Ухвала суду № 22295854, 23.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В., Галатіна О.О., Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2010 року справа №2а-19280/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенка М.М.

при секретарі судового засіданняЧурікової Я.О.

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_3 дов. від 14 січня 2008 року

ОСОБА_4 дов. від 20 грудня 2010 року

від відповідача:ОСОБА_5 дов. від 21 грудня 2010 року

ОСОБА_6 дов. від 11 січня 2010 року

ОСОБА_7 дов. від21 грудня 2010 року

ОСОБА_8 дов. від 22 грудня 2010 року

за участю прокурора: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Краматорську

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 20 жовтня 2010 року (повний текст складено та підписано 25 жовтня 2010 року)

по адміністративній справі№ 2а-19280/10/0570 (судді Шинкарьова І.В., Галатіна О.О., Михайлик А.С.)

за позовомвідкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м. Краматорськ

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

про скасування податкового повідомлення рішення від 20 липня 2010 року №0000172303/0/29015/10/23-3,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року по справі №2а-19280/10/0570 задоволено вищезазначений позов, визнано протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську від 20 липня 2010 року №№0000172303/0/29015/10/23-3, яким зменшено відкритому акціонерному товариству «Енергомашспецсталь» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 4520458 грн., з мотивів їх безпідставності його прийняття (том 1 арк. справи 4-6,42,232,том 2 арк. справи 93-96).

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Краматорську (відповідач по справі, надалі відповідач, податковий орган, інспекція) просить скасувати постанову суду першої інстанції та в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на помилковість висновків суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Доводить незаконність та необґрунтованість зазначеної постанови (том 2 арк. справи 97-102).

Правовими підставами завищення заявленого до відшкодування податку на додану вартість визначає приписи норм підпунктів 1.8 статті 1, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.2 «а» пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР. Склад правопорушення, на думку податкового органу, полягає у завищені сум бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року на 4520458 грн., у тому числі внаслідок неправомірного формування залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 2218148 грн., та завищення податкового кредиту квітня 2010 року на суму 2092081 грн. 76 коп.

В основу визначення наведеного правопорушення податковий орган покладає наслідки взаємовідносин з товариствами з обмеженою відповідальністю ТК «Оптимум», «Енерго Інвест Холдінг», та «Індустріальні сплави».

Заявник апеляційної скарги доводить, що підтвердження податковим органом бюджетного відшкодування здійснюється відповідно до Методичних рекомендацій, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350. Підтвердження факту надходження сум податку до бюджету відповідно до пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», неможливе внаслідок незнаходження підприємств-постачальників за місцезнаходженням.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу та під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі відхилив, і просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

Прокурор доводи апеляційної скарги підтримує, в судове засідання 23 грудня 2010 року не зявився, про неможливість явки повідомив по телефону.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Відкрите акціонерне товариство „Енергомашспецсталь” є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 00210602 (том 1 арк. справи 7,9), є платником податку на додану вартість з 4 березня 2003 року, що підтверджується свідоцтвом № 06292253 (том 1 арк. справи 8).

Як платник податку на додану вартість, позивач 20 травня 2010 року подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість з додатками за квітень 2010 року, (арк.. справи 43-53), якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 9094959 грн. (код рядка 25, 25.1), залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду 26953157 грн. (код рядка 26).

Державною податковою інспекцією у м. Краматорськ Донецької області у червні 2010 року проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась за період з 1 січня 2010 року по 31 березня 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 14 липня 2010 року №1554/23-3-00210602 ( надалі акт перевірки, том 1 арк. справи 10-21).

Керівником податкового органу на підставі висновків акту перевірки, згідно з підпунктом 7.7.2 «а» пункт 7.7, пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», за порушення зазначених норм 20 липня 2010 року прийняте податкове повідомлення-рішення яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року у сумі 4520458 грн.

Колегія суддів вважає, що акт перевірки складений за результатами позапланової виїзної перевірки як засобу реалізації відповідачем владних управлінських функцій відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Порядок перевірки відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

У межах спірних відносин податковий орган скористався наданими йому повноваженнями, та направив позивачу податкове повідомленнярішення про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, повязані із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідних сумах відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.

Підпунктом 7.7.1 наведеного пункту 7.7 статті 7 передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 визначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Висновками акту перевірки передбачено, що в порушення приписів вищезазначеного підпункту позивачем завищено суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року на 4520458 грн., у тому числі на порушення підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму податкового кредиту квітня 2010 року сумі 2092081 грн. 76 коп., на порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено рядок 26 (залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) на суму 2218148 грн. (том 1 арк. справи 20).

Зменшення податкового кредиту у квітні на 2092081 грн. 76 коп., мало місце внаслідок формування позивачем (віднесення до складу податкового кредиту) вартості податку на додану вартість , яка нарахована на товар (фероматеріали) що були отримані позивачем у квітні 2010 року, у межах виконання господарського договору від 26 лютого 2010 року. Факт отримання товару, оприбуткування, та використання його у господарській діяльності підтверджується аналізом документів наведених податковим органом у акті перевірки, та товаротранспортними та іншими первинними документами, які долучені до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції та апеляційному проваджені.

Податковий орган в апеляційній скарзі доводить, що відсутність на момент перевірки відомостей про оплату податку ТОВ ТК «Оптимум» до бюджету у квітні 2010 року є підставою для зменшення податкового кредиту і як наслідок цього, зменшення бюджетного відшкодування. Під час апеляційного провадження зясовано, що посилання на зазначеного контрагента здійснені податковим органом помилково, взаємовідносини з даним товариством не вплинули на прийняття спірного податкового рішення та його предмет.

Під час апеляційного провадження встановлено, що позивач правомірно у відповідності до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сформував податковий кредит, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання товару. Факт придбання товару за всіма спірними операціями від товариств з обмеженою відповідальністю «Енерго Інвест Холдінг», та «Індустріальні сплави» підтверджений долученими до матеріалів справи 73 накладними, що доводять перевезення вантажів залізничним транспортом, приходними та платіжними документами. Норми даного підпункту Закону України «Про податок на додану вартість» не наведені підставою для прийняття спірного рішення, тобто доводи апеляційної скарги виходять за межі предмету спору.

Стосовно зменшення бюджетного відшкодування за взаємовідносинами з ТОВ «Індустріальні сплави» та «Енерго Інвест Холдінг», підставою такого зменшення бюджетного відшкодування відповідач наводить не доведення фактів оплати та здійснення господарських операцій у січні, лютому та березні 2010 року, відсутність розрахунків між позивачем та зазначеними контрагентами.

Під час апеляційного провадження встановлено, що оплата за товар позивачем контрагенту не здійснена, суми податку на додану вартість, що віднесені до складу податкового кредиту за першою з подій (отримання товару або податкової накладної) не включені позивачем до бюджетного відшкодування квітня 2010 року.

Стосовно не підтвердження факту здійснення господарських операцій, колегія суддів позбавлена можливості прийняти доводи податкового органу з огляду на те, що вони спростовуються долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями первинних документів, які доводять факт виконання господарських операцій повністю від укладення угод до оплати. Зазначені обставини повно та правильно встановлені судом першої інстанції і не є спірними між сторонами на момент апеляційного перегляду справи.

Як встановлено під час апеляційного перегляду підставою зменшення бюджетного відшкодування відповідач вважає неотримання результатів перевірок.

По взаємовідносинам з ТОВ «Індустріальні сплави» відповідачем зменшено за січень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 1775438 грн., за лютий 2010 року у сумі 2004804,40 грн., за березень 166090 грн. 30 коп.

По взаємовідносинам з ТОВ «Енерго Інвест Холдинг» за лютий 2010 року 286815 грн. 40 коп. за березень 2010 року 287310 грн. Під час апеляційного провадження встановлено, що до складу бюджетного відшкодування позивачем віднесена частка податку на додану вартість, яка сплачена позивачем даному товариству, зазначене підтверджується додатком до акту перевірки 9\1, в якому за 39 про платами визначено про сплату податку на додану вартість 978650 грн. 68 коп. Тільки зазначена сума увійшла до бюджетного відшкодування, всі інші суми податку на додану вартість не були фактично сплачені і віднесенні на підставі податкових накладних тільки до податкового кредиту, але не включені позивачем до бюджетного відшкодування, внаслідок чого безпідставно виключені відповідачем з бюджетного відшкодування.

Колегія суддів дійшла висновку стосовно того, що позивач при визначені бюджетного відшкодування дотримався вимог підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме визначив суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій ним, як отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Колегія судів зазначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Колегія судів погоджує висновки суду першої інстанції щодо особливостей бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в межах непрямого податку, і зазначає що податковий орган бажає повязати право на таке відшкодування зі сплатою за певними господарськими операціями.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідачем на Методичні рекомендації щодо порядку адміністрування Державної податкової адміністрації України, затверджені наказом від 18 серпня 2005 року № 350, оскільки вони не зареєстровані у Міністерстві юстиції України, не є нормативно-правовими актами в розумінні статті 117 Конституції, і не можуть застосовуватися судом з огляду на положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства, нормами якої запроваджений принцип законності як один з основних принципів адміністративного судочинства.

Колегія судів зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою , без врахування далі слів у випадках, визначених цим Законом. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету, саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську на постанову Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-19280/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-19280/10/0570 залишити без змін.

Ухвала складена та проголошені її вступна та резолютивні частині у судовому засіданні 23 грудня 2010 року. Повний текст ухвали складений 23 грудня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко