Постанова № 22303084, 19.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Горпенюк О.А.

Суддя-доповідач - Горбенко К.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2011 року справа №2а-3786/11/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Горбенко К.П.

суддів Лях О.П. , Губської Л.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 р. у справі № 2а-3786/11/1270 за позовом Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області про скасування постанови про арешт грошових коштів боржника від 08 квітня 2011 року за ВП №11540232 в сумі 4781,60 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області про скасування постанови про арешт грошових коштів боржника від 08 квітня 2011 року за ВП №11540232 в сумі 4781,60 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що при виконанні судових рішень державним виконавцем відповідача було винесено постанову про арешт грошових коштів позивача на цільовому розрахунковому рахунку позивача № 35212037000633 в УДК в м. Рубіжне ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 03196860 у сумі 5271,04 грн. (ВП № 11540232), що належить позивачеві та з якого проводиться виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2004 2005 року та 2007 роки. Посилаючись на те, що звернення стягнення на кошти на вказаному рахунку призведе до нецільового використання спеціальних бюджетних коштів та зробить неможливим виплати щорічної допомоги на оздоровлення у 2011 році, позивач просить скасувати вказану постанову державного виконавця.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 позов задоволено частково: скасовано постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 08.04.2011 року ВП № 11540232 у частині включення до постанови суми виконавчого збору в розмірі 478,16 грн. та суми витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 11,28 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з винесеною постановою позивачем подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду. Доводи апеляційної скарги обґрунтовують невірним застосуванням судом при винесенні рішення норм матеріального і процесуального права, а також позивач вважає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам, зазначеним у адміністративному позові.

Сторони у судове засідання не зявились, про дату, час та місце були повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до приписів статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження ” примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України “Про виконавче провадження ”, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України “Про виконавче провадження ”).

Згідно із ст.5 Закону України “Про виконавче провадження ” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 5 Закону України “Про виконавче провадження ” визначено права та обовязки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст.7 Закону України “Про виконавче провадження ” встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Судами І та апеляційної інстанції встановлено, що на виконанні у відповідача знаходяться виконавчий лист № 2а-97, виданий 30.01.2009 року Рубіжанським міським судом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_2 недорахованої щорічної допомоги на оздоровлення за 2004 2005 роки та 2007 рік у сумі 4781,60 грн., на виконання яких державним виконавцем відповідача відкрито виконавче провадження, та у рамках яких у звязку з відмовою добровільного виконання судового рішення державним виконавцем винесено постанову від 08.04.2011 року ВП № 11540232 про накладення арешту на виконання виконавчого листа № 2а-97 у межах суми 5271,04 грн., з яких: 4781,60 грн. за рішенням суду, 478,16 грн. виконавчий збір, 11,28 грн. витрати на проведення виконавчих дій. Грошові кошти знаходяться на цільовому розрахунковому рахунку позивача № 35212037000633 в УДК у м. Рубіжне ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 03196860. Вказані обставини підтверджуються копією постанови про накладення арешту, копією повідомлення про прийняття до виконання постанови про арешт коштів розпорядника (одержувача) бюджетних коштів та не заперечуються відповідачем.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти боржника визначено статтею 50 зазначеного Закону, пунктом 4 якої визначено, що за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, а так само арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, накладається виключно за санкціонованою прокурором постановою слідчого, за постановою державного виконавця у випадках, передбачених законами України, або за рішенням суду.

Крім того, частиною шостою статті 59 зазначеного Закону було передбачено, що стягнення на грошові кошти та інші цінності фізичних чи юридичних осіб, що знаходяться у банку, може бути звернене за виконавчими документами, передбаченими законами України.

Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком та клієнтом.

08 квітня 2011 року відповідно з приписами статей 41, 28 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем винесено постанову за ВП №11540232 про арешт коштів боржника за виконавчим листом № 2а-97 від 30 січня 2009 року, виданого Рубіжанським міським судом Луганської області про стягнення з боржника на користь ОСОБА_2 недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2005, 2007 роки за рахунок Державного бюджету України у сумі 4781,60 грн. , в частині включення до постанови суми виконавчого збору в розмірі 478,16 грн., та суми витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 11,28 грн.

Приписами статті 45 Закону № 606-ХІV передбачено, що витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з:

- коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 46 цього Закону;

- авансового внеску стягувачів на проведення виконавчих дій згідно із статтею 48 цього Закону;

- стягнутих з боржника витрат на проведення виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству.

До витрат на організацію та проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені

на: 1) перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника; 2) оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштовий переказ стягувачеві стягнених аліментних сум;

4) розшук боржника, його майна або розшук дитини; 5) оголошення в засобах масової інформації; 6) інші необхідні витрати для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Витратами на організацію виконавчих дій є витрати , що здійснюються у стадії підготовки до виконання, а у разі необхідності і на стадії застосування заходів примусового виконання до боржника та спрямовані на досягнення завдань виконавчого провадження. До інших витрат на організацію виконавчих дій належать: витрати на виплату винагороди державним виконавцям; придбання службових житлових приміщень; придбання службових приміщень; страхування державних виконавців; забезпечення державних виконавців форменим одягом; матеріально-технічне забезпечення діяльності служби, у тому числі: придбання канцелярських та господарських товарів; передплата періодичних, довідкових та інформаційних видань; придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю; витрати транспортних послуг , утримання транспортних засобів та оренда транспортних засобів, у тому числі грошова компенсація за використання державними виконавцями власного автотранспорту; оренда приміщень; ремонт та обслуговування оргтехніки; поштові витрати та витрати на послуги звязку, модему, Інтернету; витрати на установку телефонів, модемного звязку та охоронної сигналізації; витрати на охорону та охоронну сигналізацію; поліграфічні витрати; витрати на проведення семінарів; витрати на відрядження та проїзд державних виконавців, у тому числі на придбання проїзних документів; витрати на оплату комунальних послуг та енергоносіїв; придбання основних засобів та програм; витрати на Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень; поточний та капітальний ремонт приміщень; витрати на привід боржників до органів державної виконавчої служб, у тому числі інші витрати в разі застосування державним виконавцем приводу боржників через органи Міністерства внутрішніх справ України; інші витрати, повязані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та стягнення з боржника виконавчого збору державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, може бути оскаржена сторонами до суду у 10-денний строк.

Стягнення державним виконавцем із боржника витрат на проведення виконавчих дій також врегульовано п.4.15 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/53 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі - Інструкція).

Підпунктом 4.15.2 Інструкції встановлено, що про суми витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець складає акт про витрати на проведення виконавчих дій, в якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а також документи, якими вони підтверджуються, з доданням копій таких документів.

Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний винести постанову, яка разом з актом про витрати на проведення виконавчих дій затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби.

Зі змісту вищевказаних норм вбачається, що витрати на проведення виконавчих дій стягуються після фактичного вчинення певних виконавчих дій, оскільки обов'язковою умовою для винесення постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій є складання акту про витрати на проведення виконавчих дій та підтвердження вказаних витрат відповідними розрахунковими документами.

З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог позивача та скасування постанови відповідача про накладення арешту в частині включення до постанови сум виконавчого збору та сум витрат на проведення виконавчих дій.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що привело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції неправильно вирішено питання в частині неправомірності включення до постанови сум виконавчого збору та сум витрат на проведення виконавчих дій справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову позивачеві в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 р. у справі № 2а-3786/11/1270 - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 р. у справі № 2а-3786/11/1270 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області про скасування постанови про арешт грошових коштів боржника від 08 квітня 2011 року за ВП №11540232 в сумі 4781,60 грн.- відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:К.П. Горбенко

Судді: О.П. Лях

Л.В. Губська