Постанова № 22304629, 29.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Хохленков О.В.

Суддя-доповідач - Блохін А.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2011 року справа №2а/0570/7654/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Блохіна А.А.

суддів Міронової Г.М. , Юрко І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Шахтарськантрацит» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року у справі № 2а/0570/7654/2011 за позовом Державного підприємства «Шахтарськантрацит» до управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську Донецької області про визнання недійсним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Шахтарськантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Центральна збагачувальна фабрика «Шахтарська» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області про визнання недійсним рішення № 109 від 06.04.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 748,25 грн. та 52,38 грн. В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача щодо застосування фінансових санкцій та нарахування пені за порушення строків сплати єдиного внеску є такими що не відповідають вимогам п.14 розділу ХУ Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 (далі по тексту - Закон 1058), згідно яких гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Просив позов задовольнити.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року у справі № 2а/0570/7654/2011 у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм права, у звязку з чим просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статі 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Відповідно до статі 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач, Державне підприємство «Шахтарськантраціт», зареєстроване 30.04.2003 р. Шахтарською міської радою в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32299510.

До структури позивача входить відокремлений підрозділ «Центральна збагачувальна фабрика « Шахтарська» без права юридичної особи, ідентифікаційний код 33604359 який є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, яка діяла до 01.01.2011р., позивач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області, є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року №121/2001 з наступними змінами та доповненнями. У відповідності до ст. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.х Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України. Згідно статті 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах. У відповідності до пункту 5 статті 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області діє на підставі Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах. З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010 року. З дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків, зокрема, на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, вважаються платниками єдиного внеску. Рішенням начальника УПФУ в м. Шахтарську Донецької області № 109 від 06.04.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивачеві нараховано штраф в розмирі 748,25 та пеню в сумі 52,38 грн. за період з 21.03.2011 року по 28.03.2011 року за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Згідно частини 1 статті 2 дія Закону 2464 поширюється на відносини що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та ведення обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише, визначених цим законом, або в частини що не суперечить цьому закону. Виключно цим законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та ведення обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону 2464 єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярний основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового соціального страхування, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно частини 8 статті 9 Закону 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий період

Відповідно до частин 10, 11 статті 25 Закону 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Колегія суддів зазначає, що єдиний внесок є консолідованим внеском, відміннім від внеску на пенсійне страхування; по друге, правовідносини пов'язані зі сплатою єдиного внеску регулюються виключно Законом 2464, а правовідносини пов'язані зі сплатою внеску на пенсійне страхування регулюються Законом 1058. Саме Законом 2464 встановлений граничний строк уплати єдиного внеску та санкції пов'язані з його несвоєчасною сплатою. Приписи п.14 розділу ХУ Закону 1058 суперечать вимогам частини 8 ст.9 Закону 2464 що стосується строків сплати внесків. Тому саме норма статті 9 Закону 2464 підлягає застосуванню в даному випадку, оскільки норми інших законів можуть поширюватися на правовідносини пов'язані зі сплатою єдиного внеску, якщо вони не суперечать нормам Закону 2464.

З урахуванням вищевикладеного посилання позивача на те що вимоги п.14 розділу ХУ Закону 1058, згідно яких гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду, поширюються на правовідносини пов'язані зі сплатою єдиного внеску є помилковими.

Між тим, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

ідповідачем прийняте спірне рішення яке є правовими актами індивідуальної дії, визнання недійсними яких здійснюється за правилами КАС України відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України.

Зазначене рішення, як спосіб реалізації владних управлінських функцій прийняті начальником управління на підставі пункту 2 частини 11статті 25 Закону 2464

Наведений пункт 2 частини 11статті 25 Закону 2464 не передбачає застосування пені, яка зазначена в оскаржуваному рішенні у розмірі 52,38 грн.

Таким чином, відповідачем на момент прийняття зазначеного рішення застосована норма Закону яка не передбачає стягнення пені, що доводить безпідставність прийняття спірного рішення відповідно до пункту 1 частини 3 статті 2 КАС України.

Відповідно до п.4.ч.1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.ст. 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Шахтарськантрацит» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року у справі № 2а/0570/7654/2011 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року у справі № 2а/0570/7654/2011 за позовом Державного підприємства «Шахтарськантрацит» до управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську Донецької області про визнання недійсним та скасування рішення - скасувати.

Позовні вимоги Державного підприємства «Шахтарськантрацит» до управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську Донецької області про визнання недійсним та скасування рішення - задовольнити.

Скасувати вимогу рішення начальника управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області від 06 квітня 2011 року за № 109 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасне (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя А.А. Блохін

СуддіГ.М. Міронова

І.В. Юрко