звітів на загальну суму 3674 грн. В результаті цього порушення позивач занизив податок з доходів фізичних осіб на суму 551 грн.

За цими порушеннями оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0000501742 від 10.10.2011 року також донарахований податок на доходи фізичних осіб та застосовані фінансові санкції до товариства на загальну суму 1058,18 грн.

Зазначені обставини позивачем не зазначалися та судом першої інстанції не досліджувалися.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог.

Оскільки обставини донарахування позивачу спірним повідомленням-рішенням від 10.10.2011 року податку на доходи фізичних осіб та застосовання фінансової санкції на загальну суму 1058,18 грн. не були предметом позовних вимог та не досліджувалися судом першої інстанції,тому в цій частині податкове повідомлення-рішення №0000501742 від 10.10.2011 року скасуванню не підлягає.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з винесенням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.94 КАС України підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України витрати в розмірі 1,70 грн.

Керуючись статями 94,195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року по справі №2а/0570/18576/2011 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року по справі №2а/0570/18576/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року по справі №2а/0570/18576/2011 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку, Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та відміну податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку:

№0000871312/39827/10/15-16-23/3 від 13.10.2011р., згідно якого визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 31624,98 грн., у тому числі за основним платежем 25299,98 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6325,00 грн.;

№0000881312/39834/10/15-16-23/3 від 13.10.2011р., згідно якого визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 727541,25 грн., у тому числі за основним платежем 582033,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 145508,25 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Артемівської обєднаної державної податкової інспекції №0000501742 від 10.10.2011р. в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 990000 гривень, у тому числі за основним платежем 792000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 198000 грн.

В іншій частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас»до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та відміну податкових повідомлень-рішень відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» 1,70 гривень.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі постанова складена і підписана колегією суддів 04 квітня 2012 року.

Головуючий суддя І.Д.Компанієць

Судді В.А.Шальєва

М.В.Бишов