Ухвала суду № 22301818, 13.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2011 року справа №2а/0570/3104/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Жаботинської С.В.

суддів Нікуліна О.А. , Радіонової О.О.

при секретарі судового засідання: Левченко Г.О., за участю представника позивача Стрельченко К.П., представника відповідача Рудова Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року у справі № 2а/0570/3104/2011 за позовом Приватного підприємства "Авто-Експрес" до Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області про визнання дій неправомірними та скасування податкових-повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області про визнання дій неправомірними та скасування податкових-повідомлень рішень від 27.01.2011 року № 0000022342/0, № 0000012342/0.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач помилково робить висновок про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Укрмашпром», висновок податкового органу щодо не знаходження ТОВ «Укрмашпром» за юридичною адресою, не наданням податкової звітності, відсутності у достатній кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, основних фондів, транспортних засобів, тобто відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності тощо, ґрунтується на аналізі матеріалів податкової звітності ТОВ «Укрмашпром», які у свою чергу не є належними та допустимими доказами нікчемності укладеного правочину.

Оскільки первинні документи не досліджувалися, тому не можна вважати встановленим факт укладення нікчемного правочину, із аналізу лише документів податкової звітності.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року у справі № 2а/0570/3104/2011 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними податкові повідомлення рішення від 27.01.2011 року № 0000022342/0 про нарахування податку на прибуток у розмірі 157579,00 грн., у тому числі основний платіж 126063,00грн. та штрафна санкція у сумі 31516,00 грн. та № 0000012342/0 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 755791,00грн., у тому числі основний платіж 600582,00 грн. та штрафна санкція у сумі 155209,00 грн.

Своє рішення суд першої інстанції вмотивував тим, що позивачем на підставі наданих первинних документів, наявних у матеріалах справи, доведено правомірність його дій, ознак нікчемності угод не вбачається, оскільки їх реальний характер підтверджений матеріалами справи.

З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Просив рішення суду скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вказує, що по угодам між позивачем та контрагеном відсутній реальний характер їх виконання.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Сніжному проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.11.2009 року по 30.04.2010 року, податку на прибуток підприємств за 2009 рік та І півріччя 2010 року по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром». За наслідками перевірки складено акт від 14.01.2011 року № 25/23-32198122 (а.с.20).

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток підприємств за період з 01.10.09 по 30.06.10 на загальну суму 126063,00 грн., у т.ч. за 2009 рік на суму 126063,00грн. та в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено податок на додану вартість за період з 01.11.09 р. по 30.04.10 р. на загальну суму 600582,00 грн., у тому числі по періодам: у листопаді 2009 року на суму 50000,00 грн., у грудні 2009 року на суму 166666,00 грн., у січні 2010 року на суму 93277,00 грн., у березні 2010 року на суму 236472,00 грн., у квітні 2010 року на суму 54167,00 грн.

Зазначені порушення встановлені, у звязку з укладанням позивачем нікчемного правочину з ТОВ «Укрмашпром» - угода від 09.11.2009 року № 19, який не спричинив реального настання правових наслідків.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення від 27.01.2011 року № 0000022342/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 126063,00грн. та штрафних санкцій у сумі 31516,00 грн. та № 0000012342/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 600582,00 грн. та штрафних санкцій 155209,00 грн. (а.с.18-19).

Оскільки спірні правовідносини виникли у періоді 2010 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно правові акти України, які діяли в той період.

Предметом доказування в цій справі є доведення обставин укладення нікчемного правочину та наявності наданих послуг за договором поставки товару від 09.11.2009 року № 19. Від цих обставин залежить право позивача на формування валових витрат в сумі 504252,00 грн. в четвертому кварталі 2009 року, податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 600582,00грн. в листопаді-грудні 2009 року та січні, березні-квітні 2010 року.

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договору про поставку товару від 09.11.2009 року № 19, оскільки сторони договору не мали наміру на фактичне надання послуг, а позивач мав мету на збільшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість при відсутності фактичного надання послуг.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром» (Постачальник) укладено договір про поставку товару № 19 від 09.11.2009 р. (а.с.35).

Предметом договору є поставка Постачальником товарів у власність Покупця, а Покупець прийняти та сплатити на умовах викладених в Договорі вказаний товар. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість, ціна за одиницю товару (асортимент та номенклатура) визначаються у накладних які є невідємною частиною договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що Покупець перераховує вартість товару шляхом передплати у розмірі 100%. Оплата здійснюється в українських гривнях шляхом банківського переводу на розрахунковий рахунок Продавця. Термін поставки товару та умови поставки товару договірні. (п.4.7, 4.8 Договору). Зобовязання Продавця вважаються виконаними в момент передачі товару Покупцю. Термін дії договору до повного виконання сторонами своїх зобовязань (п. 9.2 договору) (а.с.35).

На виконання умов договору між сторонами складені відповідні рахунки-фактури, податкові накладні:

-рахунок-фактура №СФ-30/12 від 30.12.2009 року, податкова накладна № 30/12/5 від 30.12.2009 року на суму 1400000,00грн., в т.р. ПДВ 233333,33грн. (а.с.29, 41);

-рахунок-фактура № 24/11 від 24.11.2009 року, податкові накладні №24/11 від 24.11.2009 року на суму 1000000,00грн., в т.р. ПДВ 166666,67грн., № 24/11/2 від 24.11.2009 року на суму 700000,00грн., в т.р. ПДВ 116666,67грн., №24/11/1 від 24.11.2009 року на суму 300000,00грн., в т.р. ПДВ 50000,00грн. (а.с.36, 37, 38, 42);

-рахунок-фактура №СФ-25 03 від 25.03.2010 року, податкова накладна № 25 03 3 від 25.03.2010 року на суму 325000,00 грн., в т.р. ПДВ 54166,67грн. (а.с.40, 43).

Цими документами підтверджується, що в листопаді-грудні 2009 року та березні 2010 року ТОВ «Укрмашпром» виписано на адресу позивача документи на загальну суму 3725000,00 грн., у т.ч. ПДВ 620833,34 грн.

Оплата за договором відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем 100% передплати грошових коштів за товар на розрахунковий рахунок ТОВ «Укрмашпром» згідно наступних платіжних доручень: від 24.11.09 № 20 у сумі 300000,00грн., № 21 у сумі 700000,00грн., № 22 у сумі 1000000,00грн., від 30.12.2009 року №57 у сумі 1000000,00грн., № 58 у сумі 400000,00грн., від 25.03.2010 року у сумі 325000,00грн. (а.с. 44-47). Призначення платежу в платіжних дорученнях зазначено «передплата за ПТН в асортименті згідно договору № 19 від 09.11.2009 року, в т.р. ПДВ 20%».

Всього сплачено позивачем за договором сума 3725000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Позивачем до суду надані матеріали, які підтверджують проведення ПП «Авто - Експрес» претензійної роботи з питання стягнення з контрагента ТОВ «Укрмашпром» товару або грошових коштів за спірним договором, а саме заяву з вимогами до банкрута ТОВ «Укрмашпром» від 07.04.2011 року вих. № 109 (а.с.131), ухвала про порушення справи про банкрутство ТОВ «Укрмашпром» № 27/47Б від 11.03.2011 року, постанова по вказаній справі про визнання боржника банкрутом від 22.03.2011 року.

Згідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податкова інспекція не надала суду першої інстанції та апеляційному суду доказів того, що контрагенти позивача не відобразили суми ПДВ у податкових зобовязаннях по наведеним господарським операціям, та того, що на момент здійснення господарської операції підприємства виключені з реєстру платників ПДВ та з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, або іншого підтвердження нікчемності угод.

Згідно статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» організація бухгалтерського обліку на підприємстві: бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи із системного аналізу змісту пункту 5.1 статті 5 та пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведеного вбачається, що обовязковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх звязок з господарською діяльністю платника.

В свою чергу, пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вище перелічені рахунки-фактури, податкові накладні, платіжні доручення, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях, вартості найменування, дат.

При зясуванні судом питання, про притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у звязку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником, як підстава для одержання права на податковий кредит, тобто встановлення умислу в діях посадових осіб ПП «Авто - Експрес», відповідач зазначив, що такі справи відсутні.

Посилання відповідача на те, що послуги, надані ТОВ «Укрмашпром», не повязані з господарською діяльністю позивача спростовуються доказами, наявними у справі. Долучені докази свідчать про фактичне виконання позивачем умов спірного договору.

Висновок відповідача про нікчемність операцій зроблено без використання відповідачем наданих законодавством повноважень, щодо встановлення субєктивної сторони намірів сторін, тобто умислу.

Аналіз наданих документів та договору свідчить про виконання договірних зобовязань у комерційному відношенні, а тому висновок відповідача про порушення позивачем пункту 5.2.1, 5.3.9 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є неправомірним.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 126063,00 грн. призводить до неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в сумі 31516,00грн.

З огляду на наведене, податкове повідомлення-рішення № 0000022342/0 від 27.01.2011 року, яким позивачу за порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 157579,00 грн., у тому числі за основним платежем 126063,00грн., за фінансовими санкціями 31516,00грн. (а.с.18), підлягає визнанню протиправним, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно спірного податкового повідомлення-рішення № 0000012342/0 від 27.01.2011 року, яким позивачу за порушення пункту підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 755791,00 грн., у тому числі за основним платежем 600582,00грн., за фінансовими санкціями 155209,00 грн. (а.с.19) суд враховує наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач правомірно у відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сформував податковий кредит, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 600582,00 грн. відображені позивачем в додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість „Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” за звітні періоді.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд, враховує що відповідачем перевірка дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам між ТОВ «Укрмашпром» та позивачем за період з 01.11.2009 року по 30.04.2010 року здійснювалась вдруге. Попередня перевірка за цей же період проведена 09.07.2010 року, за результатами якої відповідачем складена Довідка від 13.07.2010 року № 518/23-32198122. (а.с.32). Під час проведення перевірки підприємством надані належним чином завірені копії всіх необхідних документів з цього питання. За результатами перевірки фахівцями податкового органу порушень з боку ПП «Авто - Експрес» не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року у справі № 2а/0570/3104/2011 за позовом Приватного підприємства "Авто-Експрес" до Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області про визнання дій неправомірними та скасування податкових-повідомлень рішень- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 липня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена 15 липня 2011 року.

Головуючий: С.В. Жаботинська

Судді: О.А. Нікулін

О.О. Радіонова