Ухвала суду № 22302982, 14.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Логойда Т.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2011 року справа №2а/0570/7372/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чумака С.Ю.

суддів <Суддя учасник колегії >

Геращенка І.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Копиці С.В.,

за участю представника позивача Мартинової З.М. та представника відповідача Скакун С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Обласної виробничої лабораторії продуктів переробки полодоовочів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 червня 2010 року у справі № 2а/0570/7372/2011 за позовом Обласної виробничої лабораторії продуктів переробки полодоовочів до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька про визнання протиправними дій та скасування рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішень відповідача від 29 квітня 2011 року про застосування фінансових санкцій - № 653/02-62/2/21958500 на суму 5419,10 грн., № 654/02-62/2/21958500 на суму 7454,19 грн., № 655/02-62/2/21958500 на суму 10063,71 грн., № 656/02-62/2/21958500 на суму 902,69 грн., № 657/02-62/2/21958500 на суму 667,96 грн. В обґрунтування позову зазначив, що п. 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV ( далі Закон № 1058), на підставі якого прийняті вказані рішення, виключений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ ( далі Закон № 2464) і не діє з 1 січня 2011 року, тому відповідач не міг на його підставі застосовувати у 2011 році фінансові санкції.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 червня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що частиною 7 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 за органами Пенсійного фонду України збережені повноваження по контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, щодо відносин до 1 січня 2011 року.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування скарги позивач вказав ті ж підстави, що були вказані в позові.

Згідно частини 1 ст.197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає останню необґрунтованою, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що відповідачем на підставі плану-графіку перевірок на 2 квартал 2011 року, наказу управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька від 25 березня 2011 року № 101-п, направлення на перевірку від 5 квітня 2011 року, проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 1 листопада 2002 року по 1 січня 2011 року та надання достовірних відомостей про застрахованих осіб до органів Пенсійного фонду за період з 1 січня 2000 року по 1 січня 2011 року, за результатами якої складено акт від 22 квітня 2011 року № 03-18/135, яким встановлено порушення товариством ст. 21 Закону № 1058, Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року №7-6, Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 року №26-1, а саме подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, про застраховану особу: за 2007 рік - по 4 особам, за 2008 рік - по 5 особам, за 2009 рік по 8 особам, за 2010 рік - по 6 особам, зокрема за червень та серпень по 1 особі.

Акт перевірки субєктом господарювання підписано без зауважень та надано пояснення про помилковість не донарахування страхових внесків, помилковість включення суми відпускних у звіт, помилковість збільшення страхових внесків, помилковість включення до фонду оплати праці заробітної плати працівників, які не є застрахованими особами підприємства, за відповідні періоди.

Таким чином, факт наявності правопорушення позивачем не оспорюється.

В той же день 22 квітня 2011 року органом Пенсійного фонду України прийнято розпорядження про усунення порушень №03-23/30, яким на підставі п. 7 ст. 7, п. 1 ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з метою усунення порушень, виявлених у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування позивачу приписано у 20-ти денний строк надати «коригуючі» індивідуальні відомості на застрахованих осіб, суму нарахованого доходу, суму нарахованих внесків, прізвища яких невірно зазначені, у тому числі на 4 застраховані особи за 2007 рік, на 5 застрахованих осіб за 2008 рік, на 8 застрахованих осіб за 2009 рік, на 1 застраховану особу за червень 2010 року, на 2 застраховані особи за серпень 2010 року, на 1 застраховану особу за вересень 2010 року, на 1 застраховану особу за жовтень 2010 року, на 2 застраховані особи за листопад 2010 року, на 2 застраховані особи за грудень 2010 року.

29 квітня 2011 року позивачем подані коригуючі відомості за 2007 2009 роки.

29 квітня 2011 року на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» щодо вказаних періодів за подання недостовірних відомостей прийняті рішення про застосування фінансових санкцій:

- рішення № 653/02-62/2/21958500, яким накладено штраф в розмірі 5419,10 грн. (за 2007 рік);

- рішення № 654/02-62/2/21958500, яким накладено штраф в розмірі 7454,19 грн. (за 2008 рік);

- рішення № 655/02-62/2/21958500, яким накладено штраф в розмірі 10063,71 грн. (за 2009 рік);

- рішення № 656/02-62/2/21958500, яким накладено штраф в розмірі 902,69 грн. (за червень 2010 року);

- рішення № 657/02-62/2/21958500, яким накладено штраф в розмірі 667,96 грн. (за серпень 2010 року).

Розрахунки сум штрафів відображено в додатках до вказаних рішень, штрафи накладено в розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період та самостійно визначені позивачем у поданих ним звітах.

Обовязок страхувальника подавати достовірні відомості, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, про застраховану особу, був передбачений Порядком формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року №7-6, який був чинним та підлягав застосуванню щодо періоду, за який встановлено порушення до 01 січня 2010 року, Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 року №26-1, який був чинним та підлягав застосуванню за період з 1 січня 2010 року до 1 січня 2011 року.

Так, до 1 січня 2010 року п. 1.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року №7-6, було встановлено, що страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік. Перелік форм документів первинної звітності до СПОВ наведено у розділі 2 цього Порядку.

У разі виявлення недостовірних відомостей, які подані та/або накопичені в електронних базах даних персоніфікованого обліку, страхувальник подає до відповідного територіального органу Пенсійного фонду необхідні коригуючі або скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних звітів про застраховану особу.

Пунктом 1.5 вказаного Порядку було встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку, та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду на страхувальника накладається штраф у розмірі 10 відсотків від суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків від зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З 1 січня 2010 року вказаний Порядок втратив чинність на підставі постанови правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 року № 26-1, якою затверджено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, який був чинним та підлягав застосуванню щодо періоду з 1 січня 2010 року по 1 січня 2010 року

Пунктом 2.1 вказаного Порядку було встановлено, що страхувальники, крім осіб, зазначених в пунктах 2.2 - 2.4 цього розділу, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць.

Відповідно до пп. 1.8 й 2.15 Порядку страхувальник зобов'язаний повідомляти органи Пенсійного фонду про зміну відомостей, що вносяться до системи персоніфікованого обліку, про застраховану особу, за яку або на користь якої ним сплачуються страхові внески, в десятиденний строк з дня одержання цих відомостей

У разі виявлення помилки у звіті страхувальник має право до кінцевого терміну подання цього звіту повторно сформувати та подати звіт до органу Пенсійного фонду за місцем взяття на облік. Чинним вважається останній електронний або паперовий звіт, поданий страхувальником до закінчення термінів подання звітності, визначених цим Порядком.

Пунктом 1.6 вказаного Порядку було встановлено, що до страхувальників за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом.

Відповідачем встановлено порушення позивачем наведених вимог законодавства у виді подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, про застраховану особу за 2007 - 2009 роки, за червень 2010 року та за серпень 2010 року.

Факт подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, про застраховану особу, між сторонами не є спірним.

Частиною 2 ст. 64 Закону № 1058 передбачено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана здійснювати контроль за достовірністю поданих страхувальниками і застрахованими особами відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

Пунктом 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 в редакції до 1 січня 2011 року було встановлено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частину дев'яту статті 106 виключено на підставі Закону № 2464, який набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Разом з тим, згідно частини 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Підпунктом 9.1. п. 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, встановлено, що до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року.

Санкції, що передбачені п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», також встановлені пп. 9.3.5 п. 9 вказаної Інструкції, відповідно до якої при застосуванні фінансових санкцій за порушення вказаних норм права складається рішення за формою згідно з додатком 17 та/або додатком 17а цієї Інструкції. Підставою для прийняття відповідних рішень є акт про зазначене порушення, складений у довільній формі, або акт перевірки.

Оскільки порушення з боку позивача мали місце до 1 січня 2011 року, то відповідач мав право відповідно до частини 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 застосувати фінансові санкції згідно пункту 5 частини 9 ст. 106 Закону № 1058, який був чинним на час вчинення правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач як субєкт владних повноважень правильно до страхувальника застосував фінансові санкції у вигляді штрафу в порядку та розмірах, що відповідали вимогам законодавства, на час винесення рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача.

Посилання представника позивача на подання коригуючих відомостей є неприйнятним, оскільки вказані відомості подані не за результатом самостійно виявлених позивачем помилок, а після проведеної органом Пенсійного фонду України перевірки, в ході якої встановлено факт подання недостовірних відомостей про застраховану особу.

Доводи апеляційної скарги щодо протиправності дій відповідача при застосуванні фінансових санкцій з огляду на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 року № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» та Постанову правління Пенсійного фонду України від 3 серпня 2009 року №19-1 «Про внесення змін до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки вказані нормативні акти містили певні обмеження у застосування фінансових санкцій в період до 31 грудня 2010 року, а оскаржувані рішення відповідачем прийняті 29 квітня 2011 року, тобто вже після закінчення терміну дії цих обмежень.

З огляду на вказане судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що обмеження щодо прийняття рішень про застосування фінансових санкцій в залежності від усунення чи не усунення виявлених порушень вимог законодавства в установлений контролюючим органом строк діяли лише щодо прийняття такими органами рішень до 31 грудня 2010 року і на оскаржувані рішення не розповсюджуються.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування чи зміни не вбачається.

Повний текст виготовлено 20 липня 2011 року

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Обласної виробничої лабораторії продуктів переробки полодоовочів залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 червня 2010 року у справі № 2а/0570/7372/2011 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: І.В.Геращенко

Л.В. Ястребова