Ухвала суду № 22296038, 23.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2010 року справа №2а-7549/10/1270

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: Юрченко В.П.,

Старосуд М.І., Чебанова О.О., при секретарі судового засідання Сухоцькій Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільський елеватор» до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, Управління Державного казначейства в Старобільському районі Луганської області за участю прокурора Луганської області, який приєднався до апеляційної скарги, про визнання протиправною та скасування першої податкової вимоги №1/24 від 03 вересня 2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Старобільський елеватор» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправною та скасування першої податкової вимоги №1/24 від 03 вересня 2010 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільський елеватор» задоволені, внаслідок чого, визнано протиправною та скасовано першу податкову вимогу Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області №1/24 від 03 вересня 2010 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено порядок визначення податкового зобовязання та вимога направлена за відсутності передбачених те підстав, крім того, сума боргу не узгоджена.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Старобільською міжрайонною державною податковою інспекцією в Луганській області подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідальність перед фінорганами та держказначействами за підсумками проведених ними документальних перевірок несли товаровиробники (за не поставку зерна на суму отриманого авансу) та заготівельні організації (за неповернення бюджетних позичок). Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» податкові органи визначені як органи стягнення заборгованості перед державою за кредитами, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі.

Головне управління Державного казначейства України в Луганській області також не погодилося із рішенням суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що Управлінням Державного казначейства в Старобільському районі Луганської області внесено подання щодо заборгованості ТОВ «Старобільський елеватор» за державними контрактами 1995 1997 років на загальну суму 20468954, 94 грн. Відповідно до Порядку надання і повернення бюджетної позички на купівлю продовольчого зерна і сортового насіння за держзамовленнями 1995 1997 років передача заборгованості по бюджетним позичкам оформлюється актами прийому передачі та актів звірки між відділеннями та підприємством боржником. Фінансування державного замовлення 1995 року здійснювалося фінансовим органом. Органу казначейства передано інформацію у вигляді акту прийому передачі бюджетної позички станом на 01.05.97 року, підтвердженого підписами керівників фінансового органу, казначейства та ТОВ «Старобільський елеватор». Позивачем підтверджена заборгованість по бюджетній позичці актом звірки станом на 01.01.2003 р. додатком №16 «Звіт про повернення бюджетної позички наданої заготівельним та переробними підприємствам для фінансування державного контракту 1995 року становить 42,7 тис. грн.

Прокуратура Луганської області надіслала на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду заяву про приєднання до апеляційної скарги Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, в якій зазначила, що підтримує доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Представники апелянта в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення аналогічні тим, що викладені в скаргах. Представники позивача заперечували проти доводів апеляційних скарг, просили рішення суду першої інстанції без змін. Прокурор до апеляційного суду не прибув, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Старобільський елеватор» (код ЄДРПОУ 00952798) створений шляхом перетворення Відкритого акціонерного товариства «Старобільський елеватор» (код ЄДРПОУ 00952798), є правонаступником всіх прав та обовязків Відкритого акціонерного товариства «Старобільський елеватор», зареєстрований в якості юридичної особи (т.1 а.с.134-148).

03.09.2010 відповідачем на адресу позивача направлена Перша податкова вимога форми «Ю1» № 1\24, отримана позивачем 13.09.2010, якою ТОВ «Старобільський елеватор» повідомлявся, що станом на 03.09.2010 року сума податкового богу підприємства за узгодженим податковим зобовязанням становить 20468854.94 грн., в тому числі: за основним платежем 7688700 гн., пеня 12780154.94 гн. Крім того, підприємство попереджено, що починаючи з 01.09.2010 року на активи розповсюджується право податкової застави. (т.1 а.с.12).

Підставою для направлення вимоги було подання Управління Державного казначейства в Старобільському районі щодо наявності забогованності за державними контактами, укладеними в 1995-1997 р..

Відповідно до п.1.10 ст.1, п.п.6.2.1. п.6.2. ст.6 Закону №2181 податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу, яка надсилається платнику податків у разі, коли цей платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки.

Таким чином законодавцем чітко визначені дві умови направлення податкової вимоги:

- наявність факту узгодження податкового зобов'язання платника податків;

- несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені строки.

Згідно із вимогами п.п.1.2., 1.3., 1.20 ст.1, ст.5 Закону №2181, п.п.2.2., 23., 2.12., 2.13. п.2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №266 від 03.07.2001р., до узгоджених податкових зобов'язань відносяться:

а) самостійно узгоджені платником податків податкові зобов'язання (визначене платником податків у податковій декларації);

б) нараховані контролюючим органом відповідно до п.п.4.2., 4.3. ст.4 Закону №2181, починаючи з дня отримання платником податку податкового повідомлення. (за винятком випадків, коли платник податків у встановлені Законом терміни розпочинає процедуру апеляційного узгодження);

в) узгоджені в адміністративному або судовому порядку,

г) нараховане податковим органом, починаючи з дня звернення платника податків до податкового органу із заявою про розстрочення (відстрочення) такого податкового зобов'язання.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність факту узгодження податкового зобов'язання в сумі, зазначеній в Першій податковій вимозі.

Колегія суддів не приймає посилання апелянтів на узгодження податкового зобовязання не податковим органом, а контролюючим органом, в даному випадку органами Державного казначейства з наступних підстав.

На виконання п.п.6.2.1. п.6.2. ст.6 Закону №2181, податковому органу для формування та направлення ним податкової вимоги платнику податків додатково необхідно оформлення у встановленому порядку вказаним контролюючим органом подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та розрахунку розміру податкового боргу.

Зазначений порядок відповідачем та третіми особами не дотриманий.

Спеціальним законом, яким в даному випадку є Закон № 2181, визначено поняття контролюючого органу та їх вичерпний перелік унормовано законодавцем у п. 1.12. ст.1, п.2.1. ст.2 Закону №2181, за яким, третя особа не відноситься до контролюючих органів.

Відповідно до п.п.2.2.2. п.2 ст.2 Закону №2181 інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі за запитами правоохоронних органів.

З урахуванням викладеного, колегія судів вважає, що органи Державного казначейства України, зокрема, управління Державного казначейства в Старобільському районі Луганської області, не є контролюючим органом стосовно розглядаємого предмету спору, а отже, не має права проводити процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, оформлювати та направляти до податкового органу у встановленому порядку подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків і розрахунки його розміру.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем порушений порядок визначення податкового зобовязання позивача, та направлена податкова вимога за відсутності передбачених діючим законодавством підстав.

Відповідно до Указу Президента України від 16 січня 1995 року № 51/95 «Про державний контракт на сільськогосподарську продукцію на 1995 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 року № 323 «Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 1997 року № 124 «Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році» закупівля зерна і сортового насіння у сільгоспвиробників для державного контракту і державного замовлення проводилася за рахунок наданих державою бюджетних позичок.

Порядок надання бюджетних позичок у 1995-1997 роках регламентувався наступними нормативними актами:

1995 рік - Порядком надання і повернення бюджетної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур, затвердженим спільним наказом Мінфіну України, Мінекономіки України та Мінсільгосппроду України від 12.07.95 №119/109/193 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.95 за №334/870 (далі - Порядок № 1995);

1996 рік - Порядком надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року, затвердженим спільним наказом Мінфіну України та Мінсільгосппроду України від 11.04.96 №72/113 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.06.96 за №265/1290 (далі- Порядок № 1996),

1997 рік - Порядком надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року, затвердженим спільним наказом Мінфіну України та Мінсільгосппроду України та ДАК «Хліб України» від 04.05.97 №70/54/18 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.06.97 за №212/2016 (далі - Порядок 1997).

Термін повернення в Державний бюджет України наданої бюджетної позички чітко визначений Порядками.

Згідно вищевказаних Порядків, заготівельні підприємства ведуть особові рахунки про надання бюджетної позички для авансування закупівлі продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням для кожного товаровиробника.

Після завершення видачі авансів відділення Державного казначейства України в районах разом із заготівельними підприємствами складають акти приймання - передачі заборгованості по бюджетній позичці, наданій для авансування державним замовленням.

Акти складаються у трьох примірниках, один з яких передається державній інспекції заготівель і якості сільськогосподарської продукції.

Таким чином, відповідно до Порядків надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за держзамовленнями 1995-1997 рр., передача заборгованості по бюджетним позичкам оформляється актами прийома-передачі та актами звірки між відділеннями та підприємством-боржником.

Згідно п.3.1 Порядку 1995 передбачено, що безвідсоткова бюджетна позичка надається заготівельним організаціям Мінсільгосппроду, які мають право державного замовника сільськогосподарської продукції (зерна) до державних ресурсів за державним контрактом, умовах забезпечення повернення і відповідальності за цільове і ефективне використання коштів. П.п. 13.1 і 13.2 цього Порядку передбачено, що товаровиробник відповідальний за поставку зерна за держконтрактом на суму отриманого авансу. А за несвоєчасне повернення бюджетної позички фінансові органи за підсумками документальних перевірок мають право у безспірному порядку стягувати з рахунків заготівельних організацій прострочену заборгованість по ній.

Аналогічне передбачено п.3.1, 10.3 Порядку 1996, а також п.2.1., 10.1 Порядку 1997.

У 1995 році фінансування державного замовлення здійснювалося фінансовим органом, яким в подальшому органу казначейства передано інформацію у вигляді акту прийому-передачі бюджетної позички станом на 01.05.1997р., підтвердженого підписами керівників фінансового органу, казначейства та заготівельного підприємства, та завіреного печатками відповідних установ та підприємства.

Управління Держказначейства у Старобільському районі Луганської області 24.03.2010 листом за №187 зверталося до фінансового управління Старобільської РДА з проханням надати наявні первинні документи стосовно надання бюджетної позички для фінансування державного контракту 1995 року, на що фінансове управління листом від 25.03.2010 №2-03/199 повідомило про відсутність наявних документів, в звязку з їх знищенням по закінченню терміну зберігання.

В розумінні Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 250 від 03.04.1993 року, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин (далі - положення № 250 ), бюджетну позичку необхідно визначати як господарську операцію, факт здійснення якої підтверджується відповідними первинними документами.

Згідно зі ст.1, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні надатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення, при цьому первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення).

На вимогу суду, на підтвердження заборгованості по бюджетній позичці, третіми особами надані акти звірки та довідки про рух сум, отриманих під врожаї певних років (т. 2, а.с.31-91), акти прийому - передачі нафтопродуктів, зерна та мінеральних добрив (т.2 а.с.92-253, т.3 а.с.1-42), акти прийому - передачі матеріально-технічних ресурсів (т.3 а.с.43-65), акти прийому -передачі сільгосптехніки (т.3 а.с.105-132) та особові рахунки про надання бюджетної позички (т.3 а.с.202-249, т.4 а.с.1 -22) на користь третіх осіб.

Згідно із наданими третьою особою договорам та контрактам про надання бюджетної позички для закупівлі зерна у 1996 році, відділення Державного казначейства перераховувало кошти безпосередньо окремим товаровиробникам визначеним угодами (т.4 а.с.25-305, т. 5, а.с.1-172, т.6 а.с. 177-218).

Тотожна ситуація мала місце по угодам 1997 року (т. 5 а.с. 173, т. 6 а.с. 1-176 т.7, а.с. 225-250, т.8 а.с.1-175).

З платіжних доручень, наданих третьою особою на вимогу суду, убачається перерахування коштів відділенням казначейства безпосередньо на рахунки сільгосптоваровиробників ( т. 7, а.с. 54-201).

Суд критично оцінює надані третьою особою докази щодо наявності бюджетної заборгованості позивача за бюджетними позичками, оскільки зазначені документи не є первинним у відповідності до вимог Положення № 250 та Закону № 996, які-б підтверджували факт здійснення господарських операцій на користь позивача.

Таким чином, із системного аналізу нормативних актів, які регламентували надання бюджетних позичок вбачається, що безвідсоткові бюджетні позички (включаючи грошові аванси, натуральні насіннєві і фуражні позички, зерно державних ресурсів та державних резервів, використане для придбання матеріально-технічних ресурсів) в 1995-1997 р.р. надавалися заготівельним підприємствам ДАК «Хліб України» (таким підприємством був Старобільський елеватор, в подальшому реорганізований у ВАТ «Старобільський елеватор», правонаступником якого є ТОВ «Старобільський елеватор») через органи Державного казначейства України на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням.

В подальшому заготівельними підприємствами кошти безвідсоткових бюджетних позичок розподілялися по районах за погодженням з управліннями сільського господарства та продовольства облдержадміністрацій і повідомлялися підвідомчим організаціям та управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, місті Севастополі.

Кінцевими споживачами безвідсоткової бюджетної позички визнавалися сільськогосподарські товаровиробники усіх форм власності, що пройшли відбір на конкурсній основі. Отримання ними бюджетних позичок здійснювалося на підставі трьохсторонніх Договорів про надання бюджетної позички.

Зобов'язаною особою перед Державним бюджетом України по погашенню бюджетних позичок є сільськогосподарські товаровиробники.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу, органом стягнення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, визначено органи податкової служби, які застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Таким чином, ч. 4 ст. 17 цього Кодексу встановлює механізм стягнення бюджетної заборгованості, в тому числі з позичок із державного бюджету, безвідносно від строків виникнення такої заборгованості. Ця норма є процедурною та регулює порядок стягнення бюджетної заборгованості, існуючої на момент її дії.

Спеціальним Законом, яким урегульовано процедуру стягнення є Закон України 2181.

Порядок стягнення невнесених у строк податків і неподаткових платежів, встановлений ст. ст. 6 - 11 цього Закону, а п. 15.2 ст. 15 встановлені граничні строки стягнення податкового боргу.

Поширення законодавцем на стягнення заборгованості з позичок, наданих із державного бюджету, порядку стягнення податкового боргу, дає підстави для висновку про застосування в процедурі стягнення вказаної заборгованості, встановлених законом порядку та граничних строків стягнення податкового боргу.

Судом встановлено, що на спростування позовних вимог відповідач та третя особа посилались на акти звірки за бюджетними позичками наданими у 1995-1997 роках, підписані у 2001-2004 роках.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що до 03.09.2010 протягом 2002 - 2006 років, органом податкової служби податкове зобов'язання на суму, зазначену в першій податковій вимозі або суму яка-б входила до її складу, не нараховувалось і не направлялись позивачу.

Більш того, проведеними відповідачем перевірками протягом вищезазначеного періоду з питань дотримання Позивачем вимог податкового законодавства, фактів порушень бюджетного та податкового законодавства не встановлено, наявність бюджетної заборгованості останнього перед Державним бюджетом не фіксувалась.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем пропущено законодавчо визначений граничний строк (1 095 днів) стягнення податкового зобовязання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального п права.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 195-196, п.2 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст.206, ст. 211, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року у справі №2а-7549/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року у справі №2а-7549/10/1270 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня виготовлення її у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 27 грудня 2010 року.

Колегія суддів: