Ухвала суду № 22304104, 29.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2011 року справа №2а/0570/4034/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Жаботинської С.В.

суддів Нікуліна О.А. , Радіонової О.О.

., при секретарі судового засідання: Касьяновій В.М., за участю представників позивача Гладкова Л.М., Стрихар Г.В., представників відповідача Гриненко М.А., Левчук Н.О., Ліннік Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області та Державного підприємства "Макіїввугілля" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року у справі № 2а/0570/4034/2011 за позовом Державного підприємства "Макіїввугілля" до Макіївської об'єднана державної податкової інспекції Донецької області про визнання дій протиправними, визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.02.2011 року № 0000042330/0,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Макіївської об'єднана державної податкової інспекції Донецької області про визнання дій протиправними, визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.02.2011 року № 0000042330/0.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо заниження податкових зобовязань по податку на додану вартість та завищення податкового кредиту по податку на додану вартість з мотивів твердження податкового органу про безтоварність господарських операцій між ТОВ «Іолід» та ТОВ «Стар Лайтс».

Крім того, погоджуючись із висновком відповідача щодо завищення податкового кредиту за грудень 2008 р. у сумі 16412,00 грн., позивач вважає безпідставним застосування штрафних (фінансових) санкцій за вказане порушення, посилаючись на п. 5 підрозділу 10 розділу ХХ Податкову кодексу України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 р. у справі № 2а/0570/4034/2011 позовні вимоги позивача задоволено частково.

Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 17.02.2011 р. № 0000042330/0 на суму 9917328 (девять мільйонів девятсот сімнадцять тисяч триста двадцять вісім) гривень 75 (сімдесят пять) копійок, а саме: основного платежу 7933863 (сім мільйонів девятсот тридцять три тисячі вісімсот шістдесят три) гривні 00 копійок, фінансових санкцій на суму 1983465 (один мільйон девятсот вісімдесят три тисячі чотириста шістдесят пять) гривень 75 (сімдесят пять) копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції сторони не погодились, подали апеляційні скарги, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Просили рішення суду скасувати і прийняти нове, яким позивач, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, відповідач, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи апеляційних скарг, просили їх задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, встановила наступне.

Макіївською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2010 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2010 р., за наслідками якої складено відповідний акт перевірки від 31.01.2011 р. № 386/23-2/32442295.

Згідно вказаного акту перевірки встановлені порушення, у тому числі: п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, абзацу 1 п. 4.1, абзацу 2 п. 4.7, п. 4.9 ст.4, пп. 7.3.1 п. 7.3, абзацу 5 пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7950275,00 грн., у тому числі: за грудень 2008 р. 16412,00 грн., за грудень 2009 р. 31461,00 грн., за січень 2010 р. 65370,00 грн., за липень 2010 р. 3072368,00 грн., за серпень 2010 р. 4756064,00 грн., за вересень 2010 р. 8600,00 грн.

На заперечення до акту перевірки від 07.02.2011 р. № 17/39 Макіївською ОДПІ надано висновок від 14.02.2011р. № 3648/10/23-213.

На підставі акту перевірки від 31.01.2011р. № 386/23-2/32442295, Макіївською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2011 р. № 0000042330/0, яким ДП «Макіїввугілля» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 9137843,75 грн., у тому числі 7950275,00 грн. за основним платежем та 1987568,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У відповідності до п. 116.1 ст. 116 Податкового кодексу України встановлено, що у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Колегія суддів вважає що апеляційна скарга позивача, задоволенню не підлягає, оскільки, відповідач діяв у відповідності до чинного законодавства при застосуванні до позивача штрафних (фінансових) санкцій та визначенні суми грошових зобов'язань шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги в частині визнання дій відповідача щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 4103,00 грн. за завищення податкового кредиту за грудень 2008 р. 16412,00 грн. є безпідставними.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на п. 5 підрозділу 10 розділу ХХ Податкову кодексу України як на підставу скасування спірного рішення в цій частині на підставі наступного.

Згідно п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Пунктом 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Податковий кодекс України набрав чинності 01.01.2011 р. спірне рішення прийнято на момент чинності Податкового кодексу України. Передбачені п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції помякшують відповідальність позивача у порівнянні із Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, відповідач правомірно застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4103,00 грн. на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Крім того, у відповідності до п. 5 підрозділу 10 розділу ХХ Податкову кодексу України встановлено, що у зв'язку з набранням чинності цим Кодексом штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію.

На момент здійснення правопорушення застосування штрафних санкцій за заниження податкових зобовязань було передбачено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а не актами Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу.

Також, доказів на неправильність розрахунку штрафних санкцій за завищення податкового кредиту за грудень 2008 р. на суму 16412,00 грн. позивачем не надано.

Стосовно, вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає, що перевіркою встановлено заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість у загальному розмірі 40061,00 грн., а саме:

- У вересні 2010 р. ВП «Макіївський РМЗ» ДП «Макіїввугілля» виписано податкову накладну на адресу ДП «Селидіввугілля» на суму ПДВ - 8600,00 грн. (податкова накладна за № Сг-1 2.09.2010 від 02.09.2010 р., акт прийому-здачі виконаних робіт від 15.01.2010р. № 4). Однак, при заповненні декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 р. до складу податкових зобовязань не віднесено суму ПДВ у розмірі 8 600,00 грн.

Зазначене призвело до заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 8600,00 грн.;

- На підставі наказу № 260 від 30.12.2008 р. комісією проведено 14.12.2009 р. - 15.12.2009 р. інвентаризацію основних засобів та МШП, які рекомендується списати, та які обраховано на балансових субрахунках № 10, № 112 станом на 01.12.2009 р. У головній книзі підприємства за грудень 2009 р. зроблено запис рах.10 обіг по кредиту 136112,00 грн., рах. 112 обіг по кредиту 57783,17 грн. (по спецапарату ДП «Макіїввугілля»).

Перевіряючи зазначили, що заниження податкових зобовязань з ПДВ по зазначеній операції з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням склало 25060,03 грн.;

- Підприємством не нараховані податкові зобовязання по ПДВ в грудні 2009 р. в сумі 6401,06 грн. по операції списання основних засобів залишковою вартістю 32005,29 грн. (будівлі вентиляційного ствола, інв. Номер 96761).

Зазначене призвело до заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 6401,06 грн. (по ВП «Червоногвардійський РМЗ» ДП «Макіїввугілля»).

Перевіркою повноти визначення задекларованого податкового кредиту з ПДВ встановлено його завищення всього у сумі 7910214,00 грн., а саме:

- Подвійне включення до податкового кредиту за грудень 2008 р. 16412,00 грн. згідно податкової накладної від 03.11.2008 р. № 1361. (по спецапарату ДП «Макіїввугілля»).

Згідно уточнення від 28.04.2011 р. №08-81/169 сума з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 16412,00 грн. за грудень 2008 р. не оскаржується у звязку із подвійним включенням позивачем до податкового кредиту у грудні 2008 р. згідно податкової накладної від 03.11.2008 р. № 1361.;

- У червні та серпні 2010 р. позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми податкового кредиту по податковим накладним виписаних ТОВ «Іолід» на загальну суму 3661766,00 грн.

Перевіряючими встановлено здійснення ДП «Макіїввугілля» операцій по придбанню вугільної продукції від ТОВ «Іолід» згідно договору № 171 від 09.07.2010 р., не повязаних з господарською діяльністю на загальну суму 21970594,00 грн., у тому числі ПДВ 3661766,00 грн.

Також, перевіряючі посилаються на довідку Антрацитівської ОДПІ від 31.10.2010 р. № 890/23-36621639 відносно ТОВ «Іолід», згідно якої у червні 2010р. ТОВ «Іолід» безпідставно сформовано податкові зобовязання (задекларовані в деклараціях та уточнюючих розрахунках) за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів у повному обсязі, а з липня 2010 р. ТОВ «Іолід» не надається податкова звітність.

Зазначено, що за результатами перевірки Антрацитівською ОДПІ, та враховуючи обставини викладені в акті, встановлено нікчемні правочини між ТОВ «Іолід» та контрагентами-покупцями, в результаті чого усі операції з купівлі-продажу з ТОВ «Іолід» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

На підставі наведеного відповідачем встановлено у позивача завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 3661766,00 грн. по операціях з придбання вугільної продукції від ТОВ «Іолід» згідно з Договором постачання № 171 від 09.07.2010 р., не повязаних з господарською діяльністю, у тому числі: за липень 2010 р. 3072368,00 грн., за серпень 2010 р. 589397,00 грн.

- ДП «Макіїввугілля» укладено договір комісії від 20.07.2010 р. № 15-026К з ТОВ «Іолід», згідно якого позивач, у якості комісіонера, зобовязується здійснити для ТОВ «Іолід», у якості комітента, від свого імені та за рахунок комітента угоду по постачанню вугільної продукції. Даний договір набирає чинності з 01.08.2010 р. та діє до 31.12.2010 р.

Позивач на підставі зазначеного договору здійснив оплату вартості вугільної продукції згідно платіжного доручення № 3368 від 31.08.2010 р. в сумі 25000000,00 грн., у тому числі ПДВ 4666666,67 грн. По факту перерахування грошових коштів ТОВ «Іолід» виписана податкова накладна № 40 від 31.08.2010 р. на суму ПДВ - 4666666,67 грн.

Сума податку на додану вартість по зазначеній накладній включена до податкового кредиту відповідного періоду.

Перевіряючими встановлено, що угода, укладена з позивачем на реалізацію товару за договором комісії, не спричинила реального настання наслідків всупереч п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведених обставин, що встановлені Антрацитівською ОДПІ, перевіряючи дійшло до висновку, що у результаті порушення контрагентом ТОВ «Іолід» своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угода, укладена з позивачем не спричинила реального настання правових наслідків та є нікчемною.

На підставі наведеного встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 4666667,00 грн. за серпень 2010 р. по взаєморозрахунках з ТОВ «Іолід» згідно з договором комісії від 20.07.2010 р. № 15-026К.

- ТОВ «Стар Лайтс» поставило на адресу ВП «Червоногвардійський РМЗ» ДП «Макіїввугілля» запчастини 1КД80 на підставі договорів від 04.01.2010 р. № 10/4, від 11.01.2010 р. № 10/12, від 20.01.2010 р. № 10/29, від 21.01.2010 р. № 10/33.

За зазначеними договорами виписано податкові накладні на загальну суму 392220,00 грн. у тому числі 65370,00 грн. ПДВ.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включені до податкового кредиту за січень 2010 р.

Оплата здійснена позивачем платіжним дорученням від 20.01.2010 р. № 2324 на суму 392220,00 грн. у тому числі ПДВ.

Перевіряючими зазначено, що оскільки на ТОВ «Стар Лайтс» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

В акті перевірки від 31.01.2011 р. № 386/23-2/32442295 зазначено, що в ході перевірки ВП «Червоногвардійський РМЗ» ДП «Макіїввугілля» встановлено відсутність поставок товарів та недодержання сторонами процедур у сфері державних закупівель.

У звязку із наведеними відповідач прийшов до висновку про нікчемність зазначених правочинів між позивачем та ТОВ «Стар Лайтс».

На підставі наведеного встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 65370,00 грн. за січень 2010 р.

Щодо заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 8600,00 грн. суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України

У відповідності до пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 зазначеного Закону, передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Позивачем надана виписка особового рахунку за 12.09.2008 р., із якої вбачається, що ВАТ ДХК «Донвуглереммаш», правонаступником якого є ДП «Макіїввугілля», отримало від ДП «Селидіввугілля» передплату за капітальний ремонт насоса ЦНС за договором від 06.06.2008р. № 02-01/1-КР29, у тому числі 51600,00 грн. (з урахуванням 8600,00 грн. ПДВ) у якості часткової передплати за капітальний ремонт насоса ЦНС (номер документу № U2779375).

Згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.09.2008 р. 30.09.2008 р. ВАТ ДХК «Донвуглереммаш»видана податкова накладна від 12.09.2008 р. №12-09/2008-пр-1 на ДП «Селидіввугілля» на суму ПДВ 21500,00 грн.

Із додатку № 1 до договору від 06.06.2008 р. №02-01/1-КР29 вбачається, що оплата у розмірі 51600,00 грн. здійснена за капітальний ремонт насоса ЦНС у кількості 2 одиниць на ВП «Шахта Курахівська» ДП «Селидіввугілля».

Згідно пояснень представника позивача, до вказаної податкової накладної увійшла суму ПДВ у розмірі 8600,00 грн., сплачена за документом № U2779375 у якості часткової передплати за капітальний ремонт насоса ЦНС.

У звязку із зазначеним 8600,00 грн. враховано у якості податкових зобовязань з ПДВ у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 р. вхід. № 29320 16.10.2008 р., про що вбачається із додатку № 5 до зазначеної декларації вхід № 29321 від 16.10.2008 р.

Вказана обставина відповідачем не спростована.

Згідно акту приймання-здачі виконаних робіт від 15.01.2010 р. № 4 (за договором від 06.06.2008р. №02-01/1-КР29) робота з капітального ремонту насоса ЦНС 300х300 (2 одиниці) на загальну суму 51600,00 грн. (з урахуванням 8600,00 грн. ПДВ) виконана у повному обсязі.

Згідно пояснень представника позивача, у звязку із зазначеним, на прохання ДП «Селидіввугілля» видана податкова накладна за № Сг-1 2.09.2010 від 02.09.2010 р.

Із наведеного вбачається, що ДП «Макіїввугілля» своєчасно віднесло суму податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 8600,00 грн. до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 р. вхід. № 29320 16.10.2008 р. (додаток № 5 до зазначеної декларації вхід № 29321 від 16.10.2008 р.) за господарською операцією з капітального ремонту насоса ЦНС.

Таким чином, видана податкова накладна за № Сг-1 2.09.2010 від 02.09.2010 р. не є підставою для повторного віднесення до податкових зобовязань з ПДВ зазначеної суми у розмірі 8600,00 грн., оскільки вона видана за господарською операцією за якою позивачем задекларовані відповідні податкові зобовязання та перераховано ПДВ у повному обсязі.

Щодо заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 25060,03 грн. та у розмірі 6401,06 грн. суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до абзацу першого п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

При цьому, згідно абзацу другому п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Протоколом засідання комісії з ліквідації основних засобів прийнято рішення про звернення до Мінвуглепрому з проханням дозволити списати будівлю, що реконструюється (будівля вентиляційного стволу), у сумі 32 тисячі гривень та затрати на реконструкцію у сумі 292 тисячі гривен.

При цьому зазначено, що вентиляційний ствол не придатний для його подальшого використання через надаварійний стан.

Позивачем надано акт демонтажу будівлі вентиляційного стволу від 30.12.2009 р., згідно якого, у звязку з отримання згоди Мінвуглепрому на списання основних засобів, проведено розібрання початку кладки стін з бетоніту вентиляційного стволу. За наслідками демонтажу отриманий бетоніт в кількості 420 штук, придатний для подальшого використання, який оприбуткований у картках складського обліку запасів.

В матеріалах справи наявні:

- акт інвентаризації майна, яке підлягає списанню від 15.12.2009 р. на 208 фактичних одиниць (180 порядкових номерів);

- протокол засідання постоянно-діючої комісії по списанню основних засобів від 02.12.2009 р., згідно якого комісія дійшла до висновку про відсутність економічної вигоді від подальшого використання вказаного в протоколі майна та списання цього майна з балансу підприємства (180 порядкових номерів);

- затверджений акт технічного стану майна, яке підлягає списанню у грудні 2009 року, із якого вбачається що зазначене майно відновленню та ремонту не підлягає;

- затверджений акт на знищення матеріальних цінностей (основних засобів та МНМА) на 28.12.2009 р.

Зазначені відомості знайшли своє відображення в акті перевірки від 31.01.2011 р. № 386/23-2/32442295, тобто були надані до органу державної податкової служби.

Правова позиція відповідача обґрунтована нормативним приписом абзацу першого п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на що, податковим органом зроблено висновок про те, що позивач мав збільшити суму власних податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 25060 грн. та 6401, 06 грн.

Однак, суд дійшов висновку щодо помилковості даної позиції відповідача, оскільки останнім необгрунтовано не прийнято до уваги нормативний припис абзацу другому п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, відповідачем не наведено доказів застосування звичайних цін для зазначеного майна при визначенні бази оподаткування.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям позивача з ТОВ «Іолід» та ТОВ «Стар Лайтс», колегія суддів зазначає, що:

Згідно статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» організація бухгалтерського обліку на підприємстві: бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з акту перевірки від 31.01.2011 р. № 386/23-2/32442295, підставою для твердження податкового органу щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ТОВ «Іолід», ТОВ «Стар Лайтс» є висновок про заниження позивачем обєкту оподаткування податком на додану вартість та, таким чином, несплати податкових зобовязань у повному оббсягі, внаслідок безтоварного характеру проведених операцій.

Дійсно факт ухилення субєктом господарювання від сплати власних податкових зобовязань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, суд звертає увагу, що для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у звязку з несплатою ними сум податкових зобовязань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.

Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.

З матеріалів справи вбачається, що 09 липня 2010 р. між ДП «Макіїввугілля», у якості покупця, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іолід», у якості постачальника, укладено договір поставки № 117, згідно якого ТОВ «Іолід» зобовязується поставити, а ДП «Макіїввугілля» прийняти та оплатити вугільну продукцію відповідно до специфікацій. Загальна орієнтовна сума договору складає 60000000,00 грн.

Згідно додатку 1 від 09.07.2010 р. до зазначеного договору, постачальник зобовязується відвантажити, а покупець прийняти та оплатити вугілля на загальну суму 25601600,00 грн., у тому числі ПДВ 4433600,00 грн.

20 липня 2010 р. між ДП «Макіїввугілля», у якості комісіонера, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іолід», у якості комітента, укладено договір комісії № 15-026 К/180, згідно якого ТОВ «Іолід» доручає, а ДП «Макіїввугілля» зобовязується здійснити для комітента від свого імені та за рахунок комітента угоди по постачанню вугільної продукції марок Т 0-100 ГСШ 0-13. Загальна орієнтовна сума договору складає 60000000,00 грн.

Згідно специфікації № 1, що є додатком 1 до зазначеного договору комітент зобовязується забезпечити комісіонеру поставку вугілля на загальну вартість 32670000,00 грн. (у тому числі ПДВ).

У відповідності до п. 3.4 договору комісії № 15-026 К/180 від 20 липня 2010 р., з урахуванням додаткової угоди від 30.08.2010 р., винагорода комісіонера складає 5,00 грн. за тону реалізованого вугілля.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.04.2011 р. (№ 9682437) місцезнаходження ТОВ «Іолід» - 94638, Луганська область, м. Антрацит, смт. Дубівський, вул. Гагаріна, б.51; статус відомостей підтверджено.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Іолід» позивачем надані наступні документи, що підтверджують реалізацію придбаного у ТОВ «Іолід» вугілля та реалізацію вугілля ТОВ «Іолід» за договором комісії:

- відомість аналітичного обліку розрахунків за іншими операціями за липень 2010р. та за серпень 2010р., із яких вбачається продаж вугілля за договором комісії до ДП «Вугілля України»;

- рахунки-фактури за серпень 2010 р. № 48/8 №54/8, №150/8 - № 168/8 платник ДП «Вугілля України»;

- рахунки-фактури за липень 2010 р. № 69/7 №78/7, №81/7 - № 86/7, № 89/7 - №91/7 платник ДП «Вугілля України»;

- листи: від 31.07.2010 р. № 3-232 ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат», від 26.07.2010 р. № 26/07-10/1 від ТОВ «Іолід», від 26.07.2010 р. № 153/15/10А від Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», від 30.07.2010 р. № 40/07-10/2 від ТОВ «Іолід»; від 30.07.2010 р. № 30/07-10/2 від ТОВ «Іолід»; від 30.07.2010 р. № 30/07-10/1 від ТОВ «Іолід»; від 31.07.2010 р. № 31/07-10/1 від ТОВ «Іолід»; від 13.08.2010 р. № 13-08/01 від ТОВ «Іолід»; від 25.08.2010 р. від ТОВ «Іолід»; від 27.07.2010 р. №147/15/10А від Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія»; від 31.07.2010 р. № 31-07/02 від ТОВ «Іолід»; від 31.08.2010 р. від ТОВ «Іолід»; від 14.07.2010 р. №140/15/10А від Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія»; від 31.07.2010 р. № 31-07/03 від ТОВ «Іолід»; від 08.04.2011 р. №27-04/12-416 від Закритого акціонерного товариства «Янівське»; від 31.07.2010 р. № 31-07/01 від ТОВ «Іолід»; від 29.07.2010 р. № 15/1265-1 від 29.07.2010 р. від ТОВ ЦЗФ «Узлівська»; від 31.07.2010 р. № 15/1280-1 від ТОВ ЦЗФ «Узлівська»; від 29.08.2010 р. № 3-233 ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат»; від 12.08.2010 р. № 15/1342-1 від ТОВ ЦЗФ «Узлівська»; від 27.08.2010 р. № 15/1443-1 від ТОВ ЦЗФ «Узлівська»; від 27.08.2010 р. № 15/1444-1 від ТОВ ЦЗФ «Узлівська»; від 28.08.2010 р. № 15/1456-1 від ТОВ ЦЗФ «Узлівська»; від 31.08.2010 р. № 748/1 від ТОВ «ФК «Стоік»; від 31.08.2010 р. №15/1477-1 від ТОВ ЦЗФ «Узлівська» - щодо визначення власника вугілля;

- посвідчення про якість вугілля та квитанції про приймання вантажу до зазначених посвідчень, а також відповідні рахунки-фактури.

Із зазначених документів вбачається рух вугілля що був придбаний позивачем у ТОВ «Іолід», а також вугілля за договором комісії до споживачів.

04 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Лайтс», у якості постачальника, та ДП «Макіїввугілля» (в особі ВП «Червоногвардійський РМЗ»), у якості покупця, укладено договір купівлі-продажу № 10/4, згідно якого ДП «Макіїввугілля» придбає у ТОВ «Стар Лайтс» продукцію: консоль зворотна 1КД80 13.00.300К, перекриття завальне 1КД80 15.05.000К, ось (важільної с-ми) 1КД80 12.00.002. Загальна сума договору складає 99 320,00 грн.

Згідно специфікації №1 до зазначеного договору позивач придбає: консоль зворотна 1КД80 13.00.300К у кількості 4 одиниці, перекриття завальне 1КД80 15.05.000К у кількості 2 одиниці, ось (важільної с-ми) 1КД80 12.00.002 у кількості 3 одиниць на загальну суму 99 320,00 грн., у тому числі 16553,33 грн. ПДВ

11 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Лайтс», у якості постачальника, та ДП «Макіїввугілля» (в особі ВП «Червоногвардійський РМЗ»), у якості покупця, укладено договір купівлі-продажу № 10/12, згідно якого ДП «Макіїввугілля» придбає у ТОВ «Стар Лайтс» комплект рукавів 1КД80. Загальна сума договору складає 96000,00 грн.

Згідно специфікації № 1 до зазначеного договору позивач придбає комплект рукавов 1КД80 у кількості 15 одиниць за 96000,00 грн., у тому числі 16000,00 грн. ПДВ

Згідно специфікації № 1 до договору від 21.01.2010 р. № 10/33 позивач придбає у ТОВ «Стар Лайтс» стойки гідравлічні 1КД80 16.01.000 на суму 97500,00 грн., у тому числі 16250,00 грн.

21 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Лайтс», у якості постачальника, та ДП «Макіїввугілля» (в особі ВП «Червоногвардійський РМЗ»), у якості покупця, укладено договір купівлі-продажу № 10/29, згідно якого ДП «Макіїввугілля» придбає у ТОВ «Стар Лайтс» гідродомкрат 1КД80 13.02.000. Загальна сума договору складає 99 400,00 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Стар Лайтс» позивачем надані наступні документи, що підтверджують придбання та використання продукції:

- лімітна картка на відпускання матеріалів № 7 за травень 2010 р. та акт списання матеріалів № 11 за травень 2010 р., лімітна картка на відпускання матеріалів № 8 за лютий 2010 р. та акт списання матеріалів № 14 за лютий 2010 р., лімітна картка на відпускання матеріалів № 8 за червень 2010 р. та акт списання матеріалів № 25 за червень 2010 р.

- рахунок авізо № 263 від 30.09.2010 р.;

- накладна від 21.09.2010 р. № 993;

- калькуляції на зборку секції крепі 1КД80 та розшифрування матеріальних витрат на зборку секції крепі 1КД80;

- видаткова накладна від 20.01.2010 р. № 859 та податкова накладна від 20.01.2010 р. № 859, видаткова накладна від 20.01.2010 р. № 857 та податкова накладна від 20.01.2010 р. № 857; видаткова накладна від 20.01.2010 р. № 858 та податкова накладна від 20.01.2010 р. № 858; видаткова накладна від 20.01.2010 р. № 860 та податкова накладна від 20.01.2010 р. № 860;

- відомість аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками (до рахунку 63) за січень 2010 р. та відомість обліку розрахунків з різними дебіторами (до рахунку 37) за січень 2010 р.;

- журнал реєстрації довіреностей за 2005 р.- 2011 р.

На підставі наведеного, суд вважає, що позивачем надані належні докази, що підтверджують можливість здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Стар Лайтс» і ТОВ «Іолід» та фактичне здійснення вказаних господарських операцій.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність свого рішення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Податкова інспекція не надала суду першої інстанції та апеляційному суду доказів того, що контрагенти позивача не відобразили суми ПДВ у податкових зобовязаннях по наведеним господарським операціям, та того, що на момент здійснення господарської операції підприємства виключені з реєстру платників ПДВ та з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Колегія суддів також зазначає, що право на відшкодування податку на додану вартість є матеріальним правом позивача. Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини першої статті першої Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді рішень Європейського Суду з прав людини, у тому числі у рішенні Європейського Суду від 09.01.2007 року у справі “Интерсплав проти України”.

В матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування умислу відповідачів на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області та Державного підприємства "Макіїввугілля" - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року у справі № 2а/0570/4034/2011 за позовом Державного підприємства "Макіїввугілля" до Макіївської об'єднана державної податкової інспекції Донецької області про визнання дій протиправними, визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.02.2011 року № 0000042330/0- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 липня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена 01 серпня 2011 року.

Головуючий: С.В. Жаботинська

Судді: О.А. Нікулін

О.О. Радіонова