Ухвала суду № 22295884, 23.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Савченко С.В.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2010 року справа №2а-25715/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Старосуда М.І.

суддів: Юрченко В.П., Чебанова О.О.

при секретарі судового засідання Сухоцькій Д.Ю.

за участю представників:

від позивача Тюшкиної Л.А.

від відповідача Удода М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Краматорської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 26 листопада 2010 року

по адміністративній справі № 2а-25715/10/0570

за позовом державного підприємства «Селидіввугілля»

до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

10 листопада 2010 рокуДержавне підприємство “Селидіввугілля” звернулося до суду із позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення рішення від 17 серпня 2010 року № 0000221742/0 про нарахування податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5366,37 грн. основного платежу та 10732,74 грн. штрафних санкцій.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що пунктом 7.4 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що ставка податку становить 10 відсотків від об'єкта оподаткування з доходів шахтарів-працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Зазначена норма закріплена також у статті 4 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Таким чином, законодавством врегульовано ставку податку з доходів шахтарів працівників за списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Не погоджується з вимогою відповідача щодо необхідності застосування ставки 15% з окремих категорій працівників (робітники, віднесені до п. «в» списку 1), оскільки Закон не встановлює підпунктів зі списку 1, на яких поширюється ставка податку 10%. Також вважає неправомірним застосування ставки 15% податку з доходів фізичних осіб при наданні путівок працівникам, які відносяться до списку № 1, оскільки відповідно до пп. 2.3.4 п. 2.3 статті 2 Інструкції по статистиці заробітної плати від 13.01.2004 року № 5 до фонду оплати праці відносяться виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі, у тому числі вартість путівок працівникам та членам їх сімей на лікування та відпочинок.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року у справі № 2а-25715/10/0570 позов задоволений, визнано частково недійсним податкове повідомлення рішення від 17 серпня 2010 року № 0000221742/0 про нарахування податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5366,37 грн. основного платежу та 10732,74 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з рішенням суду, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до необґрунтованого та невірного рішення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Державне підприємство “Селидіввугілля” є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код 33426253, перебуває на обліку в Красноармійській ОДПІ Донецької області.

Красноармійською обєднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку відокремленого підрозділу «Шахти № 1-3 «Новогродівська» державного підприємства «Селидіввугілля» за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт перевірки від 05.08.10 № 511/23-2/33621589.

Актом перевірки встановлено порушення вимог п. 7.1 статті 7, пп. 8.1. статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» стосовно повноти і своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб (утримання та перерахування податку з заробітної плати) за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року встановлено його заниження на суму 3601,67 грн., у тому числі за січень 2010 року у розмірі 1357,00 грн., за лютий у розмірі 1208,94 грн., за березень 2010 року у розмірі 1035,73 грн. Також відповідачем встановлено порушення стосовно повноти і своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб (утримання та перерахування податку з надання путівок в пансіонат «Карпати») встановлено його заниження за січень 2010 року у розмірі 1764,70 грн.

17 серпня 2010 року відповідачем винесено податкове повідомлення рішення № 0000221742/0 про нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 17426,61 грн., у тому числі основний платіж 5808,87 грн. та штрафні санкції 11617,74 грн., яке частково оскаржується позивачем у даній адміністративній справі у розмірі 16099,11 грн., у тому числі основний платіж 5366,37 грн. та штрафні санкції 10732,74 грн.

19 серпня 2010 року вказане податкове повідомлення рішення № 0000221742/0 отримано позивачем, про що він зазначив в позовній заяві.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 10 листопада 2010 року, державне підприємство «Селидіввугілля» звернулось до суду з адміністративним позовом до Краматорської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення, крім того позивачем подана заява про поновлення строку для звернення до суду з зазначеним позовом (арк. справи 35).

В заяві про поновлення строку позивач посилається на вимоги частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи - шість місяців. Водночас, позивач зазначив, що підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. Строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими доводами з огляду на наступне.

Частинами 1, 5 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк (вказана норма діє з 30.07.2010 року).

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 3), 19 серпня 2010 року до відокремленого підрозділу Шахта «1/3 Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» надійшло податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 року. Отже, останнім днем звернення позивача з даним позовом до адміністративного суду було 19 вересня 2010 року.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення).

Проте, всупереч вимогам статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя першої інстанції ухвалою від 12 листопада 2010 року відкрив провадження по справі № 2а-25715/10/0570, не зясувавши, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом, не розглянув заяву про поновлення строку та не прийняв рішення про поновлення чи відмову в поновлені пропущеного строку.

Листом від 13.10.2010 року № 1425/11/13-10 Вищий адміністративний суд України довів до відома апеляційних адміністративних судів порядок застосування окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого, під час вирішення питання про відкриття провадження у справі місцевим адміністративним судам необхідно перевіряти додержання строку звернення до суду. У разі пропуску такого строку та визнання вказаних особою причин пропуску строку неповажними місцевий адміністративний суд повинен залишити адміністративний позов без розгляду.

Якщо провадження у справі було помилково відкрито за адміністративним позовом, поданим із порушенням строку звернення до адміністративного суду, питання про поновлення якого судом і не вирішувалося, і про пропуск строку стало відомо у ході розгляду справи, суд перевіряє поважність причин пропуску строку на звернення до суду і в разі визнання їх неповажними залишає адміністративний позов без розгляду.

Апеляційним адміністративним судам при розгляді апеляційних скарг необхідно перевірити законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції про наявність поважних причин для поновлення строків на звернення до адміністративного суду в разі подання заперечень на ухвалу про поновлення строку звернення до суду.

Крім того, суд апеляційної інстанції повинен перевіряти висновки місцевих судів про наявність поважних причин пропуску звернення до суду, які були зроблені після відкриття провадження у справі за адміністративним позовом, поданим із порушенням строку звернення до адміністративного суду, питання про поновлення якого судом не вирішувалося. Якщо апеляційним адміністративним судом буде встановлено необґрунтованість висновків місцевого суду про наявність поважних причин для поновлення строку звернення до адміністративного суду, апеляційний адміністративний суд повинен скасувати постанову суду першої інстанції і залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, в якості поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що частиною другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено загальний строк звернення до адміністративного суду - шість місяців, а підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено строк звернення до адміністративного суду - 1095 днів.

Однак, колегія суддів зазначає, що вказані позивачем причини пропуску звернення до адміністративного суду не є поважними, оскільки з 30 липня 2010 року частино 5 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк, тобто вказаною нормою встановлений місячний строк звернення до суду для даної категорії справ.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач без поважних причин пропустив місячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною 5 статті 99 КАС України для даної категорії справ, тому постанову суду слід скасувати, а позов слід залишити без розгляду.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції провадження по справі відкрито з порушенням норм процесуального права, оскільки адміністративний позов подано після спливу місячного строку звернення до суду, а судом першої інстанції не вирішувалось питання про поновлення цього строку, який пропущено без поважних причин, що є підставою для скасування постанови суду та залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 99, 100, 107, 159, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року у справі № 2а-25715/10/0570 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року у справі № 2а-25715/10/0570 скасувати.

Позов державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000221742/0 від 17 серпня 2010 року залишити без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі з 27.12.2010 року.

ГоловуючийМ.І. Старосуд

СуддіВ.П. Юрченко

О.О. Чебанов