Постанова № 22295680, 14.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року справа №2а-22447/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддіЛях О.П.

судді: Горбенко К.П., Попов В.В.

при секретарі Турко І.Б.

за участю:

представника позивача Чуприн В.П.

представника відповідача Ніколюкіної Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у адміністративній справі № 2а-22447/10/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мірвайс» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійними податкових повідомлень рішень № 0000542310/0 від 01.09.2010 та №0000532310/0 від 01.09.2010, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Мірвайс» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійними податкових повідомлень рішень № 0000542310/0 від 01.09.2010 та №0000532310/0 від 01.09.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при проведенні невиїзної документальної перевірки (акт від 17.08.2010 № 2068/23-4/33331078) встановлено порушення позивачем вимог ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України у частині укладення угод, які не направлені на реальне настання правових наслідків, а також фактичне ненадання робіт (послуг), чим порушено ст. ст. 662, 655, 656 ЦК України; порушено п. 3.1 ст. 3, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 160171,53 грн.; порушено п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 194804,09грн.

Позивач не погоджується з такими висновками податкового органу з тих підстав, що між ним та ТОВ «Маргеотех» укладено договір поставки товару від 05.05.2009 № 65. Загальна сума договору на момент його підписання склала 800000 грн. Умови договору сторонами були виконані повністю.

А тому, Жовтнева МДПІ м. Маріуполя зробила безпідставний висновок у акті перевірки про нікчемність зазначеного договору, оскільки не навела доказів порушення позивачем вимог законодавства при укладенні та виконанні договору. Зазначений договір не був визнаний недійсним у судовому порядку. Крім того, в позивача наявні усі документи, які підтверджують його право на формування податкового кредиту та правомірність визначення валових витрат.

Просив його позов задовольнити.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у адміністративній справі № 2а-22447/10/0570 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Мірвайс» задоволено, а саме:

визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя № 0000532310/0 від 01.09.2010 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 194804,09 грн. (у т.ч. за основним платежем - 133476,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -61327,81 грн.);

визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя № 0000542310/0 від 01.09.2010 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 160171,53 грн. (у т.ч. за основним платежем - 106781,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53390,51 грн.

Відповідач з вказаною постановою не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволені позовних вимог, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача під час судового розгляду просив залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до наступного.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю „Мірвайс" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 21.01.2005, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 162397 (арк. спр. 22), перебуває на обліку в Жовтневій МДПІ м. Маріуполя як платник податку (арк. спр. 25), є платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом (арк. спр. 24).

16.08.2010 Жовтневою МДПІ м. Маріуполя здійснено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Мірвайс» з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ «Маргеотех» відомостей за період з 01.01.2009 по 31.03.2010, за наслідками якої складно акт № 2068/23-4/33331078 від 17.08.2010 (арк. спр. 18-21).

Згідно висновків вказаного акту податковим органом встановлені наступні порушення вимог діючого законодавства позивачем :

1) ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 216, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Мірвайс» при придбанні робіт (послуг). Роботи (послуги) по вказаних правочинах не були надані в порушення ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України;

2)п. 3.1 ст. 3, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 106781,02 гривень, в тому числі у травні 2009р. на 19795,01 грн., у червні 2009р. на 43703,40 грн., у липні 2009р. на 43282,61 грн.;

3)п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону від 22.05.1997 із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 133476,28 гривень, у тому числі за 2 квартал 2009р. - 79373,01 грн., за 3 квартал 2009р. - 54103,26 грн.

На підставі акту перевірки начальником Жовтневої МДПІ м. Маріуполя 01.09.2010 року прийнято спірні податкові повідомлення - рішення :

- № 0000532310/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 194804,09 грн. (у т.ч. за основним платежем - 133476,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 61327,81 грн.);

- № 0000542310/0 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 160171,53 грн. (у т.ч. за основним платежем - 106781,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53390,51 грн.) (арк. спр. 8-9).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (далі - Закон), датою виникнення права на податковий кредит є дата Здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При цьому, відповідно до пункту 7.2.3 пункт 7.2 статті 7 Закону складається податкова накладна та у продавця виникають податкові зобов'язання.

Відповідно до 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" , датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Закон України „Про податок на додану вартість" пов'язує дату виникнення податкового зобов'язання із датою виникнення права на податковий кредит, таким чином, підтвердити правомірність формування податкового кредиту ТОВ «Мірвайс» неможливо без здійснення документальної перевірки правомірності та підстав виникнення податкових зобов'язань його контрагента ТОВ «Маргеотех», дати сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Статтею 3 Господарського Кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємством, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність у ТОВ «Маргеотех» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з :

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до п. 2.1 договору поставки товару № 65 від 05.05.2009 року «Отгрузка товара осуществляется по адресу: г. Мариуполь, ул. Апатова, 136-а». При цьому в договорі не зазначено жодних відомостей щодо місця отримання, товару ТОВ «Мірвайс» від постачальника - ТОВ «Маргеотех». Із путівих листів також не вбачається звідки отримувався товар позивачем. Вони підтверджують лише те, що водій здійснював рейс в межах міста Маріуполя.

Крім того за період своєї господарської діяльності ТОВ «Мірвайс» укладений лише один договір поставки з ТОВ «Маргеотех», тобто дане підприємство не є постійним контрагентом позивача, а поставка такого товару взагалі не є його видом діяльності згідно КВЕД (довідка ЄДР надавалася суду).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недоодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Також статтею 228 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приймє до уваги доводи відповіча про те, що дійсно не підтверджений факт поставки товару від ТОВ «Маргеотех» до ТОВ «Мірвайс», що в свою чергу свідчить про здійснення правочину без мети настання реальних наслідків. Договір, укладений позивачем із вказаним контрагентом, відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Згідно п. 3.1 Закону України від 03.04.1997 року № 168-ВР „Про податок на Додану вартість"(зі змінами та доповненнями) „Об'єктом оподаткування, крім того, є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України."

Згідно п. 4.1 Закону України від 03.04.1997 року № 168-ВР „Про податок на додану вартість"(зі змінами та доповненнями) „База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а-також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг))."

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) „Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності."

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, про те, що у позивача відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість передбачені ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість та податком на прибуток зокрема ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" по операціях з поставки товару ТОВ «Маргеотех», в результаті чого занижено податок на прибуток та завищено податковий кредит.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вирішив справу з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому наявні підстави для скасування постанови суду першої інстанції з ухваленням нової про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195-196, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у адміністративній справі № 2а-22447/10/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мірвайс» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійними податкових повідомлень рішень № 0000542310/0 від 01.09.2010 та №0000532310/0 від 01.09.2010 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у адміністративній справі № 2а-22447/10/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мірвайс» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійними податкових повідомлень рішень № 0000542310/0 від 01.09.2010 та №0000532310/0 від 01.09.2010 скасувати.

Ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Мірвайс» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійними податкових повідомлень рішень № 0000542310/0 від 01.09.2010 та №0000532310/0 від 01.09.2010 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення її в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 16.12.2010 року.

Колегія суддів : О.П. Лях

К.П. Горбенко

В.В. Попов