Ухвала суду № 22295856, 21.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 року справа №2а-6510/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Яманко В.Г.

при секретарі судового засідання Задоєнко О.В.,

за участю представників позивача Прахової Н.І., Клименко Р.Л.,

представника відповідача Масленнікової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року у справі № 2а-6510/10/1270 за позовом Малого приватного підприємства виробничої торгівельно-комерційної фірми «Приват-Коммерс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000692360/0 від 20.08.2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення №0000692360/0 від 20.08.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем до відповідача були надані щомісячно податкові декларації з податку на додану за період з липня 2009 року по травень 2010 року включно, які були зареєстровані у відповідача. Відповідно до рядку 25.1 вказаних податкових декларацій та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума по податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у розмірі 570552, 00 грн. Посадовими особами відповідача були частково перевірені суми, що задекларовані у вищенаведених податкових деклараціях та не було виявлено фактів неправомірного віднесення позивачем сум до податкового кредиту, який декларувався як бюджетне відшкодування, що підтверджується довідкою від 16.12.2009 року за № 1137/23- 616/21799042 «Про результати позапланової виїзної перевірки МПП ВТКФ «Приват-Коммерс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень - жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у травні - вересні 2009року», довідкою від 11.02.2010 за №112/23-616/21799042 «Про результати позапланової виїзної перевірки МППВТКФ «Приват-Коммерс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад - грудень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні -листопаді 2009 року, довідкою від 16.07.2010 за №529/23-616/21799042 «Про результати позапланової виїзної перевірки МППВТКФ «Приват-Коммерс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий - березень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2008 року, січні та лютому 2010 року». Висновками довідок зазначено про неможливість підтвердження заявленої суми підприємством бюджетного відшкодування за період з липня по жовтень 2009 року на загальну суму - 79056,00 грн., з листопада по грудень 2009 року на загальну суму - 28985,00 грн., з лютого по березень 2010 року на загальну суму - 130166,00 грн. у звязку із направленням запитів на проведення перевірок з питань правових відносин по основним постачальникам та не отримання відповідей. 19.08.2010 відповідачем було складено акт перевірки № 617/23-616/21799042 «Про результати невиїзної перевірки МПП ВТКФ «Приват-Коммерс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період з серпня 2009 року по та травень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось щомісячно у періоді з червня 2009 року по квітень 2010 року.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 1.8., п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст.. 7, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, завищення суму бюджетного відшкодування по ПДВ за період з серпня 2009 року по травень 2010 року на суму - 570552,00 грн.

За результатами акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000692360/0 від 20 серпня 2010 року, згідно якого було зменшено суму бюджетного відшкодування підприємства по ПДВ за податковими деклараціями за період з серпня 2009 року по травень 2010 року на загальну суму - 570552,00 грн. Вказане податкове повідомлення - рішення позивач вважає не законним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач не погодився з таким рішеннями суду, подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права на підставі неправильного та неповного дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин у справі. Апелянт вказує, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 20.08.10 року прийняте Ленінською МДПІ у м. Луганську за результатами невиїзної документальної перевірки МПП «Приват-Коммерс». В ході зазначеної перевірки встановлено що МПП «Приват-Комерс» безпідставно віднесло до податкового кредиту серпня-грудня 2009 року, лютого-травня 2010 року суми ПДВ, у звязку з не підтвердженням сплати податку по ланцюгу постачання (відсутність контрагентів за місцезнаходженням, відсутність первинних документів на підтвердження укладання та виконання господарських операцій).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Мале приватне підприємство виробничої торгівельно-комерційної фірми «Приват-Комерс» здійснює господарську діяльність на підставі Статуту підприємства та зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 01.11.2004 року за номером 13821200000006241, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 16 31 т. 1).

Мале приватне підприємство виробничої торгівельно-комерційної фірми «Приват-Комерс» внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки № 35514 від 02.10.2003, ідентифікаційний номер 21799042 (а.с.32 т. 1). Згідно свідоцтва № 17300720 про реєстрацію платника податку на додану вартість підприємству присвоєно індивідуальний податковий номер 217990412369 (а.с. 33 т. 1).

Як платником податку на додану вартість ПП ВТКФ «Приват-Комерс» подано до відповідача декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року; січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 201 Ороку, травень 2010 року (а.с. 146 - 225 т. 1 ), якими визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку у розмірі 570552,00 грн. (код рядка 25, 25.1).

Сума податкових зобовязань та податкового кредиту підтверджені копіями податкових накладних ( т. 1 а.с. 227, 241, 242, 244, 247, 257; т. 2 а.с. 5, 6, 9, 11, 14, 22, 34, 40, 46-48, 68, 78-81, 91, 102, 118-122, 131, 138-140, 155,167, 174, 175, 193 ) та платіжних доручень (т. 1 а.с. 229, 243, 246, 250, 258; т. 2 а.с. 8, 10, 13, 16, 24, 36, 42, 52-55, 71-74, 93-95, 104, 105, 125-127, 132,145-149, 157-158, 168, 177-178, 195).

Достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за періоди липень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року; січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року у сумі 570552,00 грн. підтверджена довідкою від 16.12.2009 року за № 1137/23- 616/21799042 «Про результати позапланової виїзної перевірки МПП ВТКФ «Приват-Коммерс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень - жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у травні - вересні 2009року», довідкою від 11.02.2010 за №112/23-616/21799042 «Про результати позапланової виїзної перевірки МППВТКФ «Приват-Коммерс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад - грудень 2009року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні -листопаді 2009 року, довідкою від 16.07.2010 за №529/23-616/21799042 «Про результати позапланової виїзної перевірки МППВТКФ «Приват-Коммерс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий - березень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2008 року, січні та лютому 2010 року» ( т. 1 а.с. 59 -104).

Одночасно з поданням до податкового органу податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідний період позивачем подано і заяви про повернення суми бюджетного відшкодування ( т. 1 а.с. 150, 160, 167, 173, 179, 186, 193, 203, 209, 217, 224).

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до Наказу ДПА України від 18.08.2005 № 350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організацій та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» податковий орган проводить зустрічні документальні перевірки по відповідному ланцюгу постачання і до їх завершення позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування, але суд вважає необгрунтованими доводи відповідач з наступних підстав.

Перевірки по ланцюгам постачання, на які посилається відповідач, проводяться не стосовно безпосередніх постачальників товарів, а за ланцюгами постачання починаючи з другого ланцюга та інших. Факт сплати суми ПДВ у ціні товару безпосередньо позивачем відповідачем не заперечується.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплати до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильного визначення суми податкових зобовязань та податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що згідно приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна надати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Однак в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Оскільки таких справ найбільше з-поміж інших справ, то фактично загальним є правило про те, що тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача субєкта владних повноважень.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню із бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

З пояснень представників позивача убачається, що в акті перевірки № 617/23-616/21799042 від 19.08.2010 року вказані підприємства основні постачальники, які мають нульовий стан. В якості підприємств, які за актом податкового органу мають незадовільні стани, вказані контрагенти по третьому ланцюгу постачання.

Як пояснив представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції даних про скасування свідоцтв платників ПДВ підприємств, які були постачальниками товарів (послуг) МПП «Приват-Комерс», станом на час вчинення операцій не встановлено. З якими показниками звітували підприємства контрагенти позивача, відповідачем також не встановлювалось.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що висновки акту перевірки № 617/23-616/21799042 від 19.08.2010 року зроблені відповідачем лише на підставі відсутності інформації від підприємств - контрагентів.

Як вбачається з пояснень представника відповідача підставою для відмови у відшкодуванні ПДВ позивачу є неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Колегія суддів зазначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлено в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням викладеного, факт порушення контрагентами -постачальниками продавця своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному етапів з придбання товарів (послуг), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (позивач) вживає заходи до відшкодування податку до бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана, або що діяльність платника податку, його взаємозалежність спрямована на здійснення операцій повязаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема у випадку, коли такі операції здійснюються через посередників.

Таких доказів відповідачем у судовому засіданні не надано.

Таким чином, у даному випадку порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» контрагентами позивача породжує наслідки саме для цих підприємств, а тому не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Відповідачем суду не було доведено факту порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Із аналізу наведених обставини погоджується висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем правомірності своїх дій щодо зменшення позивачу суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за податковими деклараціями:за серпень 2009 року на суму 1010,00 грн.; за вересень 2009 року на суму 52622,00 грн.; за жовтень 2009 року на суму 1359,00 грн.; за листопад 2009 року на суму 14417,00 грн.; за грудень 2009 року на суму 2816,00 грн.; за лютий 2010 року на суму 16850,00грн.; за березень 2010 року на суму 113316,00грн.; за квітень 2010 року на суму 87621,00 грн.; за травень 2010 року на суму 280541,00грн., а всього на загальну суму - 570 552,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року у справі № 2а-6510/10/1270- залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року у справі № 2а-6510/10/1270- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 24 грудня 2010 року.

Головуючий суддяІ.В. Юрко

Судді:Г.М. Міронова

В.Г. Яманко