Постанова № 22296026, 21.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 року справа №2а-23537/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Карпушової О.В., суддів Василенко Л.А., Гімона М.М.,

при секретареві Барбаш Л.О.,

з участю представника позивача Івановій А.Є.,

представника відповідача Шляхова О.А., Заїки О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2010 року в адміністративній справі № 2а-23537/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Маріуполя про визнання незаконними дій та скасування повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Маріуполя в якому просило визнати незаконним дії відповідача щодо: проведення невиїзної документальної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Азовтрейдінжінірінг» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий, квітень, серпень 2009 р. у грудні 2009 року; складання за її наслідками Акту невиїзної документальної перевірки №2102/23-111/31577486 від 10.12.2009 р. Податкове повідомлення рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області від 15.12.2009 р. № 0000772300/0, яким на підставі Акту перевірки зменшено сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість: за лютий 2009 на 23228 грн., за квітень 2009 160131,79 грн., за серпень 2009 р. 118699,49 грн. скасувати.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» задоволений: визнані незаконними дії Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Маріуполі Донецької області щодо проведення невиїзної документальної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Азовтрейдінжінірінг» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період: лютий, квітень, серпень 2009 року у грудні 2009 року; визнані незаконними дії Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Маріуполя Донецької області щодо складання за наслідками перевірки акту невиїзної документальної перевірки №2101/23-111/31577486 від 10 грудня 2009 року; визнані незаконними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Маріуполя Донецької області від 15 грудня 2009 року № 0000772300/0, яким на підставі акту перевірки зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість: за лютий 2009 року 23228 грн., за квітень 2009 року 160131,79 грн., за серпень 2009 року на 118699,49 грн. Присудженого з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Відповідачем на вказане судове рішення подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та пропущення строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначив, що відповідачем у грудні 2009 року проведена невиїзна документальна перевірка позивач з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий, квітень, серпень 2009 року. За результатами якої складено Акт на винесено податкове повідомлення-рішення від 10.12.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 302059,28 грн. Для виключення сумнівів відносно дієздатності та право здатності субєкта господарювання постачальника ПДВ, а також законності здійснення нами фінансово-господарських операцій, тобто підтвердження надмірної сплати ПДВ постачальниками контрагентами, фахівцям ДПІ надіслано запити щодо проведення зустрічних перевірок з урахуванням відповідних ланцюгів постачання. Тобто проводяться перевірки по усьому ланцюгу постачання для підтвердження податкового кредиту підприємства та надмірної сплати податку. При перевірці матеріалів зустрічних перевіркою виявлено факти, за якими платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, а саме: при відпрацюванні ланцюгів постачальників позивача, за матеріалами позапланових зустрічних перевірок у 2, 3, 4 ланці, виявлено взаємовідносини із субєктами господарювання місцезнаходження яких не встановлено та не надано постачальників товарів по ланцюгу тобто дослідити кінченого виробника не надається можливим. Зважаючи на те, що контрагенти позивача (кінцеві виробники) не знаходяться за юридичними адресами вони фактично не могли здійснити господарські операції.

Представники відповідача в судовому засіданні дали пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав її необґрунтованою, просив в її задоволенні відмовити.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 20 серпня 2001 року, включене до ЄДРПОУ за номером 31577486, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя з 23 серпня 2001 року, є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва, виданого 18 січня 2005 року (арк. справи 26, 27, 38, 160).

В період з 8 грудня 2009 року по 10 грудня 2009 року Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя здійснена невиїзна документальна перевірка достовірності заявленої суми до бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивача за період: лютий, квітень, серпень 2009 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 10 грудня 2009 року № 2102/23-111/31577486 (арк. справи 11 19).

В матеріалах справи містяться податкові декларації з ПДВ з додатками № 2, 3, 4, 5: за лютий 2009 року, яка отримана відповідачем 20 березня 2009 року (арк. справи 60 65), за квітень 2009 року, яка отримана відповідачем 20 травня 2009 року (арк. справи 54 59) та за серпень 2009 року, яка отримана відповідачем 21 вересня 2009 року (арк. справи 48 53).

Як свідчить акт перевірки № 2102/23-111/31577486, документальна перевірка декларацій за лютий, квітень, серпень 2009 року відповідачем вже проводилася, про що складені відповідні довідки № 620823-111/31577486 від 30 квітня 2009 року, № 630/23-111/31577486 від 17 липня 2009 року та № 1468/23-111/31577486 від 18 листопада 2009 року (арк. справи 12), що свідчить про відсутність у позивача порушень податкового законодавства стосовно достовірності нарахування бюджетного відшкодування.

Відповідачем повторно проведена документальна перевірка достовірності нарахування бюджетного відшкодування без наявності встановлених законом підстав.

За результатами перевірки винесене спірне податкове повідомлення-рішення № 0000772300/0 від 15 грудня 2009 року, яке є предметом оскарження (а. с. 10).

Спірне податкове повідомлення-рішення № 0000772300/0 від 15 грудня 2009 року прийняте у звязку із порушенням позивачем пункту 1.8. статті 1 та пунктом «а» підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 302059,28 грн. по деклараціям з ПДВ за лютий, квітень та серпень 2009 року (арк. справи 10).

Згідно акту перевірки, відповідачем підтверджуються суми бюджетного відшкодування за 2009 рік повністю, які можуть бути відшкодовані на розрахунковий рахунок позивача. Проте, за результатами перевірок основних постачальників по ланцюгам постачання у 2, 3, 4 ланці, до яких спрямовані запити на підставі Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18 серпня 2005 року № 350, відповідачем не підтверджено факту надходження ПДВ до державного бюджету від платників податку продавців товару, про складені акти зустрічних перевірок щодо взаємовідносин ТОВ «Інтерколтрейд», яке є основними постачальником позивача з іншими підприємствами по ланцюгу постачання: 2 ланка - ТОВ «Алькес», ПП «Меттехсервіс», ПП «Парк-99», ПП «Лібро»; 3 ланка ПП «Углесорт», ТОВ «Техресурси»; 4 ланка ТОВ «Дімаркет». Зазначені акти містяться в матеріалах справи (арк. справи 161 185).

На цій підставі податковим органом здійснено висновок про неправомірність включення до складу податкового кредиту сум, які не надійшли до державного бюджету в сумі 302059,28 грн., в тому числі по деклараціям з ПДВ за лютий 2009 року в сумі 23228,00 грн., за квітень 2009 року в сумі 160131,79 грн., за серпень 2009 року в сумі 118699,49 грн., чим порушено пункт 1.8. статті 1 та пункт «а» підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Між позивачем та ТОВ «Інтерколтрейд» був укладений договір № 29-09/08У від 29 вересня 2008 року, відповідно до умов якого позивач придбав у ТОВ «Інтерколтрейд» вугільну продукцію у асортименті, за цінами та у кількості, зазначеними в специфікації (арк. справи 46, 47).

Передання продукції від постачальника - ТОВ «Інтерколтрейд» позивачу підтверджується актами приймання-передачі. ТОВ «Інтерколтрейд» були виставлені позивачу рахунки для сплати поставленої продукції, оформлені видаткові накладні, а також видані податкові накладні, які включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за період з 1 лютого 2009 року по 28 лютого 2009 року. Всі зазначені документи містяться в матеріалах справи (арк. справи 75 149). З виписки банківського рахунку (арк. справи 72, 92) вбачається, що зазначені суми платежів проведені банком.

Документальними перевірками декларацій з ПДВ за лютий, квітень, серпень 2009 року, що вже проводилися відповідачем, не встановлено порушень податкового законодавства стосовно достовірності нарахування бюджетного відшкодування, про що складені довідки № 6208/23-111/31577486 від 30 квітня 2009 року, № 630/23-111/31577486 від 17 липня 2009 року та № 1468/23-111/31577486 від 18 листопада 2009 року (арк. справи 66 71).

Правовою підставою зменшення податкового кредиту за квітень 2010 року спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000772300/0 від 15 грудня 2009 року на суму 203059,28 грн. наведені норми пункту «а» підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7, пунктом 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи за апеляційною скаргою і дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Стосовно строку зверхня до суду апеляційний суд зазначає наступне.

Суд апеляційної інстанції не приймає доводи відповідача в апеляційній скарзі стосовно пропущення позивачем строків звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000772300/0 від 15 грудня 2009 року, встановлених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діла на момент виникнення спірних правовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи був передбачений річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів з наступних підстав.

Спірне податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 15 грудня 2009 року, що не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи, а позивач звернувся до суду з позовом 12 жовтня 2010 року (а. с. 5), тобто в межах річного строку звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно частини 1 статті 100 цього ж Кодексу, яка діла на момент виникнення спірних правовідносин, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Матеріалами справи підтверджено відсутність факту пропущення річного строку звернення до суду з даним позовом, встановлених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суд першої інстанції правомірно не застосував наслідки статті 100 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності проведення перевірки з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Серед прав, наданих податковим органом, передбачених статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» є здійснення документальних невиїзних перевірок (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Підпунктом 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Тобто, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку заявлених даних у податковій декларації протягом 30 днів, наступних за днем її отримання.

Згідно із пунктом 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205 (далі Наказ № 327), за результатами проведення невиїзних документальних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

З урахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що проведення повторної документальної перевірки податкових декларацій з ПДВ Законом України «Про податок на додану вартість» та Наказом № 327 не передбачено. Так відповідач діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Закону України «Про податок на додану вартість» тому його оскаржувані дії, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи підтверджено, як факт отримання податкових накладних, так і списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату вугільної продукції. Податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних, зауважень щодо форми та змісту цих накладних податковим органом не зроблено.

Щодо порушення позивачем пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з тим, що під час проведення документальної перевірки позивача відсутня можливість дослідити кінцевого виробника руху товарів по ланцюгу постачання, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Позивач, як платник податку, набуває право на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному підпунктом 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від'ємне значення податку на додану вартість залишається.

Під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції відповідач не заперечував щодо сплати позивачем суми ПДВ у розмірі 302059,28 грн. у попередніх податкових періодах постачальнику вугільної продукції - ТОВ «ТОВ «Інтерколтрейд». Це також підтверджується матеріалами справи.

Згідно Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для отримання відшкодування визначав дані тільки податкової декларації за звітний період і не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків, твердження відповідача про не підтвердження права на бюджетне відшкодування позивачем в залежності від сплати до бюджету ПДВ третіми особами є безпідставним. Цей Закон не ставив в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми ПДВ поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Враховуючи викладені обставини щодо спірного податкового повідомлення-рішення суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення рішення винесено без наявності встановлених порушень норм пункту «а» підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7, пунктом 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо дій відповідача по складанню акту про результати невиїзної документальної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість № 2101/23-111/31577486 від 10.12.2009 року суд апеляційної інстанції має зазначити наступне.

Акт про результати невиїзної документальної перевірки, не є нормативним або ненормативним актом, який встановлює, змінює, скасовує норми права чи породжує права та обовязки субєкта якому він адресований. Акт є документом який фіксує встановлення певних фактів, цей документ не є рішенням субєкта владних повноважень, акт не тягне по відношенню до позивача ніяких юридичних наслідків. Складання таких актів по результатам проведення перевірки є обовязковими діями податкового органу, які передбачено законодавчо.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку щодо визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя щодо складання за наслідками перевірки акту невиїзної документальної перевірки № 2101/23-111/31577486 від 10.12.2009 року.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача частково спростовують правильність висновків суду першої інстанції, тому постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

Постанова виготовлена в повному обсязі 24 грудня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.195 ч.1, ст. 196, ст.198, ст.202, ст.205, ст. 207, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2010 року задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2010 року в адміністративній справі № 2а-23537/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Маріуполя про визнання незаконними дій та скасування повідомлення-рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» щодо визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя щодо складання за наслідками перевірки акту невиїзної документальної перевірки № 2101/23-111/31577486 від 10.12.2009 року.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Маріуполя про визнання незаконними дій та скасування повідомлення-рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» щодо визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя щодо складання за наслідками перевірки акту невиїзної документальної перевірки № 2101/23-111/31577486 від 10.12.2009 року відмовити.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2010 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон