Ухвала суду № 22302253, 13.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2011 року справа №2а/0570/4053/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрко І.В.

суддів Міронової Г.М. , Блохіна А.А.

при секретарі судового засідання Задоєнко О.В.,

за участю представника позивача Тютюми К.В., представника відповідача Гой В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року по справі № 2а/0570/4053/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку проскасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» 16.03.2011 року звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку проскасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2010 р. № 0001211312/0/38037/10/15-16-23/3, від 12.10.2010 р. № 0001221312/0/38039/10/15-16-23/3, від 22.12.2010 р. № 0001211312/1/48855/10/15-16-23/3, від 22.12.2010 р. №0001221312/1 /48840/10/15-16-23/3, від 11.03.2011р. № 0001221312/2/ 9601/10/15-16-23/3, від 11.03.2011р.№ 0001211312/2/9604/10/15-16-23/3.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову, як прийняту з порушення норм матеріального права та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що проведеною документальною невиїзною перевіркою з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Гладис Комгрупп» за період: січень-грудень 2009 року було встановлено, що на порушення п.5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України про податок на додану вартість», п.5.10, п. 5.11, п. 5.12 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» (із змінами та доповненнями) позивач включив до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Гладис Комгрупп» за нікчемним правочином. Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що у вказаного підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні засоби, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби, складські приміщення, воно не знаходиться за юридичною адресою, чим порушено ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України. Таке підтверджується актами перевірок податкової інспекції, на обліку якої знаходиться постачальники ТОВ «Гладис Комгрупп» та податкового кредиту з ПДВ на рівні ДПА України. Внаслідок цього відсутні обєкти оподаткування ПДВ в розумінні ст. 3 Закону України «Про ПДВ», а томувідповідач стверджує про незаконність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за цими операціями.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної с карги, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної с карги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне в задоволенні апеляційної скарги відмовити, виходячи з наступних підстав.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Шахта КомсомолецьДонбасу», зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровської міської ради Донецької області 02.10.1996р, заміна свідоцтва 29.04.2011 року, у звязку з заміною найменування юридичної особи, свідоцтво серії А00 № 534307, код ЄДРПОУ 05508186.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку була проведена документальна невиїзна перевірка з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Гладис Комгрупп» за період: січень-грудень 2009 року.

За результатами перевірки був складений акт № 1205/15-16-23/3-05508186 від 28.09.2010 року, згідно якого було відображено, що на порушення п.5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.10, п. 5.11, п. 5.12 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» (із змінами та доповненнями) позивач включив до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Гладис Комгрупп» за нікчемним правочином.

Вакті перевірки зазначено, що господарські операції з цим контрагентом не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень на іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення такої діяльності.

Тому за твердженням відповідача згідно з п. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зазначений договір є нікчемним. Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

З наведених підстав відповідач дійшов висновку про порушенняп.5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме підприємством занижено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 185920,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року на суму 50129 грн., ІІ квартал 2009 року -63099,000грн., ІІ квартал -72692,00 грн. при здійсненні нікчемного правочину та п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.10, п. 5.11, п. 5.12 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму у розмірі 148737,00грн., у тому числі по періодах: у березні 2009 року -40103 грн., у травні 2009 року -50480 грн., у грудні 2009 року -58154 грн. при здійснені нікчемного правочину.

На підставі акту перевіркивідповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0001211312/0/38037/10/15-16-23/3 від 12.10.2010р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 278880,00 грн., у тому числі за основним платежем 185920,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 92960,00 грн. та № 0001221312/0/38039/10/15-16-23/3 від 12.10.2011 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 223105,50 грн., у тому числі за основним платежем 148737,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 74368,50 грн.

Позивач не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх у адміністративному порядку.

За наслідками їх оскарження в адміністративному порядку відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

·№ 0001221312/1/48840/10/15-16-23/3 від 22.12.2010р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 223105,50 грн., у тому числі за основним платежем 148737,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 74368,50 грн.;

·№ 0001211312/1/48855/10/15-16-23/3 від 22.12.2010р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 278880,00 грн., у тому числі за основним платежем 185920,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 92960,00 грн.;

·№ 0001221312/2/9601/10/15-16-23/3 від 11.03.2011р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 223105,50 грн., у тому числі за основним платежем 148737,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 74368,50 грн.;

·№ 0001211312/2/9604/10/15-16-23/3 від 11.03.2011р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 278880,00 грн., у тому числі за основним платежем 185920,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 92960,00 грн.;

Колегія суддів зазначає, що відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 29.09.2001 року № 20289/7/16-1617 порядок дій органів ДПС при визначенні нікчемності правочинів регламентується та розяснюється наказами ДПА України від 22.02.2008 року № 106 «Про організацію роботи юридичних підрозділів і органах державної податкової служби при опрацювання розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту на додану вартість у розрізі контрагентів». Метою застосування вищезазначених методичних рекомендацій є формування належної доказової бази у справах про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гладис Комгрупп» (постачальник) був укладений договір № 524 від 12.11.2008 року, згідно якого постачальник зобовязаний поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, в строки, по ціні із якісними характеристиками, узгодженими сторонами по договору і специфікаціях, які є невідємними частинами до договору.

Договором передбачено, що постачальник зобовязаний надати покупцю наступні товаросупроводжувальні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, відповідні товаросупроводжувальні накладні, сертифікати якості. Постачальник зобовязаний у письмовому вигляді, за 3 дні до фактичного постачання, оповістити покупця про строк постачання продукції в умовлений пункт призначення і дані про вантажоперевізника, а також надати інші повідомлення, які потрібні покупцю для здійснення необхідних мір для прийняття продукції.

Ціни на поставлену продукцію встановлюються сторонами в специфікаціях до договору. Розрахунки на поставлену продукцію здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 45 банківських діб з моменту постачання продукції, якщо інше не обговорено у відповідних специфікаціях до договору. Строк дії договору з моменту його підписання до 31.10.2009р., але у всякому випадку до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань.

На підтвердження виконання даного договору позивачем були надані відповідні первинні документи:специфікації та накладні, податкові накладні, сертифікати відповідності, сертифікати про визнання, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи,листи ТОВ «Гладис Комгрупп» стосовно того, що окремі види спецодягу не підлягають сертифікації, приймальні акти, прибуткові ордери, платіжні доручення, які ретельно перевірені судом першої інстанції .

В подальшому придбані товарно-матеріальні цінності були використані у господарській діяльності підприємства, що підтверджується вимогами за період листопад 2008 р. вересень 2009 року, відомостями видачі малоцінки та відомостями видачі спецодягу за вказаний період.

Колегією суддів встановлено, що спірна господарська операція відображена в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Стаття 4 Закону № 996 передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що надані позивачем документи бухгалтерського та податкового обліку фіксують факт здійснення господарської операції, а саме факт придбання позивачем продукції виробничо-технічного призначення (спецодягу).

Вказані вище документи спростовуюь висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні спецодягу позивачем у його контрагента.

Судом першої інстанції встановлено та відповідачем не заперечувалась наявність у позивача податкових накладних, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Відповідачем під час перевірки було встановлено, що ТОВ «Гладис Комгрупп» зареєстроване платником ПДВ. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10.07.2008р. № 100127389, видане ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька, індивідуальний податковий номер 360111205616. Свідоцтво платника ПДВ від 10.07.2008р. № 100127389 анульовано згідно акту № б/н від 29.09.2009р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі розпорядження КМУ № 1120-р від 09.09.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські операції між позивачем та ТОВ «Гладис Комгрупп» були здійснені за період з листопада 2008р. по серпень 2009р., тобто під час дії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10.07.2008р. № 100127389.

З урахуванням цього наведене підприємство правомірно видавало податкові накладні, на підставі яких позивачем були включені до складу податкового кредиту відповідні суми податку.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 23 травня 2011 року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 184, 195, 198 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року по справі № 2а/0570/4053/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року по справі № 2а/0570/4053/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку проскасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвалу складено 18 липня 2011 року.

Головуючий суддя І.В.Юрко

Судді:Г.М.Міронова

А.А.Блохін