Ухвала суду № 22295918, 21.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 року справа №2а-19239/10/0570

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі суддів: Юрченко В.П., Старосуд М.І., Чебанова О.О., при секретарі судового засідання Сухоцькій Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Центральна районна аптека № 76» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма рент» до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкових повідомлень рішень від 11.03.2010 №0000172342/0, від 19.05.2010 №0000172342/1, від 11.03.2010 №00001722342/0, від 19.05.2010 №0000172342/1, від 11.03.2010 №0000182342/0, від 19.05.2010 №0000182342/1, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з зазначеним позовом (з уточненнями та зміною) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2010 р. № 0000172342/0, від 19.05.2010 р. № 0000172342/1 в частині нарахування заборгованості з податку на прибуток підприємств у розмірі 18223 грн. та відповідних штрафних санкцій, скасування повністю податкових повідомлень-рішень від 11.03.2010 р. № 0000182342/0, від 19.05.2010 р. № 0000182342/1.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними податкові повідомлення рішення від 11.03.2010 №00001722342/0 та від 19.05.2010 №0000172342/1 в частині нарахування заборгованості з податку на прибуток у сумі 18223грн. та штрафних санкцій 9111,5 грн., та повністю від 11.03.2010 №0000182342/0, від 19.05.2010 №0000182342/1.

Суд першої інстанції встановив, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині визначення податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу на обґрунтування якої зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, та не взято до уваги, що на порушення вимог п.п.4.1.1 ст. 4 Закону № 283 та п.4.1 ст. 4 Закону № 168, позивачем здійснено реалізацію основних засобів на суму 40004 грн., але належним чином не відображено при формуванні валових доходів та податкового зобовязання з ПДВ, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 10001.00 грн. та податкове зобовязання з ПДВ за грудень 2007 року на суму 8001 грн. Крім того, занижено валовий дохід на залишкову вартість переданих основних засобів у сумі 32888 грн., у звязку з чим занижено суму податку на прибуток на суму 8222 грн. та з ПДВ на суму 6578 грн. Також апелянт зазначає, що позивачем до складу податкового кредиту включено податкові накладні на загальну суму 8949 грн., які мають невірно заповнені реквізити назви підприємства та номер свідоцтва платника ПДВ, що є підставою не приймати вказані накладні взагалі до податкового обліку.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача заперечував проти її задоволення .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку дочірнього підприємства «Центральна районна аптека № 76» товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма рент» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р., за наслідками якого складено акт від 18.02.2010 року № 316/23/30335546, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000172342/0 від 11.03.2010 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в звязку з порушенням п.п.4.1.1, п.п.4.1.6, п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9, п.п.11.3.1 п.11.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на загальну суму 57656 грн., в тому числі за основним платежем 34873 грн., за штрафними санкціями 22783 грн.;

(позивачем оспорюється часткового у сумі 27334.50 грн., в тому числі за основним платежем - 18223грн. та штрафних санкцій 9111,5 грн.)

-№ 0000182342/0 від 11.03.2010, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 35292 грн., в тому числі: за основним платежем 23528 грн., за штрафними санкціями 11764 грн., в звязку з порушенням п.1.4 ст. 1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3,п.4.1 ст.4, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі п.п. «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 та п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181.

Не погодившись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення рішення без змін.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не включено до складу валового доходу за 4-й квартал 2007 року вибуття основних засобів на суму 40004 грн. Вказане порушення встановлено під час перевірки головної книги підприємства по рах.109 «Інші основні засоби», відповідно до якої рахувалась вартість основних засобів станом на 31.12.2007 року 187682.25 грн., а станом на 01.01.2008 р. 147677.84 грн.

Позивач стверджує, і суд першої інстанції погодився з вказаними доводами, що різниця у вартості основних засобів пояснюється виправленням бухгалтерської помилки та переміщенням основних засобів з обліку на рахунку 109 «Інші основні засоби» на рахунок 104 «Машини та обладнання».

Як вбачається з матеріалів справи, в головній книзі по рахунку 104 „Машини та обладнання” в березні 2006 року позивачем відображено оборот по дебету в сумі 40004,41 грн. (том 2 арк. справи 67), та по рахунку 109 „Інші основні засоби” в березні 2006 року позивачем відображений оборот по кредиту в сумі 40004,41 грн. (том 2 арк. справи 68). Бухгалтерською довідкою від 01.03.2006 р. визначено, що в березні 2006 року був здійснений перенос основних засобів з рахунку 109 „Інші основні засоби” на рахунок 104 „Машини та обладнання ” в загальній сумі 40004,41 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що продаж товарів матиме місце тільки лише у випадку передачі прав власності за договорами. Жодних інших первинних документів або даних бухгалтерського обліку про реалізацію основних фондів під час перевірки не встановлено, а тому доводи апеляційної скарги податкового органу про порушення позивачем п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження валового доходу позивача за 4 квартал 2007 року в сумі 40004 грн. спростовано позивачем та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Крім того, перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не включено до складу валового доходу в 1-му кварталі 2009 року на залишкову вартість безоплатно переданих основних фондів будівлі аптеки, розташованої у м. Сіверськ, вул. Артема, 7 в сумі 32888 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено актом перевірки, - п. п. 4.2 статуту Дочірнього підприємства „Центральна районна аптека № 76” Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія” (том 2 а.с. 33-40) майно, що передане Дочірньому підприємству „Центральна районна аптека № 76” Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія” є власністю засновника, тобто товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія” і належить дочірньому підприємству на праві повного господарського відання. ТОВ „Обласна аптечна холдингова компанія” нежитлове приміщення (будівля аптеки) внесено на праві повного господарського відання до статутного фонду Дочірнього підприємства „Центральна районна аптека № 76” Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія”, правонаступником якого є позивач, що підтверджується актом приймання-передачі основних фондів до статуту підприємства від 01.04.1999 р. (том 2 а.с. 49-51).

Згідно з свідоцтвом про право власності на будинок для охорони здоровя (аптечний заклад), підвал, що розташований в м. Сіверську, вул. ім. Артема, буд. 7, від 05.04.2002 р. № 181 є обєктом права власності ТОВ „Обласна аптечна холдингова компанія” (том 2 а.с.32).

20.03.2009 р. між ТОВ „Обласна аптечна холдингова компанія” (продавець) та ТОВ „Сігма Рент” (покупець) укладений договір № 11 купівлі-продажу корпоративних прав (передачі прав засновника) (том 2 арк. с. 24-31), предметом якого є передача продавцем покупцю своїх прав засновника дочірніх підприємств. Пунктом 1.2.35 вказаного договору передбачено, що покупцю передаються права засновника на Дочірнє підприємство „Центральна районна аптека № 76” Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія”.

27.03.2009 р. ТОВ „Обласна аптечна холдингова компанія” (продавець) та ТОВ „Сігма Рент” (покупець) укладений договір купівлі-продажу відповідно до якого продавець зобовязується передати нерухоме майно у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти це майно і сплатити за нього обговорену грошову суму (т. 2 а.с. 44-46). За змістом договору - відчужується нежитлова будівля, загальною площею 80,6 м2, що розташована за адресою: Донецька область, Артемівський район, місто Сіверськ, вул. ім. Артема, буд. 7. Вказаний договір зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується відповідним витягом (т. 2 а.с. 47). Передаточним актом від 27.03.2009р. підтверджується повернення з балансу позивача на баланс ТОВ „Обласна аптечна холдингова компанія” з наступною передачею/прийом на баланс ТОВ „Сігма Рент” нерухомого майна (т. 2 а.с.43).

26.05.2009 р. право власності ТОВ „Сігма Рент” на нежитлову будівлю зареєстровано КП „Артемівське бюро технічної інвентаризації”, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т. 2 а.с. 48).

28.03.2009 р. між позивачем (орендарем) та ТОВ „Сігма Рент” (орендодавцем) укладено договір оренди № 47 вищевказаного приміщення нежитлового приміщення, за яким орендодавець передає орендареві за плату на термін, визначений договором, нежитлове приміщення з метою здійснення орендарем своєї господарської діяльності. На виконання умов договору оренди сторонами 28.03.2009 р. складений акт прийому-передачі нежитлового приміщення.

З таких підстав, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт заниження валових доходів не підтверджується, оскільки вказана будівля ніколи не належала на праві власності позивачу, а лише перебувала або в повному господарському володінні, або в оренді. Щодо наявності в бухгалтерському обліку позивача дебіторської заборгованості на суму 32888 грн., яка власне і стала причиною до висновку про заниження валових доходів, то вказана помилка усунута позивачем в ході перевірки шляхом її списання, про що не заперечує податковий орган.

Відповідно до п.п. 1.4. України «Про податок на додану вартість», поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Частиною 2 цього підпункту встановлено, що не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів … оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, що позивач набував право власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: Донецька область, Артемівський район, місто Сіверськ, вул. ім. Артема, буд. 7.

Крім того, під час перевірки був складений реєстр податкових накладних, які включені до складу податкового кредиту з вартості придбання товарів, які мають невірно заповненні реквізити назви підприємства та номер свідоцтва платника податку на додану вартість (т. 2 а.с. 56-59).

Податковий орган, керуючись п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.п.7.4 ст. 7 Закону України № 168, зазначив, що вказані накладні не можуть підтверджувати суму сплаченого податку в звязку з придбанням товарів, а тому неправомірно завищено податковий кредит.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податковий орган помилково ототожнює наявність податкових накладних, в яких допущені помилки та взагалі відсутність податкових накладних. Як вбачається з цих накладних, індивідуальний податковий номер Покупця зазначено правильно, що не ускладнює податковому органу ідентифікувати такого Покупця, а наявність помилки не дає підстав визнавати їх недійсними.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 195-196, п.2 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст.206, ст. 211, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року у справі № 2-а-19239/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року у справі № 2-а-19239/10/0570 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня виготовлення її у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 24 грудня 2010 року.

Колегія суддів: