Ухвала суду № 22295689, 13.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2010 року справа №2а-6501/10/1270 <приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

при секретарі: Литвиновій Л.О.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 01.09.2010р.,

представника відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 28.07.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2010 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Алюмінієва Компанія «Солур» до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства у Луганській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення сум у відшкодування ПДВ, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Алюмінієва Компанія «Солур» звернулося до суду першої інстанції з позовом до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства у Луганській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2010 року №0000592360/0, стягнення сум у відшкодування податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.08.2010 Ленінською міжрайонною Державною податковою інспекцією у м. Луганську було проведено невиїзну перевірку ТОВ «Українська Алюмінієва Компанія «Солур» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за липень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р. та січень 2010 р., за результатами якої було складено акт № 624/23-616/34525315 від 19.08.2010, на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення № 0000592360/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1507229,00 грн. Позивач просив визнати недійсним та скасувати це податкове повідомлення-рішення та стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Луганській області бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 1 507 229,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Ленінська міжрайонна Державна податкова інспекція у м. Луганську, не погодившись з цим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2010 року, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що за результатами перевірки було встановлено, що ТОВ «Українська Алюмінієва Компанія «Солур» безпідставно віднесла до податкового кредиту липня, вересня, жовтня 2009 року та січня 2010 року суми ПДВ, у звязку з непідтвердженням сплати по ланцюгу постачання (відсутність контрагентів за місцезнаходженням, відсутність первинних документів на підтвердження укладання та виконання господарських операцій). За перевіряємий період основними постачальниками товарів у позивача були: ТОВ «Преціжин Скейл Системз», Українсько-литовське ТОВ «Інтерпласт», Приватна фірма «ВВК», ТОВ «НВФ «Дніпротехсервіс», ФОП Кісель. В.Г., Приватна Виробничо-Будівельна фірма «Україна», ТОВ «Укрспецмет». Згідно проведеного аналізу ланцюгів постачання встановлено, що податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани, а саме ліквідовані, підприємства-банкрути, підприємства, які відсутні за місцезнаходження. Посилання суду на те, що позивач не несе відповідальність за дії контрагентів по несплаті цього податку до бюджету, апелянт вважає безпівдставним.

Головне управління Державного казначейства у Луганській області заявило про приєднання до апеляційної скарги Ленінської МДПІ у м. Луганську.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача заперечував проти її задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено і вбачається з матеріалів справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Алюмінієва Компанія «Солур» зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Луганської міської ради 06.07.2006 за № 13821050003009155, перебуває на податковому обліку у Ленінській МДПІ у м. Луганську та є платником податку на додану вартість.

Відповідач Ленінська міжрайонна Державна податкова інспекція в м.Луганську є суб»єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Позивачем для вирішення питання про бюджетне відшкодування були подані до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську податкові декларації з ПДВ за липень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, січень 2010 року із зазначенням відємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача з Державного бюджету України, в загальному розмірі 1507229,00 грн.

На підставі направлення на перевірку від 23.09.2009 № 1208 уповноваженою особою Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Українська Алюмінієва Компанія «Солур» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 39243 грн. за липень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні 2009 року, у сумі 4062156 грн. за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у липні 2009 року, за результатами якої складено довідку № 844/23-616/34525315 від 30.09.2009, при цьому, перевіркою підтверджено відображену позивачем у декларації за липень 2009 року суму бюджетного відшкодування - 33474 грн. і неможливо підтвердити залишок заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2009 року у сумі 5769 грн., що повязано з неотриманням відповідей на запити по основним постачальникам.

На підставі направлення на перевірку від 28.10.2009 № 1332 була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1058133 грн. за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у липні та серпні 2009 року, за результатами якої складено довідку № 967/23-616/34525315 від 06.11.2009, при цьому, перевіркою підтверджено частину заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку, відображене у декларації за вересень 2009 року у сумі 831694 грн., і неможливо підтвердити залишок заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2009 року у сумі 226439 грн., що повязано з проведенням відслідкування ланцюгів постачання товарів (послуг) до виробника або імпортера.

На підставі направлення на перевірку від 26.11.2009 № 1488 була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 730928 грн. за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2009 року, за результатами якої складено довідку № 1074/23-616/34525315 від 02.12.2009, при цьому, перевіркою підтверджено відображене ТОВ «Українська Алюмінієва Компанія «Солур» у декларації за жовтень 2009 року бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку у сумі 284626 грн. і неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року у сумі 455075 грн., що повязано з проведенням дослідження ланцюга постачання.

Разом з тим, під час проведення вказаних перевірок порушень порядку формування сум бюджетного відшкодування встановлено не було.

19.08.2010 уповноваженою особою Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Українська Алюмінієва Компанія «Солур» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за липень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року та січень 2010 року, за результатами якої складено акт № 624/23-616/34525315 від 19.08.2010, на підставі якого за порушення пункту 1.8 статті 1, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 прийнято податкове повідомлення рішення № 0000592360/0 від 20.08.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування за декларацією за липень 2009 року на 3699 грн., за декларацією за вересень 2009 року на 226439 грн., за декларацією за жовтень 2009 року на 446302 грн., за декларацією за січень 2010 року на 830789 грн., всього на суму 1507229 грн.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168), сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

П.п. 7.7.2 цього пункту встановлено, що, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.3 платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до п.п. 7.7.4.платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Отже, як правильно зазначено судом першої інстанції, позивачем були вчинені всі дії передбачені законом для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість подані відповідні податкові декларації із визначенням суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п.п. 7.7.5, п.п. 7.7.6, п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Перевіркою, проведеною відповідачем, встановлені постачальники ТОВ «Українська Алюмінієва Компанія «Солур», при цьому, згідно аналізу ланцюгів постачання визначено, що податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани (ліквідовані, закриті підприємства, підприємства-банкрути, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням).

П. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» встановлено статут відомостей Єдиного державного реєстру згідно якого, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Діючим законодавством не передбачений обовязок субєктів підприємницької діяльності перевіряти своїх контрагентів щодо наявності відомостей відносно їх реєстрації, як платника податків. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості щодо визнання угод між позивачем та його контрагентами недійсними.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на отримання суми бюджетного відшкодування повязано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг).

Судом першої інстанції встановлено і не спростовано в суді апеляційної інстанції правильність формування суми від'ємного значення по деклараціям та правомірність формування розміру податкового кредиту позивачем.

Колегія суддів зазначає, що несплата контрагентами постачальників позивача до бюджету сум податку на додану вартість не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді позбавлення права на бюджетне відшкодування.

Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, тому саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

До того ж, відповідач не посилається на безтоварність господарських операцій, відсутність їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та неналежність податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит. Тобто, позивач виконав усі законодавчі умови для віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та заявлення цієї суми до бюджетного відшкодування.

Колегія суддів також зазначає, що право на відшкодування відємної різниці є матеріальним правом позивача. Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини першої статті першої Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997р. та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини, у тому числі у Рішенні Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі “Интерсплав проти України”.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія зазначає, що відповідач не довів суду правомірність своїх дій, тому вважає, що судом першої інстанції справу вирішено правильно без порушень норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування постанови відсутні.

Ухвала в повному обсязі складена 17 грудня 2010 року.

Керуючись статтями 198, 200, 205, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2010 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Алюмінієва Компанія «Солур» до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства у Луганській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення сум у відшкодування ПДВ залишити без задоволення, а постанову суду залишити без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Губська

(підписи) Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко