Ухвала суду № 22296054, 23.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Череповський Є.В.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2010 року справа №2а-21204/10/0570

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючий суддя: Яковенка М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.

при секретарі судового засідання Касьяновій В.М.

за участю представників:

від позивача:Пахоменко В.І., Сердюкова М.А.

від відповідача:Романенко О.М., Тіняєва В.А., Фартушняк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року по адміністративній справі №2а-21204/10/0570 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області, за участю Прокуратури Донецької області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2010 року №0000192303/0/33722,-

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» (надалі позивач, ВАТ «Енергомашспецсталь», підприємство) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (надалі відповідач, ДПІ у м. Краматорську Донецької області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2010 року №0000192303/0/33722.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-21204/10/0570 позов Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області, з урахуванням положень ст..11 КАС України, про скасування податкового повідомлення рішення від 21 серпня 2010 року № 0000192303/0/33722 задоволений. Визнано протиправним податкове повідомлення рішення від 21 серпня 2010 року № 0000192303/0/33722 винесене Державною податковою інспекцією у місті Краматорську Донецької області, яким зменшено ВАТ «Енергомашспецсталь» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітний період, за який подано декларацію за травень 2010 року у розмірі 2092082 грн. (том 2 арк. справи 56-58).

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м.Краматорську просить скасувати постанову суду першої інстанції та в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на помилковість висновків суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог, що на його думку призвело до неправильного вирішення спору. Доводить незаконність та необґрунтованість зазначеної постанови (том 2 арк. справи 59-62).

Правовими підставами завищення заявленого до відшкодування податку на додану вартість визначає приписи норм підпунктів 1.8 статті 1, підпункту 7.5.1. пункту 7.5, підпункту 7.7.2 «а» пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР. Склад правопорушення на думку податкового органу полягає у завищені сум бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року на 2092082 грн., у тому числі внаслідок неправомірного формування залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 2218148 грн., та завищення податкового кредиту квітня 2010 року на суму 2092081 грн. 76 коп.

В основу визначення наведеного правопорушення податковий орган покладає наслідки взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю ТК «Оптимум» в розмірі 2092082 грн., по податковим накладним отриманих від постачальника ТОВ ТК «Оптіум», який не задекларував свої податкові зобовязання, з яким не проведено оплату по здійсненим операціям. Крім того, ТОВ ТК «Оптіум» податкові зобовязання з ПДВ за квітень 2010 року не сплачені до бюджету.

Заявник апеляційної скарги доводить, що підтвердження податковим органом бюджетного відшкодування здійснюється відповідно до Методичних рекомендацій, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350. Підтвердження факту надходження сум податку до бюджету відповідно до пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», неможливе внаслідок незнаходження підприємств-постачальників за місцезнаходженням.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу та під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі відхилив, і просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Краматорської міської ради 28 жовтня 2008 року, ідентифікаційний код 00210602, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Краматорську Донецької області, є платником податку на додану вартість з 4 березня 2003 року, що підтверджується свідоцтвом № 06292253 (арк..справи 9 т.1).

18 червня 2010 року позивачем до податкового органу подавалась декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року, якою останній визначив залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, який підлягає сплаті до бюджету за підсумками звітного періоду 33735660 грн. (рядок 24), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 9971 834,00 гривень (рядки 25, 25.1).

Рядком 26 визначено, що залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду дорівнює 23763 826,00 гривень. У цей же день позивачем відповідачу подано розрахунок суми бюджетного відшкодування на суму 9 971 834,00 гривень, та заява про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с.29-38 т.1)

Державною податковою інспекцією у м. Краматорськ Донецької області з 20 липня 2010 року по 09 серпня 2010 року проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась за період з 1 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 16.08.2010 року №1813/23-3-00210602 ( надалі акт перевірки, том 1 арк. справи 13-28).

Керівником податкового органу на підставі висновків акту перевірки, згідно з підпунктом 7.7.2 «а» пункт 7.7, пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», за порушення зазначених норм 21 серпня 2010 року прийняте податкове повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень2010 року у сумі 2092082 грн.

Колегія суддів вважає, що акт перевірки складений за результатами позапланової виїзної перевірки є засобом реалізації відповідачем владних управлінських функцій відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Порядок перевірки відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

У межах спірних відносин податковий орган скористався наданими йому повноваженнями, та направив позивачу податкове повідомленнярішення про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, повязані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Підпунктом 7.7.1 наведеного пункту 7.7 статті 7 передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 «а» пункту 7.7 статті 7 визначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

За змістом цього Закону, право на відшкодування виникає при фактичній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання щодо сплати податку на додану вартість у ціні товару.

Висновками акту перевірки при визначенні правильності податкового кредиту за травень 2010 року встановлено порушення приписів абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7, п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» товариством завищено суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року на 2092082 грн., за взаємовідносинами з ТОВ ТК «Оптимум».

Зменшення податкового кредиту у травні на 2092082, мало місце внаслідок формування позивачем (віднесення до складу податкового кредиту) суми податку на додану вартість, по факту придбання на товару (фероматеріали) що отримані позивачем у квітні 2010 року, згідно господарського договору від 26 лютого 2010 року №15/455.

Факт отримання товару, його оприбуткування, та використання його у власній господарській діяльності позивача підтверджується аналізом документів наведених податковим органом у акті перевірки, та іншими первинними документами, які долучені до матеріалів справи.

Податковий орган в апеляційній скарзі доводить, що відсутність на момент перевірки відомостей про оплату податку ТОВ ТК «Оптимум» до бюджету у травні 2010 року є підставою для зменшення податкового кредиту і як наслідок цього зменшення бюджетного відшкодування. Під час апеляційного провадження встановлено, що оплата на момент перевірки та на момент розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційному проваджені встановлено, що оплата вартості оплаченого товару у тому числі нарахованого на нього податку на додану вартість позивачем не здійснена. З додатку до акту перевірки яким аналізується сума фактично оплаченого податку на додану вартість у квітні 2010 року, який увійшов до бюджетного відшкодування травня 2010 року податок на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ ТК «Оптимум» не увійшов.

Податковий орган безпідставно ототожнив право на формування податкового кредиту (момент такого формування, та його підстави) з правом та розміром бюджетного відшкодування яке являє собою часточку фактично сплаченого кредиту у попередньому податковому періоді. Зазначена помилка призвела до зменшення бюджетного відшкодування, шляхом виключення з його складу суми яке до такого відшкодування позивачем, як платником податку не включалось.

Ніхто з учасників процесу не оспорював факт не проведення оплати ВАТ «ЕМСС» перед контрагентом ТОВ ТК «Оптімум», це підтверджується також актом перевірки, і іншими матеріалами справи.

З акту перевірки вбачається, що на думку податкового органу завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за травень 2010 року на суму 2 092 082,00 гривень виникла внаслідок не підтвердження розрахунків між ВАТ «Енергомашспецсталь» та ТОВ ТК «Оптімум». Так, на підтвердження надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, для підтвердження правомірності формування податкового кредиту ВАТ «Енергомашспецсталь», ДПІ у м. Краматорську Донецької області за місцем реєстрації ТОВ ТК «Оптімум» був направлений запит. На дату складання акту перевірки відповідь не отримано. Станом на 27.09.2010 року отримана відповідь від ДПІ у Калінінському районі м.Донецька від б/д № б/н, що перевірку провести неможливо, у звязку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

У судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що на підтвердження виконання договору ТОВ ТК «Оптімум» виписані ВАТ «Енергомашспецсталь» податкові накладні та складені витратні накладні.

Згідно матеріалів справи ТОВ ТК «Оптімум» є юридичною особою, зареєстроване платником податку на додану вартість НБ № 242057 від 23.11.2009 року, взято на податковий облік в ДПІ у Калінінському р-ні м. Донецька 01.10.2009 року № 891. Відомостей про припинення юридичної особи не зазначено.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Під час апеляційного провадження встановлено, що позивач правомірно у відповідності до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сформував податковий кредит, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання товару. Факт придбання товару за всіма спірними операціями з ТОВ ТК «Оптімум» підтверджений долученими до матеріалів справи накладними, приходними та витратними документами, накладними на внутрішнє переміщення т.м.ц.. Норми даного підпункту Закону України «Про податок на додану вартість» не наведені підстави для прийняття спірного рішення, тобто доводи апеляційної скарги виходять за межі предмету спору.

Стосовно не підтвердження факту здійснення господарських операцій, колегія суддів не приймає доводи податкового органу з огляду на те, що вони спростовуються долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями первинних документів, які доводять факт виконання господарських операцій.

Як встановлено під час апеляційного перегляду підставою зменшення бюджетного відшкодування відповідач вважає неотримання результатів перевірок.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п. 1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що неможливість проведення перевірки контрагента не може випливати на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Отже, аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної.

Таким чином, колегія вважає неправомірним висновок податкового органу про безпідставне включення ВАТ «Енергомашспецсталь» до складу податкового кредиту по постачальнику ТОВ ТК «Оптімум» суми податку на додану вартість по деклараціям за травень 2010 року.

Колегія судів зазначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Колегія судів зазначає що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою , без врахування далі слів у випадках, визначених цим Законом. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету, саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-21204/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-21204/10/0570 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 23 грудня 2010 року. Ухвала у повному обсязі складена 28 грудня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова А.В.Гайдар