Постанова № 22296053, 24.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Качуріна Л.С.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2010 року справа №2а-7093/10/1270

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яковенка М.М.

судді Гайдара А.В., Сіваченка І.В.

при секретарі Чуріковій Я.О.

за участю представників:

від позивача:Айрапетян Д.Ю.

від відповідача:немає

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року у справі № 2а-7093/10/1270 за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» (Позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області (Відповідач) про визнання протиправним та скасування постанов Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області №000745, №000747, №000739, №000736, №000737, №000734, №000726, №000749, №000733, №000742, №000743, №000744, №000750, №000748, №000746, №000735, №000738, №000740, №000741 від 03.09.2010 року про накладення стягнень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач на підставі актів перевірок дотримання законодавства про захист прав споживачів, а саме: акта №000872 від 26.05.2010 року за яким видано приписи №295 від 27.05.2010 року , №304 від 27.05.2010 року, №306 від 27.05.2010 року, №305 від 27.05.2010 року, №308 від 27.07.2010 року, №291 від 27.05.2010 року; акта №000825 за яким видано приписи №293 від 27.05.2010 року, №309 від 27.05.2010 року, №300 від 27.05.2010 року, №299 від 27.05.2010 року, №298 від 27.05.2010 року; акта №000826 за яким видано приписи №292 від 27.05.2010 року, №294 від 27.05.2010 року, №296 від 27.05.2010 року, №307 від 27.05.2010 року, №303 від 27.05.2010 року, №302 від 20.05.2010 року, №301 від 27.05.2010 року; акту №000852 за яким видано припис №297 від 27.05.2010 року про усунення порушень збоку Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» прав споживачів, були застосовані стягнення у вигляді штрафів відповідно постанов №000745, №000747, №000739, №000736, №000737, №000734, №000726, №000749, №000733, №000742, №000743, №000744, №000750, №000748, №000746, №000735, №000738, №000740, №000741 від 03.09.2010 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року у справі № 2а-7093/10/1270 у задоволені адміністративного позову Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено за необгрунтованістю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Луганським міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго» подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні. Пояснив, що після проведеної перевірки, відповідачем були винесені приписи, які були виконанні підприємством, але ж відповідачем без відповідної перевірки виконання приписів, безпідставно та необґрунтовано були прийнятті постанови про накладання стягнень.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у їх відсутність, на підставі наявних в матеріалах справах доказах, проти чого не заперечував представник позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти рішення про задоволення вимог з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач субєкт господарювання юридична особа Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» (далі Луганське МКП «Теплокомуненерго», позивач, підприємство) є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до рішення виконавчого комітету Луганської міської Ради народних депутатів від 24.01.1996 року №31, зареєстроване у виконавчому комітеті Луганської міської Ради народних депутатів 26.01.1996 року, реєстраційний номер №99/5393, ідентифікаційний код 24047779, діє на підставі статуту в редакції, затвердженій рішенням Луганської міської ради від 25.01.2005 року №30/19, адреса місцезнаходження: 91005, м. Луганськ, вул. Куракіна, 23-а.

Згідно п.2.2 Статуту МКП «Теплокомуненерго» предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг споживачам (централізоване постачання гарячої води, централізоване опалення).

До Управління у справах захисту споживачів в Луганській області з питання порушень прав як споживачів, а саме про відмову відключення квартир від мереж централізованого опалення, зняття з обліку як абонентів Луганського МКП «Теплокомуненерго» та проведення перерахунку за не надання послуг центрального опалення звернулись громадяни: ОСОБА_3, мешкає за адресою АДРЕСА_1 у період з серпня 2009 року по дійсний час; ОСОБА_4, мешкає за адресою АДРЕСА_2 у період з червня 2009 року по дійсний час; ОСОБА_5, мешкає за адресою АДРЕСА_3 у період з вересня 2009 року по дійсний час; ОСОБА_6, мешкає за адресою АДРЕСА_4, у період з серпня 2009 року по дійсний час; ОСОБА_7, мешкає за адресою АДРЕСА_5 у період з серпня 2009 року по дійсний час; ОСОБА_8, мешкає за адресою АДРЕСА_6 у період з липня 2009 року по дійсний час; ОСОБА_9, мешкає за адресою АДРЕСА_7 у період з вересня 2009 року по дійсний час; ОСОБА_10, мешкає за адресою АДРЕСА_8 у період з вересня 2009 року по дійсний час; ОСОБА_11, мешкає за адресою АДРЕСА_9 у період з червня 2009 року по дійсний час; ОСОБА_12, мешкає за адресою АДРЕСА_10 у період з березня 2010 року по дійсний час; ОСОБА_13, мешкає за адресою АДРЕСА_11 у період з липня 2009 року по дійсний час; ОСОБА_14, мешкає за адресою АДРЕСА_12 у період з вересня 2009 року по дійсний час; ОСОБА_15, мешкає за адресою АДРЕСА_13 у період з липня 2009 року по дійсний час; ОСОБА_16, мешкає за адресою АДРЕСА_14 у період з вересня 2009 року по дійсний час; ОСОБА_17 мешкає за адресою АДРЕСА_15.ОСОБА_17, АДРЕСА_15 у період з вересня 2009 року по дійсний час; ОСОБА_18, мешкає за адресою АДРЕСА_16 у період з листопада 2009 року по дійсний час; ОСОБА_19, мешкає за адресою АДРЕСА_17 у період з вересня 2009 року по дійсний час; ОСОБА_20, мешкає за адресою АДРЕСА_18 у період з травня 2009 року по дійсний час.

26.05.2010 року на підставі звернень зазначених громадян заступником начальника відділу Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області Шурпановим П.М. у відповідності зі ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів», Положення про Управління у справах захисту прав споживачів в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 23.06.2009 року №229, згідно направлень на проведення перевірок здійснені позапланові перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів у Луганському МКП «Теплокомуненерго».

Проведеними перевірками було встановлено, що вказані вище заявники мають у повному обсязі дозвільні документи, що передбачені законодавством, на встановлення автономного опалення.

На підставі актів перевірок дотримання законодавства про захист прав споживачів, проведених згідно направлень №№ 000825 від 25.05.2010 року (т.№1 а.с.129), 000826 від 25.05.2010 року (т.№1 а.с.132), 000827 від 25.05.2010 року (т.№1 а.с.135) а саме: акта №000827 від 26.05.2010 року видано приписи №295 від 27.05.2010 року, №304 від 27.05.2010 року, №306 від 27.05.2010 року, №305 від 27.05.2010 року, №308 від 27.07.2010 року, №291 від 27.05.2010 року; акта №000825 видано приписи №293 від 27.05.2010 року, №309 від 27.05.2010 року, №300 від 27.05.2010 року, №299 від 27.05.2010 року, №298 від 27.05.2010 року; акта №000826 видано приписи №292 від 27.05.2010 року, №294 від 27.05.2010 року, №296 від 27.05.2010 року, №307 від 27.05.2010 року, №303 від 27.05.2010 року, №302 від 20.05.2010 року, №301 від 27.05.2010 року; акта №000852 видано припис №297 від 27.05.2010 року про усунення порушень збоку Луганського МКП «Теплокомуненерго» прав споживачів з вимогами:

-припинити порушення прав громадян: ОСОБА_3, мешкає за адресою АДРЕСА_1; ОСОБА_4, мешкає за адресою АДРЕСА_2; ОСОБА_5, мешкає за адресою АДРЕСА_3; ОСОБА_6, мешкає за адресою АДРЕСА_4; ОСОБА_7, мешкає за адресою АДРЕСА_5; ОСОБА_8, мешкає за адресою АДРЕСА_6; ОСОБА_9, мешкає за адресою АДРЕСА_7; ОСОБА_10, мешкає за адресою АДРЕСА_8; ОСОБА_11, мешкає за адресою АДРЕСА_9; ОСОБА_12, мешкає за адресою АДРЕСА_10; ОСОБА_13, мешкає за адресою АДРЕСА_11; ОСОБА_14, мешкає за адресою АДРЕСА_12; ОСОБА_15, мешкає за адресою АДРЕСА_13; ОСОБА_16, мешкає за адресою АДРЕСА_14; ОСОБА_17 мешкає за адресою АДРЕСА_15.ОСОБА_17, АДРЕСА_15; ОСОБА_18, мешкає за адресою АДРЕСА_16; ОСОБА_19, мешкає за адресою АДРЕСА_17; ОСОБА_20, мешкає за адресою АДРЕСА_18.

-припинити нарахування виплати за ненадані послуги зазначеним громадянам за вказаними вище адресами.

-про прийняті заходи інформувати Управління у встановлений строк.

12.07.2010 року Позивач повідомив Відповідача, про виконання виданих приписів.

Не зважаючи на це, за невиконання зазначених приписів про усунення порушень прав споживачів Управлінням у справах захисту прав споживачів у Луганській області, відповідно до ст.26, ч.1 п.9 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» до Луганського МКП «Теплокомуненерго» були застосовані стягнення у вигляді штрафів відповідно постанов №000745, №000747, №000739, №000736, №000737, №000734, №000726, №000749, №000733, №000742, №000743, №000744, №000750, №000748, №000746, №000735, №000738, №000740, №000741 від 03.09.2010 року.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини, суд першої інстанції не погодився з позивачем щодо протиправності постанов Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області, вважаючи не доведеним з боку позивача незаконності та протиправності дій відповідача при виконанні ним своїх функцій стосовно законності виданих приписів, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги Позивача щодо протиправності та скасування постанов Відповідача не відповідають діючому законодавству України, не підтверджені матеріалами справи і не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції при розгляді спору виходив із законності проведеної перевірки, виданих на підставі актів перевірки приписів про усунення порушень прав споживачів, при чому колегія судів звертає увагу, що зазначені приписи не були предметом оскарження, при чому в достатній мірі та не в повному обсязі перевірив фактичні обставини справи, що були предметом розгляду, т.б. судом першої інстанції фактично не надано правової оцінки самим постановам, як рішенням субєкта владних повноважень, які оскаржувались, які прийнятті внаслідок невиконання приписів.

Колегія суддів вважає встановленим, що зазначені приписи, на підставі яких видані оскаржувані постанови, у судовому порядку на час їх винесення не оскаржувались і це підтвердив сам представник Позивача.

Відносини між споживачам товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12.05.1991 року.

Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Положенням про Управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №229 від 23.06.2009 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.07.2009 року за №636/16652 (далі Положення №229) визначено, що територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (надалі - Управління), які підпорядковуються Держспоживстандарту України, а також цим Положенням.

Управління у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, наказами Держспоживстандарту України, а також цим Положенням.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, яким є Відповідач по справі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів і мають право, зокрема: давати субєктам господарювання обовязкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти субєктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обовязкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; накладати на субєктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто законодавством надане право Відповідачу, як субєкту владних повноважень здійснювати відповідні владні управлінські функції.

Статтею 23 ч.1 п.9 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів субєкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Як встановлено, на підставі актів перевірки дотримання прав споживачів від 26.05.2010 року, 27.05.2010 року були виданні приписи щодо усунення таких порушень, на підставі яких Відповідачем 03.09.2010 року винесені оскаржувані постанови про накладання стягнення на Позивача.

Відповідно п. 8 ст.7 Закону України № 877 припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Колегія суддів вважає безпідставними доводи Позивача, про відсутність правових підстав для підписання таких приписів керівником управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області Лукашиком М.Ф., який не брав участь у проведенні перевірки та не мав повноважень на складання та підписання оскарженого припису.

Відповідно до п. 4.3 Наказу № 311 «Про затвердження Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг» (надалі - Наказ № 311) у разі, якщо суб'єкт господарювання своєчасно не надав письмового підтвердження про виконання припису щодо усунення виявлених порушень або не виконав такий припис, керівником органу у справах захисту прав споживачів приймається рішення про проведення повторної перевірки. За результатами повторної перевірки приймаються передбачені законодавством відповідні рішення.

Типова форма Постанови затверджена відповідно до Наказу комітету стандартизації, метрології та сертифікації N 679 від 27.11.2000 р. «Про затвердження форм актів перевірок дотримання законодавства про захист прав споживачів, про рекламу, відповідної постанови та рішень» (надалі - Наказ № 679). Виходячи із форми формулювання постанови про накладання стягнення, передбачається проведення повторної перевірки з метою з'ясування питання виконання припису.

Колегія суддів вважає не доведеним з боку відповідача, що така перевірка дотримання виконання приписів ним була здійснена, на підставі якої був встановлений факт невиконання приписів, що стало слідством прийняття рішення.

Крім того, колегія суддів вважає доведеним, що підтверджується наданих в судове засідання суду першої інстанції оборотних відомостей по особовим рахункам осіб, на усунення порушень прав як споживачів, були винесені приписи, що починаючи з травня 2010 року, тобто після винесених приписів, було припинене нарахування громадянам виплат за ненадані послуги з теплопостачання (а.с.12-29 т.2). Про зазначені обставини Позивачем було повідомлено Відповідача, який не зважаючи на це, без встановлення обставин, проведення перевірки прийняв рішення про застосування штрафних санкцій.

Колегія суддів звертає увагу, що стосовно п. 3 Припису, Відповідач своїм некоректним формулюванням даного пункту, зробив неможливим його виконання, оскільки Відповідачем не зазначено з якого саме моменту ЛМКП «Теплокомуненерго» повинно зробити перерахунок та яким нормативним актом це передбачено, в звязку з чим у Відповідача не було жодних правових підстав вважати невиконання цього пункту припису.

Стосовно пункту 4 припису, колегія суддів звертає увагу, що Відповідач листом № 15/42-4-149 від 12.07.2010 р. проінформований про прийняті міри. Колегія суддів вважає, що затримка у надані такої інформації не дає правових підстав вважати при прийнятті Відповідачем 03.09.2010 року, як не виконання такого припису. Крім того, зазначені вимоги про інформування, не є у правовому розумінні невиконанням або несвоєчасним виконанням припису по усуненню порушень прав споживачів, це витікає із сутті самих порушень прав споживачів, на які направлені дії щодо їх усунення. До того ж, як зазначалось вище, Відповідач повинен був у випадку відсутності такої інформації провести відповідну перевірку щодо виконання виданих ним же приписів.

Колегія суддів вважає, що Позивачем були виконані усі вимоги приписів Відповідача, в той мірі, в якій вони були сформульовані.

Ст.19 ч.2 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто законодавством чітко встановлена призумція вини Відповідача на якого покладений обовязок доводити правомірність прийнятого ним рішення.

На підставі встановлених обставин, колегія суддів вважає, що з боку Відповідача не доведено перед судом правомірність прийнятих ним рішень про накладання стягнення, прийнятті постанови є не обґрунтованими, засновані на припущеннях та перед їх прийняттям доказів невиконання винесених приписів у Відповідача не було, Постанова про накладення стягнень Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області видано безпідставно та з порушенням норм законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, невірно надана правова оцінка обставинам справи, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, в звязку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196, 198, 204, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року у справі № 2а-7093/10/1270 задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року у справі № 2а-7093/10/1270 скасувати.

Адміністративний позов Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови заступника начальника Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області за №000745, №000747, №000739, №000736, №000737, №000734, №000726, №000749, №000733, №000742, №000743, №000744, №000750, №000748, №000746, №000735, №000738, №000740, №000741 від 03 вересня 2010 року про накладення стягнень на Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго».

Вступна та резолютивна частина постанови постановлена у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24 грудня 2010 року. Ухвала у повному обсязі складена 28 грудня 2010 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий М.М. Яковенко

Судді А.В. Гайдар І.В.Сіваченко