Ухвала суду № 22302766, 13.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2011 року справа №2а/0570/3595/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрко І.В.

суддів Міронової Г.М. , Блохіна А.А.

при секретарі судового засідання Задоєнко О.В.,

за участю представника позивача Земцова П.А.,

представника відповідача Східної митниці - Костиркіної Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року по справі №2а/0570/3595/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арєка» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/1/20063 від 03.02.2011року, визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів №700000006/2011/000116/1 від 03.02.2011 року, стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальній сумі 53000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арєка» звернулось до суду 09.03.2011 року з позовом до Східної митниці та Головного управління державного казначейства у Донецькій області про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/1/20063 прийняту 03.02.2011 р.; визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів №700000006/2011/000116/1 від 03.02.2011 р.; зобовязання визначити митну вартість товару, вказану у вантажній митній декларації від 02.02.2011 р. на рівні договірної вартості товару; стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальній сумі 53000,00 грн..

Позов мотивовано безпідставним незастосуванням Східною митницею заявленої позивачем митної вартості за ВМД №700000012/2011/001324 та ДМВ №700000012/2011/001324 від 02.02.2011 року, та необґрунтованим застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Відповідач Східна митниця не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову, як прийняту з порушення норм матеріального права та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості товару позивач не надав всіх потрібних документів внаслідок чого Східною митницею було прийнято правомірне рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, та митну вартість визначено на підставі інформації цінової бази даних ЄАІС ДМСУ за резервним методом.

Представник відповідача-апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області в судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неявка вказаної особи не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне в задоволенні апеляційної скарги відмовити, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «Арєка» зареєстроване Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області у якості юридичної особи з 13.12.2000 р., про що зазначено у Свідоцтві Серія А00 № 722745, ідентифікаційний код 31219083, місцезнаходження: 86196, Донецька область, м. Макіївка, вул. Маяковського, б.12.

ТОВ «Арєка» подано до Східної митниці вантажну митну декларацію №700000012/2011/001324 та декларацію митної вартості від 02.02.2011 р. №700000012/2011/001324, якою визначило митну вартість товару оливи моторні з вмістом нафтопродуктів більш як 70 %, які є основини складовими частинами: - VALCO 6000 S 5W40 D. E.; - VALCO S 5000 10W40 D. E.; - VALCO transmatic ATF III E.; - VALCO ATF II D. E.; - hydro HV 46 E. 2A; антифризні препарати та готові рідкі протиобліднювальні суміші не в аерозольній упаковці: - тосол VALCO antigel arecagel; - тосол VALCO L refroid-35 C; оливи трансмісійні з вмістом менш як 70 % нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних мінералів не в аерозольній упаковці: - VALCO carter HD 75W90 K.

Згідно декларації митної вартості від 02.02.2011 р. № 700000012/2011/001324 позивач визначив: вартість товару за кодом 2710198100 у розмірі 25591,64 ЄВРО або 279551,10 грн. за курсом НБУ, вартість товару за кодом 2710198700 у розмірі 5269,35 ЄВРО або 57559,95 грн. за курсом НБУ.

Зазначений товар придбаний за договором поставки № 6 UK від 05.01.2010 року (специфікація №1 до зазначеного договору), укладеного між фірмою «Дюран Продюксьон» (Франція) у якості продавця, та ТОВ «Арєка», в якості покупця, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує згідно специфікацій, на загальну суму контракту 1975125,00 ЄВРО. Умови поставки EXW Harnes, France.

Відповідно до доповнення №1 до зазначеного договору сторони визначили загальну суму договору у розмірі 2181704,00 ЄВРО із внесення відповідних змін до специфікації.

Згідно відміток Східної митниці на декларації митної вартості №700000012/2011/001324 для визначення митної вартості товару необхідне надання додаткових документів, а саме: калькуляція фірми - виробника товару (оригінал), прайс-лист фірми - виробника товару (оригінал), сертифікат про країну походження, відомості про якісні характеристики товару, інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, переклад копії ВМД країни відправлення.

Вказані документи декларантом надані не були.

Східною Митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №700000006/2011/000166/1 від 03.02.2011 р., яким визначено митну вартість: на товари за кодом 2710198100 у розмірі 44712,00 ЄВРО, на товари за кодом 2710198700 у розмірі 10014,28 ЄВРО.

03.02.2011 р. Східною митницею винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/1/20063, з якої вбачається, що товари не підлягають митному оформленню з таких причин: оформлення митним органом рішення про визначення митної вартості товару №700000006/2011/000166/1 від 03.02.2011 р., невиконання вимог ст. 88 Митного кодексу України; неподання митному органу в повному обсязі додаткових документів згідно вимог п.7 та п. 11 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року.

У звязку із зазначеним, позивачем подана нова ВМД № 700000012/2011/001503 та декларація митної вартості № 700000012/2011/001503, в якій, з урахуванням рішення про визначення митної вартості №700000006/2011/000166/1 від 03.02.2011р., останнім зазначено ціну на товари за визначеної за рішенням Східної митниці від 03.02.1011 року.

У звязку із поданням нової ВМД позивачем сплачено понад раніше задекларований розмір податок на додану вартість у сумі 53000,00 грн., що підтверджується відповідними відмітками на ВМД 700000012/2011/001503, а також платіжним дорученням № 18 від 03.02.2011 р. на суму 53000,00 грн. та не спростовується сторонами.

Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Представник позивачпояснив, що до декларації митної вартості від 02.02.2011 р. №700000012/2011/001324 з метою проведення процедур митного контролю він подав Східній митниці наступні документи: облікову картку субєкта зовнішньоекономічної діяльності 70000/03/10/005128; попередню митну декларацію 700000005.2011.000648; накладну CMR 073433;

книжку МДП (Carnet TIR) XN 65152185; рахунок-фактуру (інвойс) 10300706; доповнення до зовнішньоекономічного договору додаток №1 від 13.09.2010р.; зовнішньоекономічний договір упоставки № 6U від 05.01.2010р.; довідка про декларування валютних цінностей,доходів та майна, що належать резиденту України та знаходяться за її межами; сертифікат відповідності UA1.109.0008594-11; сертифікат походження товару №0000058 від 27.01.2011р.; прайс-лист фірми виробника товару; відповідні відбитки штампів Державної санітарно-епідеміологічної служби, Державної екологічної інспекції, Державної інспекції з карантину рослин.

Вказана обставина Східною митницею не спростовувалась як в суді першої так й апеляційної інстанцій. Представником апелянта не надано суду доказів, в підтвердження того, що вказаний позивачем в декларації товар є біржовим.

Відповідно до вимог ст. 265 Митного кодексу України, а також згідно з п. 3 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України від 31.01.2007 р. № 74, при митному оформленні окремих видів товарів посадова особа митного органу, яка здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, обчислює прямі витрати на виробництво товару, зокрема сировину й матеріали та/або комплектуючі, що входять до складу цього товару, відповідно до інформації, надісланої Держмитслужбою.

Якщо заявлена декларантом митна вартість товару в результаті розрахунків нижча, ніж величина витрат, обчислена посадовою особою митного органу згідно з пунктом 3.2 цих Рекомендацій, то посадова особа митного органу повідомляє про це декларанта та запитує додаткові документи в підтвердження заявленої декларантом митної вартості, що визначені в п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766.

Проте, Східна митниця без урахування інформації в наданих разом з декларацією митної вартості позивачем документах, одразу предявив вимогу про надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Колегія суддів зазначає, що позивачем митна вартість товару визначалась за першим методом за ціною договору (контракту).

Та відповідно до пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. №1766, позивачем було представлено всі необхідні документи Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що повязаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, повязаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобовязує позивача надати повний перелік документів відповідно до п. 11 Порядку. При цьому саме формулювання вказаної норми «можуть подаватися», вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п. 11 Порядку, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Східної митниці пояснив, що підставою для витребування додаткових документів була вказівка керівництва про ретельність перевірок.

Суд першої вірно зробив висновок, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу про визначення митної вартості товару є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, з чим погоджується колегія суддів.

Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обовязкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

·за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

·за ціною договору щодо ідентичних товарів;

·за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

·на основі віднімання вартості;

·на основі додавання вартості (обчислена вартість);

·резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст. 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на повязаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не повязані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі обєктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Використані декларантом відомості повинні бути обєктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

З матеріалів справи убачається, що згідно декларації митної вартості від 28.12.2010 року №700000012/2010/017986 та відповідної ВМД №700000012/2010/017986 позивачем було ввезено на митну територію України ідентичні товари від того самого продавця - «Дюран Продюксьон» (Франція), на підставі того ж договору поставки № 6 UK від 05.01.2010 року ( та специфікація №1 до зазначеного договору), митна вартість за якими на товар за кодом 2710198100 за кодом 2710198700 була визначена за ціною договору.

Представник апелянта Східної митниці вказана обставина підтверджена як в суді першої так і апеляційної інстанції, а також підтверджено пояснення представника позивача щодо ідентичності товарів за ВМД №700000012/2010/017986 та ВМД №700000012/2011/001324 за кодом 2710198100 та за кодом 2710198700.

Колегія суддів зазначає, що митна вартість товарів за кодом 2710198100 та за кодом 2710198700 за ВМД №700000012/2010/017986 у грудні 2010 року була визначена за ціною договору, та прийнята Східною митницею.

Таким чином, у разі визначення митної вартості товарів за кодом 2710198100 та за кодом 2710198700 за ВМД №700000012/2011/001324 за ціною договору щодо ідентичних товарів така митна вартість ґрунтувалась би на митної вартості визначеної за ціною договору товарів за кодом 2710198100 та за кодом 2710198700 за ВМД №700000012/2010/017986.

Згідно п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що декларантом не було представлено на вимогу митного органу додаткових документів тому, що ним було представлено всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору, тим більше, що за таким саме методом за тим самим договором митний орган у попередньому місяці проводив митний контроль того ж самого товару, та товар був випущений у торгівлю.

Крім того, не подання декларантом у встановлений строк додаткових документів або відмови від їх подання, зовсім не передбачає, що митний орган зобовязаний визначити митну вартість не за тим методом, який застосував декларант.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України встановлює, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Стаття 266 Митного кодексу Україну чітко визначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, фактично митним органом обовязкові консультації з декларантом проведені не були, що дає суду підстави для висновку, що митним органом були порушені вимоги митного законодавства щодо проведення обовязкових консультацій з декларантом.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Східною митницею не надано суду належних доказів щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого спільним Наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України 24.01.2006 за № 25/44 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 р. за № 64/11938, надміру сплачені митні та інші платежі це сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України 20.07.2007 року за № 618 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за № 1097/14364, встановлено, що суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за шостим методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за ціною договору, ТОВ «Арєка» сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством, а тому належать поверненню позивачу, з чим погоджується колегія суддів.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 27 травня 2011 року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 184, 195, 198 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року по справі №2а/0570/3595/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року по справі №2а/0570/3595/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арєка» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/1/20063 від 03.02.2011року, визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів №700000006/2011/000116/1 від 03.02.2011 року, стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальній сумі 53000,00 грн. залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвалу складено 18 липня 2011 року.

Головуючий суддя І.В.Юрко

Судді:Г.М.Міронова

А.А.Блохін