Ухвала суду № 22299184, 06.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ципко О.В.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 року справа №2а-11737/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий Попов В.В.,

судді Лях О.П., Горбенко К.П.,

секретар Турко І.Б.

за участю сторін: представника позивача Бодряга В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 р. у справі № 2а-11737/11/1270 за позовом Малого приватного підприємства "Поліпласт" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м.Луганську про визнання дій протиправними та акту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 р. у справі № 2а-11737/11/1270позовні вимоги малого приватного підприємства "Поліпласт" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську задоволено частково.

Визнано протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганськущодо проведення позапланової невиїзної перевірки МПП «Поліпласт» ЄДРПОУ 31443942.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь малого приватного підприємства "Поліпласт" (м. Луганськ, вул. Інтернаціональна, 17, код ЄДРПОУ 31443942) судові витрати у сумі 15,75 грн. (пятнадцять грн. 75 коп.).

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Мале приватне підприємство "Поліпласт" 04.04.2001 р. зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської Ради, що підтверджується свідоцтвом (а.с. 25), має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 17300835 (а.с. 27).

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено право органів державної податкової служби на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Стаття 78 Податкового кодексу України визначає порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем Ленінською МДПІ у м. Луганську була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності МПП "Поліпласт", результати якої оформлені актом від 29.03.2011 року за № 174/23-31443942 (а.с. 28-38).

Зазначений акт перевірки складений субєктом владних повноважень на реалізацію наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську за № 525 від 24.03.2011 року «Про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки МПП "Поліпласт, код за ЄДРПОУ 31443942 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період жовтень, грудень 2009 р., січень-квітень 2010 р.» (а.с. 62).

Як зясовано судом, юридичною підставою для видання наказу субєкт владних повноважень обрав положення п. 21.4 ст. 21, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п. 78.1.3 п. 78.1 ст. 78 і п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України. Фактичною підставою слугував факт отримання відповідачем постанови про призначення документальної невиїзної перевірки МПП "Поліпласт" від 22.03.2011 року (а.с. 63).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу наказу про призначення спірної перевірки, а також дій про проведенню спірної перевірки, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд дійшов наступного.

Відповідно до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно з п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України обставини, котрі є підставами для прийняття податковим органом рішення про проведення перевірки діяльності платника податків, визначені ст.ст.77 і 78 Податкового кодексу України.

Що стосується обовязкової умови, встановленої п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, а саме: надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, судом не встановлено фактів здійснення таких дій відповідачем, а представником відповідача на їх підтвердження не надано жодного доказу.

Тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що субєкт владних повноважень у спірних правовідносинах до початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки МПП "Поліпласт" не дотримався вимог Податкового кодексу України.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганськущодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки МПП «Поліпласт» визнаються судом протиправними.

З наявних у справі документів вбачається, що на виконання наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську № 525 від 24.03.2011 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку МПП "Поліпласт", результати якої оформлені актом від 29.03.2011 року за № 174/23-31443942.

Вивчивши зміст акту, суд відзначає, що спірна перевірка була проведена виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та в документах обовязкової податкової звітності платника податків.

Судом встановлено, представниками сторін визнано, матеріалами справи підтверджено, що відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення спірної документальної невиїзної перевірки не досліджувались.

З цього приводу, суд зауважує, що за правилами Закону України «Про ПДВ» до 31.12.2010р. та за правилами Податкового кодексу України після 01.01.2011р. рух грошових коштів в межах виконання укладених платниками податків правочинів має юридичне значення для обчислення такими платниками податків податкових зобовязань з ПДВ.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах відповідач без дослідження жодних первинних і розрахункових документів зробив висновок про порушення з боку позивача - платника податків податкового законодавства, що суперечить закону.

Суд відмічає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Разом з тим, викладені в акті судження субєкта владних повноважень не ґрунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел.

Акт спірної перевірки не містить документального підтвердження тих порушень, які в ньому зафіксовані, доказів в їх підтвердження відповідачем до суду не подано, а судом самостійно в ході розгляду справи не виявлено.

Таким чином, суд вважає, що спірна перевірка була проведена податковим органом без вивчення відомостей первинних документів платника податків, висновок субєкта владних повноважень про порушення МПП "Поліпласт" Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковим по суті, а дії субєкта владних повноважень по реалізації владних приписів обєктивно зумовлює їх неправомірність через недотримання відповідачем приписів п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

Крім того спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобовязання визначений п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, де указано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54).

За правилами п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст.58).

В силу абз.2 п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобовязання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобовязання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого обєкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обовязком прийняти відповідне податкове повідомлення - рішення.

На наявність у відповідача обовязку діяти саме у такий спосіб вказує також зміст листа ДПА України від 31.01.2011р. №2518/7/23-4017/89 "Щодо окремих питань стосовно перевірок", де зазначено, що відповідно до впроваджених нормативно-правових актів передбачено складання податкових повідомлень-рішень не тільки на збільшення сум податкових зобов'язань платника податків, а і на їх зменшення за результатами перевірки, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 2 (форма "Р") складається також і на суму зменшення податкових зобов'язань.

Разом з тим, як встановлено судом, у спірних правовідносинах відповідач жодних податкових повідомлень рішень не виносив.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Щодо вимог МПП "Поліпласт" про визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту перевірки від 29.03.2011 року за № 174/23-31443942 та визнання зазначеного акту недійсним, колегія виходить з того, що акт перевірки - це лише службовий документ, компетентна обґрунтована думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обовязковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків. Дії податкового органу зі складання акту перевірки є способом реалізації наданих субєкту владних повноважень компетенції.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції перевірено доводи сторін, дано їм правильну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганську - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 р. у справі № 2а-11737/11/1270 за позовом Малого приватного підприємства "Поліпласт" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганську про визнання дій протиправними та акту недійсним залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 12.03.2012 року.

Колегія суддів : В.В. Попов О.П.Лях

К.П. Горбенко