Ухвала суду № 22302814, 14.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2011 року справа №2а/0570/4584/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Карпушової О.В.

суддів Василенко Л.А. , Гімона М.М.

при секретарі: Барбаш Л.О.

за участю: представника позивача Кураєв Є.Г.

представники відповідача Басик Н.О., Хрущов О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сортувально збагачувальна фабрика «Стіжківська» до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т АН О В И В :

24.03.2011р. ТОВ «Сортувально збагачувальна фабрика «Стіжківська» звернулось до суду з позовом до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000092341/0-63, від 14.03.2011р., яким здійснено збільшення податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 147524,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36888,00грн. і № 0000082341/0-64 від 14.03.2011р., яким здійснено збільшення податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 167435,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 41859,00грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2011року позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.03.2011 № 0000092341/0-63 у частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Сортувально збагачувальна фабрика «Стіжківська» податкового зобовязання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 140720 (сто сорок тисяч сімсот двадцять) грн. 00 коп. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 35180 (тридцять пять тисяч сто вісімдесят) грн. 00 коп.; скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.03.2011 № 0000082341/0-64 у частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Сортувально збагачувальна фабрика «Стіжківська» суми податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 158948 (сто пятдесят вісім тисяч девятсот сорок вісім) грн. 50 коп. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 39737 (тридцять девять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 13 коп.; стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сортувально збагачувальна фабрика «Стіжківська» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 24 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено, що сторони договорів, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Фактичне виконання умов договорів підтверджуються відповідними документами: акти здачі-приймання робіт, звіти експедиторів, видаткові накладні, податкові накладні, виписками з банку про оплату послуг, журналом-оредром, журналом реєстрації довіреностей, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, тощо.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій зазначено, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що за наслідками документальної планової перевірки податковий орган встановив, що ТОВ «Сортувально збагачувальна фабрика «Стіжківська» купувала вугілля у ТОВ «Східна-Вугільна-Компанія-2009», ТОВ «Востокпромвугілля», ТОВ «Провімакс-Торг», які за місцем реєстрації не знаходяться, податкові зобовязання не формували і податки до бюджету не сплачували, оскільки вказані підприємства-постачальники не існують. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції обмежився лише дослідженням наявних у матеріалах справи документах і не встановив фактичне обставин справи, які мають суттєве значення для прийняття законного рішення, а саме наявності вугілля та його рух у межах перевіряє мого періоду.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції та апеляційної інстанції встановлено ТОВ «Сортувально збагачувальна фабрика «Стіжківська» зареєстровано як юридична особа 12.02.2008 виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 154111 (т. 1 а.с. 7).

На підставі наказу начальника Шахтарської ОДПІ від 13.01.2011 № 16 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СЗФ «Стіжківська» та відповідно до направлень на перевірку, у період з 28.01.2011 р. по 15.02.2011 р. посадовими особами Шахтарської ОДПІ проводилася документальна планова виїзна перевірка ТОВ «СЗФ «Стіжківська» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 13.02.2008 по 30.09.2010, за наслідками якої було складено акт № 130/23-2/25400970 від 22.02.2011 (т. 1 а.с. 11-127).

Згідно з висновком акту перевірки, позивачем допущено, у тому числі, порушення п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 167435 грн., а також п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 147524,00 грн. (т. 1 а.с. 124-125).

Не погоджуючись із таким висновком акту перевірки, позивач надіслав заперечення на акт перевірки від 01.03.2011 (т. 1 а.с. 128-131), на які отримав відповідь від 10.03.2011 за № 1109/10/23-213 (т. 1 а.с. 132-133).

14.03.2011 Шахтарською ОДПІ були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: - № 0000092341/0-63, яким на підставі підпункту 2 пункту 54.3 статті 54, абз. 3 п. 1 ст. 123, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 10 п.р. 10 р. ХХ Податкового кодексу України (п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість») позивачу збільшено податкове зобовязання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 147524 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 36881 грн. (т. 1 а.с. 9); № 0000082341/0-64, яким на підставі підпункту 2 пункту 54.3 ст. 54, абз. 3 п. 1 ст. 123, п. 10 п.р. 10 р. ХХ Податкового кодексу України (п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») позивачу збільшено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 167435 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 41859 грн. (т. 1 а.с. 10).

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Згідно з пп. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень. Відповідач вважає, що позивачем порушені приписи Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», а саме, що позивач необґрунтовано включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді суму витрат з придбання товарів (робіт, послуг), не призначених для використання у власній господарській діяльності, та витрат, понесених на виконання нікчемних правочиніви, що також обумовило безпідставне формування податкового кредиту ПДВ відповідних податкових періодів 2010 року внаслідок включення до його складу сум ПДВ, сплачених у ціні придбаних товарів (робіт, послуг). Нікчемними правочинами відповідач вважає договори купівлі-продажу, укладені між ТОВ «СЗФ «Стіжківська» та ТОВ «Провімакс-Торг», ТОВ «Східна-Вугільна-Компанія-2009», ТОВ «Востокпромвугілля», ПП «Квант-соло».

Вказаний висновок податкового органу спростовується наступним.

23.12.2009 між ТОВ «СЗФ «Стіжківська» (покупець) та ТОВ «Провімакс-Торг» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 20 (т. 1 а.с. 134), згідно умов якого Постачальник зобовязався поставити вугільну продукцію по діючим на момент продажу цінам, а Покупець зобовязується прийняти цю продукцію і оплатити у повному обсязі (п. 1.1). Найменування вугільної продукції, ціна, якість та кількість обумовлюються у Специфікаціях, які є невідємною частиною договору (п. 1.2). Загальна попередня сума Договору складає 600000 грн., у т.ч. ПДВ 100000 грн. (п. 2.1). Ціна та порядок розрахунків повинні відповідати специфікації. Оплата за отриманий товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 2.2). Поставка вугільної продукції здійснюється у асортименті, строки ат на умовах, які узгоджуються сторонами у Специфікаціях. Загальний обсяг поставки кожної партії вугільної продукції по цьому договору зазначаються сторонами у відповідних Специфікаціях (п. 4.1). Поставка вугільної продукції здійснюється узгодженими партіями на умовах поставки DDP згідно Інкотермс 2000 (п. 4.2). Відповідно до умов договору купівлі-продажу, між ТОВ «СЗФ «Стіжківська» та ТОВ «Провімакс-Торг» була складена та підписана Специфікація, у якій було визначено найменування, кількість та ціна вугільної продукції, яка поставляється за договором, на загальну суму 155000 грн., у т.ч. ПДВ 258333,33 грн. (т. 1 а.с. 138). Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджено наступними матеріалами справи: рахунками, що виставлялися до сплати позивачу за поставлений товар (т. 1 а.с. 143-144); накладними, згідно з якими позивач отримував товар (т. 1 а.с. 151-154); податковими накладними, виписаними ТОВ «Провімакс-Торг» за наслідками господарських операцій поставки (т. 1 а.с. 171-174); актом приймання-передачі вугільної продукції (т. 1 а.с. 186); журналом реєстрації довіреностей за 2010р., який підтверджує повноваження особи, яка здійснювала отримання вугільної продукції (т. 2 а.с. 169-171).

01.02.2010 між ТОВ «СЗФ «Стіжківська» (покупець) та ТОВ «Східна-Вугільна-Компанія-2009» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 1-02/10 (т. 1 а.с. 135), згідно умов якого Постачальник зобовязався поставити вугільну продукцію по діючим на момент продажу цінам, а Покупець зобовязується прийняти цю продукцію і оплатити у повному обсязі (п. 1.1). Найменування вугільної продукції, ціна, якість та кількість обумовлюються у Специфікаціях, які є невідємною частиною договору (п. 1.2). Загальна попередня сума Договору складає 600000 грн., у т.ч. ПДВ 100000 грн. (п. 2.1). Ціна та порядок розрахунків повинні відповідати специфікації. Оплата за отриманий товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 2.2). Поставка вугільної продукції здійснюється у асортименті, строки ат на умовах, які узгоджуються сторонами у Специфікаціях. Загальний обсяг поставки кожної партії вугільної продукції по цьому договору зазначаються сторонами у відповідних Специфікаціях (п. 4.1). Поставка вугільної продукції здійснюється узгодженими партіями на умовах поставки DDP згідно Інкотермс 2000 (п. 4.2). Відповідно до умов договору купівлі-продажу, між ТОВ «СЗФ «Стіжківська» та ТОВ «Східна-Вугільна-Компанія-2009» були складені та підписані Специфікації, у яких було визначено найменування, кількість та ціна вугільної продукції, яка поставляється за договором, на загальну суму 123000,72 грн., у т.ч. ПДВ 20500,12 грн. (т. 1 а.с. 139, 140). Фактичне виконання умов договору купівлі-продажу від 01.02.2010 № 1-02/10 підтверджено наступними матеріалами справи: рахунками, що виставлялися до сплати позивачу за поставлений товар (т. 1 а.с. 145-147); накладними, згідно з якими позивач отримував товар (т. 1 а.с. 155-157); податковими накладними, виписаними ТОВ «Східна-Вугільна-Компанія-2009» за наслідками господарських операцій поставки (т. 1 а.с. 175-177); актами приймання-передачі вугільної продукції (т. 1 а.с. 189-190); журналом реєстрації довіреностей за 2010р., який підтверджує повноваження особи, яка здійснювала отримання вугільної продукції (т. 2 а.с. 169-171).

22.06.2010 між ТОВ «СЗФ «Стіжківська» (покупець) та ТОВ «Востокпромвугілля» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 1-06/2010/7 (т. 1 а.с. 136), згідно умов якого Постачальник зобовязався поставити вугільну продукцію по діючим на момент продажу цінам, а Покупець зобовязується прийняти цю продукцію і оплатити у повному обсязі (п. 1.1). Найменування вугільної продукції, ціна, якість та кількість обумовлюються у Специфікаціях, які є невідємною частиною договору (п. 1.2). Загальна попередня сума Договору складає 600000 грн., у т.ч. ПДВ 100000 грн. (п. 2.1). Ціна та порядок розрахунків повинні відповідати специфікації. Оплата за отриманий товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 2.2). Поставка вугільної продукції здійснюється у асортименті, строки ат на умовах, які узгоджуються сторонами у Специфікаціях. Загальний обсяг поставки кожної партії вугільної продукції по цьому договору зазначаються сторонами у відповідних Специфікаціях (п. 4.1). Поставка вугільної продукції здійснюється узгодженими партіями на умовах поставки DDP згідно Інкотермс 2000 (п. 4.2). Відповідно до умов договору купівлі-продажу, між ТОВ «СЗФ «Стіжківська» та ТОВ «Востокпромвугілля» були складені та підписані Специфікації, у яких було визначено найменування, кількість та ціна вугільної продукції, яка поставляється за договором, на загальну суму 494 000 грн., у т.ч. ПДВ 82333,34 грн. (т. 1 а.с. 141-142). Фактичне виконання умов договору купівлі-продажу від 22.06.2010 № 1-06/2010/7 підтверджено наступними матеріалами справи: рахунками, що виставлялися до сплати позивачу за поставлений товар (т. 1 а.с. 148-150); накладними, згідно з якими позивач отримував товар (т. 1 а.с. 158-160); податковими накладними, виписаними ТОВ «Востокпромвугілля» за наслідками господарських операцій поставки (т. 1 а.с. 178-180); актами приймання-передачі вугільної продукції (т. 1 а.с. 187-188); журналом реєстрації довіреностей за 2010р., який підтверджує повноваження особи, яка здійснювала отримання вугільної продукції (т. 2 а.с. 169-171).

ТОВ «Сортувально збагачувальна фабрика «Стіжківська» здійснювала оплату вугільної продукції згідно договорів із ТОВ «Провімакс-Торг», ТОВ «Східна-Вугільна-Компанія-2009», ТОВ «Востокпромвугілля» відповідно до платіжних доручень (т. 2 а.с. 231-248) та виписок банку (т. 1 а.с. 199-207).

Придбаний товар був оприбуткований у бухгалтерському обліку ТОВ «СЗФ «Стіжківська», що підтверджено, журналами-ордерами по рахунку 631 «Розрахунки з відчизняними постачальниками» (т. 1 а.с. 208-216), картками складського обліку матеріалів (т. 1 а.с. 161-170), оборотною відомістю по товарно-матеріальним рахункам, рахунок 26 (т. 2 а.с. 217-232).

Таким чином, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено реальні господарські стосунки з контрагентами. В матеріалах справи містяться документи, що підтверджують належне виконання вищевказаних договорів, а саме: вищезазначені податкова накладна, накладна, рахунок-фактура, тощо. Відповідачем не доведена невідповідність зазначених документів фактичним господарським операціям, здійсненим позивачем.

25.06.2010 між ТОВ «СЗФ «Стіжківська» (замовник) та ПП «Квант-соло» (виконавець) укладено договір № 421 про надання послуг (т. 1 а.с. 137), згідно умов якого Виконавець зобовязався за заявками Замовника від свого імені, за винагороду і за рахунок Замовника надавати Замовнику комплекс транспортно-експедиційних та супутніх послуг, повязаних з організацією перевезень вантажів і вагонів залізничним транспортом (п. 1 Договору). Також договором був обумовлений розмір винагороди, яка підлягає сплати Виконавцю (п. 2.3 Договору), та інші права та обовязки сторін (п. 3, 4 Договору). Фактичне виконання умов договору про надання послуг від 25.06.2010 № 421 підтверджено наступними матеріалами справи: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 191-194); звітами експедитора (т. 1 а.с. 195-198); податковими накладними, виписаними ТОВ «Квант-соло» за наслідками господарських операцій з надання послуг (т. 1 а.с. 181-185); виписками банку про оплату позивачем наданих послуг (т. 1 а.с. 203, 205-207); журналом-ордером по рахунку 631 «Розрахунки з відчизняними постачальниками», який підтверджує оприбуткування отриманих послуг у бухгалтерському обліку підприємства (т. 1 а.с. 213-216).

Податкові накладні, видані ТОВ «Провімакс-Торг», ТОВ «Східна-Вугільна-Компанія-2009», ТОВ «Востокпромвугілля», ТОВ «Квант-соло», позивач відобразив у Реєстрах виданих та отриманих податкових накладних відповідних податкових періодів (т. 2 а.с. 152-168). Суми податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту ПДВ відповідних податкових періодів, що відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість (т. 2 а.с.182-216).

Витрати, понесені у звязку із придбанням вугільної продукції та транспортно-експедиційних послуг позивач відніс до складу валових витрат, що знайшло відображення у відповідних податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства (т. 2 а.с. 172-181).

Згідно підпункту 7.5.1. ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Поняття господарської діяльності міститься у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР, яким визначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, у складеному відповідачем акті перевірки не міститься підтвердження ознак недійсності укладеного позивачем договору на підставі встановлених фактів та обставин, що характеризують діяльність позивача.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не надав суду доказів, які свідчать про нікчемність правочинів - договорів, укладених позивачем з ТОВ «Провімакс-Торг», ТОВ «Східна-Вугільна-Компанія-2009», ТОВ «Востокпромвугілля», ТОВ «Квант-соло». Крім того, вказані правочини не визнані в судовому порядку недійсними.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що в якості доказів нікчемності вказаних угод є акти перевірки контрагентів іншими податковими органами, а саме акт ДПІ у Київському районі м. Донецька від 24.09.2010 р. № 3672/23-2/36934617 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ Східна-Вугільна-Компанія-2009» з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ «ЦЗФ «Стіжківська» у червні 2010р.» (т. 2 а.с. 64-66), Ленінської МДПІ у м. Луганську від 13.08.2010 № 1721/15/36638312 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Востокпромвугілля» по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовані податкові зобовязання за період червень 2010 року» (т. 2 а.с. 68-72), від 11.02.2011 № 262/22-011/36253574 (т. 2 а.с. 75) та від 27.08.2010 №2005/23-313/34798167 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Провімакс-Торг», надані ДПІ у Калінінському районі м. Донецька (копію акту суду не надано), а також від 11.02.2011 № 3849/7/22-013 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Провімакс-Торг» з питань підтвердження відомостей отриманих від контрагентів, у звязку з відсутністю підприємства за юридичною адресою, наданий ДПІ у Калінінському районі м. Донецька. Помилковим є висновок відповідача, що у звязку із відсутні на підприємствах-контрагентах необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, угоди, укладені цими підприємствами, згідно зі ст.ст.203, 215, 228 ЦК України є нікчемними.

Довід апелянта, що суд першої інстанції не прийняв до уваги розбіжності в системі автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, суд першої інстанції вірно зазначив, що податкове законодавство не містить положень, які дозволяли б податковому органу зменшувати валові витрати та податковий кредит ПДВ в залежності від розбіжностей в системі автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Так, у відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як було встановлено, ТОВ «СЗФ «Стіжківська» оплатило вугілля, поставлене ТОВ «Провімакс-Торг», ТОВ «Східна-Вугільна-Компанія-2009», ТОВ «Востокпромвугілля», та транспортні послуги, надані ТОВ «Квант-соло», як було встановлено умовами договорів із цими підприємствами. Оплата за поставлені товари позивачем у даному випадку є виконанням з його боку господарського договору, тобто повязана зі здійсненням господарської діяльності.

Крім того, з приводу доводів апелянта, що вугілля зовсім не існувало, колегія суддів вважає, що вказане спростовується матеріалами справи. Так, торгівля камяним вугіллям є одним з напрямків господарської діяльності позивача згідно з його Статутом (т. 2 а.с. 141-149). Придбане у ТОВ «Провімакс-Торг», ТОВ «Східна-Вугільна-Компанія-2009», ТОВ «Востокпромвугілля» вугілля позивач продав іншим підприємствам за договорами купівлі-продажу, укладеними із наступними контрагентами: ТОВ «Топенерго», ФО-П ОСОБА_5, ВАТ «Державний ощадний банк України», ТОВ «НВК «Атланта», ПП ОСОБА_6, Макіївським ДП ВАТ «Облпаливо», ШДП ВАТ «Облпаливо», ФОП ОСОБА_7, філією «Шахтарський автодор» ДП «Донецький облавтодор», ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», ТОВ «Краматорський залізобетон», ЗАТ «Сквирський цеглиний завод «Промінь», ТОВ «АС-ПЛЮС», що підтверджується укладеними договорами із цими підприємствами, відповідними специфікаціями до цих договорів, заявками на поставку вугілля, накладними, журналами-ордерами по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», податковими накладними, виписаними позивачем за наслідками господарських операцій та ін. (т. 1 а.с. 217-231, т. 2 а.с. 1-28, 35-43, т. 3 а.с. 16-19). Транспортування вугілля вказаним підприємствам здійснювалося ТОВ «Квант-Соло» на підставі договору від 25.06.2010 № 421 (т.1 а.с. 191-194), та ТОВ «АЛТИС АМД» на підставі договору № 11/7 від 10.08.2009 (т. 2 а.с. 230). Фактичне виконання умов цього договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 3 а.с. 20-29), звітами експедитора (т. 3 а.с. 32-41), податковими накладними, виписаними ТОВ «АЛТИС АМД» на адресу позивача за наслідками господарських операцій з надання транспортно-експедиційних послуг (т. 3 а.с. 42-49, 55), виписками банку та платіжними дорученнями, які підтверджують оплату позивачем наданих послуг (т. 3 а.с. 56-74).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на положення п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств ” позивач правомірно включив до складу валових витрат суму витрат на придбання вугілля за договорами, укладеними із ТОВ «Провімакс-Торг», ТОВ «Східна-Вугільна-Компанія-2009», ТОВ «Востокпромвугілля» та суму витрат на транспортно-експедиційні послуги за договором, укладеним з ТОВ «Квант-соло». За наслідками господарських операцій по вказаним договорам контрагентами були оформлені та видані позивачу податкові накладні, при цьому контрагенти позивача є платниками податку на додану вартість, тобто,вказані підприємства мали на це право.

Вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договорів, укладених позивачем з ТОВ «Провімакс-Торг», ТОВ «Східна-Вугільна-Компанія-2009», ТОВ «Востокпромвугілля», ТОВ «Квант-соло». Позивачем надано достатній обєм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про звязок витрат по придбанню товарів та послуг за вказаними договорами із господарською діяльністю ТОВ «СЗФ «Стіжківська» та фактичне використання товару у його власній господарській діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Повний текст ухвали виготовлено 19 липня 2011 року.

Керуючись статтями 196, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сортувально збагачувальна фабрика «Стіжківська» до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон