Ухвала суду № 22295838, 22.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 року справа №2а-2593/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Попова В.В.

суддів: Горбенко К.П.

Лях О.П.

при секретарі судового засідання: Асєєвій Я.В.

за участю сторін: представників Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька - Бойка В.В., Гриненко М.А., Вороневич Т.А., Заікіна О.Г., Гайдей О.О.,

представника Акціонерного товариства закритого типу «Донбаспромелекторомонтаж», м. Донецьк - Криворучко В.Ж.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року у адміністративній справі № 2а-2593/10/0570 за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Донбаспромелекторомонтаж», м. Донецьк до Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька про визнання недійсним повністю податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька від 30 грудня 2009 року про донарахування податку на додану вартість № 0006071542/1 на суму 220 037 грн., податку на додану вартість № 0006171542/0 на суму 382 456 грн., податку на прибуток № 0009181540/1 на суму 4 609 069 грн., комунального податку № 0007381541 на суму 170 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька про визнання недійсним повністю податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька від 30 грудня 2009 року про донарахування податку на додану вартість № 0006071542/1 на суму 220 037 грн., податку на додану вартість № 0006171542/0 на суму 382 456 грн., податку на прибуток № 0009181540/1 на суму 4 609 069 грн., комунального податку № 0007381541 на суму 170 грн..

Донецький окружний адміністративний суд своєю постановою від 03 листопада 2010 року у справі № 2а-2593/10/0570 позовні вимоги задовольнив.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, Державна податкова інспекція в Калінінському районі м. Донецька звернулася до Донецького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що в січні та червні 2009 року позивачем укладено ряд угод про новацію до договорів підряду з ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» та ТОВ «Металургмонтаж 10», згідно яких оплата за монтажні та ремонтні роботи, що були виконані у вересні жовтні 2008 року та червні 2009 року зменшена на 1 687 045,88 грн. Роботи від зазначених субпідрядників згідно актів, на основі яких складені форми № КБ-з за вересень-жовтень 2008 року та червень 2009 року, підписані сторонами та вартість робіт включена до складу валових витрат за 3 квартал 2008 року та за півріччя 2009 року. Згідно угод про новацію, укладених в січні та червні 2009 року, оплата за монтажні та ремонті роботи зменшена на 1 687 046,66 грн., тобто, на думку відповідача, підприємством списана кредиторська заборгованість перед субпідрядниками у сумі 1 687 045,88 грн., але роботи отримані у повному обсязі. Апелянт вважає, що зазначені кошти, у відповідності до норм підпункту 1.22.1. пункту 1.22. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безповоротною фінансовою допомогою сумою заборгованості перед іншою юридичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Щодо порушення позивачем підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», апелянт зазначає, що позикодавцем ОСОБА_9 на підставі угоди про надання тимчасової цільової фінансової допомоги від 22 квітня 2009 року надано позивачу 500 000 грн. для використання їх на оплату праці за лютий, березень 2009 року, виконання зобовязань перед соціальними фондами. Строк повернення позики 16 червня 2009 року, проте станом на 30 червня 2009 року позика не повернута та не включена до складу валових доходів.

Щодо отримання передплати від ТОВ «Металпомснаб», апелянт зазначає, що позивачем 30 липня 2008 року отримана передплата в сумі 5 000 000 грн., а відвантаження ТМЦ, як передбачено пунктом 3.1. договору № 25/07-08 від 25 липня 2008 року не здійснювалося. У бухгалтерському обліку відображено отримання передплати, а у податковому обліку не відображено отримання передплати в липні 2008 року, внаслідок чого до складу валового доходу не включено зазначену суму, а зобовязання у позивача по відвантаженню ТМЦ припинилися. Крім того, позивач 30 липня 2008 року сплатив на користь ТОВ «Металпомснаб» передплату на таку ж суму 5 000 000 грн. за договором № 25/07-08 від 25 липня 2008 року, проте отримання будівельних матеріалів за цим договором не здійснювалося. У бухгалтерському обліку відображено здійснення передплати, а у податковому обліку не відображено здійснення передплати в сумі 5 000 000 грн. в липні 2008 року, внаслідок чого не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість сума 5 000 000 грн. без ПДВ та підлягає включенню до складу валових витрат у відповідності до підпунктів 4.1.1., 4.1.6. пункту 4.1. статті 4, підпункту 11.3.1. пункту 11.3. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Формування податкових зобовязань на підставі операції взаємозаліку не відповідає змісту підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено обєкт оподаткування як операції з поставки товарів та послуг, що передбачають перехід права власності, що не є можливим в результаті відмови сторін від зобовязань.

Відносно завищення позивачем валових витрат, внаслідок невключення до їх складу відсотків по фінансовому кредиту, виданому Промінвестбанком, в порушення підпункту 5.5.1. пункту 5.5. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідач зазначив, що кредит у розмірі 5 000 000 грн. спрямовано позивачем на рахунок ТОВ «Металлпромснаб» у якості попередньої оплати за будівельні матеріали. В той же час, позивач отримав від ТОВ «Металлпромснаб» 5 000 000 грн. у якості попередньої оплати за металоконструкції. Згідно акту взаємозаліку сум заборгованості від 31 липня 2008 року сторони домовилися припинити взаємні зобовязання за результатами здійснених передплат. Таким чином, придбання ТМЦ, які можуть бути використані у господарській діяльності позивачем за рахунок кредитних коштів або повернення попередньої оплати не відбулося, а кошти 5 000 000 грн., що були отримані від ТОВ «Металлпромснаб» спрямовано на рахунок «Донецької обласної федерації рукопашного бою» у якості благодійної допомоги. За наслідками проведених операцій кредитні кошти вилучено з обігу позивача та не використано у господарській діяльності з метою отримання прибутку. Проте відсотки за користування кредитом включені до складу валових витрат, чим порушено підпункт 5.5.1. пункту 5.5. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо заниження позивачем валового доходу, внаслідок невключення до його складу відсотків по кредиту, який використовувався іншими платниками податку в порушення підпункту 4.1.1. пункту 4.1. статті 4, підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідач зазначив, що у періоді, що передував перевіряємому, позивач отримав кредит в сумі 6 250 931,32 грн. від Промінвестбанку за договором від 24 квітня 2007 року № 15-93/02, який було розформовано між структурними підрозділами позивача. У квітні 2008 року кредит було повернуто в повному обсязі. В подальшому позивач отримав кредит в сумі 6 251 000 грн. від Промінвестбанку за договором від 11 квітня 2008 року № 15-93/02, який було розформовано між структурними підрозділами позивача. Витрати по сплаті відсотків за користування кредитом включені до складу валових витрат та частково відшкодовувалися на користь позивача його структурними підрозділами, але відшкодування здійснено не в повному обсязі на користь банку, внаслідок чого занижено валові доходи на суму не нарахованих до відшкодування структурними підрозділами відсотків. Договори із структурними підрозділами про надання послуг користування кредитними коштами до перевірки не надані. Відповідач зазначає, що перевіркою встановлено, що кредитні кошти отримані на сплату заборгованості по кредиту інших платників податку на прибуток (структурних підрозділів), а не у господарській діяльності АТЗТ «Донбаспромелекторомонтаж». Таким чином, відсотки по кредиту в сумі 518 793 грн., який був використаний іншими платниками податку на прибуток у якості безоплатно наданих послуг до складу валового доходу АТЗТ «Донбаспромелекторомонтаж» не включено, що на думку відповідача є порушенням підпункту 4.1.1. пункту 4.1. статті 4, підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Стосовно завищення позивачем податкового кредиту в порушення підпунктів 7.2.4., 7.2.6. пункту 7.2., підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач зазначає, що до реєстрів отриманих податкових накладних включені податкові накладні, виписані підприємствами (структурними підрозділами), які не є платниками податку на додану вартість, свідоцтва платників податку на додану вартість офіційно анульовані, про що значиться в базі даних Державної податкової адміністрації України. У звязку з цим, відповідач вважає, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит, що призвело до його завищення в сумі 629 959,63 грн.

Щодо порушення позивачем пунктів 3.1., 3.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, відповідач зазначив, що у видаткових касових ордерах відсутній підпис особи, яка отримала готівку із каси у графі «одержано», а наявність підпису у графі «видав касир» не має жодної правової підстави.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, Акціонерне товариство закритого типу «Донбаспромелекторомонтаж» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 3 листопада 1994 року, включене до ЄДРПОУ за номером 01416990, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька.

В період з 1 жовтня 2009 року по 11 листопада 2009 року Державною податковою інспекцією в Калінінському районі м. Донецька здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2009 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 18 листопада 2009 року № 6738/23-1/01416990.

За результатами перевірки керівником податкового органу прийняті податкові повідомлення-рішення: від 1 грудня 2009 року № 0006071541/0, яке прийнято згідно з пунктами «а, б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.1. пункту 17.1., пунктом 17.2. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181) за порушення підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3, пункту 4.1. статті 4, підпункту 7.3.1. пункту 7.3., підпунктів 7.4.1., 7.4.4. пункту 7.4., підпунктів 7.2.4., 7.2.6., пункту 7.2. статті 7, Закону України «Про податок на додану вартість», яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 220 037 грн. 00 коп., у тому числі 112 768 грн. 00 коп. - за основним платежем та 107 269 грн. 00 коп. - за штрафними санкціями (арк. справи 25, том 4); від 30 грудня 2009 року № 0006171542/0, яке прийнято згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону № 2181, пункту 10.1. статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», за порушення підпунктів 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 пункту 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 382 456 грн. 00 коп., у тому числі 288 780 грн. 00 коп. - за основним платежем та 93 676 грн. 00 коп. - за штрафними санкціями (арк. справи 24, том 4); від 1 грудня 2009 року № 0009181540/0, яке прийнято згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3., 17.1.6. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, пункту 20.1. статті 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за порушення підпунктів 4.1.1., 4.1.6. пункту 4.1. статті 4, підпункту 1.22.1. пункту 1.22. статті 1, підпункту 11.3.1. пункту 11.3. статті 11, пункту 5.10. статті 5, підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7, пунктів 1.26., 1.31., підпунктів 1.20.1., 1.20.51 , 1.20.10. пункту 1.20. статті 1, підпунктів 5.5.1. пункту 5.5. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 4609069 грн. 00 коп., у тому числі 2 447 587 грн. 00 коп. - за основним платежем та 2 161 210 грн. 00 коп. - за штрафними санкціями (арк. справи 26, том 4);

Під час адміністративного оскарження первісно прийнятих податкових повідомлень-рішень від 1 грудня 2009 року № 0006071541/0 та від 1 грудня 2009 року № 0009181540/0 до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, скарга позивача залишена без задоволення, а зазначені податкові повідомлення-рішення без змін. За наслідками розгляду первинної скарги, відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0006071541/1 від 30 грудня 2009 року з податку на додану вартість (арк. справи 28, том 4) та № 0009181540/1 від 30 грудня 2009 року з податку на прибуток (арк. справи 29, том 4), які є предметом оскарження.

За результатами цієї ж перевірки керівником податкового органу прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 1 грудня 2009 року № 0003482342 (арк. справи 3, том 4) за порушення пунктів 3.1., 3.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, яким застосовані штрафні на загальну суму 3 790,00 грн. на підставі абзаців 2, 6 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95, яке є предметом оскарження.

Ухвалою суду першої інстанції від 17 березня 2010 року у справі було призначено проведення судово-економічної експертизи, висновок № 122/04/10 за результатами проведення якої містяться в матеріалах справи (арк. справи 116 198, том 1).

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем було укладено договори підряду з ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» та ТОВ «Металлургмонтаж 10» на виконання позивачем будівельних робіт (арк. справи 235 250, том 1, арк. справи 1 264, том 2, арк. справи 1 227, том 2). Фактичні обсяги робіт та їх вартість до цих договорів зафіксовані у довідках про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ 3 та актах виконаних робіт форми КБ 3 на суму 2 564 609,66 грн. (ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь») та на суму 1 997 510,40 грн. (ТОВ «Металлургмонтаж 10»). Дані суми були включені до складу валових доходів позивача.

Згодом сторонами були укладені договори про новацію, якими вартість робіт була зменшена на 30 %, а саме на 1 687 046,66 грн.

Як встановлено висновком експерта, зміни в первинну документацію не вносилися, проте, підприємством у бухгалтерському обліку зроблені проводки «сторно» на суму 1 687 046,66 грн. та зроблені коригування в податкових накладних, що відображено в реєстрі видних податкових накладних. Зменшення валових доходів відображено у рядку 01.1. декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року. Одночасно з цим, в податковому обліку позивача зменшено валові витрати за півріччя 2009 року на суму 1 405 872,00 грн., зменшення валових витрат відображено у рядку 04.1. декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року та за півріччя 2009 року.

Апелянт посилається на те, що зазначена операція призвела до отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги у вигляді заборгованості перед іншою юридичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності (пункту 1.22.1. пункту 1.22. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») та в порушення підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 цього Закону України занижено валові доходи на 1 687 046,66 грн.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що відповідачем не врахована правова природа договору про новацію, який передбачає припинення зобов'язання за домовленістю сторін, згідно із приписами статті 604 Цивільного кодексу України.

У відповідності до частини 2 статті 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Таким чином, підписання Угод про новацію позивачем стосовно узгодженої сторонами розміру плати за основним Договором, припиняє зобов'язання в частині внесення за виконані роботи плати в сумі 1 687 046,66 грн. та зумовлює виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке містить умову про інший спосіб виконання.

Відповідно до пункту 4.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Як свідчать матеріали справи, та підтверджується висновком експерта, позивач здійснив відповідне коригування у бухгалтерському та податковому обліку з урахуванням укладених договорів про новацію.

Таким чином, позивач визначив вадові доходи у відповідності із вимогами пункту 4.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як загальну суму отриманого протягом звітного періоду доходу.

Висновок податкового органу з посиланням на пункт 1.22.1. пункту 1.22. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» про наявність у позивача безповоротної фінансової допомоги, як суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, є тикам, що не відповідає змісту поняття заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою.

Зобов'язанням у відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Як було зазначено вище, договори про новацію зумовлюють взагалі припинення зобов'язання, отже, виключають наявність заборгованості у позивача перед ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» та ТОВ «Металлургмонтаж 10» у розмірі 1 687 046,66 грн.

Згідно із підпунктом 11.3.1. пункту 11.3. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Позивачем збільшено валовий дохід у відповідності до правил зазначеної норми за датою фактичного надання результатів робіт (послуг), що підтверджується відповідними актами виконаних робіт та довідками, що не заперечується відповідачем та підтверджено висновками експертизи.

Відповідно до пункту 5.10. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Таким чином, норми цього Закону не забороняють платнику податків здійснювати перерахунок валових доходів у разі відповідної зміни суму компенсації вартості послуг.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем у відповідності із вимогами чинного законодавства, документально обґрунтовано відкориговано валові доходи, що не призвело до зменшення податкових зобовязань з податку на прибуток.

З акту перевірки вбачається, що позивачем не відображено в податковому обліку отримання коштів 5 000 000 грн. та не включно їх до суми валових доходів у 2008 році як передплату, отриману від ТОВ «Металлпромснаб» за договором від 25 липня 2008 року № 25/07-08, відвантаження продукції за яким не відбувалося. А також не відображено в податковому обліку її отримання і не включно до суми валових витрат суми переданої ТОВ «Металлпромснаб» передплати 5 000 000 грн. за договором № 28/07-08 від 28 липня 2008 року, отримання продукції за яким не відбувалося. Згідно акту взаємозаліку сум заборгованості від 31 серпня 2008 року сторони домовилися припинити взаємні зобовязання за результатами здійснення передплат. Податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем пункту 5.10. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки поставка по даним договорами сторонами не здійснювалася, внаслідок чого позивачем не включно до валових доходів суму отриманої передплати 5 000 000 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивачем був укладений договір купівлі-продажу з ТОВ «Металлпромснаб» від 25 липня 2008 року № 25/07-08 на постачання для ТОВ «Металлпромснаб» металопрокату, на виконання умов якого позивачем отримана передплата від ТОВ «Металлпромснаб» в сумі 5 000 000 грн. Поставка продукції не здійснювалася.

Також позивачем був укладений договір купівлі-продажу з ТОВ «Металлпромснаб» від 25 липня 2008 року № 28/07-08 на постачання від ТОВ «Металлпромснаб» будівельних матеріалів, на виконання умов якого позивач сплатив передплату в сумі 5 000 000 грн. Поставка продукції не здійснювалася.

Операції з отримання передплати від ТОВ «Металлпромснаб» та зі сплати передплати на адресу ТОВ «Металлпромснаб» відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджено висновком експерта.

31 липня 2008 року сторони підписали акт взаємозаліку сум, що також відображено у бухгалтерському обліку позивача.

Згідно із частиною 1 статті 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 202 Господарського кодексу України, згідно з якою, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання.

У відповідності до пункту 5.10. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Згідно із підпунктом 11.3.1. пункту 11.3. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається, зокрема, дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу.

Як встановлено висновками експертизи, позивачем у бухгалтерському обліку позивача відображено збільшення валового доходу на суму 4 166 666,67 грн. та валових витрат на таку ж суму.

Враховуючи те, що між сторонами операція з купівлі-продажу не відбувалися, зміна сум компенсації їх вартості не відбувалася, підстави для коригування у сторін валових витрат та валового доходу у відповідності до вимог пункту 5.10. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутні.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що операція по взаємозаліку не призвела до заниження валового доходу або до завищення валових витрат.

Крім того, перевіркою встановлено, що позивач 30 липня 2008 року отримав від банківської установи кредит у розмірі 5 000 000 грн. за договором № 09-08/03 від 25 липня 2008 року на поповнення обігових коштів, які спрямовані на рахунок ТОВ «Металлпромснаб» в якості попередньої оплати за вищезазначеним договором від 25 липня 2008 року № 28/07-08 на постачання від ТОВ «Металлпромснаб» будівельних матеріалів. Сторони 31 липня 2008 року підписали акт про взаємозалік зобовязань, придбання ТМЦ, які можуть бути використані у господарській діяльності АТЗТ «Донбаспромелектромотаж». Кошти у розмірі 5 000 000 грн., отримані від ТОВ «Металлпромснаб» позивач 30 липня 2008 року спрямував на рахунок «Донецької обласної федерації рукопашного бою» у якості благодійної допомоги. За наслідками проведених операцій, податковим органом зроблено висновок, про те, що кошти в сумі 5 000 000 грн. вилучені з обігу АТЗТ «Донбаспромелектромотаж» та не використано в господарській діяльності з метою отримання прибутку. Відсотки за користування кредитом в сумі 919 388 грн. включені до складу валових витрат, чим порушено підпункт 5.5.1. пункту 5.5. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.5.1. пункту 5.5. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Податковим органом зроблено висновок про порушення підпункт 5.5.1. пункту 5.5. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок вилучення кредитних коштів з обігу позивача та не використання їх у межах господарської діяльності.

Тобто, невід'ємною ознакою наявності підстав для віднесення процентів, виплачених за кредитними договорами, до складу валових витрат є використання кредитних коштів для здійснення господарської діяльності.

У частині 1 статті 3 Господарського кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною. При цьому безпосередню участь слід розуміти як зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, що діє від імені та на користь першої особи.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що кредитні кошти в сумі 5 000 000 грн. не були спрямовані позивачем на благодійну допомогу, так як на благодійну допомогу направлені кошти, які надійшли від ТОВ «Металлпромснаб».

Також зазначаено, що кредитні кошти не були вилучені у позивача банківською установою, що будь-яким чином не вплинуло на договірні відносини між позивачем та банком та не були використані не за цільовим призначенням.

Відповідачем встановлено під час перевірки та не заперечується під час розгляду справи, що кредитні кошти бути отримані позивачем на поповнення обігових коштів та спрямовані на адресу ТОВ «Металлпромснаб» для закупівлі будівельної продукції.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини справи та наведені приписи чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що отримані кредитні кошти в сумі 5 000 000 грн., що спрямовані в подальшому на адресу ТОВ «Металлпромснаб» були використані позивачем не в межах господарської діяльності позивача, спрямованої на отримання доходу.

За висновками акту перевірки, позивачем, в порушення підпункту 4.1.1. пункту 4.1. статті 4, підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат не включено 518 793 грн. по кредиту, який був використаний його структурними підрозділами.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що до складу валових витрат відносились відсотки за користування кредитом таким чином: 3 квартал 2008 року 366 048 грн. (у т.ч. 172 131,14 грн.); 4 квартал 2008 року 145 692 грн. (у т.ч. 175 692 грн.); 1 квартал 2009 року 479 997 грн. (у т.ч. 322 249,53 грн.); 2 квартал 2009 року 434 337 грн. (у т.ч. 249 315,17 грн.).

Як встановлено судом першої інстанції, що позивачем був укладений договір № 15-93/02-1148-118/08 від 14 квітня 2008 року з АК Промінвестбанк на отримання кредиту в сумі 6 450 000 грн. (арк. справи 237 243, том 5).

Кошти, отримані за цим кредитом були розподілені між структурними підрозділами АТЗТ «Донбаспромелектромотаж». Витрати по сплаті відсотків за користування кредитом включені позивачем до складу валових витрат у повному обсязі та частково відшкодовувались на користь АТЗТ «Донбаспромелектромотаж» його структурними підрозділами, які фактично використовували кредитні кошти. Суму відшкодованих коштів включено до складу валових доходів АТЗТ «Донбаспромелектромотаж». Податковим органом встановлено, що структурними підрозділами не в повному обсязі здійснено відшкодування цих коштів, а лише в сумі 518 792,29 грн. Між тим, АТЗТ «Донбаспромелектромотаж» сплатило на користь банку суму 919 387,67 грн. Внаслідок чого позивачем занижено валові доходи на суму 518 792,29 грн.

З експертного висновку вбачається, що при дослідженні заявок на перерахування коштів, аналітичного обліку та первинних документів бухгалтерського обліку, які є підставою для відображення операцій в бухгалтерському обліку по кредитному договору № 15-93/02-1148-118/08 від 14 квітня 2008 року за період з квітня 2008 року по червень 2009 року, що кошти в сумі 5 000 000 грн. на рахунок ТОВ «Металлпромснаб» не перераховувались, отже відсотки за користування кредитними коштами не нараховувалися.

Таким чином, документально не підтверджено порушення АТЗТ «Донбаспромелектромотаж» підпункту 5.5.1. пункту 5.5. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та віднесення до складу валових витрат сум відсотків нарахованих та сплачених підприємством на користь АК Промінвестбанк за користування кредитними коштами в сумі 5 000 000 грн., отриманих за кредитним договором № 15-93/02-1148-118/08 від 14 квітня 2008 року.

Щодо висновку податкового органу про те, що структурними підрозділами не в повному обсязі здійснено відшкодування кредитних коштів АТЗТ «Донбаспромелектромотаж», чим порушено підпункту 4.1.1. пункту 4.1. статті 4, підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», судом першої інстанції зазначено.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною. При цьому безпосередню участь слід розуміти як зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, що діє від імені та на користь першої особи.

З аналізу наведеної норми вбачається, що субєкт господарювання не лише особисто може здійснювати господарську діяльність, а й через свої відокремлені підрозділи, що також є безпосередньою участю у здійсненні господарської діяльності.

Таким чином, використання кредитних ресурсів структурними підрозділами позивача є тотожним використанню кредитних ресурсів самим позивачем.

Висновок податкового органу про те, що структурні підрозділи є повязаними особами, та про те, що операції по отриманню доходу від них підлягає оподаткуванню не відповідає дійсності, оскільки структурні підрозділи субєкта господарювання не є повязаними особами у розумінні пункту 1.26. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому кошти, які отримані від структурних підрозділів не підлягають оподаткуванню у відповідності до правил підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 цього Закону.

З акту перевірки вбачається, що позивачем занижено валовий доход в результаті отримання фінансової допомоги в сумі 500 тис. грн. від ОСОБА_10 за договором від 22 квітня 2009 року те не повергнення її станом на І-ше півріччя 2009 року, чим порушено підпункт 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судом першої інстанції встановлено, що позивач уклав з ОСОБА_10 Договір про надання тимчасової цільової фінансової допомоги від 22 квітня 2009 року (арк. справи 232. том 1), предметом якого є надання позивачу (позичальнику) від ОСОБА_10 (позикодавця) грошових коштів в сумі 500 000 грн. з метою виконання позивачем зобовязань перед працівниками з оплати праці, органами пенсійного фонду, Промінвестбанком. Відповідно до пункту 4.1. договору, строк повернення позики 16 червня 2009 року.

За актом перевірки, станом на 30 червня 2009 року кошти не повернуті.

Експертом встановлено, що у наданій на дослідження позивачем декларації з податку на прибуток за півріччя 2009 року по рядку 01.6. значиться задекларована сума 1 176 433 грн., у т.ч. за І квартал 2009 року 686 092 грн., за ІІ квартал 2009 року 490 341 грн. (менше аніж 500 000 грн.). Згідно бухгалтерської довідки, наданій на дослідження, в декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року, позивачем були завищені податкові зобовязання в результаті невірного арифметичного підрахунку кінцевих сум.

За півріччя 2009 року валові витрати, відображені у рядку 01.6. були відкориговані, що підтверджується Журналами ордерами та головною книгою. Таким чином, у рядку 01.6. декларації з податку на прибуток за півріччя 2009 року після проведення правильного арифметичного підрахунку кінцевих сум за І квартал 2009 року включена фінансова допомога від ОСОБА_10

З акту перевірки не вбачається, що відповідачем досліджувалися Журнали ордери та головна книга позивача.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення підпункт 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок невключення до складу валових доходів фінансової допомоги в сумі 500 тис. грн. від ОСОБА_10

Стосовно висновку податкового органу про завищення суми податкового кредиту в березні 2009 року на суму 629 959,663 грн. в порушення підпунктів 7.2.4., 7.2.6. пункту 7.2., підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0006071542/1 від 30 грудня 2009 року, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що цей висновок є безпідставним, виходячи з наступного.

Позивач сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих структурними підрозділами позивача МСУ-415, МСУ-449 та ДСУ-416, яких було виключену з реєстру платників податку на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено, що АТЗТ «Донбаспромелекторомонтаж» в лютому 2009 року звернулося до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання протиправними дій щодо складання актів про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та рішень про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість спеціалізованих управлінь «Електромотаж» № 449 та «Електромотаж» № 415, які є відокремленими підрозділами АТЗТ «Донбаспромелекторомонтаж».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2009 року по справі № 2165/09/0570 позовні вимоги АТЗТ «Донбаспромелекторомонтаж» задоволені. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2009 року постанова суду першої інстанції залишена без змін (арк. справи 242 247, том 3).

В липні 2009 року АТЗТ «Донбаспромелекторомонтаж» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м. Донецька про визнання протиправними дій щодо складання акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та рішень про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість спеціалізованого управління «Промзвязокмотаж» № 416, яке є відокремленим підрозділом АТЗТ «Донбаспромелекторомонтаж».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2009 року по справі № 11687/09/0570 позовні вимоги задоволені. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року постанова суду першої інстанції залишена без змін (арк. справи 248 253, том 3).

Статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений порядок набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до частини 3 статті 254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Таким чином, постанови Донецького окружного адміністративного суду 12 березня 2009 року по справі № 2165/09/0570 та від 13 серпня 2009 року по справі № 11687/09/0570 на день розгляду справи є такими що набрали законної сили.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв посилання відповідача на те, що зазначені структурні підрозділи перебувають в реєстрі анульованих свідоцтв платників ПДВ бази даних ДПА України, оскільки Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено таких підстав, як перебування в реєстрі анульованих свідоцтв платників ПДВ для ненарахування податкового кредиту. Крім того, неправомірність анулювання реєстрації платників податку на додану вартість зазначених структурних підрозділів встановлено судовими рішеннями.

З відповідним висновком суду погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у звязку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац третій даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 7.4.4. пункту 7.4 статті 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивачем надані податкові накладні, що містяться в матеріалах справи (арк. справи 245 250, том 5, том 6, том 7), що підвереджують право позивача на формування податкового кредиту у відповідності до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо нарахування штрафних санкцій спірним рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003482342 від 1 грудня 2009 року внаслідок перевищення встановленого ліміту каси у розмірі 1 651,75 грн. в порушення пунктів 3.1., 3.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320.

Судом першої інстанції встановлено, у перевіряємому періоді позивачу встановлено ліміт залишку готівки в касі у сумі 150,00 грн. Касиром ОСОБА_11 видатковим касовим ордером № 509 від 25 червня 2008 року видано 1 573,02 грн., 13 червня 2008 року видатковими касовими ордерами № 581, 582 видано кошти в сумі 149,80 грн. та 7,19 грн. У видаткових касових ордерах відсутні підписи отримувача коштів.

На підставі зазначених висновків, відповідачем зроблено висновок про завищення встановленого ліміту кас в касі підприємства 25 червня 2008 року в розмірі 1 572,39 грн. (1 573,02 + 149,37-150,00) та 13 червня 2008 року у розмірі 79,36 грн. (149,80+7,19+72,37+150,00) та на цій підставі застосовані штрафні санкції відповідно до абзаців 2, 6 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів та за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Отримувачем цих коштів була одночасно особа яка, здійснювала оплату цих коштів касир ОСОБА_11 У видаткових касових ордерах в реквізиті «отримав» зазначена сума отриманих коштів, дані її паспорта, а в реквізиті «видав касир» міститься її підпис.

Відповідно до абзацу 6 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу у розмірі сплачених коштів за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

Враховуючи обставини, встановлені перевіркою, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що податковим органом застосована санкція за порушення, яке не відповідає змісту порушення, що міститься в нормі абзацу 6 статті 1 цього Указу.

За змістом даної норми, фінансова санкція може бути застосована саме за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

В даному випадку штрафна санкція застосовується до субєкта господарювання, який при отриманні коштів від покупця не видав йому (покупцю) платіжний документ, який би підтверджував сплату покупцем цих коштів до каси до субєкта господарювання, а не у разі видачі коштів із каси підприємства.

Наявність платіжного документа видаткового касового ордера, не спростовано відповідачем під час розгляду справи, а відсутність заповнення необхідного реквізиту у цьому видатковому касовому ордері не є тим порушенням, за яке передбачена штрафна санкція абзацом 6 статті 1 зазначеного Указу.

Стосовно перевищення ліміту каси, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що зазначене порушення встановлено на підстав висновків податкового органу про відсутність заповнення реквізиту у видатковому касовому ордері «отримав». Проте, відповідачем не прийнято до уваги те, що фактично готівка із каси була видана. Наявність цих коштів у касі підприємства відповідачем не встановлена.

Висновком експерта встановлено, що залишок коштів на кінець дня з урахуванням вищезазначених касових ордерів № 509, 581 та 582 становить 149,37 грн., що не перевищує встановлений ліміт каси 150,00 грн.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявність тих порушень, за які застосовуються штрафні санки, передбачені абзацами 2, 6 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 грудня 2010 року.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року у адміністративній справі № 2а-2593/10/0570 за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Донбаспромелекторомонтаж», м. Донецьк до Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька про визнання недійсним повністю податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька від 30 грудня 2009 року про донарахування податку на додану вартість № 0006071542/1 на суму 220 037 грн., податку на додану вартість № 0006171542/0 на суму 382 456 грн., податку на прибуток № 0009181540/1 на суму 4 609 069 грн., комунального податку № 0007381541 на суму 170 грн. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 23 грудня 2010 року.

Головуючий: В.В. Попов

Судді : К.П. Горбенко

О.П.Лях