Ухвала суду № 22296031, 23.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2010 року справа №2а-21870/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Карпушової О.В.,

суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М.

при секретарі: Барбаш Л.О.,

за участю: представників позивача: Морозової Т.В., Рульова П.В.,

представника Східної митниці: Кононенко В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства у Донецькій області, Головного управління Державного казначейства в місті Києві про визнання неправомірною відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що виражені в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України; визнання недійсною Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України; визнання недійсним рішення щодо визначення митної вартості товару за резервним методом методом № 6, стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплачених коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал» звернулося до суду першої інстанції з позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства у Донецькій області, Головного управління Державного казначейства в місті Києві про визнання неправомірною відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що виражені в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700030001/0/00009 від 18.03.2010 р, визнання недійсною Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700030001/0/00009 від 18.03.2010 р., визнання недійсним рішення щодо визначення митної вартості товару від 17.03.2010 р. до ВМД № 700030001/2010/000497 за резервним методом методом № 6, стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплачених ТОВ “Арсенал”(код ЄДРПОУ 30544334) коштів у розмірі 21363 (двадцять одна тисяча триста шістдесят три)грн. 82 коп. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 17.03.2010 року відповідачем була самостійно зроблена оцінка товару за 6-м (резервним) методом шляхом винесення рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000212/2 та видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700030001/0/00009, не погодившись із зазначеним позивач звернувся до східної митниці із заявою про надання дозволу на випуск у вільний обіг товарів під гарантійні зобовязання шляхом сплати до державного бюджету обовязкових платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом. Позивач, отримавши згоду здійснив митне оформлення товару шляхом подання нової ВМД № 700030001/2010/000579 від 29.03.2010 р. з коригуванням митної вартості, що призвело до нарахування та сплати податку на додану вартість в необґрунтованому розмірі, а саме з переплатою у сумі 21363,82 грн. Для підтвердження митної вартості, заявленої ТОВ «Арсенал», відповідач, згідно запиту про надання документів № 11/41/29/18 від 14.04.2010 р. запропонував надати додаткові документи. Позивачем були надані додаткові документи, але на підставі надання запитуваних документів не в повному обсязі, не прийнявши до уваги додатково надані документи, митний орган прийняв Рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом. Таким чином, позивач вважає дії відповідача з визначення митної вартості товару за 6-м (резервним) методом та стягнення у відповідності з визначеною митною вартістю мита та ПДВ протиправними та вчиненими необґрунтовано, непослідовно та з перевищенням повноважень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що Східною митницею доведена правомірність своїх дій, бо відповідач діяв обґрунтовано на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством при прийнятті рішення про визначення митної вартості та наданні картки відмови у митному оформленні, тобто не має підстав для їх скасування та повернення сплаченого податку на додану вартість у розмірі 21363,82 грн.

Позивачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал», судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. ТОВ «Арсенал» вважає, що для підтвердження заявленої митної вартості позивач надав всі документи, необхідні митному органу, цим самим забезпечив можливість митного органу перевірити достовірність заявленої декларантом митної вартості товару за першим методом. Позивач зазначив, що суд першої інстанції не врахував те, що митницею не надано суду доказів щодо неможливості застосування перших пяти методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, а представник Східної митниці заперечував проти її задоволення.

Представники Головного управління Державного казначейства у Донецькій області та Головного управління Державного казначейства в місті Києві в судове засідання за викликом не зявилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, що згідно Контракту № 808 від 25.01.2008 року (а.с.13), укладеному між ТОВ «Арсенал» (Покупець) та Компанією «Baramist Limited», Великобританія (Продавець) було укладено Контракт № 808. Відповідно до п. 1 Контракту Продавець зобовязався поставити, а Покупець прийняти та сплатити на умовах DAF (згідно ІНКОТЕРМС) російсько-український кордон, цинк металевий марки ЦО, ЦОА або ЦВ (ГОСТ 3640-94) в чушках (пакети вагою 970-1100 кг). Додаток № 65 від 09.02.2010 року (а.с.16) до контракту № 808 від 25.01.2008 року повідомляє про обовязок продавця у березні 2010 року поставити покупцю товар у кількості 256 тонн.

Для здійснення митного оформлення позивачем разом з ВМД № 700030001/2010/000497 (а.с.24) подано облікову картку № 70003/2/08/00320 від 12.03.2010 р. (а.с. 30), внутрішній транзитний документ (ВТД) № 702090302.2010.100396.001 від 11.03.2010 р. (а.с. 31), з/д накладну № Ж 0298778 від 20.02.2010 р. (а.с. 32), товаро супроводжувальний документ № 242 від 19.02.2010 р. (пакувальний лист та сертифікат якості на Товар) (а.с. 33), рахунок-фактуру (інвойс) № 032010/02 від 01.03.2010 р.(а.с.17), Контракт № 808 від 25.01.2008 р.(а.с.13-14), додаток № 62 від 21.12.2009 р.(а.с.15), додаток № 65 від 09.02.2010 р.(а.с.16), довідку Костянтинівської ОДПІ від 12.01.2010 р.(а.с. 35), Експортну декларацію країни походження товару № 51416/19020/0000101 від 19.02.2010 р. (а.с. 36). У повній вантажній митній декларації та декларації митної вартості позивачем була визначена вартість товару за першим методом (за ціною угоди), яка склала 1 тонну 2310,10 USD, загальною вартістю 137508,70 USD в національній валюті 1096865,65 грн.

Статтею 11 Митного кодексу України на митні органи України покладено завдання здійснення захисту економічних інтересів України, контролю за додержанням законодавства України з питань митної справи, в тому числі, контроль за правильністю визначення товарів, що імпортуються в Україну.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.98 року № 339 затверджений «Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості», який визначає, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до ст. 41 МК України, зокрема, шляхом:

1.Перевірки документів поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з «Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 року № 1766 (далі-Порядок). 2.Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: - рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; - наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів. Підпунктом 1 п.3 розділу 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України затвердженого наказом Держмитслужби від 24.06.09 року № 602 передбачено право митного органу використовувати під час контролю митної вартості таке джерело інформації як цінова база даних ЄАІС ДМСУ. Східною митницею, при визначенні митної вартості товару «Цинк нелегований, металевий» (код УКТЗЕД 7901110000), було встановлено, що митна вартість значно нижча у порівнянні з цінами на товари, митне оформлення яких вже здійснено. А саме, задекларована позивачем митна вартість становила 2,31 дол. США/кг., коли за ціновою інформацією ЄАІС ДМСУ (станом на день здійснення митного оформлення) мінімальний рівень митної вартості аналогічного товару, найближчого за датою до поточного митного оформлення, складав 2,55 дол. США/кг. Згідно приписів ст.ст. 45, 88 МК України особи, які переміщують товари через митний кордон України зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю. Також згідно ст. 88 МК України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур. Пунктом 4.1 ст. 264 МК України визначено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню. Згідно із ч.2 ст. 264 МК України у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

У відповідності до п.11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів, на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи, перелік яких визначено даним пунктом.

Отже, митним органом для підтвердження заявленої митної вартості декларанту позивача було запропоновано надати додаткові документи, про що було повідомлено письмово та 17.03.2010 року зроблено запис на першому аркуші декларації митної вартості, наданої до митного оформлення:

1) договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

3) рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, повязаних з виконанням умов договору (контракту);

4) відповідна бухгалтерська документація;

5) ліцензійний чи авторський договір (контракт);

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) фірми виробника товару;

7) калькуляція фірми-виробника товару;

8) копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар, розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим;

9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

10) сертифікат про походження товару;

11) відомості про якісні характеристики товару;

12) інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант відмовився від подання додаткових документів, про що свідчить його запис від 17.03.2010 на декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 265 МК України, п.11 Порядку, якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів, а також відсутність у митного органу об'єктивного джерела інформації, а саме товаросупровідних документів на ідентичні товари, які на час здійснення митного оформлення оцінюваних товарів, імпортовані на митну територію України та час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів, тобто за неможливістю застосувати попередні методи визначення митної вартості, митницею, з урахуванням цінової інформації бази даних Єдиної автоматизованої Інформаційної системи Держмитслужби прийнято рішення щодо можливості застосування лише шостого (резервного) методу визначення митної вартості цього товару відповідно до чинного законодавства. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно зі ст. 273 МК України на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Статтею 266 Митного Кодексу України передбачено 6 методів визначення митної вартості товару, а саме: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно ст. 267 МК України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Ст. 268 МК України передбачено, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.

Отже, застосування жодного з цих методів неможливе, бо документально підтверджена інформація щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів була відсутня у звязку з відмовою декларанта надати додаткові документи, а ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари. Такої інформації митниці надано не було.

Відповідно до ст. 269 МК України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари. У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У звязку з зазначеним, митним органом прийнято рішення № 700000006/2010/000212/2 від 17.03.2010 року щодо можливості застосування 6-го (резервного) методу визначення митної вартості з використанням способів, які не суперечать Законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Також, митним органом видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 18.03.2010 р. № 700030001/0/00009, де зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з таких причин: вантажна митна декларація не може бути прийнята на підставі положень 81, 86, 90, 260, 262, 264, 265 Митного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574, Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766, Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.08 № 339. Вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України: необхідно подати нову ВМД згідно вимог рішення про визначення митної вартості товару від 17.03.2010 р. № 700000006/2010/000212/2.

Відповідно до ст. 264 МК України та Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійне зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби від 17.03.08 № 230, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.03.08 за № 259/14950 ( далі - Порядок № 230), у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Позивач, не погодившись із визначеною відповідачем вартістю товару 17.03.2010 року звернувся із заявою № 10/84 (а.с. 27) про випуск продукції у вільний обіг товарів під гарантійні зобовязання шляхом сплати до державного бюджету обовязкових платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом.

Східною митницею 18.03.2010 позивачу направлено листа №11-41/2072 щодо можливості випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати суми обов'язкових платежів згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. Позивач здійснив митне оформлення зазначеного товару шляхом подання скоригованої ВМД № 700030001/2010/000579 від 29.03.2010, де позивач вважає, що сума надмірно сплаченого податку на додану вартість складає 21363,82 грн.(двадцять одна тисяча триста шістдесят три гривні 82 копійки).

Відповідно до п. 11 Порядку № 230 строк дії гарантійного зобов'язання не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товару у вільний обіг.

Згідно п.14 Порядку № 230 митний орган не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань повинен прийняти рішення про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, на підставі розгляду додатково наданих відомостей.

Листом від 14.04.2010 р. № 11-41/2918 (а.с. 37) митним органом було запропоновано ТОВ «Арсенал» надати додаткові документи, відповідно до яких може бути підтверджена митна вартість товару, заявлена декларантом, а саме: прас-лист фірми-виробника товару (оригінал); калькуляція формування собівартості імпортованого товару, фірми-виробника (оригінал); пакувальні листи; ліцензійний чи авторський договір (контракт); сертифікат про походження товару; договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товарів; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару (сировини); прибуткові (товарні) накладні (ордери) на імпортований товар; платіжні документи, що підтверджують факт оплати за імпортований товар (банківські виписки, платіжні доручення); оборотно-сальдові відомості за рахунками 201/281, 632; інформація щодо вартості товару з мережі «Інтернет».

Листом за № 10/65 від 11.05.2010 року (а.с. 38) на адресу Східної митниці від позивача надійшли додані документи, а саме лист ТОО «Каз цинк» № 50-16-30-338 від 26.03.2010 р. щодо неможливості надання калькуляції собівартості товару, тому що надання додаткових документів призведе до розголошення комерційної таємниці підприємства; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № KZ UA 0 07 00357 від 24.02.2010 р. (йде посилання на контракт від 08.02.2010 р. № К-50-16/2010-9, сам контракт не надано), № KZ UA 0 07 00390 від 02.03.2010 р.; платіжні документи, що підтверджують факт повної оплати за імпортований товар (платіжне доручення № 43 від 08.04.2010 р., платіжне доручення № 44 від 09.04.2010 р., платіжне доручення № 45 від 12.04.2010 р., платіжне доручення № 47 від 14.04.2010, платіжне доручення № 48 від 15.04.2010 р., платіжне доручення № 49 від 16.04.2010 р., банківська виписка б/н від 08.04.2010 р., банківська виписка б/н від 09.04.2010 р., банківська виписка б/н від 12.04.2010 р., банківська виписка б/н від 14.04.2010 р., банківська виписка б/н від 15.04.2010 р., банківська виписка б/н від16.04.2010 р.); оборотно-сальдова відомість за рахунком 632/281 за березень 2010 р.; прибуткові накладні № ПН 0001017 від 29.03.2010 р., № ПН 0001018 від 30.03.2010 р., № ПН 0001019 від 30.03.2010 р.

Згідно листа № 11-41/5015 від 16.06.2010 року (а.с. 48) позивача було повідомлено про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, у звязку з тим, що документи надано не у повному обсязі.

Як вбачається з доданих документів, встановлено наступне: експортна ВМД від 19.02.2010 року № 51416/05080/2000101 та товаросупровідний документ від 13.03.2010 р. № 242 оформленні на контракт від 08.02.2010 № К -50-16/2010-9, реквізити якого відрізняються від реквізитів контракту № 808 від 25.01.2010 р., в сертифікаті про походження товару форми СТ-1 № KZ UA 0 07 00357 від 24.02.2010 р. йде посилання на контракт від 08.02.2010 р. № К-50-16/2010-9, а сам контракт не надано, а також залізнична накладна в гр. 2 (№ Ж0298778) містить посилання на контракт від 08.02.2010 р. № К-50-16/2010-9, крім того, в гр. 6 наданої накладної зазначено, що вантаж експортний по контракту з «Balkan Minerals» d.o.o. № К -50-16-2010-9 від 08.02.2010 для фірми «Baramist Limited» по контракту № 808 від 25.01.2008 р.

Відповідно до п.8 Порядку митний орган визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей з оформленням рішення про визначення митної вартості, якщо у поданих декларантом документах відсутні необхідні відомості та/або за підсумками здійснення митного контролю виявлені неточності у відомостях, що містяться у поданих документах та/або виникають сумніви стосовно їх достовірності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що додаткові відомості в підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів, що були надані позивачем до Східної митниці, не відповідали вимогам п.8 Порядку та давали підстави виникненню сумнівів стосовно їх достовірності, що стало підставою для визначення митної вартості товарів саме за шостим методом.

На підстав вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.

Повний текст ухвали виготовлено 28 грудня 2010 року.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства у Донецькій області, Головного управління Державного казначейства в місті Києві про визнання неправомірною відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що виражені в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України; визнання недійсною Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України; визнання недійсним рішення щодо визначення митної вартості товару за резервним методом методом № 6, стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплачених коштів залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон