Ухвала суду № 22295875, 23.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Дяченко С.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2010 року справа №2а-19332/10/0570 <приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

зал судового засідання № 5 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Дяченко С.П., суддів: Сіваченко І.В., Шишова О.О.

при секретарі судового засідання - Козловій О.М. ,

за участю представника позивача - Колпахчьян Г.І., представника відповідача - Присяжного С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі № 2а-19332/10/0570 за позовом Асоціації «Ріст» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення від 22.07.2010 року

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Асоціація «Ріст» звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення від 22.07.2010 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2010 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 22.07.2010 року № 0001752340/0-19270/10/23-313, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 546 808,5 грн., у тому числі за основним платежем 364 539 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 182 269,5 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Асоціації «Ріст» судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.

Відповідач з постановою Донецького окружного адміністративного суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом неправильно застосовані норми матеріального права. На думку апелянта , судом першої інстанції порушено норми п.1.4 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартість», п.1,.3 Порядку №327, ст.ст. 69, 79 , п.4 ч.1 ст. 7, ст. 9, ч.4-5 ст.11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України , ст.ст. 67, 68 Конституції України. Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги докази , викладені в акті документальної перевірки Асоціації «Ріст» від 13.07.2010 року за №4792/23-3/24806179; не скористався інформацією , яку міг би надати директор ТОВ СК «Екос-Плюс» ОСОБА_1., у задоволенні клопотання про виклик якого в якості свідка, було відмовлено. Просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

При апеляційному перегляді справи, представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення ; представник відповідача наполягав на скасуванні постанови суду.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, які, зокрема:

1) здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів);

2) забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів;

3) контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;

4) здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних або юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Позивач - Асоціація «Ріст» - є юридичною особою, зареєстроване 10.04.1997 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером 24806179, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька, здійснює свою діяльність у відповідності до Статуту.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України є суб»єктом владних повноважень.

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу України» на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР (надалі Закон України № 168) податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, виходячи з наступного:

У період з 09.07.2010 по 13.07.2010 року відповідачем проведена документальна невиїздна перевірка Асоціації «Ріст» з питань недотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ СК "Екос-плюс" за період з січня по квітень 2009р. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.1.4 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України № 168, а саме: заниження позивачем податку, що підлягає сплаті до бюджету на суму 364 539 грн., в тому числі по наступним періодам: січень 2009р. 91728 грн., лютий 2009р. 50000 грн., березень 2009р. 203803 грн., квітень 2009р. 19 008грн.. За результатами перевірки складено акт від 13.07.2010р. за №4792/23-3/24806179, в якому зазначено, що позивачем були укладені нікчемні правочини з ТОВ СК «Екос-плюс», а саме: за №09-02/01 від 20.01.2009р., №09-02/04 від 26.02.2009р., №09-03/01 від 05.03.2009р., №09-03/02 від 05.03.2009р., які не спричинили реального настання правових наслідків, вони не відповідають вимогам закону, їх вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України ,є нікчемними.

На підставі вказаних порушень Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька було винесено податкове повідомлення рішення №0001752340/0-19270/10/23-313 від 22.07.2010 року, яким підприємству визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 364 539,00 грн. та застосовані фінансові санкції в розмірі 182 269,50 грн.

Колегія суддів не може погодитись з доводом апелянта про те , що угоди , укладені між ТОВ СК "Екос - плюс" та Асоціацією "Ріст": від 20.01.2009р. №09-02/01; від 26.02.2009р. №09-02/04; від 05.03.2009р. за №09-03/01; від 05.03.2009р. №09-03/02 , є нікчемними правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, з огляду на наступне:

Насамперед слід зазначити, що за ступенем недійсності правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними за певних умов.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину судом не вимагається. В той же час оцінка такому правочину та висновок про його нікчемність має бути наведена судом у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказана норма закону не тільки не містить прямої вказівки на нікчемність правочину укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказує на його оспорюваність.

Частина 1 ст. 208 ГК України передбачає, що якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ СК «Екос-плюс» були укладені договори купівлі - продажу: за №09-02/01 від 20.01.2009р.; №09-02/04 від 26.02.2009р.; №09-03/01 від 05.03.2009р.; №09-03/02 від 05.03.2009р., за якими позивач придбав у ТОВ "СК Екос-плюс" трубопровід та планку анкерну на загальну суму 2187229 , 42 грн., яку в подальшому реалізував своїм контрагентам.

З матеріалів справи видно, що Асоціація "Ріст" за період з 01.01.2009 року по 30.04.2009 року, рівно, як і за весь період 2009 року, в яких нашли відображення взаємодії з ТОВ СК «Екос Плюс» регулярно у встановлений законом порядку та строки надавало податкові декларації.

Висновки відповідача про завищення податкового кредиту в сумі 364539,00 грн. базуються на даних, Макіївської ОДПІ, отриманих станом на червень 2010 року. Проте, відповідачем не враховано , що правовідносини між Асоціацією «Ріст» та ТОВ СК «Екос-плюс» відбувались в січні-квітні 2009 року, а не в період 2010 року.

Тобто, на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) продавець ТОВ СК « Екос Плюс» був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Відповідно, за таких обставин, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2010 року № 10/82 по аналогічній справі за позивом приватного підприємства «Армавір» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає, що, заперечуючи проти позову, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька не врахувала характерні ознаки, необхідні для визнання таких господарських зобовязань недійсними, передбачені ст.ст. 207-208 ГК України, а саме:

- вчинення їх обєктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому; наявним повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

- такі господарські зобовязання характеризуються субєктивним наміром сторін (сторони) порушити вимоги закону, оскільки вони укладаються з метою, яка заздалегідь суперечить інтересам держави і суспільства.

Для того, щоб намір однієї особи міг бути підставою для висновку про вчинення зобовязання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, він має бути підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про наявність волі та безпосередній зміст такої волі (усвідомлення протиправності угоди, свідомо допускати настання протиправних наслідків, та ін.).

Згідно частини 1 статті 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до п.1-2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що при здійсненні владних управлінських функцій відповідачем-Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька, не доведено належними засобами доказування наявність у позивача умислу на укладання договорів з метою ухилення від сплати податків; правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 22.07.2010 року № 0001752340/0-19270/10/23-313.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права; підстави для її скасування відсутні.

Ухвала в повному обсязі виготовлена 24 грудня 2010 року.

Керуючись статтями 184, 195, 196, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі № 2а-19332/10/0570 за позовом Асоціації «Ріст» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення від 22.07.2010 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: С.П. Дяченко

Судді: І.В. Сіваченко

О.О. Шишов