Ухвала суду № 22295790, 17.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2010 року справа №2а-3671/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Яманко В.Г., Юрко І.В., розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 р. у справі № 2а-3671/10/1270 за позовом Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора № 2 Первомайської міської ради Луганської області до Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень № 0000721500/0, № 0000731500/0, № 0000741500/0 від 23 березня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2010 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційна контора № 2 Первомайської міської ради Луганської області зазначило, що ним отримано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Первомайську від 23.03.2010 року № 0000721500/0, № 0000731500/0, № 0000741500/0, які мотивовані тим, що під час перевірки, результати якої оформлено актами № 91/15-03339785 та № 92/15-03339785 від 16.03.2010 року, встановлено несвоєчасність сплати земельного податку з вересня 2003 року по лютий 2007 року та за 2007 - 2010 роки. Вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивача зобов'язано сплатити штраф за несвоєчасну сплату земельного податку у розмірі від 20 до 50 відсотків від суми простроченого податкового зобов'язання. Позивач вважав, що відповідач не мав права приймати зазначене податкове повідомлення-рішення, так як статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строк визначення податкових зобов'язань обмежено 1095 днями. Крім того, відповідачем не прийнято до уваги те, що сплачуючи податкові зобов'язання, позивач у платіжних документах зазначав призначення платежу, чітко визначивши за який період здійснено оплату. Ігноруючи призначення платежу, відповідач здійснював зарахування сплачених сум на погашення податкового боргу попередніх періодів.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року позов було задоволено в повному обсязі. Внаслідок чого визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення: №0000721500/0 від 23 березня 2010 року за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку юридичних осіб у сумі 20850,13 грн.; №0000731500/0 від 23 березня 2010 року за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку юридичних осіб у сумі 31980,94 грн.; №0000741500/0 від 23 березня 2010 року за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку юридичних осіб у сумі 2041,68 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням, податковий орган звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року скасувати і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, вважаючи, що дане судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, а саме: п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15, п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В судове засідання представники сторін не прибули. Про дату час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Згідно приписів ч. 4 статті 196 КАС України їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За нормами частини другої статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Первомайську Луганської області 16.03.2010 року проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на прибуток та земельного податку до бюджету Комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора № 2 м. Первомайська, результати якої викладено в акті № 91/15-03339785 та № 92/15-03339785 від 16.03.2010, зокрема зазначено, що платник податку прострочив сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на землю за період 2002 2007 роки00 та податку на прибуток за 2001 2007 роки.

На підставі зазначених актів перевірки Державною податковою інспекцією у м. Первомайську Луганської області 23.03.2010, на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-111 (далі - Закон № 2181), прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000721500/0 від 23.03.2010, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 21855,13 грн., що становить 50% від суми простроченого узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку, податкове повідомлення-рішення № 0000731500/0 від 23.03.2010, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 31980,94 гри., що становить 50% від суми простроченого узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку, податкове повідомлення-рішення № 0000741500/0 від 23.03.2010, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 2041,68 грн., що становить 20% від суми простроченого узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно статті 19 Конституції України посадові особи субєктів владних повноважень, якими є й податкові органи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25.06.1991 року №1251 XII «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах, передбачених зазначеним підпунктом, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання -у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання -у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Преамбулою Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобов'язання зобовязання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до підпункту 15.1.2 зазначеного Закону, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобов'язання, з врахуванням положень частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо застосування аналогії закону перебіг строку давності для визначення платнику податків податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, тобто з дня порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону щодо строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000731500/0 прийнято відповідачем 23.03.2010 на підставі акту перевірки № 91/15-03339785 від 16.03.2010, однак, у вказаному акті перевірки визначено, що строк сплати узгоджених податкових зобов'язань визначено у період часу з 18.05.2001 р. по 24.01.2007 р., тобто, з урахуванням положень п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181, відповідач не мав права застосовувати штрафні санкції, оскільки з моменту порушення строку сплати податкових зобов'язання минуло більше 1095 днів встановлених законом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у податковому повідомленні-рішенні № 0000721500/0 від 23.03.2010 року зазначено, що Комунальним підприємством житлово-експлуатаційна контора № 2 м. Первомайська допущено затримку сплати узгоджених податкових зобов'язань на 907 днів від граничного строку. У податковому повідомленні-рішенні № 0000741500/0 від 23.03.2010 р. зазначено, що Комунальним підприємством житлово-експлуатаційна контора № 2 м. Первомайська допущено затримку сплати узгоджених податкових зобов'язань на 88 днів від граничного строку.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу, а при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року у справі № 2а-2045/08/1270 за адміністративним позовом прокурора м. Первомайська Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області до Комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора № 2 м. Первомайська про стягнення податкового боргу за рахунок активів підприємства встановлено, що з урахуванням призначення платежів, які визначені у платіжних дорученнях, заявлена сума податкового боргу з 2008 року по 01.10.2008 року сплачена, підстави для стягнення податкового боргу відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Спеціальним законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закону України «Про плату за землю».

Статтею 14 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - Комунальне підприємство житлово-експлуатаційна контора № 2 м. Первомайська вчасно сплачувало зобов'язання з земельного податку за період з 2008 по 2010 роки, що підтверджується реєстрами рахунків про сплату податку на землю, розшифровкою нарахованих та сплачених сум земельного податку по Комунальному підприємству житлово-експлуатаційна контора № 2 м. Первомайська, податковим розрахунком земельного податку за 2008 рік та платіжними дорученнями за вказаний період № 145 від 05.02.2008 р.; № 269 від 02.03.2008 р.; № 411 від 07.04.2008 р.; № 523 від 11.05.2008 р.; № 615 від 09.06.2008 р.; № 775 від 08.07.2008 р.; № 888 від 05.09.2008 р.; № 1029 від 14.09.2008 р.; № 1103 від 05.10.2008 р.; № 1241 від 09.11.2008 р.; № 1368 від 08.12.2008 р.; податковим розрахунком земельного податку за 2009 рік та платіжними дорученнями за вказаний період № 48 від 15.01.2009 р.; № 164 від 12.02.2009 р.; № 259 від 12.03.2009 р.; № 361 від 12.04.2009 р.; № 455 від 15.05.2009 р.; № 538 від 05.06.2009 р.; № 657 від 10.07.2009 р.; № 755 від 10.08.2009 р.; № 852 від 07.09.2009 р.; № 977 від 08.10.2009 р.; № 1197 від 07.12.2009 р.; податковим розрахунком земельного податку на 2010 рік та платіжними дорученнями за вказаний період № 30 від 12.01.2010 р.; № 135 від 09.02.2010 р.; № 225 від 04.03.2010 р.; № 373 від 08.04.2010 р.; № 523 від 14.05.2010 р.; № 609 від 10.06.2010 р.; № 736 від 12.07.2010 р.; № 893 від 11.08.2010 р..

Таким чином, податковим органом не було надано належних доказів щодо доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення на позов та доводи апеляційної скарги.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому залишає судове рішення без змін.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 41, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 197, 198 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 р. у справі № 2а-3671/10/1270 за позовом Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора № 2 Первомайської міської ради Луганської області до Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень № 0000721500/0, № 0000731500/0, № 0000741500/0 від 23 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: Міронова Г.М.

Судді:Яманко В.Г.

Юрко І.В.